24 січня. Пам’ятні дати

24 січня. Пам’ятні дати

1344
Ukrinform
Рік тому терористи обстріляли мирних жителів Маріуполя

Цього дня терористи завдали удару з реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град» та «Ураган» по Орджонікідзевському району м. Маріуполя (мікрорайон «Східний») та прилеглому до нього селища  Виноградне Волноваського району. Внаслідок цього злочину загинуло 30 осіб, з них 2 дітей, 108 – було поранено, пошкоджено 30 житлових будинків, 7 закладів освіти, об’єкти інфраструктури та лінію електропередач. Частково зупинив роботу металургійний комбінат «Азовсталь». Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ встановила, що обстріл мікрорайону «Східний» був здійснений саме терористами так званої «ДНР». Служба безпеки України навела докази, що обстріл житлових кварталів Маріуполя здійснювався з російської артилерії та за наказом офіцерів російської армії. Ввечері 24 січня Україна попросила терміново зібрати Радбез ООН для прийняття рішень та заяви щодо ситуації на Донбасі. Проте, російська сторона заблокувала цю заяву. У зв’язку з трагедією у Маріуполі, Указом Президента в Україні 25 січня 2015 року було оголошено днем жалоби. У червні 2015 року в Маріуполі встановили пам’ятник жертвам обстрілу мікрорайону «Східний».

Події дня:

50 років тому (1946) прем’єр-міністром Індії було обрано Індіру Ганді (1917-1984), дочку і найближчу соратницю першого прем’єр-міністра Індії Джавахарлала Неру, одна з лідерів партії Індійський національний конгрес (ІНК). Убита сікхськими терористами.

24 роки тому (1992) були встановлені дипломатичні відносини між Україною та Францією. Франція визнала незалежність України 27 грудня 1991 року. У 1992 році Генеральне консульство Франції у Києві було перетворене у Посольство Франції в Україні. У вересні наступного року відкрилось Українське Посольство у Французькій Республіці. Громада українців у Франції налічує близько 30 тисяч чоловік. Одночасно, 24 січня 1992 року, були встановлені дипломатичні відносини між Україною та Австрією. Становлення українсько-австрійських відносин розпочалося відразу після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. На відміну від багатьох інших західних держав, Австрія, не чекаючи референдуму 1 грудня, розпочала політичні контакти з українським керівництвом. У 1992 році Австрійське консульство у Києві було перетворене на Посольство. А 3 квітня 1992 року у Відні розпочало роботу Посольство України. Громада українців в Австрії налічує близько 12 тисяч чоловік.

Ювілеї дня:

240 років від дня народження Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776-1822), видатного німецького письменника-романтика, музичного критика, диригента, композитора, художнього декоратора. Автор збірок новел і повістей «Фантазії в манері Калло», «Нічні оповідання», «Серапіонові брати», повістей-казок «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер», «Володар бліх» та ін., романів «Еліксир диявола», «Життєва філософія кота Мура…», а також однієї з перших романтичних опер «Ундіна». За життя Гофман мав досить дивну славу: його називали «спіритом», «візіонером», «екстатиком», а іноді й просто «божевільним» (майже так само як і Паганіні). Досить принизливі оцінки його творам давали Ґете і Геґель, Людвіґ Берне і Вальтер Скотт (хоча серед шанувальників були Віссаріон Бєлінський, Гейне і Бальзак). Утім, з часом стало зрозуміло, що Гофман – блискучий і, поза будь-яким сумнівом, оригінальний письменник. У німецькому романтизмі не було художника більш складного і суперечливого і разом з тим більш своєрідного, аніж Гофман (хіба що Клейст). Гейне казав про Гофмана, що «…то був чарівник, котрий перетворював людей у диких звірів, а останніх – навіть у радників прусського королівського двору». До того ж, він був не лише всебічно обдарованим художником, але й відмінним юристом (про що викарбовано на його могильному камені) – хоча роботу свою Гофман ненавидів, порівнюючи її зі скелею Прометея і в’язницею. Творчість Гофмана надихнула на дивовижні твори таких композиторів як Ваґнер, Чайковський, Оффенбах, Шуман. До постаті німецького митця звертався й наш Микола Бажан у поемі «Гофманова ніч» (1929).

75 років тому народився Юрій Володимирович Покальчук (1941-2008), харизматична постать у сучасній українській літературі, відомий український письменник, поет, перекладач, науковий працівник, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України. У 1997-2000 роках – президент Асоціації українських письменників. У 2000-2002 роках – член Національної ради телебачення і радіомовлення. Знав понад десяток іноземних мов. Завдяки Покальчуку  український читач має можливість на рідній мові насолоджуватися творами Гемінгвея, Селінджера, Борхеса, Кортасара, Амаду, Варгаса Льоси, Кіплінга, Рембо, Радіге, Жене. Читав лекції  в Англії, США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Португалії, Іспанії, Польщі, Росії. Автор понад 20  книг прози та поезії, мав понад 600 публікацій у періодичній пресі. Автор сценаріїв і співпостановник телефільмів, працював на телебаченні, здебільшого на «1+1». Лідер музичного гурту «Вогні великого міста». Покальчук понад 16 років опікувався підлітками з колонії. Помер 10 вересня 2008 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Роковини смерті:

225 років від дня смерті Етьєнна Моріса Фальконе (1716-1791), французького скульптора, представника класицизму. Автор пам’ятника Петру І у Петербурзі («Мідний вершник», за участю М. Колло та Ф. Гордээва; відкрито в 1782 р.).

51 рік з дня смерті Вінстона Леонарда Спенсера Черчілля (1874-1965), одного з найвизначніших політичних діячів Великобританії ХХ ст. Двічі обіймав посаду прем’єр-міністра Великобританії – 1940–1945, 1951–1955. Був одним із лідерів Консервативної партії, хоча у 20-х роках залишив консерваторів і перейшов до лібералів, але згодом, на початку 30-х знову повернувся до торі. Коли в червні 1941 року Гітлер напав на СРСР, переконаний антикомуніст Черчилль заявив у парламенті: «Небезпека для Росії – це небезпека для нас» (до речі, Черчилль був одним із небагатьох високопосадовців, хто застерігав від згубної політики «умиротворення Гітлера», добре розуміючи далекосяжні плани нацизму). Відтоді Британія всіляко допомагала СРСР, Черчилль листувався зі Сталіном, тричі з ним зустрічався й відгукувався про нього досить позитивно. Втім, після закінчення війни, побачивши дії «батька радянських народів», піддавав тирана різкій критиці. У 1953 році Вінстон Черчилль був удостоєний Нобелівської премії з літератури за блискуче написану книгу про Другу світову війну – британський лідер був не тільки видатним політиком, військовим, але й неабияким письменником і журналістом. Висловлювання Черчилля давно стали афоризмами. «Якщо країна, обираючи між війною і ганьбою, обирає ганьбу, вона одержує і війну і ганьбу»; «Війна – це, передусім, перелік помилок і прорахунків»; «Відповідальність – це та ціна, яку ми платимо за владу».

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-