Близькосхідне фіаско Росії
Зокрема, катарское видання «Al Jazeera» («Аль Джазіра») наводить конкретні цифри з продажу зброї Росією близькосхідним країнам у недавньому минулому. Але зараз Росії більше доводиться рахувати втрати. Так, в 2012 і в наступних роках лише Сирія купувала зброї на 1,5 млрд. дол. в рік. І це становило 10% всього російського бізнесу зброї. У самій Сирії 72% озброєнь отримані з Росії. Так що небажання сприймати революції і зміни, які відбулися не тільки тут, але і в Тунісі, Лівії, Ємені, насправді мали суто економічну причину. Оглядач названого видання Омар Куш повідомляє також, що західні санкції проти Ірану залишили Москву без 13 млрд. доларів, а на контрактах з продажу зброї з Лівією росіяни втратили більше 4 мільярдів. На його думку, позиція країни диктувалася головним чином інтересами російських компаній, а не довгостроковими інтересами Росії. Бажання бачити стабільність на Близькому Сході - це не що інше, як можливість домовлятися з колишніми режимами з усіх питань, включаючи і збройні інвестиції. Тому не варто піддаватися ілюзіям щодо «миролюбних» прагнень Кремля.
Навпаки - кремлівське керівництво тут програло стратегічно і економічно. Виникла пряма загроза, яка могла піти від дислокованого в Туреччині радара ПРО. У Сирії ж діями росіян керувало занепокоєння втратити флот в порту Тартус, який стратегічно розташований на узбережжі Сирії і забезпечує Росії можливість впливати на ситуацію в акваторії Середземного моря.
Звичайно ж, керівництво РФ тут же звинуватило Захід і НАТО, які нібито стоять за арабськими революціями.
До смішного провальними опинилися дві московські зустрічі у 2015 р. Кремль організовує проведення консультативної наради між делегаціями режиму Сирії та опозиції в Москві 26-29 січня. Відтак надійшла повторна ініціатива – зустріч відбулася 6-9 квітня, але і вона завершилася нічим. Два холостих раунди переговорів показали, що зусилля, витрачені російськими політиками, і ідеї, запропоновані ними для вирішення сирійської кризи, не змогли вийти на рівень повноцінної ініціативи. «Ця ситуація показала, що російські політики надають значення не стільки змісту, скільки формі», - оцінює автор публікації О.Куш. Така зовнішня політика російського МЗС, який і спонсорував ці дві зустрічі, за чутками, викликало невдоволення в апараті президента РФ. Плюс ляпас, отриманий від РБ ООН. Згідно з прийнятою нею резолюції щодо подій у Ємені від хуситів потребували припинити насильство і вивести їх сили з Сани та інших регіонів. Документом також заборонено поставки зброї хуситам і силам скинутого президента Алі Абдалли Салеха. А саме хуситів підтримує Москва, розглядаючи їх як «важеля» іранського втручання в Ємені.
Менше року, як відомо, триває масштабний військової конфлікт за участю так званої «саудівської коаліції», до складу якої входять ОАЕ, Катар, Бахрейн, Кувейт і ряд інших регіональних держав. В якості супротивника даної коаліції виступають єменські хусити і прихильники колишнього президента країни Алі Салеха.
У цьому зв’язку варто згадати ще й грудневий «московський вояж» керівника єменського «Анас аль-Марказі» (єменський ФСБ) Ях’ї Омара Салеха, який є племінником колишнього президента Алі Салеха. Ніякої конкретної інформації про цілі даного візиту у вільному доступі немає, проте «досьє» головного спецслужбіста єменських повстанців дозволяє зробити кілька припущень. Ях’я Омар Салех у близькосхідному регіоні далеко не остання людина. Відомо, що колишній глава «єменського ФСБ» на короткій нозі з іранськими військовими, з керівництвом «Корпусу Вартових Ісламської революції», з ліванською «Хезболлою», з колишніми військовими Саддама Хусейна, а також з сирійським і йорданськими спецслужбами. Так само відомо про те, що в Москві вже майже півроку проживає багато родичів лідера єменських повстанців Алі Салеха. Зокрема, недавнім рейсом російських МНС з Ємену до Росії було перевезено представниць жіночої частини клану колишнього президента. В пресі можна знайти і повідомлення про те, що основні грошові кошти родини Алі Салеха теж знаходяться в Москві.
На думку російського фахівця з питань Ємену П.Рябова, для візиту «араба взимку в Москву повинні бути вагомі причини». Вони й справді існують. Наступ наземної саудівської коаліції «заглох», єменські хаусити спробували показати свою присутність на території Саудівської Аравії, захопивши кілька населених пунктів у південних провінціях королівства, Ер-Ріяд не може домовитися з племенами Південного Ємену, які дещо раніше готові були брати участь в наступальних операціях коаліції. Сьогодні вони вимагають від Саудівської Аравії грошової компенсації за присутність іноземців на їхній землі. Нарешті, сили коаліції несуть істотні втрати, що дуже болісно сприймається у них на батьківщині: втрата ста саудівських військових в масштабах країни і місцевого менталітету - це національна катастрофа. Ракетні удари по саудівських військових частинах та авіаційних базах наносяться регулярно, тож в результаті гинуть сотні коаліційних військовослужбовців, включаючи вищий командний склад.
Варто згадати і той факт, що під кінець року Саудівська Аравія оголосила про встановлення вартості бареля нафти на 2016 р. на рівні 29 доларів, що однозначно вплине на подальший спад економіки Росії.
Певні надії були і залишаються в Росії на Іран. Але політика Кремля щодо Тегерану відзначається помітною непослідовністю. То вона розпочинає спорудження АЕС у Бушері, то «заморожує» його. То голосує за введення фінансово-економічних санкцій проти ІРІ через РБ ООН, у тому числі в обмін на саудівські обіцянки закупити російське озброєння і катарські інвестиційні проекти в РФ; то намагається почати економічне співробітництво з Тегераном. Логіки ніякої. Потрапивши під західні санкції через Україну, Москва при цьому продовжувала брати участь у зусиллях Заходу нав'язати Ірану американські умови щодо ядерного потенціалу, що фактично означало б перехід ІРІ в орбіту впливу США на шкоду інтересам Росії, насамперед економічним. Для прикладу, дивним є те, що обсяг торговельного обороту Москви з Тегераном на рівні всього 1,4 млрд. дол. в рік. Хіба це показник для найближчого сусіда Росії, країни з населенням в 80 млн. чол., що володіє всіма необхідними ресурсами? Якщо порівняти цей обсяг з ірано-турецьким, то російсько-іранський у 30 разів менший.
Ще більш дивним є те, що для Росії сьогодні іранський ринок зброї фактично залишається єдиним, котрий ще не освоєний. А російське зброя цілком могла зайняти б на ньому свою нішу: в ППО, ВПС, сухопутних військах і ВМС. Вона дешевша, ніж західна і простіша в експлуатації. Але тут нічого не робиться. Хіба що зрив угоди на поставку ЗРК «С-300» під тиском США та Ізраїлю? Тому не буде дивним, якщо Тегерану просто набридне чогось чекати і він піде у бік Заходу з його сучасними технологіями та інвестиціями. Хоча наразі Москва робить вигляд, що підтримує Іран.
Та чи ця декларативна «підтримка» багато визначає на Близькому Сході, чи не є вона такою ж провальною, як і в інших випадках? Недавній конфлікт між Саудівською Аравією і Іраном – після розстрілу 47 шиїтів у КСА і нападом на саудівське посольство в Тегерані - швидше за все стане смертним вироком зусиллям з припинення воєн в Ємені та Сирії, принаймні, в найближчий час. Таку думку висловив науковий співробітник королівського Інститут міжнародних відносин Чатем-хаус в Лондоні Крістіан Коатс Ульріхсен у програмі російської служби ВВС. «Крихке перемир'я в Ємені, що почалося 15 грудня, вже зірвано. Переговори щодо Ємену під егідою ООН заплановано поновити 14 січня, але малоймовірно, що це відбудеться, якщо саудівська коаліція та Іран активізують свою участь у цьому конфлікті. Подібний же результат може чекати зараз мирні переговори по Сирії, які мають розпочатися в Женеві в кінці січня. Після довгих тижнів терплячої закулісної роботи з протиборчими сторонами всі зусилля можуть виявитися марними, якщо дві найбільш впливові зовнішні сторони конфлікту будуть тільки підливати масло у вогонь», - вважає експерт.
реклама