Міжнародний симпозіум гутного скла розігрів до максимальної позначки не тільки скловарні печі, але й мистецькі пристрасті у древньому Львові. Протягом минулого тижня художники, роботи яких демонструються у кращих музеях світу, творили тут свої дива, а в понеділок 14 жовтня представили їх на підсумковій виставці у Національному музеї ім. А.Шептицького. Про історію імпрези і її сьогоднішній день кореспонденту Укрінформу розповів ректор Львівської академії мистецтв – шевченківський лауреат Андрій Бокотей.
- Як з`явився задум «скляних» симпозіумів?
- В їх історію потрібно зазирнути з більш віддаленого ракурсу - створення самої кафедри у нашому виші. Вона була першою в Україні і «виросла» із невеликого відділення художньої обробки пластмас і скла. Таким чином зародилася і Львівська школа гутного скла. А коли вона уже мала певний багаж, ми захотіли оцінити його очима майстрів світового рівня. Відтак, прочинаючи із 1992 року, у Львові раз на три роки проходять міжнародні симпозіуми гутного скла.
- Гутництво потроху виходить із моди. Як вдається виживати в умовах глибокої кризи українським митцям?
- Мистецтво не підвладне віянням моди. Прикладне гутництво - так. Одна за одною в Україні згасають скловарні печі, а в західному регіоні залишилась лише дві – обидві в Академії мистецтв. І їм ми не дамо згаснути.
- З чого почалося захоплення склом у Вас, професійного кераміста?
- Із виготовлення світильника з металу і скла, який нам замовили архітектори. Видування скла мене захопило настільки, що я облишив викладацьку роботу на кафедрі кераміки і перейшов на творчі хліби у гутництві.
- Ви присвятили своєму захопленню понад 50 років. Напевно, за цей час у творчому активі накопичились численні збірки?
- Мої «активи» розкидані по всьому світу. Я залишаю свої роботи на виставках, роздаровую їх. Тому доробок обчислити неможливо. Ось до свого 75-річчя виготовив нову колекцію, яка виставлялась в академічному музеї.
- Вона не зовсім звична. Серед робіт є «Закодоване послання», «Х-хромосома», «ДНК-фрагмент», «Біохаос». Це філософія у склі, спроба зазирнути в основи створення світу?
- Для мене скло завжди живе, в його глибині тріпоче і світиться якесь непізнане буття. Заглиблюючись у його внутрішній світ, я хочу осягнути і розкрити те безмежне багатство образів, асоціацій, що таяться у ньому. Прагну виявити формальні і змістові зв`язки, складність і багатогранність людських емоцій, почуттів, діянь, усього, що відображається у завершеному творі.
- То завдяки симпозіумам гутників Львів володіє унікальною колекцією скляних скульптур?
- Так, вона вже складає близько 400 високохудожніх творів, серед авторів яких – чеський художник Іржі Шугаєк, мексиканка Валерія Флорескано, норвежець Ельдар Тозленд та інші відомі майстри. Адже за традицією кожен із учасників залишає в дарунок місту одну із робіт, виготовлених в рамках імпрези. В майбутньому вони складуть експозицію музею скла.
- Але ж у Львові вже є такий музей.
- Його площа занадто мала, щоб вмістити усі скарби. Експозиція складається із двох підрозділів - історичного і сучасного, в якому представлені всього 20 робіт учасників попередніх симпозіумів. Сподіваємось, що місто знайде гідне приміщення і для решти виробів, які поки що зберігаються у фондах Національного музею ім. А.Шептицького.
Інтерв'ю вела Нінель Кисілевська, Львів. 15 жовтня 2013 року.