Ходжалинська трагедія - злочин проти людства!

Ходжалинська трагедія стоїть на одному рівні з трагедіями Хатині, Хіросіми - найстрашнішими і твореним з найжахливішою жорстокістю трагедіями ХХ століття, зазначили у Посольстві Республіки Азербайджан в Україні.

Ходжали знаходиться в 14 км на північний схід від міста Ханкенді. До кривавої трагедії 1992-го року чисельність населення Ходжали становила 7 тисяч чоловік. Багато азербайджанців, вигнаних вірменами у період відомих подій з Вірменії, сусіднього Ханкенді, і вигнані з Фергани в 1989 році турки - месхетинці також оселилися там.

У ніч з 25-го на 26 лютого 1992-го року вірменські збройні загони за підтримки розташованого в місті Ханкенді 366-го мотострілецького полку колишнього СРСР напали на беззбройне і беззахисне місто Ходжали. Спочатку місто з чотирьох сторін було оточене вірменськими військами, після цього Ходжали було сильно і нещадно обстріляне з артилерії та важкої військової техніки, за короткий час у місті сталася пожежа, місто було повністю оповите полум'ям. Захисники міста і місцеве населення були змушені покинути місто. До 5 години ранку 26 лютого місто було захоплене вірменськими окупантами.

За одну ніч стародавнє Ходжали було зрівняне з землею. Місцеві жителі, які змушені були покинути місто, втекли в гори, в ліси. Всюди збройні вірмени розстрілювали мирне населення, нещадно розправлялися з ним. Таким чином, в холодну, сніжну лютневу ніч багато дівчат і жінок потрапили в полон, стали заручницями. Скільки б людей, тікаючи від вірменської зброї, не бігло в ліси, в гори, більшість із них загинули від холоду, морозу...

У результаті звірства злочинних вірменських військ, з числа населення Ходжали 613 осіб були вбиті, 487 осіб стали каліками, 1275 мирних жителів - люди похилого віку, діти, жінки, потрапивши в полон, були піддані не збагненним розумом мукам, образам і приниженням. Про долю 150 чоловік досі нічого не відомо.

Це була справжня людська трагедія. З 613 осіб, убитих в Ходжали, 106 були жінки, 63 -діти, 70 - старі люди. У Ходжалинській трагедії 8 родин було повністю знищено, 24 дитини втратили обох батьків, а 130 дітей - одного з батьків. У цьому злочині 56 осіб були вбиті з особливою жорстокістю і нещадністю. Вони були живцем спалені, їм відрубали голови, здирали шкіру з обличчя, були виколоті очі у немовлят, животи вагітних жінок були розкриті багнетами. Вірмени ображали навіть мертвих ....

Різанина в Ходжали стала найкривавішою подією вірмено-азербайджанського конфлікту навколо Нагірного Карабаху, пише в своїй статті, опублікованій в інтернет-виданні "The National Interest", старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир Томас де Вааль. Серж Саргсян, нинішній президент Вірменії, підтвердив в інтерв'ю з Томасом де Вааль у 2000 році, що вірменські бойовики дійсно вбили азербайджанських цивільних осіб.

"Human Rights Watch", російська правозахисна організація "Меморіал" та іноземні журналісти брали інтерв'ю у тих, хто вижив у тій драмі відразу після подій, і їм вдалося скласти цілісну, послідовну картину того, як вірменські озброєні бойовики відкривали вогонь по натовпах азербайджанських цивільних осіб, які намагалися втекти з міста, що було в облозі.

Ще більш тривожними і неприємними є свідоцтва чеської журналістки Дано Мазалової. Мазалова бачила оригінал плівки, знятої азербайджанським оператором Чінгізом Мустафаєвим, загиблим під час військових дій, де зображені мертві тіла, і каже, що там не було ознак каліцтв, які були присутні на демонстроваому пізніше записі. Звідси можна зробити жахливий висновок, що хтось потім обробив трупи.

Крайній ступінь жорстокості, з якою був здійснений Геноцид Ходжали привів у жах журналістів і публіцистів Росії, Грузії, Англії, Франції, Німеччини, США та інших країн, які стали свідками цієї трагедії. Виступи у світовій пресі щодо Геноциду Ходжали:

Журнал "Круа Л'Евенеман" (Париж), 29-е лютого 1992-го року:

"Вірмени напали на Ходжали. Весь світ побачив спотворені трупи. Надходять дані про великі втрати серед мирного населення Азербайджану ".

Газета "Санді Таймс" (Лондон), 1-е березня 1992-го року:

"Вірменські солдати розстріляли тисячі мирних людей".

Газета "Файненшл Таймс" (Лондон), 9-е березня 1992-го року:

"Вірмени розстріляли мирне населення, яке прямувало в сторону Агдаму. Налічується більше 1200 трупів азербайджанців.

Наш ліванський оператор підтвердив, що багата дашнакська громада Лівану здійснює поставки зброї і найманців на територію Карабаху ".

Газета "Таймс" (Лондон), 4-е березня 1992-го року:

"Більшість трупів жорстоко спотворені. Від однієї грудної дівчинки залишилася тільки голова ".

Газета "Известия" (Москва), 4-е березня 1992-го року:

"У об'єктив відеокамери потрапили трупи дітей з відрізаними вухами. В однієї жінки залишилася тільки половина обличчя. У чоловіків зняті скальпи ".

Газета "Ле Монд" (Париж), 14-е березня 1992-го року:

"Журналісти, які перебувають в Агдамі, помітили трупи жінок і дітей у яких були вирвані нігті і зняті скальпи".

Газета "Известия" (Москва), 13-е березня 1992-го року:

"Майор Леонід Кравець: Я сам бачив близько ста трупів на пагорбі. У одного хлопчика не було голови. Усюди було видно трупи дітей, жінок, старців ".

Журнал "Валер Актуель" (Париж), 14-е березня 1992-го року:

"У цьому регіоні вірмени і вихідці з Близького Сходу володіють сучасною технікою, в тому числі вертольотами. АСАЛА має військові табори і склади зброї в Лівані та Сирії. Вірмени вчиняють масові вбивства мирного населення в більш ніж 100 мусульманських селах і знищують Азербайджанське населення Карабаху ".

Повідомляє Р.Патрік, журналіст телекомпанії "Фант Мен Ньюз", очевидець геноциду:

"Нічим не можна виправдати в очах світової громадськості звірства вчинені в Ходжали".

Щорічно 26 лютого всі азербайджанці світу поминають цю трагедію з болем у душі. Поминають і мобілізують усі свої зусилля для донесення реалій цієї трагедії до світу. В результаті цього, світове співтовариство вже розпочало відгукуватися на голос азербайджанців, які настраждалися від окупації. Сьогодні вже ряд країн, такі як Туреччина, Пакистан, Мексика, Колумбія, штати Массачусетс, Техас, Нью-Мексико, Вайомінг США визнали цю бійню як трагедію азербайджанського народу. Друга за величиною після ООН організація - Організація Ісламського Співробітництва неодноразово визнавала Ходжалинську трагедію в якості геноциду і злочину проти людства. Петиція про визнання бійні в Ходжали, яку відкрили азербайджанці на офіційній інтернет-сторінці Білого Дому США, достроково набрала більше ста тисяч голосів і очікується, що Президент США Барак Обама виступить із заявою з цього приводу.

Азербайджанський народ не втрачає надії на те, що рано чи пізно, весь світ визнає, що трагедія, вчинена в Ходжали, це злочин проти всього людства. Як вимагають чотири резолюції Ради Безпеки ООН, вірменські збройні сили повинні покинути окуповані 20% територій Азербайджану, Азербайджанські землі, що складаються з Нагірного Карабаху і семи районів навколо нього повинні бути звільнені від окупації, біженці і вимушені переселенці повинні отримати можливість повернутися на свої землі і мир повинен бути відновлений.

Посольство Республіки Азербайджан