Працевлаштування людей з інвалідністю – показник, за яким Київ випереджає навіть європейські столиці. За офіційними даними, у Києві сьогодні 159 729 таких людей. Всі вони, звісно, отримують державну соціальну допомогу. Але хіба цього досить для сучасної людини, яка хоче бути мобільною, мати доступ до освіти, всебічно розвиватися й їздити на відпочинок? Директор Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації Руслан Світлий особисто розповів, на які преференції може розраховувати киянин – людина з інвалідністю і кому допоможе роботизований екзоскелет.
- Руслане Валентиновичу, які програми існують сьогодні для людей з інвалідністю у столиці?
- Соціальною допомогою не обмежуємося. Наше місто забезпечує всі категорії людей з інвалідністю щомісячною адресною матеріальною допомогою, надає послуги реабілітації та оздоровлення, забезпечує технічними засобами реабілітації, ортопедичними взуттям та устілками, засобами гігієни. Все це ми надаємо за кошти місцевого бюджету відповідно до міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам». Понад 50% цих людей працевлаштовані. Так, місто Київ випереджає навіть європейські столиці, де цей показник сягає заледве 30%. Це все завдяки вітчизняному законодавству та квоті у 4% для працевлаштування людей з інвалідністю.
До речі, діти з інвалідністю мають пільгу для отримання вищої освіти. Якщо не добирає бали при вступі на бюджет, то може навчатися на контракті, за який платить Фонд соціального страхування інвалідів. Для тих же дітей, чия інвалідність не дозволяє працевлаштуватися на загальному ринку праці, ми плануємо створити ціле соціальне містечко з різноманітними майстернями, магазином для продукції власного виробництва. Там діти та дорослі люди з інвалідністю зможуть отримувати послуги реабілітації та навчатися, отримуючи професію до душі.
- Якщо вже пішла мова про дітей ‒ а як вирішується питання їх реабілітації та інтеграції у суспільство?
- У Києві 11 120 дітей з інвалідністю і частина з них – цілком інтегровані у суспільство (група інвалідності не позбавляє можливості ходити до школи). А частина потребує особливої уваги від соціальних служб і практично всієї уваги від батьків. Це діти з тяжкими розладами нервової системи, психіки, з руховими порушеннями та з комбінованими формами цих розладів. Для дітей з різними формами порушень ми надаємо послуги медичної, фізичної, педагогічної і психологічної реабілітації. За 2017-2019 роки 2 789 діток з різними нозологіями отримали послуги реабілітації у Київському міському центрі реабілітації дітей з інвалідністю. Це і спеціальні фізіологічні процедури, лікувальна фізкультура, гідромасаж, навчання основним навичкам самообслуговування, робота з психологом, розвиток дрібної моторики і навіть відновлення рухових функцій за допомогою роботизованого екзоскелета. Цей центр – найкращий у столиці й, думаю, не буде перебільшенням, якщо скажу, що й один із кращих у Європі.
Але є й дітки, інвалідність яких вимагає постійного догляду та особливого підходу в реабілітації. Для них у Києві працюють дитячі інтернатні заклади, де ними займаються спеціалісти: педагоги, психологи, медики. Хочу сказати, що це – надзвичайно складна робота. Навіть психологи з великим досвідом, які десятки років працювали з дорослими пацієнтами з розладами психіки, не витримують психологічного навантаження – адже це діти…
Загалом же, що стосується соціальних послуг, то сьогодні в Києві найбільш болюча тема для батьків дітей з інвалідністю ‒ транспорт. У нас є 20 спеціально облаштованих автомобілів, але це дуже мало для такої кількості людей з інвалідністю. Тому спецтранспорт наразі задовольняє лише першочергові потреби, як, наприклад, довезення до лікарні (в тому числі на гемодіаліз). Але ми плануємо це кардинально змінити, запровадивши послугу «Соціальне таксі». Це буде налагоджена логістика зі створенням диспетчерської служби, що дасть можливість особам з інвалідністю користуватися транспортом за потреби, а дітям з інвалідністю – регулярно відвідувати школу, реабілітаційні центри тощо.
- Ви будете для цього закуповувати додаткові автомобілі? Споживачі будуть платити за цю послугу?
- Ні, ми не будемо купувати і людям не доведеться платити. Все за рахунок міського бюджету. Ми зацікавлені в тому, щоб люди з інвалідністю, а особливо діти, отримували якісні й своєчасні транспортні послуги. Я впевнений: якщо буде сформована пропозиція, то знайдуться і виконавці, які будуть якісно надавати цю послугу.
- А як створюється безбар’єрне середовище для цієї категорії громадян? Знаю, навіть спецпрограма є ‒ «Київ без бар’єрів».
- Це дійсно так. Можете на власні очі переконатися, як місто стає доступнішим для людей з інвалідністю. Хоч не буду заперечувати, що роботи ще дуже багато і ведеться вона значно повільніше, ніж нам усім хотілося б. Але ми над цим працюємо, зокрема, й у міському комітеті доступності, який за ініціативи заступника голови КМДА Марини Хонди почав активніше включатися у вирішення питань доступності. Комітет об’єднує всіх виконавців програми «Київ без бар’єрів», кожен з яких відповідає за свою частину робіт. Зокрема, наш Департамент через підпорядкований нам Київський міський центр професійної й трудової реабілітації інвалідів проводить моніторинг соціальних об’єктів та державних установ щодо їх доступності для людей з інвалідністю. Також ми закуповуємо такі засоби безперешкодного доступу, як інформаційні кіоски для покращення доступності різних установ для людей з порушенням зору та слуху та комунікаційні системи для людей з пониженням слуху. Є ще 20 співвиконавців цієї програми, серед яких також – і представники районних в місті Києві державних адміністрацій. Ці організації безпосередньо займаються облаштуванням пандусів, прокладанням тактильної плитки, встановленням пристроїв озвучення світлофорів тощо.
- Багато людей з інвалідністю потребують оздоровлення на курортах. Як у цьому році вирішується питання санаторно-курортного лікування?
- Співпрацюємо з різними санаторно-курортними закладами, надаємо путівки на оздоровлення та лікування, компенсуємо витрати. Цього року профінансували придбання путівок на загальну суму 6 млн 52 тис. грн, а компенсації за санаторно-курортне лікування надали на суму майже 209 тис. грн. Завдяки цьому кияни пільгових категорій змогли пролікуватися на курортах, базах відпочинку та у санаторіях Одещини, Карпат, Приазов’я, Київщини і Дніпропетровщини. Мова – про людей з інвалідністю І, ІІ і ІІІ груп із захворюваннями хребта і спинного мозку, з інвалідністю внаслідок війни, із загальними захворюваннями та з інвалідністю з дитинства. Місто оплачує проїзд ще й одного супроводжуючого. Всього цією пільгою протягом року скористалися 121 291 киян. Ще 306 киян з категорій учасників АТО/ООС та учасників Революції гідності отримали санаторно-курортне лікування на суму понад 2 млн грн.
- В України є курс на зменшення кількості дітей, які навчаються в інтернатах або живуть в інтернатах, щоб максимально повернути їх в родини. Як місто Київ рухається в цьому напрямку?
- Питання деінституціоналізації інтернатних установ для нас дуже непросте, я б сказав, болюче. Справа в тому, що Міністерство соціальної політики визначило одним із пілотних закладів для деінституціоналізації Святошинський дитячий будинок-інтернат. І батькам, і працівникам закладу незрозуміло, яким чином будуть впроваджуватися ці зміни. Як можна просто повернути в сім’ю дитину з важкими порушеннями психіки, з порушеннями нервової системи, які спричиняють в тому числі й рухові розлади? Нещодавно під час публічного обговорення цього питання на форумі «За майбутнє без перешкод», який проводила Київська міська державна адміністрація, присутній там заступник директора Департаменту захисту прав дітей – начальник відділу соціального захисту дітей Міністерства соціальної політики України Володимир Вовк запевнив, що зміни не передбачають закриття інтернатів. Спершу буде створено альтернативні установи, у яких не буде обмежуватись свобода дітей. Але я підтримую позицію щодо цього питання заступника голови Київської міської державної адміністрації Марини Хонди, яка виступила категорично проти закриття інтернатних установ для дітей з інвалідністю. Я переконаний, що місто зробить усе можливе, щоб ці діти не залишилися без належного догляду.
- За вашими оцінками, наскільки велика кількість киян, які опинилися у складних життєвих обставинах? На яку допомогу вони можуть розраховувати?
‒ Для їх підтримки у столиці діє міська цільова програма «Турбота. Назустріч киянам». Люди у скруті, а також кияни, дохід яких не перевищує два прожиткові мінімуми (3128 гривень), можуть раз на рік отримати матеріальну допомогу. Для цього потрібно звернутися до органів соціального захисту населення за місцем реєстрації з пакетом документів. За 2019 рік таку допомогу отримали понад 13 тисяч киян.
До цієї категорії можна віднести і одиноких непрацездатних громадян, які перебувають на обліку у Територіальних центрах соціального обслуговування і дохід яких не перевищує два прожиткові мінімуми. Вони отримують адресну грошову та натуральну допомогу.
- Натуральна допомога – це продукти харчування?
- І не тільки. Це також ліки, одяг, взуття, постільна білизна, засоби гігієни. Крім того, їм на безоплатній основі надаються послуги швачки та перукаря.
- Нещодавно були запроваджені зміни у наданні субсидій. Чи не зменшилася кількість отримувачів цього виду допомоги? Взагалі, отримувачі субсидій вчасно сплачують за житлово-комунальні послуги? Борги не накопичують?
- Порівняно з минулим роком, кількість отримувачів субсидій зменшилася на понад 22%, а це майже 28 тисяч домогосподарств. Це передовсім пов’язано з тим, що у столиці зріс рівень середньої заробітної плати.
Зміни у наданні субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг стосуються їх монетизації. Що це означає? Монетизація дає можливість отримувати передбачену суму субсидії чи пільги готівкою. Але це тільки якщо людина написала відповідну заяву до органів соцзахисту. У іншому випадку сума субсидії й пільги буде нарахована на персональний рахунок у «Ощадбанку», звідки буде автоматично перераховуватись надавачам послуг. Загалом на сьогодні житлову субсидію отримує 95 591 домогосподарств, з яких лише 861 отримують її у безготівковій формі.
Що стосується заборгованості, то люди стараються сплачувати за житлово-комунальні послуги вчасно, бо інакше вони втратять субсидію.
- Під час проведення антитерористичної операції в зоні бойових дій багато молодих хлопців отримують поранення, які в майбутньому потребують протезування. Скільки таких осіб у Києві, як вони забезпечуються необхідними протезами?
- У Києві завдяки програмі «Турбота» пільгами користуються не лише кияни учасники АТО/ООС, а й бійці-добровольці та члени родин загиблих і полонених та зниклих безвісти під час бойових дій на Сході України. За рахунок міського бюджету учасникам АТО/ООС та бійцям-добровольцям забезпечується ендопротезування, слухопротезування та протезування ока, а також компенсуються витрати на стаціонарне лікування і складне протезування. Цього року ми компенсували такі витрати (включно з протезуванням) 31 киянину на загальну суму 1 млн 502,9 тис. грн. Порядок надання такої компенсації визначає спеціальна комісія.
Крім того, ці хлопці й дівчата – учасники АТО/ООС та добровольці, а також постраждалі учасники Революції гідності мають можливість отримати психологічну реабілітацію, професійну і соціальну адаптацію й санаторно-курортне лікування. На це в міському бюджеті передбачено понад 3,3 млн грн. Пройшли психологічну реабілітацію цього року 150 киян – учасників АТО. А реабілітацію вони проходять у санаторіях Сумської, Одеської, Івано-Франківської, Полтавської, Миколаївської і Черкаської областей.
- Які найбільш актуальні проблеми у соціальному захисті учасників АТО?
- Я вважаю, наші захисники заслуговують найбільшої поваги та усієї можливої підтримки від держави. Місто ж зі свого боку робить усе можливе, щоб допомогти їм поправити здоров’я та покращити матеріально-побутові умови. Як ви, напевно, знаєте, ще у жовтні 2014 року міська влада прийняла рішення про надання учасникам АТО та членам їхніх сімей додаткових пільг та гарантій, яке постійно оновлюється та вдосконалюється в частині надання пільг. Одним із останніх таких доповнень можу назвати виплату матеріальної допомоги у розмірі 400 прожиткових мінімумів (це 840 800 гривень на родину) членам сімей загиблих киян-учасників АТО за належні їм земельні ділянки чи надання їм таких ділянок для будівництва.
- У Києві з початком холодів створено оперативний штаб допомоги безпритульним. Скільки таких людей у місті? Чиї історії вас особисто вразили?
- Оперативний штаб створюється на період з грудня до квітня, а підпорядковані Департаменту соціальної політики установи надають допомогу безпритульним постійно. Наприклад, у нас працює Центр обліку безпритульних та його філія, які надають їм реєстрацію та допомагають відновити чи отримати документи, проводять облік таких громадян. Проблема надання їм допомоги полягає перш за все у тому, що не всі вони по неї звертаються. От від початку року до Центру звернулося за послугами 4 860 осіб без постійного місця проживання, а на облік ми взяли лише 447.
Будинок соціального піклування – це місце, де безпритульні можуть отримати психологічну, медичну, побутову, соціальну допомогу. Тут їм надають харчування, одяг, взуття, тимчасовий притулок і реєстрацію місця проживання, допоможуть відновити документи та навіть працевлаштуватися.
Оперативний штаб допомоги безпритульним координує соціальне патрулювання, при наших територіальних центрах створено пункти обігріву – вони працюють у всіх районах столиці. Там люди без постійного місця проживання можуть не лише зігрітися, але й отримати новий одяг та гаряче харчування. На базі нашого Будинку соціального піклування утворено виїзну бригаду, яка щоденно надає гаряче харчування у місцях найбільшого скупчення безпритульних: на Центральному залізничному вокзалі, залізничній станції «Київ-Волинський» та приміському вокзалі «Дарниця». Тобто їм надається вся можлива допомога.
А щодо вражаючих історій… Не може не вразити історія чоловіка, який усе життя віддав родині, виховував і вкладав душу в дітей, яким замінив батька, а по смерті дружини ці діти просто вигнали його на вулицю. А вулиця поглинає. Чим довше людина живе на вулиці, тим більше вона втрачає інтерес до життя у суспільстві, тим важче їй соціалізуватися і повернутися до життя, у якому б вона сама себе забезпечувала і приносила користь своєю працею. Повернути безпритульних у суспільство набагато важливіше, аніж нагодувати.
Тетяна Негода. Київ
Фото: Павло Багмут