Кінець жовтня запам’ятався киянам незвично тривалою туманною погодою, і це не могло не викликати тривогу. Чимало користувачів Мережі кинулися перевіряти стан повітря і звернули увагу на підвищений рівень чадного газу в повітрі, який фіксували міжнародні сервіси з онлайн-моніторингу. Згодом відповідальні органи і служби запевнили: ніяких аномалій не зафіксовано і закликали зберігати спокій. Але у розмові з начальником управління екології та природних ресурсів КМДА Андрієм Мальованим Укрінформ знову підняв цю тему, аби розставити всі крапки над «і».
‒ З минулого тижня Київ потонув у туманах. Який наразі стан повітря і чи існує загроза здоров’я киян?
‒ Я почув багато версій - від «Воздушная тривога» до «Не дихайте глибоко», і це всього лише перелік заголовків та версій ситуацій з туманом у Києві. Хочу проінформувати всіх: причиною туману є температурна інверсія. Вона виникає, коли верхні шари атмосфери досить теплі, а приземний шар - холодний, вертикальна циркуляція повітря сповільнюється і всі продукти життєдіяльності міста не можуть піднятися у верхні шари атмосфери і розсіятися. Далі, вже тривалий час переважає антициклональний характер погоди, коли опади малоймовірні, вітер або слабкий, або взагалі штиль.
Плюс до погодних умов наразі триває сезон листопаду, підготовки полів до зимового періоду. Спостерігаються величезні масштаби паління листя у приватному секторі. А під час згоряння однієї тони рослинних залишків у повітря вивільняється приблизно 9 кг мікрочастинок диму, до складу якого входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали та низка канцерогенних сполук.
Дим навіть від одного невеликого багаття в умовах антициклону та штилю поширюється на величезну територію району і горизонтально, і вертикально.
‒ Чи є дані досліджень якості повітря? Перевищення зафіксовані? Коли чекати змін?
‒ Згідно з даними ЦГО ім. Срезневського за 21 жовтня, перевищень разових концентрацій СО на жодному зі стаціонарних постів системи моніторингу зафіксовано не було. Однак, у ЦГО ім. Срезневського повідомили щодо перевищення середньодобових концентрацій СО на Деміївській площі ‒ 3,5 мг/куб.м. Також були зафіксовані некритичні перевищення середньодобових концентрацій формальдегіду. Найближчим часом розраховувати на зміну синоптичної ситуації не доводиться ‒ антициклональний характер погоди втримується.
‒ А які підприємства чи установи є найбільшими забруднювачами у місті?
‒ Передусім, це Дарницька ТЕЦ ‒ єдина вугільна ТЕЦ на території Києва, від якої в повітря потрапляє близько 10 тисяч тон викидів протягом року. Для порівняння, завод «Енергія» викидає близько 1 тисячі тон за рік. Також це ТЕЦ на Троєщині, Бортницька станція аерації (сьогодні там за спільною угодою з японською стороною розпочалася реконструкція). Але! Найбільше забруднюють повітря не підприємства, а автомобільний транспорт. На нього у нас припадає 86% шкідливих викидів у атмосферу.
‒ У яких районах повітря найбрудніше?
‒ Переважно, це Лівий берег в цілому ‒ Дарницький і Дніпровський райони. На правому березі проблемні точки ‒ це Бессарабка, Деміївська площа, район метро Святошин, де зазвичай насичений трафік транспорту. Зараз працюємо над комплексом заходів, які зможуть покращити стан повітря в місті разом із колегами із департаментів транспорту та архітектури під час прийняття Генплану. Йдеться про розвиток дорожньо-транспортної структури, організацію велосипедного руху, популяризацію електромобілів, збільшення і відновлення зелених насаджень тощо.
‒ А які санкції ви можете застосовувати щодо підприємств, щоб вплинути на ситуацію?
‒ Великі підприємства входять до першої групи найбільших об’єктів-забруднювачів за обсягами викидів. Нагляд за дотриманням норм щодо обсягів викидів здійснює Мінприроди. Ми ж працюємо із об’єктами другої та третьої груп – видаємо дозволи меншим підприємствам, контролюємо відповідність умовам, які зазначені в документах. Це невеликі промислові підприємства, ресторани, домоволодіння, супермаркети. Тільки упродовж цього року ми вже видали 383 дозволи. Але у нас, на жаль, взагалі немає функції контролю – ні проведення перевірок, ні накладання штрафів.
‒ Хто ж має ці функції?
‒ Якщо до нас надійшло звернення киян або ми власними силами встановили перевищення допустимих норм забруднення повітря, то звертаємося до Державної екологічної інспекції, яка відповідно до нашого законодавства має повноваження проводити перевірки.
У наших повноваженнях лише скасування наданих раніше дозволів, але для цього потрібні дуже вагомі підстави, наприклад, якщо порушення відбувається систематично. У більшості випадків все обмежується приписом, усуненням порушення екологічного законодавства, можливо, відшкодуванням завданих збитків. Але це знову ж таки прерогатива екологічної інспекції. Ми будемо звертатися до державних органів влади про те, щоб були внесені зміни до законодавства і нам надали функції контролю. Зараз же згідно з нашим законодавством, у зв’язку зі зменшенням тиску на бізнес, не дозволяється робити позапланові перевірки навіть на екологічно небезпечних підприємствах. Лише планово, раз на рік або раз на два роки, в певних групах підприємств. На мою думку, цього недостатньо – екологічний напрям потребує більшого контролю. Наприклад, у органі охорони навколишнього природного середовища муніципалітету Мюнхена працюють 127 людей. Вони регулярно здійснюють моніторинг стану довкілля, можуть вийти з перевіркою у будь-який момент і без проблем скасувати ліцензію недобросовісному підприємцю. Один раз зафіксували порушення – припис, другий раз – анулювання дозволу без права його отримання упродовж наступних 5 років. Так має бути і в Україні, але, звісно, для цього потрібна довіра до контролюючих органів.
‒ Але повернімося до найбільших забруднювачів. Сміттєспалювальний завод «Енергія» вважається небезпечним через застарілі технології і обладнання. Жителі Харківського масиву скаржаться на їдкий запах і задимленість. Проблему нібито має вирішити встановлення спеціальної системи очищення. На якому етапі цей процес?
‒ На сьогодні на котлоагрегатах заводу встановлені електрофільтри, які затримують мікрочастинки, пил, сажу, але не захищають від потрапляння у повітря хімічних речовин. Тому потрібна додаткова система хімічного очищення димових газів. Наразі завершений проект будівництва цієї системи очищення, замовлений «Київтеплоенерго». Нагадаю, завод «Енергія» до 2018 року належав приватній енергокомпанії «Київенерго» і був повернутий у комунальну власність рішенням Київської міської ради і переданий на баланс комунального підприємства «Київтеплоенерго». Сьогодні триває процес розробки оцінки впливу на довкілля (ОВД) відповідно до Закону про ОВД, який вступив у дію в 2017 році, і найближчим часом відбудуться громадські слухання. Наступного року планується проведення тендеру, щоб закупити обладнання і врешті встановити систему хімічного очищення.
‒ Але одного такого заводу мало. Чи є у планах міста побудова ще одного сміттєпереробного заводу?
‒ У зв’язку з тим, що існує проблема 5-го сміттєвого полігону (знаходиться у Підгірцях, куди звозиться половина відходів мешканців столиці ‒ Ред.), який треба закрити і рекультивувати до 2021 року, Київ шукає можливості для побудови нового заводу. Вже навіть зібрана статистика придатних для цього земельних ділянок. Хоч це питання не в нашій юрисдикції, але можемо заспокоїти, що будуватимуть його точно не на Троєщині, як писали у деяких ЗМІ, а на території однієї з промислових зон. Завод при цьому має бути екологічно чистим, для чого ЄБРР планує виділити нам окремі кошти, тож відповідно при будівництві будуть витримані усі європейські норми.
‒ Ви згадали Закон «Про оцінку впливу на довкілля». Чим він важливий? І чи проводилися перші оцінки?
‒ Закон почав працювати фактично з 2018 року. Цей закон регламентує проведення обов’язкової оцінки впливу на всі компоненти довкілля для певних видів потенційно небезпечних робіт чи об’єктів. Він опирається на європейську практику і норми щодо врахування громадської думки під час визначення можливості реалізації тієї чи іншої планованої діяльності, що в теорії може становити загрозу для навколишнього середовища. Стаття 3 Закону визначає перелік підприємств та видів діяльності, на які розповсюджується його дія залежно від потужності виробництва, масштабів будівництва, сировини, що використовується тощо.
Цей закон прийшов на заміну державній екологічній експертизі. Головна відмінність – у гласності, тобто у обов’язковості обговорення планованої діяльності з громадськістю. Є спеціальний реєстр на сайті Міністерства енергетики та захисту довкілля України (eia.menr.gov.ua), на який завантажується повідомлення про плановану діяльність. Якщо ви бачите, що на території, де ви проживаєте, планується певна діяльність і оголошується початок процедури оцінки впливу на довкілля, то ви можете надіслати свої зауваження або пропозиції на електронну пошту (наприклад, про те, що на вказаній у повідомленні території наявні рідкісні види рослин чи тварин та вбачається необхідність проведення додаткових досліджень). Далі ви приходите на громадські слухання, висловлюєте свої зауваження і дізнаєтеся, що проєктанти пропонують, аби врахувати ці зауваження (приміром, збереження рідкісних рослин чи перенесення їх за межі території реалізації проєкту). І на даному етапі необхідним є досягнення сторонами консенсусу, без якого не буде наданий висновок з оцінки впливу на довкілля, що повинен враховувати звіт про громадське обговорення. Без отримання такого висновку початок реалізації діяльності прямо заборонений законом. Тобто опрацювали зауваження громадськості, внесли відповідні зміни до документації – і тільки тоді почали втілювати проєкт. На сьогодні, починаючи з 2018-го року, було проведено 20 таких процедур.
‒ А чи не буде тут корупції?
‒ Річ у тім, що відповідно до закону, аби уникнути при отриманні висновку з ОВД прямого контакту держслужбовця з комерційним підприємством чи бізнесом, документація спочатку подається у режимі онлайн до реєстру і лише після отримання реєстраційного номера передається до уповноваженого органу на паперових носіях. А оскільки у цій процедурі бере активну участь громадськість, то корупційні ризики зведені нанівець.
‒ І про вічне питання. Щороку відповідальні органи намагаються врятувати знамениті київські каштани, але безрезультатно. Цього року ця проблема теж обговорювалося. Що вирішили?
‒ У нинішніх умовах, особливо в центральній частині Києва, яка завантажена транспортом, а відповідно, дуже загазована, каштанам живеться не так сприятливо, як це було ще років 30 тому. Шкідливі речовини осідають в ґрунт, що шкодить рослинам, а до того ж дається взнаки глобальне потепління, яке викликало підвищення середньої температури у Києві на 1,5 градуси.
Та найгірше на дерева впливає так звана мінуюча міль, яка, вражаючи їх, не дає розвиватися плодам. Аби знайти спосіб, як її позбутися, ми співпрацюємо з ботанічними садами ім. Гришка та ім. Фоміна. У результаті експерименту, який ми провели навесні, вдалося підібрати спеціальний хімічний препарат, що вбиває шкідників і не дає можливості їм розмножуватися. Тож наступного року будемо закуповувати препарат і «вакцинувати» дерева.
Ми провели дуже багато обговорень і дійшли рішення, що київські каштани квітнутимуть на Хрещатику! Адже для киян це символ міста, який вони хочуть зберегти. Тож будемо створювати для них сприятливі умови, підбираючи правильний полив, ґрунт тощо.
‒ А що показав експеримент з висадкою дерев у контейнерах на Хрещатику?
‒ По-перше, завдяки цьому експерименту ми провели опитування серед киян ‒ які дерева вони хотіли б бачити на Хрещатику. Приблизно однакову кількість голосів кияни віддали за платани та каштани, і менше ‒ за вишню. По-друге, ми також експериментували з технологією висадки дерев. Як ви бачили, це піднятий над землею короб (він взимку вберігає коріння контакту з соляною сумішшю) із вмонтованою системою поливу. Адже на Хрещатику маємо значну проблему з комунікаціями, тому там складно організувати правильний полив дерев.
Зараз ми також експериментуємо з висадкою нових, більш адаптованих для наших умов і клімату дерев у інших частинах Києва. Екологи не рекомендують висаджувати нові каштани через невідповідні для них умови, тож ми зараз сконцентровані на лікуванні та утриманні уже посаджених дерев.
‒ За інформацією Управління, Київ лідирує серед інших міст за кількістю та площею об’єктів природо-заповідного фонду. Як це впливає на збереження зелених зон і чи унеможливлює їхню забудову багатоповерхівками чи ТРЦ?
‒ Наразі на території Києва розташовано 192 об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення загальною площею 20,1 тис. га, тобто 23,97% від загальної площі міста. У Львові цей показник становить лише 3% від площі міста, а у Харкові ‒ 1,4% від усієї міської території. І це навіть більше, ніж у європейських столицях. Приміром, у Амстердамі чи Лондоні відсоток заповідних територій та парків становить 12% та 2% відповідно.
За роки незалежності площа природно-заповідного фонду України збільшилася удвічі. У 2019 році статус ландшафтного заказника отримала ділянка на південь від озера Тягле та вулиці Колекторної в Дарницькому районі Києві. Він матиме орієнтовну площу 148 га. Це землі комунальної власності столиці. Ще маємо новий ландшафтний заказник «Осокорківські луки», а нещодавно на засіданні Київської міської ради депутати підтримали рішення «Про оголошення ландшафтним заказником місцевого значення «Труханового острова». Ландшафтним заказником місцевого значення було оголошено територію острова Труханів та острова Міжмостний орієнтовною площею 27,44 га.
Все це дозволить покращити стан довкілля, оскільки природні зони не зачепить рука забудовників і вони збережуться у своєму початковому вигляді. Але при цьому важливо постійно зберігати та підтримувати їхній стан. Київ ‒ єдина столиця Європи, яка має на свої території Національний Природний Парк ‒ Голосіївський. Збереження та збільшення таких об’єктів завжди буде нашим пріоритетом.
Юлія Горбань, Київ
Фото: Геннадій Мінченко