Олексій Коваленко, автор проектів "Бюджету участі"

Волонтерська позиція - добиватися реальних змін у країні

14.06.2017 17:21

У Києві стартував другий Громадський проект "Бюджет участі". Торік міська влада виділила 50 мільйонів гривень на реалізацію громадських ініціатив, цьогоріч коштів буде вдвічі більше. Наразі у столиці реалізують 62 проекти "Бюджету участі", три проекти вже реалізовано, ще два – на завершальній стадії.

Одним із авторів, чиї проекти увійшли до числа переможців у громадському бюджеті, є голова ГО "Форум допомоги тваринам ЮА-ВЕТ" Олексій Коваленко. Завдяки його ініціативам у столиці вдалося зберегти 400-літню пам'ятку природи – дуб Шевченка у парку «Березовий гай» та запровадити зооуроки для столичних школярів, що стартували вже у квітні цього року.

- Пане Олексію, насамперед вітаємо з перемогою ваших проектів у громадському бюджеті. Як для вас проходили конкурсні перегони?

- Перемога стала несподіванкою. Участь була цікавою, але безперечно важкою. Це був перший такий досвід у публічних конкурсах. Але все вдалося, тому що було бажання вирішити конкретні проблеми, з якими зіштовхнулася громада, і ці проблеми були дійсно актуальні. Наприклад, з дубом Шевченка більше п'яти років існувала проблема, а зооуроки – це взагалі системна проблема не тільки міста Києва, але й усієї України. Звичайно, не один я брав участь у цих «перегонах», у нас була ціла команда. Наприклад, по зооуроку було три учасники команди, спочатку ми робили пілотний проект, а згодом досягли успіху на рівні Києва. По дубу Шевченка у нас також був згуртований колектив, ми розподілили обов'язки, влаштували шість локацій, де збирали підписи. Навіть виходили до дуба, знімали відео, проводили опитування. Роботи було дійсно багато.

- Які проблеми стали найнеочікуванішими?

- Ми зіштовхнулися з непоінформованістю людей, які могли б віддати свої голоси за той чи інший проект. З цим зіткнулися, зрештою, й всі автори громадських проектів. Мало хто досі знає взагалі про громадський бюджет, також була велика недовіра до формату голосування. Але ми доводили, що це єдиний демократичний спосіб віддати свій голос, щоб він був дійсно врахований, щоб не було ніяких фальсифікацій. І я вважаю, що подібним чином можна було б проводити й голосування щодо обрання депутатів чи громадських рад. Завдяки е-демократії, завдяки ідентифікації людей, ми могли б вийти на новий рівень форматування деяких міських структур. Ми роз'яснювали кожній людині, як саме потрібно голосувати. Думаю, що цього року, коли підключилися ЗМІ, й громада теж обізнана, це дасть набагато відчутніший ефект на Громадському бюджеті-2.

- Скільки вами було подано проектів?

- Я подавав два проекти, але в кожному районі були об'єднання авторів. Нашою метою була не персональна перемога, а перемога команд, району, щоб район отримав якомога більше реалізованих проектів. І нарешті нам, Подільському району, вдалося це зробити, й у результаті ми за кількістю проектів і за бюджетом сьогодні на першому місці в Києві.

- Власне ви є автором проектів, що стосуються освіти та захисту природи. Чому саме ці напрямки?

- Подані проекти стосуються безпосередньо тих сфер діяльності, в яких я давно працюю. По-перше, це стосується тварин. Я голова ГО "Форум допомоги тваринам ЮА-ВЕТ". У нас, як у спільноти людей, які не називають себе зоозахисниками, а просто – активними волонтерами, є досить чіткі позиції – що нам треба реально змінити, щоб в Україні запрацювала система гуманної освіти, свідомого відношення до тварин, щоб було відповідне нормальне законодавство, й пов'язаний із цим культурний вигул тварин. Маємо конкретні завдання: наприклад, що стосується культурного вигулу тварин, то 200 конструкцій у місті Києві встановлено безпосередньо нами. Ми встановлюємо Зоокомплекси в Києві та створюємо інфраструктуру, щоб власникам тварин та іншим містянам було комфортно співіснувати в спільних публічних просторах.

- На вашу думку, який із механізмів е-демократії у Києві більш ефективний – електронні петиції чи Громадський бюджет?

- Це різні інструменти. Громадський проект більш змістовний і дає можливість конкретно вирішити якусь проблему. Петиції – це механізм спонукання київської влади до якихось дій. Автор петиції повинен прийти на комісії, довести свою думку, і комісія може надати рекомендації. Тобто автор повинен бути на всіх етапах, це має бути активна людина. Громадський проект – це більш ефективний елемент, тому що, по-перше, він концентрує увагу на конкретній проблемі, він підтягує увагу депутатського корпусу, комісій, департаменту, тобто залучає всі міські структури. Це відповідно фінансується, і відповідно сконцентрована проблема вирішується завдяки координації дій автора, як громадського контролера над цим проектом та фінансових структур міста, контролю за коштами, виділеними на цей проект. Тому я вважаю, що громадський проект – це більш змістовний і дієвий механізм, а петиції – допоміжний, що націлений на розробку якихось системних документів. Але, безперечно, потрібно використовувати обидва елементи е-демократії.

- Як реалізовуватиметься проект захисту дуба Шевченка?

- По цьому проекту ми займаємося давно, як і загалом Виноградарським лісом. Проблема в тому, що у нас є загроза втратити його, а замість лісу отримати просто парк. Є подібні пропозиції від окремих депутатів, що на Виноградарі ліс не потрібен. Мешканці, дізнавшись про наш проект по збереженню виноградарського лісу, звернулися до мене і розповіли про віковий дуб, що потребує невідкладної допомоги. Це підтвердило і УЗН Подільського району – дійсно існує проблема: зламана одна з гілок, вона впала, пошкодила огорожу і, звичайно, це загрожувало безпеці людей. Згодом надходили окремі пропозиції, щоб спиляти цей дуб, зробити з нього скульптуру, висадити інший дуб. Але, на жаль, ніхто не знає історію, що це 400-літній дуб. Я запросив Інститут ботаніки, його фахівці виходили на обстеження, запросили й Білоцерківський інститут, а ще – арбориста Ігоря Сінгера, він проводив дослідження. Всі надали письмові висновки, що дерево живе, потребує лікування. Я попросив зробити кошторис. Ми довели життєздатність цього дерева. Я подав цей проект і виграв його, таким чином ми отримали 75 тисяч гривень на лікування дерева-пам'ятки.

- Чи розпочалося лікування дуба, що вже зроблено?

- Роботи почалися ще у квітні місяці, зараз вони закінчені. Була зламана гілка, були дупла, куди просочувалася вода і розповсюджувалася гниль. Також була неправильно облаштована територія навколо дерева: щільно покладено плитку, і дерево не живилося. Зараз дерево повністю розпломбоване, оброблене спеціальними розчинами, всі дупла закриті спеціальними сіточками, проведено балансування крони, всі гілки підліковані. Вже зроблено основний об'єм роботи. Згодом відбудеться виїзна нарада, і якщо потрібно, то буде здійснена ще одна додаткова обробка. Але результати втішні: все зроблено гарно, і на осінь залишилося лише відновити огорожу та висадити щільний паркан із рослин, щоби не було прямого доступу до цього дерева. До речі, цей дуб входить до міжнародного туристичного маршруту Шевченка містом Києвом. Поруч знаходиться хата Шевченка, і ми маємо надію, що на осінь буде зроблений спільний освітній проект з дітьми по збереженню вікових дерев.

- Скільки ще в Києві вікових дерев потребують негайного захисту та відновлення?

- Не тільки за дубом Шевченка постійно потрібний нагляд, таких місць дуже багато. У Києві 349 вікових дерев, більше 200 – це історичні дерева. У нас їх охороняли, присвоюючи їм статус історичної пам'ятки, але це жодним чином не впливає на стан дерева, тому що воно потребує нагляду і профілактичних заходів. Якраз на це жодних коштів у бюджеті Києва не виділено. Тобто є кошти на озеленення, є кошти на благоустрій, але щоб закупити спеціальні розчини, зробити обробку дерев – на це, на жаль, грошей немає. І навіть немає обладнання, яке встановлювало б вік цього дерева.

Ми провели круглий стіл, подали звернення в екологічну комісію щодо створення робочої групи з розробки Концепції збереження вікових дерев, закупівлі необхідного обладнання і виділення окремого фінансування для профілактичних заходів для таких дерев. Ми сподіваємося, що вже на осінь будемо мати проект рішень щодо виділення додаткового фінансування, саме на обладнання та захисні роботи. Таким чином ми охопимо всі дерева міста Києва, і це буде вперше в Україні, коли системно зайнялися цією проблемою. Дуб Шевченка – це перший приклад, коли бюджет виділили на збереження вікового дерева.

- А як виникла ідея створити проект «Зооурок»?

- На цей проект виділено 644 830 гривень. Зооуроками охоплюємо не тільки домашніх тварин, але й диких. Ми повністю взяли цю тему і розгорнули її для дітей в цікавому для них форматі – у практичному. Ми надаємо можливість спілкуватися з тваринами, приходити в інші умови, спостерігати як годують левів; діти потрапляють в тропіки, для них організовують різні інтерактиви, квести. Це їм дуже цікаво, тому що дітлахи не сидять, а опиняються у новому для них середовищі.

У 2015 році ми провели 12 форумів у кожному районі Києва. Це були виїзні локації та ярмарки. У нас була локація ветеринарів, дитяча зона, фото-сети тощо – все стосувалося тварин. Ми проводили лекції та опитування. Разом із курсом, розробленим фахівцями київського зоопарку, це все лягло в основу Зооуроку. Безпосередньо чотири заняття реалізуються на базі зоопарку, тому що вони стосуються диких тварин, п'яте заняття – це домашні тварини, ми його адаптували на зразок інтерактивної гри, тобто дітки ходять по території зоопарку, їм ставляться запитання, вони розшукують звірів чи таблички. Такий інтерактив сприяє більш якісному засвоєнню знань.

- Чи можливо запровадити «Зооурок» для вивчення у всіх школах?

- Зараз у нас амбіційні плани – зробити ще один урок, щоб він був у кожній школі. Це буде теоретичний урок, але з елементами інтерактиву. Діти будуть грати в гру, в ході якої засвоюватимуть практичні навички спілкування з тваринами. Це буде одне з занять у циклі біології. Ми як активісти можемо ініціювати це питання, провести пілотний проект, виграти бюджет, але наше завдання – щоб у 2018 році цей курс був на озброєнні освіти міста Києва, а потім, якщо цей досвід буде сприйнятий Міністерством освіти – щоб він поширювався на всю Україну. Тому що наш курс дійсно повноцінний, охоплює всі аспекти тварин і довкілля. Ми роз'яснюємо – для чого працює київський зоопарк, що це не якийсь звіринець, а це місце, де зберігають різні види тварин, розмножують їх та випускають на волю. Потрібно перевернути свідомість людей, вони повинні сприймати зоопарк так, як його сприймають у Європі. Як місце, куди приходять люди і своїми коштами зберігають ті види, котрі можуть зникнути.

Зараз пройшли Зооуроки в першому півріччі всього 7 класів – із 30 запланованих.

- Нині стартував другий етап Громадського бюджету. Плануєте подавати нові проекти?

- Я розумію, що названі вище проекти не мають дати завершення. Тому я сконцентрований і надалі на цих двох проектах. Але готовий підключатися і координувати інших авторів та допомагати їм збирати команди, готувати документи, проводити інформаційну кампанію. Гадаю, що нам потрібно в кожному районі формувати дієвий колектив авторів, і чим більше їх буде, тим якіснішим і комфортнішим буде наше місто. Зараз вже звернулося 4 автори по допомогу, і я підключаюся до їхніх проектів. Підбадьорюю й авторів, котрі не виграли – продовжувати роботу, адже є різні механізми – яким чином проект може бути реалізований.

- Як перемогти у конкурсі громадських проектів?

- Кожен проект повинен вирішувати конкретну проблему. Наприклад, ідея створення дитячого майданчика – це все одно проблема відсутності місць, де діти можуть активно відпочивати, ідея створення парку – це теж проблема відсутності зеленого простору. Можна запланувати 2 мільйони на дитячий майданчик, але ж за 2 мільйони можна створити 10 майданчиків...Тому чітко формулюйте проблему та шляхи її вирішення, враховуючи громадську потребу в новому проекті.

Ольга Савченко, Київ

Фото: Козак Вікторія