Spiegel про Київ: Гордий, чудовий, в постійному русі

Мільйони шанувальників поп-музики дивляться в суботу зі своїх диванів на Київ, місто, яке приймає Євробачення. Але який саме пульс в української столиці?

Той, хто подорожує до Києва, має прибути на літаку в аеропорт "Бориспіль". Це те, що раніше я радив кожному туристові, який прямував до столиці України. Проїхав дорогою через ліси на сході від міста, і перед вами вид на Дніпро. Краєвид київського старого міста, який відкривався згори, за сонячної погоди був приголомшуючим: в середині зеленого простору виблискують золоті куполи Києво-Печерської Лаври, Успенського собору, великої дзвіниці і всіх інших церков - це було вітання закохано-прекрасного міста.

В принципі, все так залишається й сьогодні, однак з того моменту, як у Києві запанував капіталізм, монастирям створюють конкуренцію сучасні, скляні вежі; вигляд міста змінився на краще. Отже, вам треба, якщо у вас є час, сісти на потяг до Києва.

ЗЕЛЕНИЙ, МОЛОДИЙ, ДИНАМІЧНИЙ

Я вперше потрапив до Києва кілька десятків років тому, один друг одружувався там з українкою. Він, німець, показав мені з гордістю це місто. І насправді для мене було не дуже складно з числа на той час трьох великих міст Радянського Союзу обрати найкрасивіше. Москва була мегаполісом, звичайно, але галасливим, грубим, який за радянських часів з архітектурної точки зору був зіпсований. Санкт-Петербург, колишній Ленінград, зберіг своє історичне обличчя, але чомусь здавався музейним. Київ, навпаки, з усіх трьох міст був найзеленішим, був свіжим, молодим і динамічним. Таким він залишився й донині. Тим більше, після піднесення на київському Майдані.

Не існує в Москві вулиць, як Хрещатик, які проходять центром і на яких під цвітінням каштанів зустрічається весь Київ. Або піщаних пляжів Дніпра, лише в двох зупинках метро від готелю, на яких можна прекрасно полежати влітку.

Як чудово йти вгору по горбистих вулицях до 1000-річного семибанного Софійського собору з його настінним живописом, де коронували київських князів. Або спуститися до печер Печерської Лаври, де й сьогодні лежать муміфіковані мощі ченців.

Таким само мальовничим є Андріївський узвіз, яким можна вийти до Подолу, в нижній частині міста, яке колись було домівкою майстрів Києва, та де на Контрактовій площі створена одна з шести фан-зон Євробачення.

МІСТО З КРИТИЧНИМ ДУХОМ

У Росії стало модним скрізь, де можуть, виставляти Київ і українців у поганому світлі. Звичайно, за цим стоїть політика, однак і відчуття великої втрати: Київ був столицею середньовічної Русі, з якої почалася Росія. Але це не російське місто, як зазвичай стверджують у Москві.

Понад 80 відсотків з майже трьох мільйони мешканців - українці, решта - росіяни. Те, що колись кожен п'ятий у Києві був євреєм, вже практично не відчувається. Багато євреїв стали жертвами під час німецької окупації у війну, переважна більшість тих, хто вижив, пізніше емігрувала.

Ніде після розпаду Радянського Союзу не відчувається більшого динамізму, ніж у Києві. Я був свідком проголошення там Незалежності, у 2004 році - Помаранчевої революції проти фальсифікації на виборах тодішнього українського керівництва, і в 2014 році - кривавого повстання на Майдані, на Майдані Незалежності.

Він є в центрі Хрещатика, де знаходиться найбільша фан-зона Євробачення. Три роки тому, тут була вирвана бруківка, димилися печі і всюди ночували добровольці, які вимагали відставки президента Віктора Януковича, через те, що той зупинив зближення з Європою. Рани, яких тоді зазнав Майдан, аж до спаленого Будинку профспілок, зажили.

Але коли йдеш вгору Інститутською, можна побачити ліворуч і праворуч символічні меморіальні камені із зображеннями тих, хто тоді загинув, почесну варту, прапори, пам'ятні знаки.

Протести на Майдані проти корумпованого уряду, можливо, були недосконалі, вони були використані радикалами. І сьогодні українські олігархи все ще там, до того ж на сході країни в даний час триває війна. Але цей критичний дух міста і робить його такими привабливим. Розмаїття думок, вільна преса, яка давно вже перестала існувати в Москві. Жодне з російських міст не виглядає так по-європейські, як Київ.

ВІДЧУТТЯ НАБЛИЖЕННЯ ДО ЄВРОПИ

Вечорами Хрещатик часто закритий для автомобільного руху, тоді там прогулюються кияни. Більшість із них - молоді люди. Всюди музики, навколо яких збираються люди. Часто лають нового президента, "шоколадного короля" Петра Порошенка, так само як київського мера Віталія Кличка, обох вважають не дуже успішними.

З іншого боку, багато хто із задоволенням фотографується з новою поліцією. Їхня форма нагадує форму американських поліцейських, і створює враження, ніби нова українська поліція зараз дійсно ввічливо несе свою службу, а не є корумпованою міліцією минулих років, яка катували людей. Це невеличкі ознаки, які сигналізують про зміни після Майдану.

ЗНОВУ БІЛЬШЕ ТУРИСТІВ

З економічної точки зору, справи у киян не дуже добрі. Їх середня заробітна платня становить еквівалент 340 євро щомісяця. Тарифи на опалення та електрику зростають після Майдану як на дріжджах, той, хто хоче купити квартиру, повинен заплатити 20% за іпотеку.

Але, незважаючи на всі дрібні моменти, почуття піднесення, наближення до Європи відчувається всюди. Кількість туристів, які приїжджали до Києва, різко впала у 2015 році. Тепер вона знову йде вгору, і не тільки під час Євробачення. Минулого року Київ знову відвідали 1,2 мільйона туристів. А коли Європейський Союз влітку скасує візовий режим для українців, українці зможуть їздити без будь-яких серйозних проблем на Захід.

Також багато іноземних фахівців приїхали після Майдану до Києва та лишилися тут, щоб допомогти країні у проведенні реформ: поляк зараз очолює українську залізницю, а грузинка реформувала поліцію, поляки і словаки є найважливішими радниками уряду. Я знаю західних дипломатів, яким робота в Києві зараз дійсно в радість і вони навіть водять своїх дітей в українські дитячі садочки, щоб ті вивчали українську.

Той, хто приїжджає на пісенний конкурс до Києва, помітить: він приїздить у місто, де багато що поки не дуже гарно функціонує. Але це місто в русі - його жителі тепер почуваються більш впевнено, ніж мешканці будь-якого російського міста.

Крістан Нееф, Spiegel

Переклад Ольги Танасійчук

 10.05.2017 14:15