Вибори на Закарпатті: від Евересту до Боржави

Перша українка, яка підкорила Еверест, - Ірина Галай. Екс-нардеп Владислав Каськів — мрійник про Олімпіаду на Боржаві, і проросійський отець Дмитро Сидор зі списку “Миротворця”. Колишній нардеп Іван Бушко, що голосував за закони 16 січня, людина-бренд Федір Шандор та відомий шоколатьє Валентин Штефаньо. “Головна євродепутатка” країни Іванна Климпуш-Цинцадзе, філолог і поет-гуморист Павло Чучка. Ексмери, ексдепутати (обласні), і навіть колишні губернатор і голова облради. Вони всі йдуть! Укрінформ спробував розібратися в кандидатах, пропонованих закарпатцям на цих місцевих виборах, а також разом із політологами розставити акценти: чому саме цих людей висувають політичні сили в регіоні.

Головна інтрига: чи набере СН більше, ніж місцеві проєкти?

– Після завершення процедури реєстрації партій і кандидатів уже можна констатувати, що цьогорічна місцева виборча кампанія на Закарпатті наразі виправдовує всі очікування – за специфічністю, інтригами, рівнем віртуалізації, але водночас і за банальністю окремих моментів та загальною беззмістовністю, - каже політолог Дмитро Тужанський, з Інституту центральноєвропейської стратегії. - Як і загалом у країні, ця кампанія на Закарпатті проходить за чіткої дихотомії “національні партії” vs “місцеві проєкти”. Специфіка ж зараз полягає у тому, що коли раніше чи не єдиним сильним регіональним проєктом, який змагався на Закарпатті з національними партіями, був “Єдиний центр” Віктора Балоги, то в цій кампанії їх відразу три основних, хоча місцями, у конкретну раду, навіть більше – “Рідне Закарпаття”, Команда Андрія Балоги та КМКС (угорці), - зазначає Дмитро Тужанський.

З його слів насамперед ці три регіональні проєкти не тільки будуть «відривати» рейтинги від національних партій, а й претендуватимуть на перемогу як в окремих громадах чи районах, так і загалом на Закарпатті.

- Тож інтригою місцевих виборів на Закарпатті є те, які саме національні та локальні партії пройдуть в обласну раду, зокрема, чи зможуть повторити успіх 2015-го угорці (КМКС), чи пройде в облраду команда Андрія Балоги, що є своєрідною реінкарнацією “Єдиного центру”, який виграв місцеві вибори 2015-го, і звісно ж, хто отримає символічну перемогу в області: президентська сила “Слуга народу”, для якої зараз ключовий виклик – як зупинити чи бодай відтермінувати в часі падіння рейтингу в країні, чи локальний проєкт “Рідне Закарпаття”. Також інтрига – чи зможуть такі партії як “Солідарність” і “Батьківщина” відстояти на Закарпатті свій всеукраїнський рейтинг, - наголошує Тужанський.

Криза кадрів: київські нардепи на бордах і “парашутисти” з минулого 

- Ще одна специфіка цієї місцевої кампанії на Закарпатті – брак лідерів і кадрів. Це може звучати парадоксально, бо складається враження, що всі пішли на ці вибори, але насправді й національні партії, і локальні політичні проєкти пожинають плоди партійної бездіяльності попередніх років, бо не спромоглися знайти чи виховати нових лідерів, відтак на білбордах на Закарпатті ми бачимо народних депутатів як обличчя місцевих виборів (“Рідне Закарпаття”, “Слуга народу”, “Солідарність”), окремі з них, власне, очолили партійні списки, як наприклад, Іванна Климпуш-Цинцадзе в ЄС.

Водночас є у цій кампанії на Закарпатті й відверті «парашутисти». Насамперед це Владислав Каськів – український політик, який спершу став відомим як лідер партії «Пора», а тоді – завдяки численним корупційним скандалам, затриманню у Панамі та навіть екстрадиції в Україну. Сьогодні Каськів балотується у Закарпатську обласну раду від Опозиційної платформи «За життя» у Хустському окрузі, і не виключено, що це пов’язано з давніми ідеями політика про будівництво саме в цій місцевості, на полонині Боржава, однойменного гірськолижного курорту. Про це Каськів розповідав ще у 2012-ому, - акцентує Дмитро Тужанський.

“Гарячі точки” цих виборів — Ужгород і Мукачево

- Говорити наразі про найбільш «гарячі точки» місцевих виборів складно, оскільки з одного боку, боротьба буде всюди, єдине питання – за що, чи за більшість у раді, чи просто за представництво, чи за голову ОТГ зі своєю більшістю. У процесі реєстрації кандидатів було помітно багато «гри у піддавки», коли на рівні місцевих осередків узгоджувалися кандидати на округи, чи навіть коли представники фактично однієї політико-бізнесової групи зрештою опинялися у різних політичних проєктах.

Звичайно, насамперед усіх цікавитиме Ужгород. Тут чинний мер іде формально самовисуванцем, хоча паралельно веде до ради кілька колон, аби мати згодом лояльну більшість. Також тут зареєстровано відразу трьох Богданів Андріївих, і лише один із них – чинний мер. Специфіка Ужгорода в тому, що тут нема явного фаворита на крісло голови, до того ж і вузьке, і ширше коло реальних претендентів – це не нові обличчя, а всі ті, хто вже так чи інакше керував містом.

Іншим цікавим центром боротьби на Закарпатті стане Мукачівська ОТГ. Тут також можна було б очікувати «двійників», але обійдеться без них. Навряд чи в Мукачеві вийде реальна боротьба за крісло голови, але вибори все ж можуть пройти у два тури. Ключова ж боротьба в цьому місті буде саме за більшість у майбутній раді, - прогнозує Дмитро Тужанський.

Люди-бренди та люди-скандали

- В області загалом 10 партій висунули кандидатів в обласну раду, і ці особи в списках не викликали якихось особливих сенсацій, - каже політолог Михайло Шелемба.

- Єдиний скандал цих виборів, який мав наслідки, це кандидатура Івана Бушка (ексдепутат із “Партії регіонів”, що голосував за закони 16 січня — авт.), який був заявлений спочатку від “Слуги народу”, а за два чи три дні до реєстрації таки пішов самовисуванцем — попри агітаційну роботу і представлення його як кандидата від СН, це сталося через суспільний резонанс навколо його особи. Ставка СН на Бушка зрозуміла, - пояснює політолог. - Він один із впливових і впізнаваних (був депутатом ВР, колись переміг Івана Балогу на окрузі) — людина з тих, хто може дати результат. А саме такі зараз і потрібні СН. Бо якщо говорити про цю політсилу, то вона вивчила минулорічний грудневий урок виборів до ОТГ (котрі вони на Закарпатті відверто продули, із 9 громад тільки в одній переміг кандидат від СН — авт.), тому цього разу “слуги” докорінно відмовилися від стратегії “нових облич” і пішли шукати досвідчених і добре відомих кандидатів, які розуміються на місцевій політиці та дають результат. У них у списку, відтак, є колишні представники і з “ЄС”, і з “Відродження”, і з балогівського “Єдиного центру”. Цікаво, що на Закарпатті “слуги” зробили ставку на відомих у туризмі людей — це людина-бренд Федір Шандор, авторка розкрученого туристичного влогу Наталя Штефуца та власник термалів у Косино Олексій Іванчо. Очолює список “слуг” на Закарпатті голова ОДА Олексій Петров, на голову Хустської ОТГ від СН іде колишній губернатор Василь Губаль, у Мукачеві балотується Едгар Токар — “чорна конячка” минулорічних виборів, яка похитнула владу Віктора Балоги на його одвічному 69-му мукачівському окрузі. Тобто, акцент “слуг” на виборах — це люди, які мають імідж, досвід, вплив і фінансовий ресурс.

Щодо інших всеукраїнських політичних партій — на Закарпатті це “Батьківщина”, “ЄС” та “ОПЗЖ”  - у їхніх списках закарпатцям пропонують обирати старих-добрих впізнаваних саме за цими брендами політиків.

- Закарпатська “Батьківщина” на цих виборах об'єдналася з Михайлом Ланьом (депутат із Мукачева, антагоніст Балоги та учасник скандалу з так званою “Мукачівською стріляниною за участі бійців “Правого сектора” — авт.) й у її списках з'явилися люди Ланя, наприклад, від цієї партії іде брат мера Ужгорода Андрій Андріїв, колишній “відродженець”, але основними в “Батьківщині” є лідери обласного осередку Андрій Шекета та Олександр Кеменяш, - каже Михайло Шелемба.

- ЄС на Закарпатті сформувала свій список з вірних ідеї партії людей. Очолює його Іванна Климпуш-Цинцадзе, це політтехнологічний хід, зрозуміло, що депутатом Закарпатської облради, куди балотується, вона не буде, але йде першим номером, щоб давати пріоритети тим чи іншим. Разом із нею Денис Ман (директор Агенції регіонального розвитку), Ірина Мацепура (найбільший деревообробник в області), Михайло Рівіс (голова облради) — це і є топ-трійка партії. 

Списки партій “ОПЗЖ” і також мають одвічних представників — ексмер Ужгорода Віктор Погорєлов та Іван Чубирко з Мукачева. Два скандальновідомі кандидати від цієї партії, які “спливли” на виборах — це Владислав Каськів та отець Сидор, священник РПЦ. Але те, що навколо цих персон іде суспільне невдоволення через їхні позиції та біографії, мало впливає на виборця ОПЗЖ на Закарпатті. Для цього електорату скандальність чи цікаві моменти з біографії кандидата не грають ролі — тут головне чітка проросійська позиція. Тому ОПЗЖ наповнювали свій список вірними ідеї людьми, а також тими, хто фінансово зможе підтримувати цю політсилу.

Місцеві проєкти: оновлений Балога й упевнені мажоритарники

- Якщо говорити про місцеві проєкти, зокрема, про партію чотирьох закарпатських мажоритарників у ВР (Лунченко, Горват, Петьовка та Поляк) “Рідне Закарпаття” — тут найменше скандалів з особистостями, адже їхня команда сформувалася з довірених людей саме цих чотирьох закарпатських нардепів, тобто люди, які з ними працювали (зокрема й на минулорічних виборах), стали членами цієї політсили. Їм було найпростіше підібрати команду, бо Закарпаття зараз поділене на округи саме за межами їхніх мандатів. Їхні “топи” - це Мирослав Білецький (Хуст, депутат облради) , Володимир Чубірко (Ужгород, ексголова облради), Андрій Лукач (Мукачево, бізнесмен), - говорить Шелемба.

- “Нова сила Закарпаття” і Андрій Балога — ця команда на місцевих виборах використала торішню стратегію “нових облич” Зе-команди. Завдання: максимальне оновлення впізнаваної на Закарпатті пробалогівської партії. І справді, старих людей від “Єдиного центру” в партії Андрія Балоги дуже мало, немає жодного з братів-Балог. Ця партія має перше місце за оновлення політсили на виборах-2020. Хоча треба зазначити, що пересічному закарпатському виборцю це оновлення малопомітне, бо прізвище говорить саме за себе. Балога на Закарпатті — це 20-річний політичний бренд, тому ніхто надто не заглиблюється у суть та списки, хоча в політсилі справді відбулося і сутнісне, і зовнішнє оновлення.

Акценти політологів: традиція “батько-син” і замовні рейтинги

- Щодо кандидатів у списках, я відмітив для себе такий цікавий маркер: політика і далі є “сімейною справою” на Закарпатті, - акцентує Шелемба. - У Віктора Балоги балотується син. У Василя Петьовки також син іде в обласну раду, Роберт Горват веде свого брата. Тож старі політики вдало забезпечують політичну спадкоємність на Закарпатті. Ці вибори ще раз підкреслюють цю давню закарпатську традицію.

- Типовим для цьогорічних місцевих виборів на Закарпатті є велика кількість «соціологічних опитувань» і «рейтингів», більшість із яких виглядає відверто маніпулятивно, деякі є просто вигадкою, і це дивно, бо за досвідом попередніх кампаній такі рейтинги мало впливають на виборців, - зауважує Дмитро Тужанський. - З іншого боку – вартість якісного соцопитування насправді не є високою, це абсолютно по кишені політичним силам, - каже Тужанський.

Порушень багато, але вони дрібні

- Щодо порушень виборчого процесу на Закарпатті, - каже Ярослав Гулан, представник обласної ОПОРИ, - то ми фіксуємо велику кількість порушень, але вони дрібні і не впливають на хід виборчого процесу.

В Ужгороді, зі слів Гулана, були питання щодо того, хто повинен вносити заставу за участь кандидата у виборах — обласний чи загальноукраїнський осередок. Такі питання виникали у політсил “Рідний дім” та “Партія твого міста” в Ужгороді, деякі вирішувалися правильним внесенням застави від обласного осередку, інші партії розв'язували цю проблему через суд. Були питання також щодо членства у партіях. У Буштинській громаді фіксували такий випадок: кандидат - керівник осередку “Батьківщини” подавався від парті “За майбутнє”. ОПОРА зафіксувала аналогічний випадок щодо Каськіва, якого висунуто від ОПЗЖ на Хустщині, але одночасно він є керівником партії “Пора”. Щодо цього випадку ЦВК має дати роз'яснення, - каже Ярослав Гулан.

Є на цих виборах кандидати-клони: в Ужгороді, наприклад, зареєстровані три Андріїви, однофамільці чинного мера міста, у Рахові — три Медвідя, також однофамільці чинного мера.

Ну, і ще одне порушення, про яке звітувала ОПОРА, — непрозорі та закриті конференції, де проголошували кандидатів від партій. Так, представник ОПОРИ не зміг потрапити на конференцію ОПЗЖ (відмовили, зіславшись на карантинні заходи), “Слуга народу” також переносила зустріч і туди не зміг потрапити спостерігач ОПОРИ, це при тому, що врешті ми отримали не тих кандидатів, про яких заявляли політсили cпочатку. Але найцікавіше вийшло з політсилою “Перемога Пальчевського” — за адресою, де мала проводитися партконференція, виявилася житлова квартира, в підсумку ніхто так і не прийшов на зустріч туди. І в результаті на Закарпатті ця партія не висунула жодного кандидата до рад.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото: Укрінформ, mukachevo.net та з відкритих джерел