Тернопіль передвиборний: і «червону» зону обійти, і в мери потрапити

Тернопіль передвиборний: і «червону» зону обійти, і в мери потрапити

Укрінформ
Головна тема: чи залишиться чинний міський голова у своєму кріслі?

Попри щодобове зростання кількості хворих на коронавірус і «червону» зону, від якої Тернопіль «принципово» відмовився ще з початку її запровадження, місто непомітно увійшло у передвиборні перегони. Чому непомітно? А тому, що вони, ці перегони, розпочалися ще влітку, коли поступово на вулицях міста почали з’являтися білборди та сітілайти з новими й не дуже новими обличчями.

Хоч що там казали б, але ключова тема, навколо якої «закручується» уся ця передвиборна метушня у Тернополі, одна: залишиться на своєму добре «нагрітому» упродовж 10 років кріслі чинний голова міської ради Сергій Надал, чи його таки замінить хтось із цьогорічних претендентів на таку омріяну «булаву» мера.

Зрештою, справжню суть перебігу передвиборних партійних «рухів» та імовірність здійснення задекларованих кандидатами планів очолити міську раду й намагався з’ясувати кореспондент Укрінформу за допомогою експертів, представників громадських організацій.

ПРЕТЕНДЕНТИ НА МЕРСЬКЕ КРІСЛО

Характеризуючи передвиборну ситуацію у Тернополі, експерт-аналітик, директор Центру суспільних досліджень «ПОЛІС» Ігор Процик каже, що нині амбіції на посаду мера, крім діючого голови Сергія Надала, проявляють, передусім, представники «Слуги народу», «Сили людей», «Української Галицької партії» та партії «Порядок. Відповідальність. Справедливість», представники деяких новоутворених громадських організацій.

Ігор Процик
Ігор Процик

- Згідно з останніми результатами соцопитування, проведеного соціологічною компанією «Рейтинг», чинного міського голову Сергія Надала готові підтримати понад 66% тернополян, – розповідає Ігор Процик. – Такий рейтинг міського голови можна пояснити вдалою медійною кампанією з висвітлення ремонтів міжквартальних проїздів, доріг, тротуарів, спортивних майданчиків, виконання інших робіт. А ще – проведенням публічних святкових заходів, залученням «свого» електорату до різних соціальних ініціатив за його підтримки. Тобто, практично того, що «хоче» його виборець.

Як каже експерт-аналітик, у команді міського голови систематично проводять опитування серед виборців. Важливо і те, що одразу після парламентських виборів 2019 року стало помітно, що в команді розпочалось закладення основ для майбутньої, тобто цьогорічної, передвиборчої кампанії.

Ігор Процик стверджує, що минулорічні президентські та парламентські вибори показали у Тернополі певні тенденції та підходи до «серця і розуму» виборця. Зокрема, що на виборчі дільниці масово прийшов «молодий виборець», якого раніше вважали досить пасивним і не робили на нього ставку. Враховуючи це, міський голова змінив дещо свої «підходи». Зокрема, в соцмережах активно запрацювала сторінка голови міськради, почало з’являтись більше реклами у Фейсбуці, помітно збільшилась кількість відеороликів, прямих ефірів, постів. Аналітик вважає, що можливо, основною передвиборчою «темою» для молоді мало стати отримання Тернополем статусу «Молодіжна столиця України». Це призвело також до змін у міському керівництві управління молодіжною політикою, звісно, і тут розрахунок був на підтримку молоді на місцевих виборах. Також при міській раді з’явився цілий відділ, який займається діджиталізацією та програмуванням як «відповідь» на «Країну в смартфоні» й інші сучасні трендові речі в комунікації жителів міста з владою.

Віктор Гевко
Віктор Гевко

- Що стосується партії «Слуга народу», то стало відомо, що кандидатом на посаду міського голови буде шоумен Віктор Гевко, брат якого – Володимир Гевко, народний депутат, керівник обласної організації партії «Слуга народу». Думаю, шансів у нього небагато, – прогнозує Ігор Процик.

З його думкою погоджується, але додає своє бачення ще один наш експерт, голова громадської організації «Українська народна варта» Петро Ландяк.

Петро Ландяк
Петро Ландяк

- Що ж тут сказати? Ми бачимо, що подібних «КВНщиків» виставляють як кандидатів на мерів. І якщо глянути на таку кадрову розстановку, то стає зрозумілим, що президент не повністю орієнтується у тих завданнях, які має виконувати державна влада, у тому числі й на місцях. Якщо б він це розумів, то орієнтувався б – які кадри для цього потрібно підбирати. Бо держава – це чітка робота органів управління. Це має бути ефективна система. А подібні кандидатури – ніби насмішка над державою, над її органами управління, – каже аналітик.

ВИГІДНИЙ КАНДИДАТ?

Серед кандидатів на крісло тернопільського мера є ще один «новачок» – Олексій Станько від Громадського руху «Хвиля».

Він у своїй риториці часто критикує дії чинного міського голови, але сам маловідомий пересічному мешканцю.

- Єдине, чим запам’ятався Олексій Станько – це поліційним затриманням через звинувачення у вимаганні коштів у місцевих підприємців в обмін на  «недоторканість» їхнього бізнесу. Олексій Станько із білбордів презентує себе вже як «народний мер Тернополя.

А ще він часто подає ролики про його зустріч із жителями міста та розмовами «про наболіле», – каже Ігор Процик.

Тернопільський політик і громадський діяч Петро Ландяк про цього кандидата має іншу думку:

- Щодо «Хвилі» й участі у ній Станька, то я би оцінював її двояко. По- перше, треба зрозуміти – що є поштовхом до участі у перегонах? І чим Станько є «вигідним» кандидатом для сьогоднішнього мера? Тут є різні версії, й будь-які «підкилимні» речі «спливуть» на поверхню рано чи пізно.

- А чим вигідний Сергію Надалу такий кандидат?

- Звичайно, що меру вигідно мати таких кандидатів, як Станько, аби продемонструвати, мовляв, дивіться, який він, так званий «народний»… І ще кілька подібних кандидатів показати людям. І тоді вся увага виборців буде тільки до Надала привернута, він поставить їх перед безальтернативністю щодо вибору голови, – вважає Петро Ландяк.

У передвиборній гонці, де на фініші – посада голови Тернопільської міської ради, «засвітилися» не тільки знані й не дуже тернопільські мужі. Серед них є й жінка-кандидат.

ОДНА-ЄДИНА

Жінкою-кандидаткою на посаду міського голови від Української Галицької партії, яка про це вже заявила публічно, стала Ірина Яремчук. Це молода громадська діячка, якийсь час вона була в Молодіжному центрі праці, зараз – заступник голови політради згаданої партії.

Експерт Ігор Процик звертає увагу на те, що у 2015 році Ірина вже брала участь у місцевих виборах як кандидат у депутати від цієї політичної партії, однак у міську раду не пройшла.

- Мотивацію участі Ірини Яремчук у виборах міського голови можна пояснити так. По-перше, задовольнити сучасний тренд на участь жінок у політиці та, як результат, на запровадження «гендерних квот» у виборчих законах; це підтримують і самі жінки, й певна частина чоловіків, особливо серед молоді, – говорить Ігор Процик. – Хоча партія, сповідуючи, за її публічними заявами, ідеологію християнської демократії, розраховує на підтримку і дещо старшого покоління. По-друге, «протягнути» виборчий список партії до міської ради (згідно з опитуванням «Рейтингу», УГП має 5,2% підтримки тернополян). Думаю, вона може бути чи не єдиною кандидатом-жінкою на виборах міського голови.

Як каже експерт, поки що Ірина має низьку «впізнаваність» серед пересічних виборців. Та й передвиборча кампанія Ірини почалась дещо пізніше, аніж в імовірних конкурентів, а чи зможе вона її розвинути певними «нестандартними ходами» і «фішками» – невідомо.

ТИ МЕНЕ ПОВАЖАЄШ? Я – ТЕЖ!

Зробімо невеличку паузу в переліку претендентів на посаду голови міської ради Тернополя й загляньмо, як кажуть, «за партійні куліси». А там можна побачити багато цікавого. Наприклад, перед початком передвиборної кампанії у Тернополі «Європейська Солідарність» і «Конгрес Українських Націоналістів» підписали меморандум про консолідацію зусиль і спільну участь у виборах. Адже, як ідеться на сайті «ЄС»,  це конче треба було зробити перед загрозою в державі «…реваншизму, проросійських політичних сил».

Тож два керівники цих партій, які свого часу разом працювали в одному виші, а пізніше в облдержадміністрації (очолював ОДА нинішній керівник обласного осередку «Європейської Солідарності» Степан Барна, а лідер «КУНу» Володимир Ткач працював там начальником управління – авт.), проголосили про об’єднання зусиль.

Володимир Ткач та Степан Барна
Володимир Ткач та Степан Барна

- Щодо «Європейської Солідарності», то скоріш за все, ми можемо не побачити реального кандидата на посаду міського голови. Бо, за нашими даними, бажання опонувати діючому голові мав Степан Барна, екс-голова Тернопільської ОДА часів Порошенка, він же – голова обласної організації партії ЄС. Однак, напевно, через високий власний антирейтинг та внутрішньопартійні результати соцопитувань, найімовірніше, від можливої участі у мерських перегонах відмовився. Хоча під час парламентських виборів як кандидат по «міському» округу він отримав третій результат із 14% підтримки, – коментує Ігор Процик.

- Багатьох здивувало «братання» тернопільських політиків з «Європейської Солідарності» із крайніми націоналістами. А як ви оцінюєте такі «рухи»? – цікавлюся в іншого нашого експерта Петра Ландяка.

- Пам’ятаєте, на попередніх президентських виборах Петро Порошенко зайняв мало не крайню праву, націоналістичну позицію. Тобто, він зробив ставку на електоральну нішу, яку колись займала «Свобода».

Пригадуєте? «Армія. Мова. Віра»… Це все був свідомий, осмислений «похід» на цю територію. І Порошенко «зайняв» її. Тому й не дивно, що і на рівні обласного центру відбуваються подібні об’єднання. Але одне – декларації, а інше – їхнє виконання. От за цим треба дивитися людям, спостерігати, аналізувати слова і дії політиків та їхні вчинки…

Таке об’єднання між «Європейською Солідарністю» і «Конгресом Українських Націоналістів» думаю, приймалося на основі особистих стосунків між представниками цих політсил. Тож, як каже Петро Ландяк, нічого дивного у тому, що дружні стосунки колишніх колег нині вже переросли у такі, політично доцільні домовленості.

КАЖЕМО – ФОНД, МАЄМО НА УВАЗІ – ПАРТІЯ. І НАВПАКИ.

Тільки ще перші дні виборчих перегонів – і вже скандал! Виявляється, у Тернополі партія та благодійний фонд зі співзвучними назвами мають спільних учасників команди та піарять один і той самий проєкт.

Принаймні, як повідомила «ОПОРА», Благодійний фонд «Порядок. Відповідальність. Справедливість» та партія… «Порядок. Відповідальність. Справедливість» упродовж серпня та вересня проводили заходи, у яких брали участь одні й ті ж особи.

Наприклад, про проєкт «Безпечний двір» (встановлення камер відеоспостереження у дворах багатоповерхівок) у своїх дописах повідомляли обидві організації.

Як і про надання мешканцям будинків будівельних матеріалів на ремонт, роздачу антисептичних товарів (пандемія, то як же без цього) – від імені зазначеного фонду, співзвучного з партією.

А, до речі, політична партія «Порядок. Відповідальність. Справедливість» іде на вибори, як кажуть, із відкритим «забралом».

Вона називає себе «командою Надала». І це зрозуміло, бо у ній – ті, хто тісно пов’язаний з чинним міським головою. Які ж перспективи цієї партії у «боротьбі» за крісло мера?

За словами Петра Ландяка, про цю партію «не варто говорити як про ідеологічну”. Експерт гадає, що вона «спеціально створена, як кажуть "під вибори"».

- А з якою ж метою?

- А просто «відтягнути» на себе певну кількість голосів, які, можливо, не пішли би в «актив» мера. Тобто, за неї можуть проголосувати ті, які не віддадуть свої голоси за «Свободу». Адже, скажу відверто, це навіть дивно: ви подивіться, уже не вперше частина електорату, яка голосує за Сергія Надала, не голосує за «Свободу», представником і висуванцем якої він є.

- Тобто, рейтинг мера вищий, ніж рейтинг партії, яку він презентує?

- Саме так. За всіма опитуваннями, які тривали в останні місяці, нині рейтинг чинного мера десь удвічі більший, аніж «Свободи».

Ось такий парадокс. Але, як прогнозує Петро Ландяк, коли обранці від партії «Порядок. Відповідальність. Справедливість» пройдуть у міську раду, вони, вже як депутати, звичайно, допомагатимуть «своєму» мерові…

НАША СИЛА – В ЛЮДЯХ. БО ЇХ – СИЛА

Ще один кандидат, який замахнувся на посаду міського голови Тернополя – Іван Сороколіт від партії «Сила людей». Колишній депутат двох скликань міської ради від ВО «Свобода», підприємець, керівник комунального підприємства за часів депутатства, який мав найвищий рівень підтримки на окрузі серед депутатів-свободівців.

- Однак Іван Сороколіт другу депутатську каденцію не добув до кінця, оскільки у 2017 році він і ще двоє депутатів були позбавлені мандатів через порушення партійної дисципліни. Однак реальною підставою того конфлікту все ж таки, думаю, варто вважати незгоду підтримувати своїм голосуванням деякі земельні питання і, зокрема, проєкт Генплану міста, а також «надмірну» активність Сорокаліта як для депутата, – говорить експерт Ігор Процик. – Можемо припустити, що це все відбувалося за особистою протекцією діючого міського голови, який, імовірно, вже тоді вбачав у ньому свого можливого конкурента. Хтозна, можливо, саме Сорокаліт і буде головним опонентом чинного мера на виборах. Партія «Сила людей» позиціонує себе як опозицію до нинішнього міського голови і вже «виливає» певний компромат у місцеві засоби масової інформації.

Інші більш-менш рейтингові партії («Батьківщина», «Голос»), зазначає Ігор Процик, розуміючи високий рейтинг чинного міського голови, скоріш за все, розглядають варіант – не брати участі в мерських виборах. Тому що, як вважає експерт, по-перше – рейтинги показують досить невисокі шанси можливих кандидатур, а по-друге – така кампанія є доволі затратною, і підконтрольність більшості місцевих ЗМІ міському голові перекриває канали для ведення медійної кампанії. По-третє, у цих політичних партій практично немає гідних конкурентоздатних кандидатів, які можуть самостійно «вкластись» у виборчу кампанію. Ну і, по-четверте, оскільки кампанія з виборів міського голови – зазвичай справа досить брудна, то виносити «скелети з шафи» не всі готові (враховуючи часту зміну партійного квитка), тож цим партіям ще потрібно буде після виборчої кампанії створювати коаліції в міській раді.

Є в Тернополі ще одна обставина, на якій акцентує наш експерт Ігор Процик.

- Оскільки головними фінансовими донорами для політичних партій під час виборчих кампаній у Тернополі часто були власники будівельних фірм, які могли собі фінансово дозволити йти кандидатами в мери самостійно або ставити «своїх» людей, то на цих виборах, скоріш за все, ми такого не побачимо.

Причина, вважає Ігор Процик, найімовірніше – у певних домовленостях з чинним міським головою і «кадровий голод» у згаданих партій. Тому, на переконання експерта, якихось «нових» облич, охочих стати міським головою, із цієї когорти, можна припустити, не буде.

ПРО ЯКІСТЬ І КІЛЬКІСТЬ

- А як ви оцінили б якісний склад кандидатів у мери, та й взагалі, у міські депутати? – звертаюсь до нашого експерта Петра Ландяка.

- На місцях – віддзеркалення ситуації у Верховній Раді. Там часто говоримо про моральні, професійні засади депутатів, так і тут, у Тернополі, зокрема. Тож виходить, що, скажімо, у Тернополі депутати перших каденцій виглядають більш професійними і моральними, аніж тепер. Там був певний «вишкіл», інтелігенція. Люди, аби стати чи народним депутатом, чи депутатом міської ради, мусили своїм життям, професійними здібностями, справами «дійти» до цього – мати право бути депутатом чи займати певні посади.

- А тепер?

- А нині у депутати й на серйозні посади часто потрапляють випадкові, непідготовлені особи. Тож нічого доброго я від цих виборів у міську раду не очікую. Чому? Та тому, що виборча система, скажу відверто, недосконала. Коли, наприклад, у 2010 році місто мало 30 округів, то для Тернополя вони були дещо завеликі, як для депутатів. Знаю це по собі, то була досить велика територія, щоб повноцінно працювати. Але кожен округ мав свого депутата. У 2015 році було 42 округи, але навіть 10-12 округів були такими, що там не було депутатів, така система виборча діяла.

Та депутати перерозподілили між собою округи, знаходили спільну мову. Люди чітко знали депутата на окрузі, до якого у випадку потреби можна було звернутися, була, так би мовити, «прив’язка» до людини, виборця, жителя міста.

А зараз, якщо місто поділили на 5 округів, то як би це пропорційно поділити, в кожному окрузі мало би бути по 8 депутатів, з різних партій чи навіть однієї, залежно від того, скільки голосів люди віддали за ту чи іншу партію. Але охопити одному-двом депутатам округ, що займає 1/5 частину території міста, – це просто нереально. Зрештою, нехай буде навіть 8 депутатів на такій території. Як вони між собою поділять сфери взаємодії з виборцями, і чи вони це зроблять, чи вони охоплять повністю цей округ? Це може бути просто хаос, – підбиває підсумок розмови експерт, голова громадської організації «Українська народна варта» Петро Ландяк.

Ось така нині перевиборна ситуація у Тернополі. Запитаєте, а як же пандемія? Схоже, вона існує паралельно з передвиборними «рухами». Кандидати у мери, партії намагаються цю тему не дуже «розкручувати» – мабуть, аби не накликати оту коронавірусну біду на себе чи, не дай Боже, на всю партію.

Їм аби тільки до 25 жовтня витримати, дотягти у повному «здравії», а там вже й на зони, оті «червоні» чи інші, можна погодитися, і школи позачиняти, і ринки прикрити, й ресторани приструнити.

Хоча, ні, ресторани нехай працюють. Треба ж якось відзначити свою перемогу.

Снітовський Олег, Тернопіль
Фото
автора та з відкритих джерел

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-