Вибори у Миколаєві: грошей менше – торгів більше
Маховик виборчого процесу на Миколаївщині набирає обертів. Найбільше це помітно в обласному центрі, що й не дивно. Головний приз, за який наразі триває боротьба, – крісло міського голови Миколаєва. Основні претенденти на нього вже публічно заявили про себе – вулиці міста переповнені їхніми фото.
Про мерські амбіції повідомили представники ОПЗЖ Артем Ільюк та Владислав Чайка, Тетяна Домбровська від «Слуги народу», а також Юрій Гранатуров, який віднедавна представляє партію «За майбутнє», колишній нардеп Олександр Жолобецький, ну і нинішній очільник міста Олександр Сєнкевич, який 5 років тому був обраний від партії «Самопоміч». Нині він підтримує новостворену політсилу «Пропозиція».
У ВСІХ Є ПРОБЛЕМИ З КАНДИДАТАМИ, ЯКІ БУЛИ Б ВІДОМІ Й НЕЗАПЛЯМОВАНІ
Нинішні вибори на Миколаївщині мають свої певні особливості.
«По-перше, попри публічні заяви кандидатів, у партіях досі тривають перемовини щодо того, хто найбільш гідний представляти ту чи іншу політсилу. Так, в багатьох партіях досі ще немає одного чітко визначеного кандидата, пропонується 2-3, з якими проходить переговорний процес. Адже в усіх є проблема з кандидатами, які були б відомі та незаплямовані. Також досі повністю не сформовані виборчі штаби. Тобто маємо такий собі «передвиборчий вінегрет», який, на мою думку, триватиме щонайменше до офіційного старту кампанії, а то й довше», – розповідає політолог, керівник Центру комунікативних технологій «Статус» Федір Левченко.
Певний вплив на виборчу кампанію має й те, що вона проходить за новим виборчим кодексом.
«Наразі дуже мало людей навіть серед професійної спільноти, які б чітко розбиралися з правилами гри в правовому полі. Адже маємо досить неоднозначні моменти з процесом децентралізації, утворенням нових районів. Це все нашаровується одне на одне. Отож кампанія буде цікавою. Але є й спільне з минулими місцевими виборами. Це те, що претенденти, як і раніше, перетікають з однієї політичної сили до іншої. Тобто є лише назви нових команд, але обличчя в них – ті ж», – стверджує доктор політичних наук, професор Миколаївського національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова Наталія Ніколаєнко.
Ще однією особливістю нинішніх виборів експерти вважають те, що у порівнянні з попередніми виборчими кампаніями, нинішні претенденти мають дещо обмежений фінансовий ресурс. Іншими словами, «засівати гречкою» електорат наразі ніхто особливо не намагається.
«В період економічної кризи великих грошей у багатьох претендентів немає. А той, хто володіє певним ресурсом, не завжди наважується вкладати його, оскільки ситуація наразі мало прогнозована. Дехто навіть не виключає, що вибори можуть скасувати через пандемію коронавірусу. Ще одна частина гравців намагається акумулювати кошти, щоб видати їх вже у вересні-жовтні, на самому піку виборчого процесу. З іншого боку, скажімо, у Миколаєві на сьогодні всі борди вже викуплені, чимало претендентів шукають, але вільних місць уже нема», – розповідає Левченко.
Він навіть припускає, що деякі аутсайдери виборчої гонки почнуть продавати викуплені заздалегідь рекламні площі своїм більш удачливим конкурентам.
Професор Ніколаєнко теж вважає, що сьогодні значних коштів немає ні у бідних партій, ні у багатих: «Ніхто не може сказати, що буде завтра. Економічна криза, коронавірус, карантин… все це негативно впливає на всіх. Отож тим партіям, що вже відомі, як, скажімо, «Наш край», який працював останні 5 років, немає сенсу знову витрачатися. Ну а молоді сподіваються на запит на щось нове».
Попри досить млявий виборчий процес, провладна партія «Слуга народу» вже була звинувачена у застосуванні адмінресурсу. Зокрема, у селищі Казанка випадкові свідки зафіксували факт розклеювання на білбордах реклами цієї політсили за допомогою місцевого пожежного автомобіля. Судячи з фотографії і відео, яке розповсюдили у мережі, для робіт використали спецавтомобіль з автодрабиною 17-ї державної пожежно-рятувальної частини, яка базується в смт Казанка. При цьому роботи виконували люди в цивільному одязі.
Координатор спостереження за виборами в Миколаївській області Громадянської мережі ОПОРА Дмитро Баштовий з цього приводу звернувся до т.в.о начальника ГУ ДСНС України у Миколаївськiй областi Миколи Панасенка. Той у відповідь повідомив, що наразі призначене службове розслідування з метою повного з’ясування причин та обставин цього випадку, та пообіцяв додатково поінформувати про підсумки розслідування.
ПРО ВПЛИВОВИХ РОДИЧІВ ТА “СТАРИХ” ПОЛІТИКІВ
Але повернімося до кандидатів. За словами Левченка, наразі навіть ті, хто вже себе оголосив кандидатом у міські голови від певних партій, офіційно такими ще не є, бо всередині цих політичних сил досі немає одностайності.
«Наприклад, візьмемо «Слугу народу». Пані Домбровська назвала себе єдиною кандидаткою. Але це не так. Там триває ще боротьба. Просто вона такими заявами хоче виграти внутрішню боротьбу в партії. Все може змінитися за один день. Згадайте 2015 рік і кандидатуру добре відомого миколаївцям бізнесмена Вячеслава Сімченка від тодішнього БПП. Здавалося б, все було вже визначено, але в останню хвилину кандидатом став інший. Таких моментів і в цій кампанії буде вдосталь. Візьмемо ще один приклад – ОПЗЖ. Тривалий час там начебто єдиним кандидатом був екс-нардеп Ільюк. Скрізь його борди. Аж ні, з’являється інформація, що основним кандидатом буде Чайка. Ще через кілька днів сам Чайка заявляє, що поки не знає, від якої партії йтиме на вибори. Не виключено, що з’явиться ще хтось», – наголошує мій співрозмовник.
Варто зауважити, що вищеназвані кандидати від «СН» та ОПЗЖ відомі миколаївцям певними пікантними деталями біографії. Пані Домбровська, хоч і вважає себе «успішним громадським діячем і підприємцем», відомою широкому загалу стала після того, як опинилася в центрі скандального діалогу між главою партії «Слуга народу» Олександром Корнієнком й очільником парламентської фракції Давидом Арахамією. Це з їхніх вуст стосовно неї прозвучали епітети «баба робоча, як корабельна сосна». Щоправда, жінка довго не ображалася на своїх однопартійців, а відразу ж заявила: «Я вважаю, що частина, яка стосувалася мене, є високою оцінкою моєї роботи у місті». Амбітна пані, схоже, і зараз про себе дуже високої думки, бо на запитання журналістів стосовно того, кого вважає своїм конкурентом на виборах, відповіла, що таких у неї, мовляв, нема, бо «Так, як я люблю Миколаїв, ніхто його не любить».
Та любов любов’ю, а зв’язки – то теж велика сила. Скажімо, підприємець Владислав Чайка, якого називають одним із головних претендентів у переможці, є не лише сином нині вже покійного Володимира Чайки, який 13 років очолював місто. Він – близький родич спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова. І той, коли приїздив до Миколаєва, не приховував, що підтримає брата своєї дружини на виборах. Отож інформація про те, що Чайка став кандидатом від ОПЗЖ, багатьох здивувала.
На думку політолога, це сталося тому, що банально не домовилися.
«Разумков обережно заявив про Чайку, але з якихось причин той не підійшов «СН», у тому числі зважаючи на його біографію. За інформацією ЗМІ, він є бізнес-партнером відомого бізнесмена Олексія Пеліпаса, який, м’яко кажучи, не дуже популярний у Миколаєві. Крім того, очевидно, самому Чайці ближчі ідеї ОПЗЖ», – стверджує Левченко.
«Чайка не став кандидатом від «СН», бо всередині цієї партії дійсно є внутрішні протиріччя і не всі його підтримують. Але сам він упевнений, що може посісти мерське крісло завдяки імені свого відомого батька і структурам колишньої партії регіонів. А ОПЗЖ шукає кандидатів, які могли б взяти участь у кампанії фінансово, інформаційно і виїхати на якомусь старому багажі», – зазначає Наталія Ніколаєнко.
Ще одна відома у Миколаєві особистість – Юрій Гранатуров. У минулому він був виконуючим обов’язки, а потім і мером Миколаєва. Це сталося після того, як у 2013 році з різницею у пів року покинули цей світ Володимир Чайка і його наступник Володимир Коренюгін. Але вже на виборах в 2015 році Гранатуров поступився маловідомому тоді айтішнику Олександру Сєнкевичу.
Деякі експерти кажуть, що потяг Гранатурова давно пішов і шанси на перемогу у нього невеликі. Досі він був депутатом міської ради і головою фракції партії «Наш край». Але на цьому майданчику йому доводилося «ділитися славою» з керівником фракції цієї партії в обласній раді Юрієм Кормишкіним. Тому коли йому запропонували проєкт «За майбутнє», погодився.
«Це наразі Гранатурову вигідно. Адже тут він гратиме першу скрипку. Немаловажний і чисто фінансовий аспект. Схоже, йому пообіцяли профінансувати кампанію з Києва», – зазначає мій співрозмовник.
А ось на думку професора Ніколаєнко, у Гранатурова мало шансів на перемогу, бо наразі «він має великий негативний рейтинг, що сформувався, в тому числі, через його програш на минулих виборах своїм недосвідченим опонентам. Плюс досить зрілий вік порівняно з іншими кандидатами».
Цікавлюся також прогнозом експертів щодо ще одного відомого миколаївця – Олександра Жолобецького. В минулому він депутат міської ради, згодом приміряв на себе мерське крісло, а в 2014 році став народним депутатом від БПП.
«На мою думку, у нього немає шансів на перемогу. Він досить в’яло стартував і виправити це навряд чи встигне», – каже Левченко.
ПЕРЕМОЖЕ СТАБІЛЬНІСТЬ?
Наразі найбільші шанси на перемогу по всіх містах Миколаївської області мають чинні мери. Це стосується не лише обласного центру, а й Вознесенська, Очакова, Южноукраїнська та Первомайська. Адже, на думку політолога, «люди хочуть стабільності. Нові обличчя не виправдовують себе, багато бруду, чорнухи. Зараз людям важливіше зберегти те, що вони мають».
Так, наприклад, чинний мер Миколаєва Олександр Сєнкевич має неоднозначну репутацію і до останнього часу не мав широкої підтримки. Із самого початку своєї діяльності він демонстрував незнання багатьох процесів управління півмільйонним містом, йому не вдавалося знайти спільної мови з депутатами, які, зрештою, відправили його у відставку. Але він виграв суд і повернувся.
Останнім часом у Миколаєві проводиться чималий обсяг робіт по благоустрою, ремонтуються тротуари, сквери, зводяться інфраструктурні об’єкти. Це додає балів Сєнкевичу, і його перемога виглядає цілком можливою. Наразі він приєднався до нового політичного проєкту мера Дніпра Бориса Філатова – партії «Пропозиція».
Щоправда, на думку Левченка, саме цей факт мало чим допоможе Сєнкевичу, адже партія маловідома.
«Зараз багато що робиться в місті, але визначальним, на мою думку, буде навіть не це, а бажання людей мати певну стабільність. Сьогодні Сєнкевич має 20 відсотків рейтингу. Всі інші – менше. Скажімо, Ільюк, Домбровська – приблизно 10 відсотків. Чайка, якщо піде від ОПЗЖ, теж має непогані шанси. Тут спрацює бренд, бо цьому електорату прізвище не важливе, головне, щоб партія сказала. Тож якщо буде другий тур, разом із Сєнкевичем там може опинитися будь-хто з вищеназваних претендентів», – впевнений політолог.
Із тим, що наразі у Миколаєві немає 100-відсоткових лідерів серед кандидатів на мерське крісло, погоджується і професор Ніколаєнко. Але найбільше шансів все ж має міський голова Сєнкевич. Попри його імпічмент у минулому, зараз його конкуренти роблять усе, щоб він залишився на новий термін.
За її спостереженнями, сьогодні багато партій у Миколаєві «топчуться» на електоральному полі колишньої Партії регіонів, яке донедавна було доволі великим, але зараз скорочується.
«Якщо в 2012-2013 роках електорат ПР складав 60-70 відсотків виборців, то наразі це поле звузилося до 40-45 відсотків. І на ньому зараз перебувають 3-5 партій зі своїми кандидатами. Це Чайка, Ільюк, Дятлов, Гранатуров… Але, як на мене, у результаті вони розпорошать голоси, і у Сєнкевича є всі шанси на перемогу як єдиного кандидата від демократичних сил», – наголошує Ніколаєнко.
Вона переконана: якщо не станеться чогось надзвичайного, то у другий тур обов’язково вийде Сєнкевич зі значним відривом. А ось його суперником дійсно може стати кожен з вищеназваних – шанси у них приблизно рівні, включаючи кандидата від «Слуги народу».
«У «СН» рейтинг просідає, на сьогодні сказати, що, мовляв, “я пропрезидентська креатура і це мені додасть відсотків на місцевих виборах”, не можна. Тим більше, що пані Домбровська своїми заявами про те, що вона дуже любить місто, тому найкраща, не справляє враження серйозного професіонала», – стверджує професор.
Ще один відомий у Миколаєві політик, колишній регіонал, екс-голова обласної ради, кандидат у міські голови на минулих виборах, очільник фракції партії «Опозиційний блок» в міськраді Ігор Дятлов. Досі багато хто пророкував йому перемогу на нинішніх виборах.
«Наразі він тримається в певній тіні. Його команда чекає, що в нього є певний план, здійснення якого в останню мить виведе його в лідери перегонів за мерське крісло. Але, як на мене, плану немає. Опоблок розвалюється, і шанси у нього невеликі», – резюмував керівник Центру комунікативних технологій.
На думку ж Ніколаєнко, наразі Дятлов ще балансує «на межі». Протиріччя всередині колишнього «регіоналівського блоку» дійсно призвели до втрати ним позицій, але все ще може статися.
“СТАДІОН ТАК СТАДІОН”
І ще один цікавий нюанс нинішніх виборів. Як показали дослідження, виборці Миколаєва дуже підтримують ідею дебатів серед претендентів на крісло очільника міста, на кшталт тих, що були на минулих президентських.
«Респондентам було поставлене питання з алюзією на знаменитий стадіон в 2019 році. А саме: «Чи хотіли б ви піти на стадіон, якби там проводилися дебати кандидатів у мери?». Ствердно на це питання відповіли 58,8% тих, хто пішов би на вибори в найближчу неділю, і 50% всіх виборців міста Миколаєва», – повідомив керівник компанії ІС Consulting Agency F5, яка займалася дослідженням, Олександр Ухмановський.
Що ж до інших міст області, то і там чинні мери мають високі рейтинги. На думку обох моїх співрозмовників, прогнозовано перемогу може отримати нинішній мер Вознесенська Віталій Луков. З Первомайськом трохи складніше. У нинішньої очільниці Людмили Дромашко, яка свого часу представляла ще Партію регіонів, є певні проблеми, які погіршують її шанси. Навіть власна команда не вся підтримує, але й гідних конкурентів у неї наразі немає.
«На сьогодні прихована соціологія стверджує, що Дромашко лідирує у Первомайську. І навряд чи за час, який залишився до виборів, щось зміниться», – констатує професор Ніколаєнко.
Окремо варто сказати про місто-супутник ЮУАЕС – Южноукраїнськ. «На моє переконання, партійна приналежність там не спрацює. Адже бюджетоутворюючим підприємством міста є атомна станція, і зрозуміло, що точка зору перших осіб з керівництва АЕС – дуже вагомий аргумент. Отож на кого воно поставить, у того й будуть найвищі шанси на перемогу. Наразі виглядає так, що боротьба розгорнеться між діючим мером Віктором Пароконним (якого, до речі, теж відправляли у відставку, але він відновився через суд) і одним із представників керівного складу АЕС, депутатом міськради Євгеном Квасневським. Але все ще може змінитися», – каже Левченко.
А ось від курортного міста Очакова, з точки зору Ніколаєнко, навряд чи варто очікувати сюрпризів. Там прогнозовано переможе чинний мер, який є кандидатом від «СН». «У цієї партії є хороша тактика – знаходити кандидатів, які вже при владі й мають підтримку виборців, та видавати за своїх», – стверджує доктор політичних наук.
Стосовно партій, які мають шанси пройти в миколаївську міську та обласну ради, експерти схиляються до думки, що найзапекліша боротьба розгорнеться між «Слугами» й ОПЗЖ. Кожна з них може здобути до 25 відсотків місць.
Також має шанси потрапити до міської ради нова партія «Пропозиція», яку представляє Сєнкевич. Є можливості у БЮТ (попри те, що наразі чимало районних еліт відійшли в інші партії), ЄС, якій зіграє на руку всеукраїнська популярність, хоча в них замало активності на місцях. А ще «Наш край» і «За майбутнє», якщо вдало проведуть виборчу кампанію і підтягнуть у свої списки представників місцевих еліт.
Хоч як дивно, але партія Шарія також залишається в топі тих, кому можуть віддати перевагу мешканці Миколаївщини. Щоправда, останнім часом вони стали менш активні й їм бракує серйозних кандидатів.
Також експерти висловили надію, що найближчим часом більш активно проявлять себе націонал-патріотичні сили та аграрники. У них теж є можливість пройти, принаймні, до обласної ради.
Отож найцікавіше попереду!
Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото автора та з вільного доступу мережі інтернет
