Передвиборча ніч: як святкують і що планують переможці кампанії 

Ця політична ніч (точніше доба) - традиційно безсонна для лідерів політичних партій, їхніх команд та журналістів. Бо якими б банальними нам не здавалися передвиборчі програми, якими б цинічними не здавалися політики, в цю ніч задається певний вектор, змінюється в той чи інший спосіб культура, формуються альянси, які можуть суттєво вплинути на наше життя. Цієї ночі журналісти Укрінформу зазвичай працюють у штабах політичних партій.

121 СЛУГА НАРОДУ: “ДЕНЬ ЇХНЬОЇ МРІЇ, КОЛИ ОБРАЛИ СПРАВЖНІХ СЛУГ”

Саме днем можливого здійснення мрії називав партійний сайт “Слуги народу” день голосування на виборах і підкреслював: обирай справжніх слуг.

Виборчий штаб партії "Слуга народу" розміщений у конгресно-виставковому центрі "Парковий" - там, де працював виборчий штаб Володимира Зеленського у двох турах президентських  виборів.

Тут, як завжди, стояло вишукане вино, було кілька хвиль ресторанної подачі закусок. Журналістів було кількасот, значно менше іноземних ЗМІ.

У штабі працювала ігрова зона з настільним тенісом та настільним футболом, тематична фотозона та “шведський стіл”. Якщо минулого разу журналістів розважали, як на дорогому корпоративі (ігри, вікторини), а перемогу відзначали хлопавками із конфетті, то цього разу дещо було по-іншому.

Цілий день голосування в партійному штабі відбувалися панельні дискусії. Члени Зе-команди демонстрували своє бачення боротьби із корупцією, безпеки, тарифної політики, реформи правоохоронної системи. Передвиборчі дискусії рідко бувають дуже глибокими, але я вирішила долучитися до однієї з них: про реформу парламенту. Вона була останньою перед оголошенням екзитполів. Дмитро Разумков озвучив нову-стару ідею про боротьбу із кнопкодавством у вигляді “сенсорної кнопки”, кримінальної відповідальності за неперсональне голосування, і перспективу позбавлення мандату (це вже після змін Конституцію, десь 2020 року).

- Пане Дмитре, це добре, що ви перейшли на українську мову, - насправді один із авторів цих рядків не планував зіронізувати над керівником партії “Слуга народу”, просто хотів наголосити, що це правильно, говорити не лише російською, - Очевидно, що на виборах ви візьмете найвищий відсоток. Але вам доведеться доводити, що ваш парламент не гірший за попередній.

- Ну, зараз ви побачите результати екзитполів і побачите, що народ думає по-іншому. Чи був минулий парламент таким добрим, - відповів на цю репліку Дмитро Разумков, який виступав на панелі про реформу парламенту.

- Любов народу швидко минає. До речі, ви говорите про реформу парламенту. Можна конкретніше? Які нові норми регламенту допоможуть побороти законодавчий спам? Який новий порядок ухвалення законів ви запропонуєте? Бо, вибачте, скасування імунітету це банально і не дуже доцільно.

Дмитро Разумков передав слово Павлу Фролову, який займається реформою парламенту.

- Там 34 проблеми. Мені про всі говорити? - дещо розгублено перепитав Павло.

- Не треба про всі. У вас вже мають бути ключові законопроєкти по головних з них.

- Законодавчий спам - ідея зробити так, що можуть вносити законопроєкти лише, якщо є кількість депутатів однієї мінімальної фракції... Наприклад, якщо 25 осіб або 30 буде мінімальна фракція на першому засіданні сформована - обмежити право вносити законопроєкти 25 депутатами або членами одного комітету. Водночас, додав він, розглядається варіант: залишити право вносити законопроєкт одному народному депутату, а тим законопроєктам, які підписала мінімально необхідна кількість депутатів, надавати "першочерговий статус"...

Панель завершувалася, ось-ось мало початися оголошення екзитполів. Тут з’явилися сек’юриті — вірна ознака, що має прийти президент.

І ось коридором, у кільці охорони, Президент України Володимир Зеленський зайшов в зал. Зал разом рахував відлік останніх секунд до 20.00, коли можна оголошувати результати екзитполу. І тут не обійшлося без традиційних хлопавок із конфетті. Коли висвітлилися дані - 44,4% голосів, відданих за “Слугу народу”, в повітря полетіли фігурні кольорові папірці. Ну, певно це традиція — саме так святкувати перемогу на виборах.

Президент подякував усім присутнім, виборцям за три четвірки (44,4% - такий був результат екзитполу, потім з’ясувалося, що список закриє 121 особа), сказав, що пріоритетом партії залишається звільнення полонених, боротьба із корупцією, зазначив, що Зе-команда може розслабитися, але (уточнив), якщо вам цікаво щось про місцеві вибори, то порадив не розслаблятися. У такий спосіб він підтвердив, що збирається розпускати і місцеві ради.

Президент, відповідаючи на запитання журналістів, підтвердив, що буде “саджати”, підтвердивши судову перспективу для окремих чиновників (бо ж з’явиться новий Генпрокурор, точно не на “лу-” починається і не на “-нко” закінчується), висловив переконання, що звільнить моряків найближчим часом. Володимир Зеленський м’яко уникнув відповідей: чому він не підписує закон про ТСК, де міститься норма про імпічмент (бо маю свій — кращий). Парочку разів згадав Вакарчука (на запитання про коаліцію  з “Голосом”): ми готові, запрошуємо до розмови Вакарчука, завжди запрошували, хоча у нас трошечки вищий рейтинг. А на провокаційне: “Вакарчук прем’єр?”, відповів: це — запитання до Вакарчука, мені здається, що це має бути гуру економіки, людина, знана на Заході. Цього разу такого розмаїття спікерів, як на президентських, не було.

Розпитуємо обраного народного депутата Вадима Галайчука: як будуть розподілятися депутати по комітетах. Він каже, що всіх обраних розподілятимуть так, щоб було рівне представництво.

Цікавлюся, чому деколи різні спікери “Слуги народу” формулюють ледь не протилежні меседжі з різницею в один день.

- Проблеми становлення. Ми боремося, щоб не було такої неузгодженої балаканини.

В іншому залі голова РНБО Олександр Данилюк в кулуарах намагався уникнути прямої відповіді на запитання: хто буде прем’єр-міністром? Не сказавши “ні”, не сказавши “так”, майже не зреагував на прізвища претендентів Маркарової, Коболєва, Абромавичуса. Але охоче додав, що працює над концепцією Національної безпеки, і що вони стурбовані темою інформаційної війни:

- Тема російської інформаційної війни постійно проговорюється, і ми обговорюємо механізми. Ми маємо не лише захищати. Маємо наступати... Маємо щодня думати над меседжами.

- Навколо чого будується коаліційна угода? - запитуємо ми.

 - Ключове в угоді: економіка та боротьба з корупцією. Я задоволений, що ті, хто воював проти мене, не пройшли.

Перемігши, президентська партія вступила у традиційну українську гру - коаліціада, - зайнявши при цьому традиційну українську позицію: запросивши до співпраці всі “нові обличчя”, бо ж “у нас вищий рейтинг”. Але варто сказати, що перелік імовірних кандидатур вселяє стриманий оптимізм.

ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ: БУДУВАТИ ПАРТІЮ ТА БОРОНИТИ УРЯД ВІД РЕВАНШИСТІВ

Партія “Європейська солідарність” проводила свої вечір та ніч виборів у партійному штабі на вулиці Лаврській. Там на галявині було розгорнуто сцену, кейтерінг, місця для журналістів. Все нагадувало паркову зону. Головною фігурою тут був Порошенко, який вчергове показав, що вміє гідно триматися.

- Наша мета — не допустити до влади “окупаційну платформу”, щоб путінських маріонеток не було ані в уряді, ані в коаліції. Результат виборів - це вибір народу. Незважаючи на вал фейкових новин, ми будемо боронити наші здобутки. Наша політична сила йде до влади не за посадами. Ми за те, щоб в коаліційній угоді була написана дорожня карта і для Євросоюзу, і для подання заявки членства в НАТО, - десь такий був лейтмотив його виступів.

А на запитання журналістів ТСН, чи відчуває він відповідальність, що до України повернувся Медведчук, відповів:

- За президента Порошенка Медведчук в політиці не з’являвся. І це попри те, що проходили і парламентські і президентські вибори. І лише по завершенні моєї каденції і він, і ті, хто повернувся в Україну з Росії, претендують на перебування у владі. І місія “Європейської солідарності” - не допустити їхнього перебування у владі. Бо саме зсередини української влади Кремль і намагатиметься розхитати українську владу.

Послухавши президента, підходимо до члена команди Олександра Черненка. Він — один з авторів Виборчого кодексу, який залишається у команді президента, незважаючи на те, що він йшов непрохідним номером.  

- Ну і де 25%, які так гуртувалися навколо Порошенка? - запитуємо.

- Ми втратили...  Літо. Втома. Розпорошення голосів. А тут сила партійного бренду “Слуги”.

- Не думаєте, що до виборця могло прийти розчарування щодо таких понять, як “патріотизм”, “демократія”?

- Люди перестають цінувати те, що мають... Всі звикли до свобод, до демократії, це те, що сприймається як щось зрозуміле... Саме всі вибори такі, бо була демократія, - розмірковує він.

- А якою буде ваша стратегія? У тому числі, якщо у нової влади не буде помітних “косяків”?

- Стратегія - у захисті всіх напрацювань. Бо спроби відкатів будуть. Не думаю, що Київ дозволить згортання мовної політики чи розвитку армії. Так само, не думаю, що регіони простять згортання децентралізації. Всеосяжна влада псує навіть ангелів. А там не ангели. Та й завдання вони ставлять... Донбас. Мир? Якою ціною? Будуть чекати зниження тарифів. Спочатку імітуватимуть Лукашенка, тверду руку, але довго це не поексплуатуєш.

- Хто фінансуватиме партію? Погані ж хлопці не пройшли?

- А вони і не були настільки щільно інкорпоровані в команду. Зрештою, то не вимагає аж таких коштів.

То тут, то там на галявині з’являються волонтери та члени молодіжних організацій. Члени команди розповідають, як будуватимуть партійні структури “Європейської солідарності”. Іванна Климпуш-Цинцадзе дає інтерв’ю російськомовним медіа.

Я подумала: попри галас, що націонал-патріотична парадигма вичерпала себе, якраз сьогодні відчувається її розвиток. У партії не буде великих фінансових можливостей, тож навряд чи сюди зараз приходитимуть із розрахунку. 

А ТИМ ЧАСОМ В ПАРТІЇ “ГОЛОС”... 

- Як, у вас тут темненько? - чуємо з-за спини голос літнього чоловіка, який у холі концертного клубу Stereo Plaza (саме там розташовувався штаб партії “Голос”) звертається до волонтерки партії "Голос". Вона саме намагається застібнути на зап'ясті журналіста Укрінформу пропускний браслет, перед цим перевіривши у списку акредитації.

- Нічого: далі буде світленько! - запевняє вона незнайомця.

Далі дівчина пояснює, мовляв, у розпорядженні журналістів - дві зали: одна - де відбуватимуться брифінги, інша - для відпочинку. Щоправда, згодом з'ясується, що насправді таких залів - три. При цьому в одній із них ближче до вечора присутні зможуть пригоститися не лише традиційними, кавою-чаєм, канапками та цукерками (фабрики "Рошен", таки так),  а й "суттєвішими стравами" і навіть шампанським.

При вході до кожної із зал чергують молоді охоронці. Ця деталь настільки вражає колег-телевізійників, що свої перші ранкові включення вони роблять з акцентом на цьому. Молоду партію охороняють молоді сек'юриті - що, може, в тому і є свій символізм...

Штаб "Голосу" був другим (або ж першим), який у день виборів розпочав свою роботу об 11:00. Такими ж "ранніми пташками" виявилися лише штабісти "Слуги народу".

Перший брифінг у штабі "Голосу" починає представник політсили у Центрвиборчкомі Андрій Гевко - розповідає про незначні порушення. Далі на сцену клубної зали піднімається лідер партії Святослав Вакарчук. На ньому - біла сорочка, джинси, світлі кросівки. Вітається із присутніми традиційним "Усім - привіт!", згадує про "чорнуху", якою "Голос" атакували старі політики, і водночас переконує: у майбутнє його політсила дивиться з оптимізмом і вірить у мудрий вибір українців.

Через деякий час у залі для брифінгів з'являється тимчасовий повірений у справах США в Україні Вільям Тейлор. Вакарчук кілька хвилин говорить із ним англійською. Після цього їде до столичної школи №37, де голосує і дає брифінг на виборчій дільниці. Там озвучує журналістам основні меседжі про коаліцію, про яку варто говорити лише після того, як "побачимо конфігурацію всіх сил у Верховній Раді", і про те, що "Голос" має кандидатури на спікера і прем'єра (але прізвищ не називає), і навіть спростовує чутки про те, що нібито відмовиться від мандата після проходження його партії до ВР.

І це була далеко не остання нагода для спілкування журналістів із фронтменом "Океану Ельзи" 21 липня. Так, найбільш неформальний брифінг мимоволі відбувся дорогою на одну з дільниць 211 округу, за яким йде кандидат від "Голосу" Тарас Козак. Він поінформував, що його партія відмовила в акредитації журналістам телеканалів "112 Україна", NewsOne, ZIK і "НАШ".

"А ви б не відмовили? - ставить риторичне запитання журналістці, котра цікавиться цим питанням, і зауважує: - Ну як їм не відмовити, якщо вони розколюють Україну і хочуть домовлятися з ворогом на антиукраїнських умовах"?

Пізніше голова партії Юлія Клименко в коментарі Укрінформу наголосить, що такою є спільна позиція всіх їхніх партійців, але жодних спроб "придушити" свободу слова в тому немає. Більше того, політичний журналіст, перший заступник головного редактора газети "Дзеркало тижня" і восьмий номер у списку "Голосу" Сергій Рахманін наголосить, що в цьому випадку доцільніше говорити про інформаційну безпеку.

"Кінець кінцем, це питання політичної гігієни. З нашої точки зору, негігієнічно спілкуватися з телеканалами, які фактично й опосередковано допомагають країні-агресору промивати мізки нашим громадянам", - скаже Рахманін Укрінформу в кулуарах.

Разом із тим, згодом з'ясується, що у день виборів знімальна група телеканалу ZIK намагалася потрапити до штабу "Голосу", а журналістці й оператору "112-го" це навіть вдалося. Щоправда, ненадовго. Після нетривалої розмови з представниками пресслужби ті все ж залишили приміщення Stereo Plaza.

"Журналісти телеканалу "112 Україна" потрапили до штабу через технічну помилку. Вони подали заявку на акредитацію сьогодні майже в останній момент, і представники нашої пресслужби не встигли це вчасно виявити. Як тільки ми розібралися у ситуації, ми анулювали акредитацію і пояснили це представниці телеканалу, навіть дали відеокоментар", - розповість після інциденту керівник пресслужби "Голосу" Ярема Дух.

З іншого боку, у штабі, звісно ж, активно обговорювалися й питання безпосередньо виборчо-політичні.  Такі, як формування коаліції, кандидатури на посади і, власне, дані Національного екзитполу. Щодо останнього, то варто підкреслити: оголошення результату в 6,3% станом на 18:00 Святослав Вакарчук зустрів досить стримано. Я би навіть сказав, розчаровано. І тут його, вочевидь, можна зрозуміти. У кулуарах штабу поінформовані джерела розповіли Укрінформу, що "Голос" розраховує взяти на виборах щонайменше 10%. Зрештою, голова партії Юлія Клименко на брифінгу скаже, що вони могли би набрати від 10% до 24%, але підкреслить, "якби це був повноцінний політичний процес, за якого вибори були б не дострокові, а в жовтні 2019 року, до яких ми всі готувалися”. Втішаючи себе, однопартійців і прихильників, вона також назве ці 6,3% дуже гарним результатом та успіхом для партії, якій лише два місяці.

- Як прокоментуєте дані Національного екзитполу? - з-поміж іншого запитуємо заступника голови партії Ярослава Юрчишина, який із рюкзаком прямує до виходу зі штабу.

- Результат прийнятний. Звісно, ми могли би показати кращий результат, якби мали більше часу, щоб прокомунікувати з усією Україною, відвідати всі українські міста. Ми обов'язково після виборів приїдемо до всіх міст на сході, особливо на лінії розмежування, тому що одна з цілей нашої політичної сили - це зшити Україну, робити її єдиною, - відповідає, заразом окреслюючи плани партії на найближче, післявиборче, майбутнє.

Щодо коаліції, то тут усі члени партії говорять фактично в унісон: з "Опозиційною платформою - За життя" вона точно неможлива.

"Ми ніколи не ввійдемо в коаліцію з проросійськими силами, які представляють не українські інтереси, а інтереси країни-окупанта, за що або за яке життя вони не виступали би", - наголосить той же Юрчишин на одному з брифінгів у штабі.

Загалом же "Голос" декларує принципи справедливості, реформу парламенту та деолігархізацію, як основоположні пріоритети, на основі яких може формуватися коаліційна угода.

- Коаліція створюється не просто тому, що хтось комусь подобається, а тому, що є певні пункти коаліційної угоди, які всі учасники готові підписати і за які вони готові нести відповідальність, які вони вважають правильними для змін у країні. І під них, нагадаю, підбирається уряд, а не навпаки, як дехто часто думає, - повторював Святослав Вакарчук. - А в контексті об'єднання зі старими політиками додасть, що з партіями "Європейська солідарність" і "Батьківщина" перемовини можливі лише за умови, якщо ті зможуть "щиро і чесно говорити про деолігархізацію".

Це прозвучало буквально за кілька хвилин до того, як Петро Порошенко назвав "Голос" потенційним союзником у новій Раді.

Відкритим поки залишається й бачення "Голосом" нового уряду. Тобто окрім Вакарчука, якого партія готова пропонувати у крісло прем'єра, інших прізвищ поки не афішують. Укрінформ намагався вивідати цю інформацію під різними приводами, спілкуючись із головою політсили Юлією Клименко, але марно.

- У нас є кандидати... - скаже вона, акцентуючи на необхідності "влити нову кров", зокрема до міністерств енергетики та соцполітики.

- А кого із членів "Голосу" ви пропонували до цих відомств? Може, назвете прізвища? - запитую прямо.

- Ні, прізвища не хочу називати, бо їх спершу має узгодити партія. Ви вже підходили з цим питанням, але ні, поки не скажу прізвищ, - усміхається.

“ЗА ЖИТТЯ”: ПРОТИ ШОР, ЗА МИР, НЕЗВАЖАЮЧИ НА ПРІЗВИЩЕ МЕДВЕДЧУКА...

Офіс партії “Опозиційна платформа - За життя” розташувався в 33-поверховому офісному бізнес-центрі “Парус”. При підході до будівлі одразу в очі впадають зовсім недешеві автівки  класу люкс, які  говорять нам про те, що тут збираються люди не прості. Прийшовши до самого штабу, одразу бачиш невелику кількість журналістів, звичайно, присутні головні канали країни, кілька західних ЗМІ, а також невідомі широкому загалу телеканали. Атмосфера в колі журналістів спокійна, можна навіть сказати - байдужа. Ніхто не метушиться, не бігає в пошуках спікерів. Хтось готується до прямих включень, хтось передивляється новини, а хтось придивляється до фуршету, який був досить таки непоганим. Їжі в штабі було вдосталь, ресторанні закуски, вишукані десерти - ось чим пригощали журналістів. Баняки були розмальовані в українські орнаменти, весь посуд, в якому подавали, був наче декорований в українському стилі. Це виглядало такою собі гіперкомпенсацією проросійської сили. Що-що, а право на галушки та вареники вони цій країні залишали. Втім, представники медіа охоче все це куштували, навіть оператори при зйомці підходів Віктора Медведчука до журналістів не могли втриматися від куштування смачної випічки. 

До речі, прихід лідера партії Медведчука був неочікуваним, бо той у свою чергу рідко виступає зі своїми однопартійцями. Але 21 липня, мабуть, став особливим днем для партії “ОПЗЖ”. Її члени  раділи попереднім результатам екзитполу. Було видно, що для них це маленька, але  перемога. “Для нас це безсумнівна перемога, на перше місце ми поки що не допрацювали”, - сказав Медведчук.

Час від часу у штабі проводилися брифінги, де лунала величезна кількість критики у бік схожої за своїми поглядами на розвиток України партії “Опозиційний блок”.  "Опоплатформа — За життя” присвятила велику частину часу розвінчанню “несправжніх опозиціонерів”. Члени політсили постійно звинувачували “Опозиційний блок” у численних порушеннях проти їх партії. Голова “ОПЗЖ” Віктор Медведчук навіть заявив, що його колишнім однопартійцям “нічого не зійде з рук”. За його словами, в мережі поширився ролик, де нібито Юрій Бойко закликає голосувати за їх суперників. “Це цинізм, це виняткова особлива гидота в поведінці… “- прокоментував дії “Опозиційного блоку” ображений Медведчук.  У свою чергу співголова партії “ОПЗЖ” Вадим Рабінович заявив, що найближчим часом партія збирається змінити свою назву, стати просто “За – життя” . На його погляд приставка  “Опозиційна платформа” заважає їм на шляху до перемоги. 

Після спілкування команди “ОПЗЖ” із журналістами партійці швиденько пішли до себе в окрему кімнату під приводом, що потрібно багато працювати, але, швидше за все, пішли святкувати. Після цього деякі представники медіа почали потроху розходитися, але хтось без останнього куштування смаколиків так і не зміг залишити штаб. За бенкетом могли спостерігати мешканці житлового будинку, розташованого прямо навпроти.

Останнім був брифінг Юлії Льовочкіної та голови київської організації “ОПЗЖ” Олександра Пузанова.

Вони вітали всіх виборців, розповідали, що на деяких округах у них крадуть голоси.

- Юліє Володимирівно, ми були в різних штабах, і жодна з політсил не хоче з вами у коаліцію. Країна ненавиділа вашого попереднього лідера Януковича, еліти ненавидять вашого нинішнього лідера Медведчука. Може, час вам дрейфувати разом із виборцем у бік від Росії? - запитали ми Юлію Льовочкіну.

- Давайте не будемо говорити емоційними висловами соцмереж, давайте дивитися на політику без шор, без прив’язки до конкретних прізвіщ. Наша політсила перемогла, так само, як перемогла політсила Зеленського на ідеї миру.

- Політсила Зеленського сказала, що в жодному разі не буде з вами в коаліції.

- Це шори. Ми почекаємо...

Вони почекають..

“БАТЬКІВЩИНА” ТЕЖ ЧЕКАЄ: КОРОТКИЙ БРИФІНГ НА ТУРІВСЬКІЙ

Судячи з усього, на Зеленського чекає не лише “Опоплатформа”, а й “Батьківшина”.

На відміну від решти великих політичних партій, “Батьківщина” вирішила не влаштовувати "день виборів" у своєму штабі на Турівській. А лише провести підсумкову пресконференцію за результатами екзитполів. Журналістів зібрали на 20.00, їх тут було багато, включаючи півтора десятка камер. Включно з телеканалами “Наш” і “112”.

Представників ЗМІ, на відміну від попередніх років, у штабі “Батькіащини” нині не частували: не було ні наїдків, ні напоїв. Особливо спраглі могли взяти пляшечку води у сусідній кімнаті. І вона могла знадобитися. Бо чекати початку пресконференції довелося не менш як півгодини.

Пресслужба повідомила, що з’явиться лідерка і перша пятірка списку. Натомість услід за Юлією Тимошенко увійшла чимала команда, не менше двадцяти людей. І всі у білому. Всі, окрім Тарути, Кожем’якіна, Немирі, були молоді та невідомі обличчя.

Частина її виступу стала своєрідною декларацією:

- Наша команда в парламенті ні на крок, ніколи не відступить від ваших інтересів, не відступить від національних інтересів України. Ми будемо стояти на сторожі того, щоби ніхто і ніколи не заступив за червоні лінії ваших інтересів... "Батьківщина" захищатиме нашу національну власність - стратегічні підприємства, землю "від будь-яких зазіхань продати-розпродати", домагатиметься, щоб доходи людей в Україні росли "так, як це робиться в Європейському Союзі", хоча б до рівня Польщі, боротиметься за те, щоб не залишилася "вбивча медична реформа", й обстоюватиме ухвалення закону про обов'язкове медичне страхування, стоятиме на позиції негайного зниження ціни на газ і тарифів.

Як і раніше, ЮВТ провентилювала ідею перезавантаження владної системи: "Ми переконані в тому, що мусить бути докорінно змінена система управління країною, і ми також будемо робити все для того, щоби підказати сьогоднішній владі, як змінити економічну політику - з сировинної відсталої на розвинуту інноваційно, як поміняти податковий кодекс, грошово-кредитну політику".

Закликала українців згуртуватися для того, щоб повернути мир, Донбас і Крим. 

Далі були запитання журналістів і відповіді лідерки.

"Я думаю, що в політиці і так буде достатньо шоу, в політиці сумно не буде. І тому наша партія склала свою команду з профі".

Лідерка партії поводилася по-діловому, без емоцій, цього разу довго не виступала, а пообіцяла поспілкуватися з журналістами після пресконференції. І обіцянки дотримала: дала коментарі практично всім бажаючим телеканалам.

Журналісти і оператори, записавши Тимошенко, потихеньку розходились, гадаючи на сходах, а чи справді звідкись долинали до них смачні пахощі загадкових страв, чи то була просто марна підозра, що команда, яка пройшла у парламент, таки наприкінці свого тяжкого і такого нервового дня влаштувала собі невеликий - а чи й великий! - фуршет.

Бачити настільки стриману Юлію Володимирівну було незвично, але зрозуміло. У даній ситуації її членство в коаліції - можливо, останній шанс на дієву участь у великій політиці.

Олександр Трохимчук, Валентина Пащенко, Вікторія Шевченко, Лана Самохвалова, Київ