Мистецтво політичного айкідо, або Що нам робити саме сьогодні?
Не знаю, як у вас, а у мене трохи відлягло від серця. Так-так, у першій половині дня 22 квітня 2019 року. А що, власне, вчора сталося? Україна пожала плоди потужної інформаційної агресії, технології, яка роками роздувала чорне, затирала біле і поставила від цього в залежність не лише вибір українців, а й долю України.
Звісно, Петро Порошенко, як і будь-яка влада в світі, так само тому посприяв, і під кінець каденції, як і належить у демократичному суспільстві, покликаний був за це відповідати. І відповів...
Але Москві байдуже до Порошенка чи Зеленського, їй потрібно зруйнувати українську незалежність, така була поставлена у Кремлі мета. І мабуть, там думають, що вони близькі до здійснення своїх мрій. Ну, нехай собі думають. Адже проколюються вони завжди на одному й тому ж: на генетично обумовленій неспроможності зрозуміти, що Україна не Росія.
Давайте по-дорослому. Чому нас вчить мистецтво бою айкідо? Коли противник наносить тобі страшної сили удар, зроби маневр, щоб цей удар розтяв повітря, а не твою голову, щоби тобі не було шкоди, а від сили свого ж удару найбільших втрат зазнав супротивник.
Що це означає в нашій сьогоднішній, 22 квітня 2019 року, практиці?
1. Володимир Зеленський отримав найбільший в історії України аванс президентської легітимності. Думаємо над всіма можливостями використати цей факт на користь України. Наприклад, в заявах обох конкурентів прозвучала готовність з одного боку передати, а з другого – прийняти досвід. Якщо це вдасться, хоч би й частково, воно має бути подано ЗМІ як велика перемога цивілізованої, європейської України. Наприклад, у сфері міжнародних стосунків – це напрошується.
Кажете, то все заяви, оточення Зеленського цього не допустить, там своїх вистачає претендентів на посади? Тож й спрямуйте свої зусилля – політики, громадські організації, ЛОМи, – щоб допустили! Бо ціна тут – західна підтримка і санкції, а значить – сила, єдине з чим рахується РФ. Нехай нова адміністрація в Києві з самого початку продемонструє, що теж знає, де Кощеєва смерть і щоб у Москві дізналися чимшвидше, що скільки не сподівайся на зміну влади в Україні, для Росії – нічого не зміниться: санкції залишаться санкціями, ізоляція – ізоляцією. Це нехай буде перший наш успішний маневр в стилі політичного айкідо.
2. Припиняймо наїзди і насмішки з тих, хто проголосував «за майбутнє», «проти бариги» чи з іншими подібними формулюваннями. Думайте, що хочете, але в сфері комунікацій цього не можна робити хоча б і з прагматичних міркувань. Вони можуть бути хоч тричі «жертвами інформаційних маніпуляцій», але на сьогодні справу зроблено – то навіщо просто виливати свій розпач і образу? Абсолютно безперспективно і головне – нашкодить Україні. Тут знову – стратегія бійця айкідо. Ворог думає, що він розтяв українську націю надвоє своїм інформаційним мечем – а дзуськи вам! Крім того, це дасть нам моральну перевагу і право вимагати поваги до свого вибору.
3. Припиняємо ці сеанси «самозадоволення» щодо того, нібито за півроку «всі будуть соромитися, що голосували за Зеленського» і від підтримки «президента Голобородька» і його «Слуги народу» не залишиться й сліду. Не буде так. А запорукою тому – і «коняча» доза скаженої ненависті до «проклятого Пороха», і те, що називається українською впертістю, і ЗМІ, які належать не нам, а відомо кому.
Звісно «група 73%» у цілості не залишиться, але куди перейдуть ті, хто відійде? До «опозиції Петра Порошенка» – точно ні. Хтось повернеться до партій, які підтримували раніше, хтось – на диван, чи в «я поза політикою». Але хтось залишиться на роздоріжжі, плюс ті, хто 21 квітня не пішли голосувати з принципу. Їх набереться точно більше, ніж 5%, необхідних для проходження до Верховної Ради. От допомогти їм зорієнтуватися на партію реально нових, але достатньо відомих облич – задача цілком у дусі майстра айкідо.
4. Нарешті, останнє на сьогодні. Гидко не те що дивитися, але й усвідомлювати, як радіє Раша, як наввипередки поздоровляють новобраного президента Кадиров з Януковичем? Так, є таке. Але нагадайте їм, як вони, тріумфуючи, з трусів вистрибували, коли Америка обрала президентом «зручного» Трампа. А отримали – посилення санкцій і виснажливу гонку озброєнь. Давайте зробимо все можливе для того, щоб і з Україною, і з президентом Зеленським вони упіймали того самого облизня. Це не ми, це вони самі ударять по своїх «вологих» мріях. Цілком у руслі мистецтва айкідо.
Сергій Тихий
FB
реклама