Чому талановиті українці впроваджують інновації за кордоном, а не в Україні?

Чому талановиті українці впроваджують інновації за кордоном, а не в Україні?

Блоги
Укрінформ
Що потрібно зробити, щоб повернути в Україну інновації українців?

Багато людей кажуть, що ФБ – територія хейтерства, злорадства, тролінгу або дезінформації.

Не знаю, як ви, а я дуже ціную та поважаю людей, які витрачають свій час на те, щоб поділитися думками, особливо, коли є, чим ділитися.

Дякую вам за це. Також я вдячний людям, які використовують навички критичного мислення для того, щоб задавати правильні питання та не приймати усе на віру.

От які коментарі (біля 200 загалом) я отримав від читачів моєї сторінки за один день на питання Andrii Dligach на #BusinessThinkersForumчому талановиті українці впроваджують інновації за кордоном, а не в Україні.

Я об`єднав більшість коментарів у 5 великих блоків:

ВІДСУТНІСТЬ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ТА КОРУПЦІЯ

● дві найбільші перешкоди: корупційний тиск на бізнес та фактична відсутність права на справедливий суд – інновації в такому кліматі не живуть, так як технології, як і наука, не розмножуються в неволі;

● дуже складно працювати законно, бо вся юридична база налаштована так, щоб людина щось порушила і її можна було «тримати в заручниках» у системи;

● відсутність захисту прав інтелектуальної власності;

● багато в чому наслідок корумпованості й упередженості судової влади – свавілля фіскалів чи силовиків, постійна загроза рейдерства – якщо можна конкурувати адміністративним ресурсом та за допомогою "маскі-шоу" – навіщо впроваджувати інновації?

● корупція на держслужбі – країна залишається дуже сприятливим середовищем для збагаченння корупціонерів, а інноваторам складно змінювати правила гри і створювати гарні умови для інших інноваторів. Якщо в Україні корупціонерам стане не комфортно, тоді стане комфортно інноваторам, підприємцям, науковцям;

● у наших компаній більшість зусиль іде саме на безпеку – часто директори з розвитку насправді працюють директорами з безпеки;

РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ (І ЗАРЕГУЛЬОВАНІСТЬ, І НЕРЕГУЛЬОВАНІСТЬ)

● деякі інноваційні сфери в Україні взагалі законодавчо не врегульовані, що наражає інноваційний бізнес на ризики постійного тиску та звинувачень в незаконній діяльності; законом має бути хоча б мінімально передбачено, що той чи інший вид діяльності законний. Адже в нашій країні «победивших чиновников и бюрократов» принцип «дозволено все, що прямо не заборонено законом» не діє – якщо взагалі немає згадки в законі, в наших нинішніх умовах означає – «незаконно»;

● а деякі сфери занадто зарегульовані, а чим менше "законодавчого врегулювання", тим більше інновацій – надлишкова роль і повноваження держави в економіці не стимулюють інновації; наприклад, фінансовий сектор – неможливо вільно вводити і виводити капітал, складно навіть отримувати оплату за закордонні контракти, залишки пострадянських регуляцій;

НЕКОНКУРЕНТНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, ЯКЕ НЕ СТИМУЛЮЄ ІННОВАЦІЇ

● в монополізованій або олігархічній економіці інновації нікому особливо не потрібні; у олігархів багато "різного виду пармезану у холодильнику" (або «дійних корів» у термінах BCG), тому – поки не доїдять, нічого робить не хочуть, дуже люблять сир; крім того, немає конкуренції – немає звички й культури "грати за правилами";

● високий рівень державної власності в економіці стримує розвиток не тільки окремих галузей, а й економіки в цілому. Найнижчий індекс інноваційності в Україні мають державні або колишні державні компанії. Часто саме вони є лідерами ринку і відповідно створюють правила гри на ньому;

ВІДСУТНІСТЬ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА СТИМУЛІВ ДЛЯ ІННОВАЦІЙ

● розмір ринку скоріш за все є основною причиною, але ще й зрілість ринку, оскільки ці фактори тісно пов’язані.

● відсутність seed фінансування і підтримки для стартап-інноваційних проєктів, слабка державна інфраструктура і локальна інфраструктурна для розвитку інновацій, просування та розвитку експорту (при маленькому внутрішньому ринку);

● відсутні податкові стимули для інноваторів;

КУЛЬТУРНІ Й ОСВІТНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ВІДСУТНІСТЬ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ДУХУ В УКРАЇНЦІВ

● інтегрований "X"-фактор складається з взаємної довіри, ініціативності, бажання брати на себе відповідальність, досягти чогось, незалежності мислення у дітей, прагнення до економічної свободи та прийняття конкуренції

● у 21-му столітті більшість населення мислить як у 19-му – люди бояться створити продукт, легше просто продати мізки або пшеницю; люди бояться інвестувати, витрачати гроші та їх втратити, бояться зробити помилку і при цьому суспільство засуджує й успішних людей, і тих, хто помиляється;

● інноваторів та сучасних людей – мало; вища освіта не генерує достатньо якісних людей; навіть найкращі виші жебракують і не залучають професіоналів до підготовки нових поколінь;

● класична культурна проблема: для інновацій потрібне фантазування, вигадуванням нового, іноді непрактичного, плюс ризик. Для цього потрібно вивільнити енергію від роботи над безпекою. Якщо не треба постійно докладати зусиль до індивідуального захисту: медицина, якість базової освіти, справедливість, з'являються ресурси на новаторство;

● для руху по кар'єрних сходах і зростання матеріального становища в Україні працює виключно негативний відбір, при якому критерієм успіху є зручність для вищих в ієрархії й корисність членам "клану". Цей негативний відбір повільно, але безальтернативно спотворює етику, мораль, культуру, моральність, професіоналізм, інтелект спершу в державному секторі, а потім по периметру;

● ефект Данінга-Крюгера і впевненість, що «самі з вусами», або навіщо платити, якщо ми «самі можемо зробити не гірше», при чому самі ми не розуміємо до кінця, що ми не знаємо.

Дякую вам за такі думки.

* * *

Після відмінних коментарів під моїм першим постом про інновації – доповнюю наступним. У цілому до моїх кількох гіпотем були додані такі блоки:

● Відсутність верховенства права та корупція

● Регулювання економіки (і зарегульованість, і нерегульованість)

● Неконкурентне середовище, яке не стимулює інновації

● Відсутність інфраструктури для інновацій

● Культурні й освітні особливості та відсутність розвитку підприємницького духу в українців

Коли Andrii Dligach запитав мене, що потрібно зробити, щоб повернути інновації українців в Україну, я відповів, що вже до того багато разів повторював, що системно економічну модель України треба змінити – з залежності від кредитів міжнародних організацій і грошей заробітчан на зростання, засноване на прямих іноземних інвестиціях та експорті. Але це системний, фазовий зсув для країни, і його не досягти за 3-6 місяців. Це «поколенческий вопрос».

Які чинники можуть нам допомогти на цьому шляху? Я б у першу чергу сказав, що "разруха – она же в головах". Тому важливий фактор – це зміна парадигми мислення. Якби у нас, як країни, це вийшло, то це було б найбільшою інновацією в Україні. Мені дуже шкода, що як мінімум одне покоління нових українців, яким зараз 25-30, успадкувало радянський і пострадянський спосіб мислення, багато в чому побудований на патерналістських цінностях, коли хтось інший за тебе обов'язково щось зробить.

Як змінити мислення? Я бачу кілька великих, але взаємопов'язаних блоків:

По-перше, особисто я бачу найважливішим шматочком пазла освіту. Саме освіта може прокачати human capital України як інноваційної держави, а може і не прокачати і знову-таки – законсервувати пострадянське мислення. При цьому для мене освіта повинна фокусуватися на 4 речах – практично як у Стародавній Греції:

● я б ще більше фокусувався на розвитку технічних або STEM спеціальностей, починаючи з середніх шкіл і більше вводив у шкільний курс не тільки робототехніку, програмування або штучний інтелект, а й прикладну фізику, прикладну астрономію, інженерію, біоінженерію – звичайно, для тих, хто бачить свою професію, пов'язану з технікою.

● по-друге, я б сильно збільшив маркетингову складову в навчанні технарів – писати код ми вміємо, а от продавати свої продукти – ще вміння немає.

● третє – я б із дитинства в школах червоною ниткою включав якісь питання, пов'язані з підприємництвом і розвитком підприємницького духу – починаючи з задачок з математики, в які би вписував різні бізнес-кейси до promotion рольових моделей інженерів, фізиків, біологів, які стали не тільки відомими, а й успішними в бізнесі.

● й останнє – я б повернувся до викладання етики в старших класах. Розумію, що це складна тема, але без модернових цінностей ми інноваційну економіку не збудуємо – консервативні цінності дуже тримають нас.

Друге – це важливість науки. Мені здається, що багато університетів забули, що це таке. Аспірантури та докторантури перетворилися в підприємства по штампуванню наукових ступенів без всякої справжньої науковості – саме тому більшість довідок про впровадження – фікція. Ми знаємо, що плагіат вбиває інновації. Тому, для одного з наступних рішень РНБО – я б запропонував заблокувати сайти з рефератами, щоб змусити молодих людей думати своєю головою. Звичайно, треба стимулювати і податковими способами, щоб бізнес інвестував у розвиток науки. Це треба і в металургії, й у медицині, і в транспорті.

І третєрозвиток локальної науково-підприємницької інфраструктури. Про це багато сказано. Це величезний блок – тут і розвиток ринку капіталу, і розвиток широкосмугового інтернету по всій країні та збільшення пропускної здатності магістральних ліній Інтернету. Це навчання мовам, про яке, між іншим, знову-таки – недавно говорили на РНБО (а хотілося б – щоб говорило Міністерство освіти). І не тільки про англійську або Мандарін, але й мови програмування Python, R. Це і доступність кредитів, і розвиток різного роду регуляторних пісочниць (regulatory sandboxes) для перевірки технологій на практиці в сферах, які не є регульованими. Це промотування українського експорту. Та й створення попиту всередині держави на локальні інноваційні рішення.

Я ще додав, що бажана передбачуваність політик (policies) всередині країни. У політиці (politics) у нас немає наступності – багато років ми обираємо шарахання з боку в бік. Передбачуваність політик як мінімім у середньостроковій перспективі дуже важлива для реалізації інновацій. Але це інша історія, і вона й так зрозуміла.

Тому – зміна парадигми мислення за рахунок розвитку освіти і розвиток науки та інфраструктури ринку – важливі фактори, як на мене, для розвитку більш інноваційної економіки та повернення талановитих українців в Україну.

P.S. Про це я казав на #BusinessThinkersForum у четвер ще до того, як ви додали свої думки про проблеми інновацій. Тепер ваша черга – знаючи про проблеми, які ми обговорювали нині, що ви додали б до моїх заходів?

Владислав Рашкован
FB: 1 та 2

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-