Чому дорожчає нафта і скільки коштуватиме пальне в Україні
Вже тиждень нафтові котирування на світових біржах продовжують бити рекорди. Щоправда, річні, а не абсолютні. Квітневі ф’ючерси на еталонну марку Brent (видобувається в районі Північного моря) щодня дорожчають на 0,5-2%. І в понеділок вартість ресурсу вперше з 24 січня минулого року подолала “психологічний” поріг у $60 за барель та “рушила далі”. Поступово наближаються до цього показника і ціни березневих та квітневих ф’ючерсів легкої техаської нафти WTI. Вони також – на річному максимумі. Як підсумок – за минулий тиждень нафта Brent подорожчала на 7,8%, WTI – на 8,9%!
Із чим пов’язаний нинішній ціновий сплеск? Наскільки тривалим буде висхідний тренд? І головне: як це позначиться на Україні?
Причини зростання: пробудження економіки, “вакцини животроворящі” чи спекулятивні ігри?
Поміж головних причин нинішнього цінового сплеску аналітики називають відновлення попиту на нафту по всьому світу – передовсім, у Китаї. Щотижневі обсяги імпорту “чорного золота” до КНР сягнули піврічних максимумів. За даними агентства Bloomberg, минулого тижня в китайські порти прямували 127 танкерів (максимальна кількість за пів року). А це – понад 250 мільйонів барелів нафти загальною вартістю $15 мільярдів (за поточними цінами). Востаннє Китай купував такі обсяги ресурсу минулої весни – перед падінням цін на нафту WTI до негативних значень – для поповнення резервів.
До докризового рівня повертається й попит на пальне в Індії. На експортні постачання зі США помітно впливає підвищення внутрішнього попиту. А він, за прогнозами, може ще більше зрости. Через очікуване вливання в економіку нової порції “зелених” – задля підтримки бізнесу. Й на тлі позитивних новин щодо вакцинації. Тим часом для відновлення підточених коронавірусом потужностей із видобування американської сланцевої нафти потрібен час – адже наразі обсяги видобутку майже на 20% нижчі порівняно із початком минулого року. Це щодо об’єктивних впливів.
Хоча інші експерти вважають: значення цих факторів переоцінене. Виробнича активність і пов’язаний з нею попит на вуглеводні (за винятком уже згаданого Китаю) відновилися не настільки, щоб можна було говорити про тривалу тенденцію. Куди більший вплив на ринок має спекулятивний чинник.
За словами експерта з питань енергетики Геннадія Рябцева, нинішня ситуація на світовому нафтовому ринку не віддзеркалює реального співвідношення попиту й пропозиції. “На сировинних біржах фактично не працюють постачальники і споживачі. Оборудками займаються виключно фінансові спекулянти. І, власне кажучи, від нафти у вартості цих операцій вже майже нічого не залишилося: співвідношення попиту й пропозиції – лише близько третини в структурі котирувань. Решта – відтік і приплив спекулятивного капіталу, що визначається тим, на якому деривативі у той чи інший момент вигідніше заробляти фінансовим ділкам”, – пояснює пан Рябцев.
Погоджується із цим і директор Консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн. “Насправді навіть фахівцям складно зрозуміти, що зараз відбувається. Адже споживання нафти у світі залишається на доволі низькому рівні, епідемічні ризики зберігаються, – каже експерт у коментарі Укрінформу, – А енергоносії чомусь помітно дорожчають. Пояснення, як на мене, – у спекулятивних речах. Товарні ринки – особливо, сировинні – завжди були бажаною гаванню для спекулятивного капіталу. Ми бачимо, як зростають в ціні біткоїни, акції “Тесли”, що також ніхто не може пояснити. Зрозуміло одне: у світі зараз багато “вільних грошей”, власники яких шукають, де б заробити”.
Цінові перспективи. Чого “чекати від нафти” світові...
Звідси – і неможливість чітко спрогнозувати подальший розвиток подій. “Можна сказати лише одне: економічних підстав для подорожчання сировинних товарів наразі немає, – переконаний Геннадій Рябцев. – Попит на нафту на рівні IV кварталу 2019 року – приблизно 90-95 мільйонів барелів на добу. Це справді свідчить про певне його відновлення. Але докоронавірусних показників – у понад 100 мільйонів барелів – не досягнуто. Тим часом, попри взяті провідними виробниками (передовсім, Саудівською Аравією) зобов’язання обмежити видобування, пропозиція нафти у світі зростає. І ці обсяги давно вищі за рівень попиту”.
За таких обставин більшість експертів вважають тривалий підйом вартості “чорного золота” вище $60 за барель малоймовірним. Бо саме цей рівень за нинішніх обставин є збалансованим. Якщо ціна постійно ростиме, виробники збільшуватимуть видобуток, колективно (у рамках Організації країн-експортерів нафти та колаборації з іншими партнерами по ОПЕК+) чи індивідуально переглядаючи взяті зобов’язання щодо тимчасового обмеження видобування. Тоді як темпи підвищення попиту навряд чи будуть такими ж стрімкими. Відповідно, перевищення пропозиції над потребою призведе до надлишку ресурсу й нового цінового “відкату”. А це ні виробникам, ні спекулянтам, які вклалися у ф’ючерси з постачанням за 2-3 місяці, не потрібно.
Певним чином зіграти на підвищення вартості чорного золота може прогнозований розвиток світової нафтохімії. За розрахунками ResearchAndMarkets, цього року нафтохімічний сектор зросте з торішніх $365 млрд до $429 млрд. Себто, майже на 18 “вагомих” відсотків. А до 2025 року світовий ринок нафтохімії зросте до $478 млрд. Що гарантує високий попит на сировину.
Але з огляду на вже згадану проблему пошуків вигідних “гаваней” для спекулятивного капіталу, і цей чинник навіть у середньостроковій, не кажучи вже про найближчу перспективу, навряд чи буде визначальним, – переконані галузеві експерти. “Про світові тренди ніхто достеменно сказати не може, адже це – річ непередбачувана. Що доведено роками “практики”. Приміром, спрогнозувати торішні події навіть за лічені дні до впровадження по всьому світу коронавірусних обмежень ніхто не зміг”, – нагадує Сергій Куюн.
Річ у тім, що світовий нафтовий ринок украй чутливий до найрізноманітніших політичних та економічних впливів, які іноді можуть діяти миттєво, а інколи – з певним часовим лагом. З огляду на це, цінові тренди на світових сировинних біржах можуть змінюватися по кілька разів на рік. Іноді навіть протягом місяця коливаючись на 7-8% – як от зараз. Найдорожчою – понад $112 за барель – нафта була у липні 2014 року, на тлі чергової лівійської кризи. Найдешевшою – менше $20 із опусканням за деякими контрактами до від’ємних значень – у квітні торік.
При цьому експерти не вважають якимось дивом те, що до кінця того ж 2014-го вартість “чорного золота” опустилась з рекордних значень до $73, а у 2015-му – до $44 за барель. Далі – рекордне (на той час) падіння, до $37, на початку 2016 року й подорожчання до $56 – у січні 2017-го. З подальшим зростанням до $75 у листопаді 2018 року й різким падінням у грудні до $61 (фактично до теперішніх показників). Зрештою, доволі показовим є минулий рік. Доки світ не надто переймався коронавірусом – доволі стабільні цінові показники: $65-66 за барель. Потім – згадане падіння у квітні і поступове відновлення: до $46 у вересні, “відкат” до $41 у жовтні та навіть до $37 на початку листопада, коли світ знову посилював коронавірусні обмеження. Проте, із середини листопада минулого року нафта активно дорожчає, у грудні подолавши позначку в $50 і ось тепер – у $60 за барель...
...І що буде з цінами на пальне в Україні
За прогнозами опитаних Укрінформом експертів, певне підвищення вартості пального на українських АЗС ймовірне. Але різких стрибків, на думку фахівців, не буде: наш ринок доволі диверсифікований. Тож можливі цінові стрибки швидко згладжуватимуть.
“Як відомо, ціни на нафтопродукти, природний газ та більшість інфраструктурних товарів в Україні “прив’язані” до зовнішніх спекулятивних котирувань. Тож якщо вартість сировини утримається на рівні 60+ хоча б до кінця тижня, це вплине на ціну нафтопродуктів на кордоні, що, своєю чергою, спричинить подорожчання пального на АЗС. Проте, на внутрішні ціни більше впливає курс національної валюти. І саме на нього потрібно, насамперед, звертати увагу. Оскільки кожна “зайва” гривня в курсі – це близько 70-80 копійок у вартості літра пального. Тому девальвація гривні швидше й суттєвіше позначиться на ціновій ситуації, аніж коливання на світових нафтових ринках”, – каже Геннадій Рябцев.
І тут теж варто згадати недалеку історію. Коли торік у березні нафта впала в ціні фактично удвічі – до $33 за барель, середня вартість бензину в Україні становила приблизно 26,5 гривень за літр. Тоді як за півтора-два місяці до того нафта коштувала понад $66, а бензин – у середньому 27,2 гривні... Це – один із найяскравіших прикладів. Загалом же, за висновками експертів, амплітуда цінових коливань на вітчизняному паливному ринку набагато вужча, ніж на ринках сирої нафти. Надто, коли йдеться про нисхідний тренд: коли “чорне золото” стрімко дешевшає, вартість бензину й дизпалива у нас знижується вкрай повільно. Натомість випадки, коли “під соусом” підвищення нафтових котирувань трейдери й оператори намагалися штучно збурити внутрішні ціни на пальне, траплялися. Але стосувалося це, переважно, часів, коли вітчизняний ринок пального не був настільки диверсифікованим, як тепер.
Але. Маємо ще одну проблему, яка, з одного боку, нібито грає на зниження вартості палива для українських споживачів. Проте, насправді загрожує їм та всій країні куди більшими проблемами. “Одне з пояснень, чому український роздрібний ринок пального часто із запізненням реагує на тенденції світового нафтового ринку, – значний відсоток тіньового виробництва і продажу фальсифікованого пального, виробленого на незаконних міні-НПЗ, – наголошує Сергій Куюн. – Бачимо, якими значними є обсяги імпорту компонентів, що використовуються для підвищення октанового числа бензинів. Тобто, ідеться про справжній “ренесанс” нелегального ринку. Поміж причин – майже рік дії мораторію на перевірки бізнесу, який впровадили на період карантину. Що відчув не лише чесний бізнес. А й той, який не гребує нічим, щоб заробити. Ситуація, вважаю, трагічна: як для бюджету і економіки держави, так і для споживача. Здається, добре, що пальне дешеве. Та насправді – це той випадок, коли скупий платить двічі: бо вартість ремонту техніки значно перевищуватиме економічний ефект від використання дешевого, але неякісного пального. Тому, як на мене, держава має терміново скасувати мораторій – принаймні, в частині торгівлі підакцизними товарами”.
До речі, Нафтогазова Асоціація України (НАУ) звернулась до уряду й президента з проханням навести лад на нафтогазовому ринку. За даними “Консалтингової групи А-95”, нелегальні міні-НПЗ щороку випускають до 300 тисяч тонн готової продукції. Як наслідок – щорічні втрати держбюджету перевищують 3,7 мільярда гривень (1,91 млрд. акцизного податку й 1,82 млрд. грн. – ПДВ). І це – без врахування наслідків несплати інших платежів: земельних та зарплатних податків, військового збору, податку на прибуток тощо.
Ще однією проблемою є продаж пального автозаправними станціями без реєстрації через РРО або з видачею фальсифікованих чеків. У результаті на АЗС акумулюється необлікована готівка, яку використовують для закупівлі контрафактного пального. Таким чином, за оцінками експертів, частка тіньового ринку бензину, дизпалива й автогазу загалом сягає 17-23%. Щорічні бюджетні втрати через допущені там порушення фахівці оцінюють в 11-14,6 мільярда гривень.
Владислав Обух, Київ
