Чому дорожчає нафта і скільки коштуватиме пальне в Україні

Чому дорожчає нафта і скільки коштуватиме пальне в Україні

Аналітика
Укрінформ
Одні кажуть: причина – відновлення докризового попиту. Інші нарікають на суто спекулятивні чинники. А в України – вистачає проблем і без цього

Вже тиждень нафтові котирування на світових біржах продовжують бити рекорди. Щоправда, річні, а не абсолютні. Квітневі ф’ючерси на еталонну марку Brent (видобувається в районі Північного моря) щодня дорожчають на 0,5-2%. І в понеділок вартість ресурсу вперше з 24 січня минулого року подолала “психологічний” поріг у $60 за барель та “рушила далі”. Поступово наближаються до цього показника і ціни березневих та квітневих ф’ючерсів легкої техаської нафти WTI. Вони також – на річному максимумі. Як підсумок – за минулий тиждень нафта Brent подорожчала на 7,8%, WTI – на 8,9%!

 Із чим пов’язаний нинішній ціновий сплеск? Наскільки тривалим буде висхідний тренд? І головне: як це позначиться на Україні?

Причини зростання: пробудження економіки, “вакцини животроворящі” чи спекулятивні ігри?

Поміж головних причин нинішнього цінового сплеску аналітики називають відновлення попиту на нафту по всьому світу – передовсім, у Китаї. Щотижневі обсяги імпорту “чорного золота” до КНР сягнули піврічних максимумів. За даними агентства Bloomberg, минулого тижня в китайські порти прямували 127 танкерів (максимальна кількість за пів року). А це – понад 250 мільйонів барелів нафти загальною вартістю $15 мільярдів (за поточними цінами). Востаннє Китай купував такі обсяги ресурсу минулої весни – перед падінням цін на нафту WTI до негативних значень – для поповнення резервів.

До докризового рівня повертається й попит на пальне в Індії. На експортні постачання зі США помітно впливає підвищення внутрішнього попиту. А він, за прогнозами, може ще більше зрости. Через очікуване вливання в економіку нової порції “зелених” – задля підтримки бізнесу. Й на тлі позитивних новин щодо вакцинації. Тим часом для відновлення підточених коронавірусом потужностей із видобування американської сланцевої нафти потрібен час – адже наразі обсяги видобутку майже на 20% нижчі порівняно із початком минулого року. Це щодо об’єктивних впливів.

Хоча інші експерти вважають: значення цих факторів переоцінене. Виробнича активність і пов’язаний з нею попит на вуглеводні (за винятком уже згаданого Китаю) відновилися не настільки, щоб можна було говорити про тривалу тенденцію. Куди більший вплив на ринок має спекулятивний чинник.

Геннадій Рябцев
Геннадій Рябцев

За словами експерта з питань енергетики Геннадія Рябцева, нинішня ситуація на світовому нафтовому ринку не віддзеркалює реального співвідношення попиту й пропозиції. “На сировинних біржах фактично не працюють постачальники і споживачі. Оборудками займаються виключно фінансові спекулянти. І, власне кажучи, від нафти у вартості цих операцій вже майже нічого не залишилося: співвідношення попиту й пропозиції – лише близько третини в структурі котирувань. Решта – відтік і приплив спекулятивного капіталу, що визначається тим, на якому деривативі у той чи інший момент вигідніше заробляти фінансовим ділкам”, – пояснює пан Рябцев.

Погоджується із цим і директор Консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн. “Насправді навіть фахівцям складно зрозуміти, що зараз відбувається. Адже споживання нафти у світі залишається на доволі низькому рівні, епідемічні ризики зберігаються, – каже експерт у коментарі Укрінформу, – А енергоносії чомусь помітно дорожчають. Пояснення, як на мене, – у спекулятивних речах. Товарні ринки – особливо, сировинні – завжди були бажаною гаванню для спекулятивного капіталу. Ми бачимо, як зростають в ціні біткоїни, акції “Тесли”, що також ніхто не може пояснити. Зрозуміло одне: у світі зараз багато “вільних грошей”, власники яких шукають, де б заробити”.

Цінові перспективи. Чого “чекати від нафти” світові...

Звідси – і неможливість чітко спрогнозувати подальший розвиток подій. “Можна сказати лише одне: економічних підстав для подорожчання сировинних товарів наразі немає, – переконаний Геннадій Рябцев. – Попит на нафту на рівні IV кварталу 2019 року – приблизно 90-95 мільйонів барелів на добу. Це справді свідчить про певне його відновлення. Але докоронавірусних показників – у понад 100 мільйонів барелів – не досягнуто. Тим часом, попри взяті провідними виробниками (передовсім, Саудівською Аравією) зобов’язання обмежити видобування, пропозиція нафти у світі зростає. І ці обсяги давно вищі за рівень попиту”.

За таких обставин більшість експертів вважають тривалий підйом вартості “чорного золота” вище $60 за барель малоймовірним. Бо саме цей рівень за нинішніх обставин є збалансованим. Якщо ціна постійно ростиме, виробники збільшуватимуть видобуток, колективно (у рамках Організації країн-експортерів нафти та колаборації з іншими партнерами по ОПЕК+) чи індивідуально переглядаючи взяті зобов’язання щодо тимчасового обмеження видобування. Тоді як темпи підвищення попиту навряд чи будуть такими ж стрімкими. Відповідно, перевищення пропозиції над потребою призведе до надлишку ресурсу й нового цінового “відкату”. А це ні виробникам, ні спекулянтам, які вклалися у ф’ючерси з постачанням за 2-3 місяці, не потрібно.

Певним чином зіграти на підвищення вартості чорного золота може прогнозований розвиток світової нафтохімії. За розрахунками ResearchAndMarkets, цього року нафтохімічний сектор зросте з торішніх $365 млрд до $429 млрд. Себто, майже на 18 “вагомих” відсотків. А до 2025 року світовий ринок нафтохімії зросте до $478 млрд. Що гарантує високий попит на сировину.

Сергій Куюн
Сергій Куюн

Але з огляду на вже згадану проблему пошуків вигідних “гаваней” для спекулятивного капіталу, і цей чинник навіть у середньостроковій, не кажучи вже про найближчу перспективу, навряд чи буде визначальним, – переконані галузеві експерти. “Про світові тренди ніхто достеменно сказати не може, адже це – річ непередбачувана. Що доведено роками “практики”. Приміром, спрогнозувати торішні події навіть за лічені дні до впровадження по всьому світу коронавірусних обмежень ніхто не зміг”, – нагадує Сергій Куюн.

Річ у тім, що світовий нафтовий ринок украй чутливий до найрізноманітніших політичних та економічних впливів, які іноді можуть діяти миттєво, а інколи – з певним часовим лагом. З огляду на це, цінові тренди на світових сировинних біржах можуть змінюватися по кілька разів на рік. Іноді навіть протягом місяця коливаючись на 7-8% – як от зараз. Найдорожчою – понад $112 за барель – нафта була у липні 2014 року, на тлі чергової лівійської кризи. Найдешевшою – менше $20 із опусканням за деякими контрактами до від’ємних значень – у квітні торік.

При цьому експерти не вважають якимось дивом те, що до кінця того ж 2014-го вартість “чорного золота” опустилась з рекордних значень до $73, а у 2015-му – до $44 за барель. Далі – рекордне (на той час) падіння, до $37, на початку 2016 року й подорожчання до $56 – у січні 2017-го. З подальшим зростанням до $75 у листопаді 2018 року й різким падінням у грудні до $61 (фактично до теперішніх показників). Зрештою, доволі показовим є минулий рік. Доки світ не надто переймався коронавірусом – доволі стабільні цінові показники: $65-66 за барель. Потім – згадане падіння у квітні і поступове відновлення: до $46 у вересні, “відкат” до $41 у жовтні та навіть до $37 на початку листопада, коли світ знову посилював коронавірусні обмеження. Проте, із середини листопада минулого року нафта активно дорожчає, у грудні подолавши позначку в $50 і ось тепер – у $60 за барель...

...І що буде з цінами на пальне в Україні

За прогнозами опитаних Укрінформом експертів, певне підвищення вартості пального на українських АЗС ймовірне. Але різких стрибків, на думку фахівців, не буде: наш ринок доволі диверсифікований. Тож можливі цінові стрибки швидко згладжуватимуть.

“Як відомо, ціни на нафтопродукти, природний газ та більшість інфраструктурних товарів в Україні “прив’язані” до зовнішніх спекулятивних котирувань. Тож якщо вартість сировини утримається на рівні 60+ хоча б до кінця тижня, це вплине на ціну нафтопродуктів на кордоні, що, своєю чергою, спричинить подорожчання пального на АЗС. Проте, на внутрішні ціни більше впливає курс національної валюти. І саме на нього потрібно, насамперед, звертати увагу. Оскільки кожна “зайва” гривня в курсі – це близько 70-80 копійок у вартості літра пального. Тому девальвація гривні швидше й суттєвіше позначиться на ціновій ситуації, аніж коливання на світових нафтових ринках”, – каже Геннадій Рябцев.

І тут теж варто згадати недалеку історію. Коли торік у березні нафта впала в ціні фактично удвічі – до $33 за барель, середня вартість бензину в Україні становила приблизно 26,5 гривень за літр. Тоді як за півтора-два місяці до того нафта коштувала понад $66, а бензин – у середньому 27,2 гривні... Це – один із найяскравіших прикладів. Загалом же, за висновками експертів, амплітуда цінових коливань на вітчизняному паливному ринку набагато вужча, ніж на ринках сирої нафти. Надто, коли йдеться про нисхідний тренд: коли “чорне золото” стрімко дешевшає, вартість бензину й дизпалива у нас знижується вкрай повільно. Натомість випадки, коли “під соусом” підвищення нафтових котирувань трейдери й оператори намагалися штучно збурити внутрішні ціни на пальне, траплялися. Але стосувалося це, переважно, часів, коли вітчизняний ринок пального не був настільки диверсифікованим, як тепер.

Але. Маємо ще одну проблему, яка, з одного боку, нібито грає на зниження вартості палива для українських споживачів. Проте, насправді загрожує їм та всій країні куди більшими проблемами. “Одне з пояснень, чому український роздрібний ринок пального часто із запізненням реагує на тенденції світового нафтового ринку, – значний відсоток тіньового виробництва і продажу фальсифікованого пального, виробленого на незаконних міні-НПЗ, – наголошує Сергій Куюн. – Бачимо, якими значними є обсяги імпорту компонентів, що використовуються для підвищення октанового числа бензинів. Тобто, ідеться про справжній “ренесанс” нелегального ринку. Поміж причин – майже рік дії мораторію на перевірки бізнесу, який впровадили на період карантину. Що відчув не лише чесний бізнес. А й той, який не гребує нічим, щоб заробити. Ситуація, вважаю, трагічна: як для бюджету і економіки держави, так і для споживача. Здається, добре, що пальне дешеве. Та насправді – це той випадок, коли скупий платить двічі: бо вартість ремонту техніки значно перевищуватиме економічний ефект від використання дешевого, але неякісного пального. Тому, як на мене, держава має терміново скасувати мораторій – принаймні, в частині торгівлі підакцизними товарами”.

До речі, Нафтогазова Асоціація України (НАУ) звернулась до уряду й президента з проханням навести лад на нафтогазовому ринку. За даними “Консалтингової групи А-95”, нелегальні міні-НПЗ щороку випускають до 300 тисяч тонн готової продукції. Як наслідок – щорічні втрати держбюджету перевищують 3,7 мільярда гривень (1,91 млрд. акцизного податку й 1,82 млрд. грн. – ПДВ). І це – без врахування наслідків несплати інших платежів: земельних та зарплатних податків, військового збору, податку на прибуток тощо.

Ще однією проблемою є продаж пального автозаправними станціями без реєстрації через РРО або з видачею фальсифікованих чеків. У результаті на АЗС акумулюється необлікована готівка, яку використовують для закупівлі контрафактного пального. Таким чином, за оцінками експертів, частка тіньового ринку бензину, дизпалива й автогазу загалом сягає 17-23%. Щорічні бюджетні втрати через допущені там порушення фахівці оцінюють в 11-14,6 мільярда гривень.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-