Кирило Хом'яков, голова Укрінфрапроекту
Завдання – до кінця 2023-го знизити смертність на дорогах на 30%
07.12.2020 19:50

Паралельно з масштабним будівництвом автошляхів цьогоріч в Україні втілили низку важливих “суміжних” проєктів – з розбудови інфраструктури для гарантування безпеки дорожнього руху. Мова, зокрема, про впровадження з 1 червня системи автоматичної відеофіксації порушень швидкісного режиму, розбудову пунктів габаритно-вагового контролю, облаштування сучасних розв’язок, оновлення парків спецтехніки для правоохоронців і рятувальників. Усім цим, як і реалізацією державної політики у сфері розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського і річкового транспорту, опікується центральний орган виконавчої влади – Державне агентство інфраструктурних проєктів України. “2021-й стане для Укрінфрапроєкту особливим: вперше за багато років в країні почнуть споруджувати новий аеродром (на Закарпатті), стартує масштабна модернізація аеропорту в Дніпрі, продовжиться оновлення “повітряних воріт Одеси” і ще принаймні трьох летовищ”, – похвалився в розмові з кореспондентом Укрінформу глава відомства Кирило Хом'яков.

1. ПРО ЗАВДАННЯ, СФЕРУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА “МІСІЮ” АГЕНТСТВА

Кириле Олексійовичу, а чи все, що задумувалось, вдалося втілити у 2020 році, який усім нам підніс стільки неприємних “сюрпризів”?

Цими днями виповнюється рік мого перебування на посаді. І цей рік, вважаю, попри колосальні труднощі, був вдалим для втілення важливих для країни інфраструктурних проєктів: всі поставлені завдання Агентство виконало. Передусім, втілено 100% заходів у рамках трирічної Держпрограми з підвищення рівня безпеки дорожнього руху. Тоді як рівень її виконання у 2018 році – 0%, у 2019-му – 30%. Вже підготували проєкт нової Програми – на 2021-2023 роки, який має затвердити Кабінет Міністрів. По тому – готові одразу “в бій”...

Також Укрінфрапроєкт є державним замовником, отримувачем та розпорядником бюджетних коштів у рамках Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року. Замовником будівництва і реконструкції інфраструктурних об’єктів є підпорядковане Агентству державне підприємство, яке наймає генеральних проєктувальників, підрядників, оплачує їхні послуги, вводить об’єкти в експлуатацію. При цьому несе відповідальність за реалізацію проєктів, ефективне та цільове використання бюджетних коштів. Нагадаю, що будь-які державні закупівлі здійснюються через систему Рrozorro.

2. ПРО “АВІАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ” УКРАЇНИ

Ви згадали про кошти, які держава надає на втілення програми з розбудови авіаційної інфраструктури. Після багаторічного безгрошів’я, починаючи із 2017-го, коли Уряд ухвалив рішення про фінансування реконструкції аеродрому в Одесі, з’явилась надія, що необхідний для розвитку галузі ресурс знаходитимуть і надалі...

На жаль, з далекого 2012-го за державні кошти в Україні не збудовано жодного аеропорту. Та й частково модернізували за ці роки лише 2 об’єкти – в Одесі (за гроші, залучені під державні гарантії в рамках підготовки до Євро-2012) і в Запоріжжі – за комунальні кошти. Але вже цього року за рахунок залученого під держгарантії ресурсу закінчили будівництво нової злітно-посадкової смуги у рамках проєкту реконструкції й будівництва аеродромного комплексу Міжнародного аеропорту “Одеса”. Це І черга будівництва. Завершення робіт другої черги (зокрема, й встановлення метеорологічного обладнання) заплановано на 2021 рік. Також завершили розробку проєкту з будівництва аеродрому Міжнародного аеропорту “Дніпропетровськ” (така офіційна назва. – Ред.). Це буде найбільший інфраструктурний проєкт в Україні після запорізького мосту.

Плани підтверджені фінресурсом: 0,5 млрд – на роботи в Одеському аеропорту, 1,4 млрд – на “повітряні ворота” Дніпра, 1 млрд – на розвиток регіональних аеропортів

А ще – в рамках Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року почали обирати місце для нового летовища на Закарпатті.

Головне, що всі плани підтверджені фінансовим ресурсом: за кошти, залучені під державні гарантії в рамках підготовки до Євро-2012 (500 мільйонів гривень), продовжимо роботи в Одеському аеропорту, проєктом Держбюджету-2021 1,4 мільярда гривень передбачено на “повітряні ворота” Дніпра, 1 мільярд – на розвиток регіональних аеропортів. Це дозволить включити до програми ще три летовища.

Ексклюзив для Укрінформу: проаналізувавши ситуацію, до цього переліку ми запропонували внести реконструкцію аеродрому аеропорту Херсон, початок реконструкції аеродромів в аеропортах Вінниця та Рівне. Щоправда, це – лише попередня пропозиція, яку, сподіваюся, Уряд підтримає.

При цьому єдиний аеропорт, який наступного року почнуть будувати “з нуля” – летовище на Закарпатті. Вже визначилися конкретно, де споруджуватимуть цей комплекс?

Новий аеропорт потрібен регіону “як повітря”. Адже аеропорт “Ужгород” повноцінно не функціонує – використовується лише для потреб малої авіації. Окрім застарілої смуги і зношеного обладнання, маємо там дві глобальні проблеми. Глісада (траєкторія польоту повітряного судна, якою воно знижується перед посадкою. – Ред.) проходить над територією сусідньої держави, Словаччини. Також неможливо збільшити довжину злітно-посадкової смуги, оскільки територія аеропорту обмежена щільною приватною забудовою. Шансів викупити цю власність держава фактично не має: власники хочуть щонайменше по мільйону доларів компенсації за кожен знесений об’єкт. Тому ужгородський аеропорт, на жаль, не має жодних перспектив.

Таким чином, жителі Закарпаття позбавлені можливості бодай кудись зручно літати. Охочим “світять” 4,5 години автомобілем до Львова чи 12 годин потягом до столиці. Альтернатива – перетинати кордон і летіти зі Словаччини чи з інших сусідніх країн.

А регіон же має неабиякий потенціал розвитку еко-, гастро-, гірськолижного туризму... Сподіватися на розвиток цих напрямків без побудови нового летовища неможливо: як свідчить світова практика, наявність аеропорту збільшує потенціал розвитку регіону у 2-2,5 рази. Тому й віримо, що після появи нового аеропорту область розквітне, залучаючи багато інвесторів і в туристичну галузь, і в агросектор, що зробить цей край привабливішим та комфортнішим для туристів і місцевих жителів.

Зараз обираємо місце, яке не матиме таких обмежень, як аеропорт “Ужгород”. Це також непросто. Адже йдеться про гірську місцевість, де складно створити безпечні умови для зльоту й посадки повітряних суден. Сформовано робочу групу з представників обласної адміністрації, Мініфраструктури, нашого Агентства, Украероруху, Державіаслужби – всіх експертних організацій, що працюють в цій сфері. Вивчили 4 потенційно перспективних місця. Із них до так би мовити “шорт-листа” потрапили два. Це – Мукачево, де розташований старий недіючий військовий аеродром. Та селище Середнє – між Ужгородом і Мукачевим. Тепер аналізуємо увесь комплекс – більше 20-ти – чинників, що можуть вплинути на будівництво та експлуатацію об’єкта. Йдеться і про дорожню інфраструктуру та близькість залізниці, і про пролягання магістральних газопроводів, про геологію й геодезію... Вже замовили зйомку висотних перешкод, після чого експертні організації запропонують можливі варіанти розташування злітно-посадкової смуги. Й до кінця року визначимо, де ж бути новому закарпатському аеропорту.

Вже у 2023 році Закарпаття “полетить”

Так розумію, про перспективи перших польотів говорити зарано?..

Чому ж? Маємо чіткий тайм-лайн. Вже наприкінці року, визначившись із конкретним місцем для аеропорту, оголосимо тендер на передпроєктні роботи (це займе близько 2-ох місяців). Далі – тендер на проєктні роботи (6 місяців разом із експертизою). По тому – оголосимо тендер на генеральний підряд на будівництво аеродрому. Паралельно приватний інвестор споруджуватиме термінал. Таким чином, плануємо: якщо не буде тривалих оскаржень в Антимонопольному комітеті (на жаль, при закупівлі товарів, робіт і послуг для будівництва аеродромів – звична практика, коли ледь не всі тендери оскаржуються), до 1 вересня 2021-го зможемо укласти договір з генпідрядником і почати будівництво. Термін виконання будівельних робіт на об’єктах такого рівня складності – до 30 місяців. Тож, сподіваємося, вже у 2023 році Закарпаття “полетить”.

Аеропорт у Дніпрі, як Ви наголосили, – один з найбільших інфраструктурних проєктів в Україні. Фахівці кажуть: об’єкт “іще той”. Що думаєте про його особливості?

Вважаю, що це також і найскладніший в Україні проєкт з точки зору різноманітних інтересів, що сконцентровані довкола нього. Тут і одіозна компанія “Дніпроавіа”,

яка володіє об’єктами на діючому аеродромі, і приватний партнер – DCH Олександра Ярославського (будує новий термінальний комплекс. – Ред.), й багато приватних і державних власників землі, на якій планується вести будівництво – “Південмашавіа”, численні приватні підприємства, фізичні особи, які побували там ангари, ОДА... Надзвичайно складний об’єкт – навіть для проєктування. Але. Виходимо з того, що для регіону конче потрібен сучасний аеропорт, незважаючи на те, що є новий термінал і реконструйовано злітно-посадкову смугу у Запоріжжі.

Безумовно, цей аеродром матиме стратегічне значення. Спроби розбудувати його були й раніше. Колись його розглядали як потенційний аеропорт для прийому гостей на Євро-2012, але зрештою вирішили не будувати. Потім були плани розбудови летовища під Євробаскет-2015. Теж не пішло далі розмов. І лише зараз, після приходу до влади нової команди, нарешті від слів переходимо до діла: розробили концепцію, підписали меморандум з приватним інвестором, провели тендер на проєктування. А проєктувати летовище дуже складно, зважаючи на вже згадані правові нюанси й на особливості місця його розташування (близькість Дніпра, часті тумани...). Але встигли зробити це за пів року, разом із експертизою. Нині завершуємо процес оцінювання впливу проєкту на довкілля. Триває кваліфікаційний етап тендера з вибору генпідрядника. Для цього підготували повністю прозору документацію, без жодних “пасток”, застережень та прописаних “під когось” умов. Тому відгукнулись чимало учасників. 10 компаній (5 українських, 5 іноземних, поміж претендентів – 3 консорціуми). Очікуємо, що буде хороша конкуренція і в підсумку – гарна ціна за результатами торгів. А їх розраховуємо завершити до кінця цього року. Якщо – знову ж таки – не буде тривалих оскаржень.

До кінця 2023-го у Дніпрі прийматимуть пасажирські літаки-флагмани – Boeing 777 і Airbus A380

І роботи, судячи з усього, тут триватимуть довше, ніж на Закарпатті...

Щоб не втрачати час, ми вже закінчуємо підготовчі роботи. Адже над втіленням проєкту працюватимемо таким чином, щоб не закривати існуючу смугу під час будівництва нової. Для цього перенесли необхідні комунікації. Приватний інвестор почав будувати термінал. Тобто, все, що можна було зробити до визначення переможця тендеру, ми виокремили в окремий проєкт, який почали втілювати ще з 15 вересня – із тим, щоб до кінця року підготовчі роботи були завершені.

Загалом же аеродром такого рівня складності, де передбачено злітно-посадкову смугу завдовжки 3200 метрів, новітнє аеронавігаційне, метеообладнання, системи посадки тощо, розраховуємо побудувати за 36 місяців. До кінця 2023 року Дніпро зможе приймати пасажирські літаки-флагмани – Boeing 777 і Airbus A380.

3. ПРО ТЕ, ЯК НА ТРЕТИНУ ЗНИЗИТИ СМЕРТНІСТЬ НА ДОРОГАХ

Кириле Олексійовичу, пропоную, як-то кажуть, “спуститися із небес на землю”... До втілення чинної й затвердження нової програми з безпеки дорожнього руху. Бо ж прекрасно розуміємо, що побудовані дороги – покладений асфальт і розмітка – ще не гарантують безпроблемного проїзду та безпеки пішоходів...

Маємо чи ненайгірші показники в Європі: щорічно 9 загиблих на 100 тис населення, щодня – 445 ДТП, в яких гинуть 9 людей і 70 травмуються

Ситуація на українських автошляхах критична. Маємо один з найбільших показників у Європі за кількістю загиблих і травмованих на дорогах (щорічно 9 загиблих на 100 тисяч населення, щодня – 445 ДТП, в яких гинуть 9 людей і 70 травмуються). Завдання – кардинально змінити статистику. На жаль, чинна програма у перші два роки реалізації виконувалася, як я вже сказав, неефективно. Й лише цього року ми впоралися із завданнями повністю. Але ж результат не може бути ретроспективним... Те, що не допрацьовано, доведеться надолужувати вже в рамках нової програми.

А що конкретно уже зробили?

У 2020-му втілено низку важливих проєктів. Зокрема, з 1 червня запрацювала система автофіксації порушень правил дорожнього руху. Нині продовжуємо розбудовувати відповідну мережу, до кінця року встановимо ще 220 камер, які фіксуватимуть не лише перевищення швидкості, а й інші порушення (проїзд через подвійну суцільну, на червоне світло, рух смугою громадського транспорту тощо). Також розширимо можливості пересувних комплексів автофіксації. Мова про автоматичні вимірювачі швидкості TruCAM нового покоління і так звані “фантомні” (без розпізнавальних знаків) спецавтомобілі, екіпажі яких виявлятимуть порушників у русі. Бо наразі жоден поліцейський автомобіль в Україні не має системи, що б дозволяла, не зупиняючись, фіксувати швидкість інших авто. Тож і виходить, що наші водії “бояться” лише камер автофіксації, про місце встановлення яких часто знають або дізнаються за допомогою навігаторів. Наближаючись до камери, пригальмовують, а потім ще більше розганяються, щоб надолужити втрачений час. Комплексна робота системи з використанням можливостей пересувних точок контролю, вважаю, дисциплінуватиме потенційних порушників.

До кінця року поліцейські матимуть 72 нові системи TruCAM, які можна оперативно розгортати в місцях концентрації ДТП на аварійно-небезпечних ділянках. А за наступні 2 роки в рамках програми обладнаємо кожен патрульний автомобіль приладом, що фіксуватиме порушення швидкісного режиму у трьох напрямках – “попутному” з поліцейським авто, навпроти (зустрічними смугами) та позаду патрульної машини. Окремо обладнаємо “фантомні” автомобілі, які патрулюватимуть без поліцейських знаків і сигналів. Чотири перші такі “фантоми” передамо правоохоронцям до кінця грудня, у рамках пілотного проєкту. А до кінця 2021-го в Україні з’явиться ще 135 таких машин.

За оцінками Світового банку, через руйнування доріг перевантаженими фурами Україна щороку втрачає до 3-4% ВВП

А ще цього року у рамках програми передали понад сотню автомобілів для вітчизняних рятувальників. Й ці авто, і обладнання, яке там встановлене, є одними з найкращих у Європі. Завдяки чому вже знизили середній час прибуття рятувальників на місце ДТП з 35 до 13 хвилин.

Також втілюємо проєкт облаштування автоматичних габаритно-вагових комплексів “Зважування у русі”. До кінця року встановимо 20 таких комплексів. Ще 25 обладнає Укравтодор. Адже розуміємо: перевантажені автомобілі не тільки руйнують дороги, а й часто стають причиною дорожньо-транспортних пригод. Бо в них і гальмівний шлях довший, і дистанцію їм (і з ними) тримати складніше. За оцінками Світового банку, через руйнування доріг перевантаженими фурами Україна щороку втрачає до 3-4% свого ВВП.

Окрема тема – облаштування сучасної інфраструктури для гарантування безпеки водіїв, велосипедистів і пішоходів...

Приблизно половина завдань у рамках “дорожньої ” програми стосується реагування на наслідки порушень та аварій (нагляд, контроль і порятунок), інші 50% – запобігання їм. Передусім, ідеться про розбудову безпечної інфраструктури, яка б допомагала запобігати дорожньо-транспортним пригодам. До кінця року здамо в експлуатацію 20 кільцевих розв’язок різного типу. У п’ятьох місцях концентрації ДТП розширили дороги й будуємо розв’язки. Встановлено 955 об’єктів автономного освітлення (із сонячними батареями) та майже 400 демпферних систем (амортизаційних пристроїв, що мінімізують наслідки ДТП і рятують життя людей при наїзді авто на відбійник. – Ред.).

Завдання – до кінця 2023-го знизити смертність на дорогах на 30%

Таким же чином плануємо рухатися й далі. Разом із європейськими партнерами підготували нову Стратегію з підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні. І подали на розгляд Уряду нову Державну програму, яка діятиме у наступні три роки. Завдання – до кінця 2023-го знизити смертність на українських дорогах на 30%.

4. ПРО ВІРУ В ПАРЛАМЕНТАРІЇВ І ЗАКОНОДАВЧІ ПЛАНИ НА 2021-Й

Наостанок – про перспективи фінансування проєктів, якими опікується Агентство, у 2021 році. Зокрема, чи немає ризиків того, що при підготовці проєкту бюджету до другого читання та до ухвалення у цілому частина інфраструктурних програм може потрапити “під ніж”? Чи не пожертвують ними заради задоволення якихось депутатських “хотєлок”?

Сподіваюся, результати нашої роботи говорять самі за себе. І народні обранці, як і всі співвітчизники, котрі їздять українськими дорогами, це бачать. Те ж стосується і поглядів на розвиток авіаційної інфраструктури, без чого жодна сучасна країна не може бути успішною. Тому переконаний: навіть незважаючи на складну економічну й епідеміологічну ситуацію, прийдешній рік буде для нас плідним. Адже це вперше, коли передбачено окремий бюджет на регіональні аеропорти, що дасть поштовх для розвитку регіонів. На жаль, кошти не такі великі, як ми сподівалися. У першому варіанті законопроєкту йшлося про 3 мільярди гривень, але до другого читання фінансування зменшили до 1 мільярда. Але ж маємо окреме “авіаційне” фінансування на Дніпро й Одесу... Ще 2,5 мільярда передбачено на втілення програм з підвищення рівня безпеки дорожнього руху. Тож роботи у нас буде чимало.

Одне з найважливіших завдань наступного року – так зване “оцінювання вартості людського життя”

До того ж, програма з підвищення рівня безпеки дорожнього руху – це не лише придбання товарів і послуг, а й важливі законодавчі ініціативи. Наприклад, розроблення державних стандартів і методик. Одним із найважливіших завдань наступного року буде так зване “оцінювання вартості людського життя”. Що нарешті дозволить повністю врегулювати ринок страхових послуг в Україні й виплачувати людям належні компенсації за підірване здоров’я чи за загибель рідних у ДТП. До прикладу, якщо у Європі такі компенсації сягають мільйона євро, то у нас наразі – в середньому 26 тисяч гривень. Тому й хочемо розробити нарешті методологію оцінювання економічних втрат у випадку смерті чи травмування на дорозі. Цю законодавчу прогалину, до речі, не можуть врегулювати ще з 2007 року. У 2021-му, вірю, ситуація зміниться...

Розмовляв Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-