Німецький бізнес в Україну вірить

Німецький бізнес в Україну вірить

Укрінформ
Але побоюється “партійного” правосуддя і свавілля чиновників

У понеділок, 29 червня, в центральному берлінському готелі Adlon відбулася конференція «20 років Німецько-українському форуму. Відносини між Україною й Німеччиною. Діалог про політику та економіку». Цілком імовірно, що це була взагалі перша «жива», з фізичною присутністю, конференція в Берліні з початку пандемії, принаймні так вважає основний її організатор, голова правління Німецько-українського форуму Райнер Лінднер.

Звісно, у величезній залі все було влаштовано з урахуванням безпекових норм: крісла для 50 учасників з дотриманням дистанції, на вході – маски в кошику (щоправда, не всі їх надівали, хоча пів зали таки сиділи в масках), санітайзери, мікрофони для запитань з довгою «вудкою». Спілкувалися винятково групами по двоє, віталися – ліктями. Але авдиторія заходу була набагато ширша, адже проводилася конференція у «напіввіртуальному» форматі, учасниками її через Ютуб стали понад 200 представників обох сторін.

У режимі онлайн до учасників звернулися, зокрема, віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина та перший ­заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом Вадим Галайчук. Утім, фізично був присутній у Берліні заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, торговий представник України Тарас Качка. У німецькій столиці він до того ж провів переговори з парламентським державним секретарем при федеральному міністерстві з питань економіки та енергетики ФРН Марком Вандервіцем.

Сам Вандервіц виступив на конференції з ентузіазмом. Відразу зізнався, що є новачком у питанні німецько-українських відносин, але готовий всіляко співпрацювати, адже його призначено співголовою групи високого рівня. Щоправда, трохи прикрасив реальність, завищивши показник минулорічного двостороннього товарообігу до 12 млрд, тоді як той трохи не дотягує до 9,5 млрд (за результатами 2019 року Німеччина посіла 1 місце серед європейських торговельних партнерів України з 17,31% від загального товарообігу).

Можливо, згодом так воно й буде, навіть більше. Але точно не цього року – коронакриза та локдауни не минули безслідно для обох країн.

КРИЗОВІ ВИКЛИКИ ТА ШАНСИ

Німеччина з її міцним економічним становищем уперше за останні 6 років бере в борг, причому рекордний – 218,5 млрд євро, і готується до 9-відсоткового падіння ВВП.

Про ситуацію в Україні регулярно пишуть вітчизняні ЗМІ. В уряді переконані, що «така економіка, як українська, є менш розвинутою, але міцнішою до таких викликів». Про це в бесіді з автором каже Тарас Качка. За його словами, темпи падіння економіки в Україні менші, ніж у західному світі, зокрема, зниження українського експорту є невеликим порівняно з Німеччиною: у нас це 2% за перші 4 місяці в річному вимірі, у Німеччини – 30%.

«З такої перспективи наша економіка, яка пройшла крізь кризу, є більш захищеною, більш навченою», – стверджує торгпредставник України.

Не бачать ознак катастрофи й німецькі експерти. Так, уповноважений представник групи урядових консультантів (радників) від імені Федерального міністерства економіки та енергетики Роберт Кірхнер вважає, що українська влада дуже швидко й дуже правильно почала реагувати на епідемію, деякі країни повелися зовсім по-іншому. За оцінкою групи, падіння економіки України сягне приблизно 7%. При тому, що «реакція на шок» могла би бути й гіршою, але «останніми роками було проведено реформи, і нині Україна набагато краще підготовлена, ніж будь-коли у своїй історії», – каже Кірхнер. Він упевнений, що Україна вистоїть і вийде з кризи міцнішою, тим більше – з сильними партнерами за кордоном.

Утім, держава, звісно ж, має розраховувати не на благодійність цих партнерів, а на їхні інвестиції. Станом на початок поточного року Німеччина інвестувала в економіку України 1,843 млрд доларів, або 5,1% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій. Таким чином, ФРН посіла четверте місце серед інвесторів української економіки. Левова частка інвестицій – 1,174 млрд – надійшла до промисловості.

Одним з показових прикладів німецько-української співпраці є автомобільна галузь. Важливими та перспективними є сільське господарство і відновлювальна енергетика. Саме цим трьом сферам на конференції було присвячено окремі панелі.

«Думаю, що ми надалі будемо набагато привабливішими для європейських компаній, аніж раніше», – оптимістично заявляє Качка. Він переконаний, що надалі зростання бізнес-контактів відбуватиметься «у геометричній прогресії». Не в останню чергу такий шанс Україні надає саме нинішня криза. Нині всі в ЄС заговорили про «стратегічну автономність», про необхідність не підставлятися під ризики віддаленої логістики тощо, аргументує Качка. Той факт, що наше законодавство повільно, але наполегливо наближається до європейського, робить Україну ще привабливішою, незважаючи на всі ризики. Ми зараз підійшли до ситуації, коли криза допомагає виявити наші гарні якості», – упевнений урядовець.  

ІНВЕСТОРИ ХОЧУТЬ, АБИ БУЛО ЩЕ КРАЩЕ

Підприємці, звісно, хочуть покращення інвестиційного клімату. Зокрема, щодо реформи правосуддя, захисту прав вкладників, гарантій безпеки, боротьби з корупцією, вказує Кірхнер.

«Україна є, звичайно, привабливою країною для німецьких підприємців, особливо для середнього й малого бізнесу, тому Німеччина особливо прискіпливо стежить за тим, що відбувається у банківському секторі, стосовно умов інвестування, а також захисту прав інвесторів, що мають відповідати європейським стандартам», – заявив держсекретар.

Мінекономіки Марко Вандервіц. Серед перешкод для нормального розвитку співпраці він бачить те, що інвестори стурбовані підвищенням тарифів для відновлювальної енергетики, «сигналами про свавільне поводження з німецькими інвесторами», недостатньо прозорими є певні процеси, пов’язані з веденням бізнесу, на деяких ділянках усе ще панує бюрократія і не встановлено «незалежне, непартійне правосуддя».

«Ми розуміємо проблеми, з якими стикається бізнес в Україні, й щодня працюємо над їх усуненням. Повернення довіри іноземних інвесторів до України є беззаперечним пріоритетом для президента, для всього уряду й для мене особисто», – запевнила з великого екрану присутніх у залі та в мережі Ольга Стефанішина.

ОКУПАЦІЯ УКРАЇНИ, ПІВНІЧНИЙ ПОТІК-2 ТА ІНШЕ

У своїх промовах спікери, звісно ж, не могли оминути політичну й безпекову ситуацію в Україні. Адже вона суттєво впливає на ділові контакти та настрої бізнесу.

«Росія має забратися з України, ця земля та її люди не належать Росії. Насильна окупація Криму Російською Федерацією є абсолютно протизаконною», – заявив Райнер Лінднер, який очолює форум з кінця 2013 року. І запевнив, що постійно говорить про це й російським партнерам.

Форум, окрім того, що надає підтримку бізнесу, намагається допомагати також біженцям, декого з них запрошували до Берліна. Надається також адресна допомога дитячим будинкам, пенсіонерам до свят, зокрема Різдва та Великодня. Лінднер зворушено розповідав про реакцію старих українців, які отримали від німців допомогу в рік 75-річчя перемоги над фашизмом…

«Крим окуповано, схід України все ще залишається «кривавою раною», яка не дає країні нормально розвиватися. Це непроста ситуація», – сказав Вандервіц, але тут же додав, що ці питання також непрості для відносин Німеччини й ЄС загалом із Росією.

«Росія виступає в ролі агресора», – підкреслив з трибуни держсекретар МЗС Міхаель Рот. Але більшість свого виступу він присвятив темі головування Німеччини в Раді ЄС, яке починається 1 липня. України це стосується насамперед у контексті того, що Німеччина планує сприяти програмі східного партнерства, учасником якої є й Україна. При цьому Рот зауважив, що українці розчаровані тим, що ЄС не надає державі чіткої перспективи членства.

«Східне партнерство не дає автоматизму щодо початку переговорів про членство», – нагадав він і порадив українцям «бути реалістами та сприймати програму як щось привабливе, не розглядати її як щось третьосортне». Водночас нагадав, що й у Німеччини є свої розчарування щодо України, яка «не повною мірою оцінює внесок і ставлення Німеччини».

Відомо, що чи не найвагомішим чинником, який підриває довіру українців до Німеччини, є відчайдушна підтримка нею горезвісного газогону Nord Stream 2. На конференції, звісно ж, не обійшлося без згадки про цей проєкт. Причому згадували про це не українські представники. Схоже, німецькі чиновники почуваються не вельми комфортно, хоча вперто повторюють, що проєкт є суто економічним. При цьому запевняють, що Німеччина має гарантувати транзитний статус України.

«Федеральний уряд зобов’язався простежити, щоб при реалізації Nord Stream 2 були враховані інтереси України. Ми й надалі міцно дотримуватимемося цієї позиції», – заявив представник Мінекономіки, яке також опікується енергетичною політикою. Марко Вандервіц не забув відзначити видатну роль свого шефа, міністра Петера Альтмаєра, який фактично ініціював й активно долучився до тристоронніх переговорів між Україною, Єврокомісією і Росією, завдяки яким урешті-решт вдалося підписати 5-річний контракт між Газпромом і Нафтогазом щодо продовження транзиту російського газу.

Професор Лінднер висловив сподівання, що ситуація з американськими санкціями, оголошеними проти компаній, що залучені до прокладення газопроводу, зміниться «за доброї волі» всіх учасників процесу та завдяки мудрому головуванню ФРН у Раді ЄС.

Ще Лінднер звернув увагу на можливу участь німецького бізнесу в модернізації української ГТС, про що йшлося ще 10 років тому. «Німецький бізнес має подумати, як підтримати цю мережу, модернізувати її (адже вона цього потребує), як ми можемо гарантувати безпеку системи, а також транзитний статус України», – сказав голова правління Німецько-українського форуму. 

MADE IN UKRAINE У НІМЕЧЧИНІ

Лінднер з Качкою водночас «подумали і майже домовилися» провести наступної весни на Ганноверському ярмарку презентацію Made in Ukraine, де будуть представлені українські продукти та запрошені цікаві компанії.

До кінця цього року Німеччина планує документально закріпити Енергетичне партнерство з Україною. Підписати спільну заяву хотіли на 6-му Берлінському енергетичному діалозі у березні, але його було скасовано через пандемію. Співпраця у сфері відновлювальної енергетики є одним з пріоритетів двосторонньої взаємодії, але й тут не обходиться без проблем. Німецькі інвестори скаржаться на лобізм і протекціонізм великих українських гравців і невиправдані податки, та навіть погрожують зверненням до судів.  

З позитивного – ухвалено рішення про використання залишків наданого ще на початку 2015 року незв’язаного фінансового кредиту обсягом 500 млн євро від банку KfW. Роками не знали, як краще використати ці гроші, але нині залишилося «неприкаяними» всього 150 млн. Нещодавно президент України Володимир Зеленський і канцлер ФРН Ангела Меркель домовилися спрямувати ці залишки на подолання наслідків пандемії.

Основним лейтмотивом конференції було підтвердження того, що німецький і український бізнес прагнуть тісніше співпрацювати. Німецькі фірми в Україні мають близько 250 представництв, німецьких фірм та спільних підприємств – у нас близько 950, загалом же в Україні функціонують понад 1200 фірм за участю німецького капіталу, і спостерігалася повільна тенденція до збільшення цієї кількості. Як буде після кризи – поки що невідомо.

Висновок німецької сторони: німці працювати і вкладати кошти готові, але бюрократія, свавілля окремих українських чиновників, елементи протекціонізму залишилися.

Висновок української сторони: пандемія засвідчила, що Європа потребує нас ще більше, аніж раніше, інвестиційні умови неухильно покращуються, сподіваємося на продовження підтримки з боку Німеччини.

Німеччина нині є нашим найбільшим двостороннім донором. З 2014 року ФРН підтримала Україну на загальну суму близько 1,2 млрд євро. Добре було б, якби ми залишалися не лише реципієнтом допомоги, а й стали рівноправними партнерами.

Ольга Танасійчук, Берлін

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-