Городні перспективи: чому не всі овочі поспішають дешевшати

“Карантинні” ринки все одно радують око: овочеві ряди переповнені свіжим, соковитим, запашним. І це будить гастрономічну уяву – навіть, коли ти не вегетаріанець. Так би й накупив потроху всього цього зелено-жовто-помаранчево-червоно-рожево-блакитного і ще “безліч-відтінкового” багатства! Та коли зосереджуєш погляд на цінниках, купівельний ентузіазм дещо в’яне. Навіть коли вже забув, скільки ті фрукти-овочі-зелень-ягоди коштували торік, розумієш: щось тут не так. Особливо, у фруктово-ягідній групі. Про причини високих цін Укрінформ вже писав.

Ситуація з овочами і зеленню начебто краща. Тиждень до тижня вартість ранніх овочів (за окремими винятками) таки знижується. Хоча й дуже повільно як для цієї пори. Але є й продукція, ціна якої у порівнянні із попередніми роками не змінилася або й знизилась. Розберімося із деталями, причинами і перспективами.

Чи якісні, чи дешеві всі в родині овочевій?

За висновками аналітиків Української плодоовочевої асоціації (УПОА), цьогоріч склалися не найкращі для більшості овочевих культур погодні умови. Особливо нашкодила врожайним перспективам холодна травнева погода. Постраждали чимало грядок і ланів – передовсім, засіяних і засаджених овочами з так званого “борщового набору”. Але червневе тепло й те, що через рясні дощі у більшості регіонів палюче сонце не висушує ґрунт і занадто рослинам не шкодить, додають оптимізму: суттєвих проблем із кількістю та якістю вирощеного не буде. Хоча й рекордним врожаям наші аграрії, – а з ними і ми, – певно, не порадіють... 

1. “Другий хліб”. Картопля росте повільно. Але торішні “трабли” не повторяться

Через квітневу й травневу прохолоду не скрізь добре і вчасно зійшла картопля. На деяких площах вона почала кущитися та пішла в ріст лише з настанням червневого тепла. При цьому багато рослин потерпають від хвороб. А через дощі аграрії не скрізь змогли вчасно обробити площі від захворювань, шкідників та бур’янів. Тож частину врожаю, певно, буде втрачено. Хоча загалом аграрії налаштовані оптимістично: якщо надалі погода сприятиме (зокрема, не буде тривалих періодів посухи), можемо розраховувати на цілком пристойний результат. І такі очікування, на відміну від деяких попередніх сезонів, на ринок психологічно не тиснуть. Тож жодних причин для підвищення цін на “крохмалисту” аналітики наразі не бачать. Що, власне, демонструє й ринок. Гуртові ціни на молоду картоплю не перевищують 8-12 гривень за кілограм. Це відповідає минулорічній вартості.

Надалі ж ціни підуть донизу. Причому, за прогнозами УПОА, наприкінці літа і восени ми не матимемо таких проблем, як торік, коли кілограм картоплі коштував більше 20 гривень, і ситуацію довелося рятувати, в рази збільшуючи імпорт бульб із Білорусі й Росії. Минулого року, до речі, зафіксовано рекордні обсяги завезення картоплі із-за кордону – півмільйона тонн. Це – більше третини внутрішньої потреби торговельних мереж. Загальні потреби країни і обсяги внутрішнього виробництва обрахувати складно – через неможливість точно визначити, скільки бараболі вирощують і споживають в індивідуальних господарствах.

Цього сезону ситуація має поліпшитись, кількість вирощеної вітчизняними аграріями картоплі зросте, імпорт якщо і буде, то незначним, – прогнозують галузеві експерти. До речі, не надто активно, порівняно із попередніми роками, завозять молоду бульбу і зараз.

Але... За висновками фахівців, очікування від українського картоплярства у середньостроковій перспективі не дуже райдужні. Бо вирощування цього овочу в промислових масштабах залишається малорентабельним. За даними Української асоціації виробників картоплі, для того, щоб забезпечити урожайність бульби на рівні 40-45 тонн із гектара, у виробництво потрібно вкласти щонайменше 70 тисяч гривень при вирощуванні “крохмалистої” на богарі (без додаткового поливу) і 120 тисяч – на зрошенні. При цьому вирощування гектара соняшнику, приміром, обходиться лише у 20 тисяч гривень. А зі здешевленням пально-мастильних матеріалів – може, й менше.

Тож у майбутньому без перегляду підходів до технології вирощування бульби в Україні не обійтися. Стосується це як приватного сектору, так і професійних аграріїв. Головна проблема індивідуальних господарств – фактична відсутність сівозмін (лише власники порівняно великих наділів або ті, хто самостійно обробляє родинні паї, можуть дозволити собі чергування культур на окремих площах). А “картопля після картоплі” не лише знижує урожайність, а й призводить до накопичення в ґрунті збудників хвороб і шкідників. Також селяни, зазвичай, використовують неякісний посадковий матеріал, застосовуючи для цього дрібну продовольчу картоплю – фактично без сортозаміни та збереження чистоти сорту. І лише одиниці ентузіастів (од сили до десятка у кожному селі) цікавляться пошуком й культивуванням нових сортів.

Не завжди дотримуються технології вирощування бульби і великі виробники. Як наслідок – врожайність картоплі в українських фермерів рідко перевищує 25-27 тонн із гектара, у спеціалізованих господарствах – “за щастя” 40-45 тонн. А на присадибних ділянках, зазвичай, взагалі збирають по 10-12 тонн (100 кілограмів із сотки). При цьому середньоєвропейська врожайність – 50 тонн із гектара, а в кращі роки – і всі 70.

2. Невже українці стали менше любити борщ?

Опосередковано про це може свідчити рекордно низький попит на столові буряки. На базарах і в магазинах цей товар купують мляво – незважаючи на постійне зниження цін. Хоча якість коренеплодів фахівці оцінюють як доволі високу для цієї пори – минулорічний врожай перезимував дуже добре. Виробники витратилися на зберігання, а тепер, за даними УПОА, на спеціалізованих торговельних онлайнмайданчиках час від часу навіть з’являються оголошення з проханням забрати залишки торішніх буряків “хоча б безплатно”. Адже овочівникам треба готувати холодильники для нового врожаю. На гуртових ринках вартість коренеплодів опускалася до 1- 1,7 гривень за кілограм. Суттєво знизилися й роздрібні ціни. Для порівняння: в середині червня торік за кіло “старих” буряків просили до 15 гривень!

Звісно ж, не хочеться вірити, що карантин суттєво вплинув на кулінарні уподобання українців, які раптом “розчарувалися” у культовій національній страві. Одне з пояснень: споживачі зробили достатні запаси раніше, накупивши наперед під час карантину, а тепер чекають на масові продажі молодих буряків. А таких пропозицій все більше. Причому, ціни також помірні для споживачів і не дуже вигідні для фермерів – від 4 до 7 гривень за кілограм.

Ця ситуація, кажуть, загрожує можливими неприємними “сюрпризами” восени та узимку і навесні наступного року. Річ у тім, що низькі попит і ціни, за висновками аналітиків, украй розчарували багатьох овочівників. Тож площі під пізніми сортами буряку скорочують. А звідси – обмеження пропозиції. І, за законами ринку, – ціновий стрибок.

В УПОА здивовані такому стійкому падінню попиту на цей овоч. І наполягають: вирощування його перспективне – за умови просування унікальних дієтичних та кулінарних властивостей. “Цей продукт може стати черговим “суперфудом”, – переконана директор з розвитку УПОА Катерина Звєрєва. – Якщо врахувати, що буряк є однією з найбільш корисних овочевих культур, і якщо просувати її разом з уже відомим на весь світ українським борщем як нашою національною гордістю, у буряків буде непогане майбутнє”. Крім того, Україна може нарощувати переробку коренеплодів – зокрема, на сік. Завдяки цілющим властивостям цей напій стає дедалі популярнішим на азійських ринках – передовсім, у Японії, де його використовують як у чистому вигляді, так і в сумішах з іншими овочевими соками.

3. Цінові і врожайні перспективи решти овочів з “борщового набору”

Морква. Травневі й червневі дощі, кажуть експерти, пішли на користь посівам цієї культури. І сходила морква доволі дружно та рясно, і в ріст пішла жваво. Особливо в центральних та північних областях, де має й непогані шанси перелітувати. На оптових ринках кілограм молодої моркви зараз коштує 12-14 гривень. Причому, її вартість поступово знижується – на 5-6% щодня.

Капуста. А ось капусті дощова погода навпаки нашкодила. Фермери змушені переглядати плани щодо її врожайності. Бо через високу вологість ранні сорти потерпали від бактеріальних захворювань, боротися з якими доволі складно. Тож аналітики УПОА наголошують: “Капуста залишається однією з найбільш ризикованих культур для фермерів – на її вирощуванні можна або добре заробити, або багато втратити”. Торік виробники у ній розчарувалися, оскільки увесь сезон ціни були критично низькими. Тому цьогоріч площі під капустою знову скоротили.

Поки що на вартості це не надто позначилося. Приміром, на оптовому ринку “Шувар” молода капуста коштує від 3 до 4 гривень. І то вже після подорожчання на 16%! За броколі (спаржеву капусту) і “пекінку” просять по 10-11 гривень. Цвітна дещо дорожча – 13-15 гривень за кілограм. Найвищі ціни на червоноголову капусту – від 20 до 25 гривень. На столичних роздрібних ринках і в супермаркетах уся ця продукція на 3-5 гривень дорожча.

Цибуля. Аграрії цього року збільшили площі під цибулею – певно, реагуючи на кілька сплесків споживчого попиту, які країна пережила останніми роками, коли “золотиста” справді ставала ледь не “золотою”. Та це не означає, що й кількість вирощеної продукції “автоматично” збільшиться. За прогнозами, валовий збір цибулі може навіть скоротитись. Через ті ж таки дощі посіви цієї весни були особливо вразливими до атак бур’янів і хвороб.

Нинішній рівень “цибулевих” цін на гуртових ринках: жовта ріпчаста – 9-11 гривень за кіло, салатна червона – 20, цибуля-порей – 10-12.

Надто повільне зниження цін, з-поміж іншого, пов’язане з підвищення попиту на цибулю у карантинний період. Люди вірять, що цей овоч допомагає захищатися від коронавірусу.

Томати, огірки та інші “салатні інгредієнти”

Для тих, хто цієї пори любить похрумтіти огірочком, нинішній тиждень видався “валідольним”. Вартість тепличних і ґрунтових огірків зросла утричі. Також після нещодавнього цінового “провалу” (коли, приміром, дрібні гуртові партії у Херсонській області коштували 1-1,5-2 гривні за кіло) стрімко дорожчали й кабачки. Оптовики уже просять за них по 10-12 гривень. Причина – суттєве зменшення пропозиції. Це пов’язано із тим, що в тепличних господарствах прибрали більшість огудини – готуючись до другої сівозміни. І нині розпродують залишки першого урожаю. Що не може повністю задовольнити попит українців на вітаміни. Тому підскочили у ціні й огірки з відкритого ґрунту. До 22-24 гривень за кіло на гуртових ринках. Загалом же через холодну весну фермерам не вдалося добре заробити на ранніх огірках, їх висадили пізно, а низькі температури не сприяли росту. Тож тепер аграрії сподіваються на осінній врожай. За 2-3 тижні почнуть масово висаджувати розсаду – із тим, щоб пік плодоношення припав на вересень. Коли люди почнуть активно консервувати огірочки на зиму, і їх вартість очікувано зросте.

А ось цінові перспективи томатів – передовсім, рожевих – поки що більше радують споживачів, аніж виробників. За словами директора з розвитку УПОА Катерини Звєрєвої, зниження їх вартості пояснюється тиском надлишкової пропозиції. "17 червня оптові ціни на рожевий помідор опускалися до 10-15 грн/кг за реальні угоди. При цьому навіть за червоний помідор пропонували більш високу ціну – 14-16 грн/кг. Жовтий томат продавався найдорожче – по 15-17 грн/кг. Незважаючи на зниження цін, активність оптовиків оцінюється як низька. Всі фермери зазначають, що надмірна пропозиція заважає продажам", – розповіла Звєрєва.

Але чи надовго збережеться така ситуація, спрогнозувати складно. Річ у тім, що тиждень-півтора тому завершився сезон постачання імпортних томатів з Туреччини. Тож нині ринки і торговельні мережі задовольняють попит лише за рахунок продукції вітчизняних тепличних господарств. А вирощені там врожаї порівняно невисокі.

Щодо вітчизняних ґрунтових томатів, то поки що прогнозувати їх урожайність і ціну експерти узагалі не беруться. А нам, споживачам, головне, щоб не повторилася минулорічна ситуація, коли в середині липня зафіксували ціновий томатний антирекорд. Вартість червоних помідорів на гуртових ринках перевищувала 30 гривень, а рожевих і жовтих сортів сягала 40. Ґрунтові ж томати оптовики пропонували майже по 20 гривень за кілограм. Це – у 2,5-3 рази дорожче, ніж у 2018-му.

Щодо інших культур, то гуртові ціни на вітчизняний (закарпатський) кубовидний перець – 25 гривень, перець “білозірка” – 35, цукіні – 18, на більшість видів зелені – кріп, петрушку, м’яту, коріандр (кінзу) – 50 гривень. За щавель просять 35 гривень, шпинат – 40, руколу – 60. Кіло зеленої цибулі коштує 40 гривень.

Проблема лише у тому, що гуртові ринки є не скрізь. Та й там, де є, добратися до них можуть не всі. Особливо, коли вони розташовані за межами населених пунктів. Тим часом роздрібні “накрутки” просто шалені. Приміром, автор сам у четвер, 18-го, купив у супермаркеті 70-грамовий пучок зеленої цибулі за 15 гривень. Тобто, 214 гривень за кілограм! Те ж стосується й іншої “зелені”, вартість якої у торговельних мережах варіюється від 120 до 180 гривень за кіло. А хтось ще дивується: чому українці так чекали відновлення роботи ринків?..

У середньому ж вартість більшості овочів нині відповідає минулорічним показникам на початок третьої декади червня. Особливих цінових сплесків, як і суттєвих знижень (за винятком буряків і “кабачкових гойдалок”) немає. Хоча врожайність багатьох культур і нижча, ніж торік, стримуванню цін сприяє зниження попиту з боку ресторанних мереж та інших закладів харчування.

Владислав Обух, Київ