“Коронавірусні” зміни української економіки: рости, а не падати

“Коронавірусні” зміни української економіки: рости, а не падати

Аналітика
Укрінформ
Експерти кажуть: залежно від реакції на нові виклики, Україна може або трохи підтягнутися до розвинених держав, або відстати іще на десятиліття

Пандемія коронавірусу змінить структуру світової економіки. Це визнають і зарубіжні, і вітчизняні аналітики. Ось тільки у світі змін чекають з надією - адже кожна попередня криза ставала поштовхом для розвитку. У нас же такі катаклізми, зазвичай, катаклізмами й залишалися, заганяючи країну до чергової ями, для того, щоб виборсатися з якої, доводилося витрачати щонайменше два-три роки. Чи ж є шанси “переламати” неприємну “традицію”? І що для цього потрібно?  

Антикризові рецепти: Стимулювати внутрішній попит і поглиблювати переробку...

Перші спільні удари світової економічної кризи й коронавірусу продемонстрували вразливість української економіки, експортні потуги якої базуються майже виключно на сировині, а внутрішній ринок критично залежний від імпорту. І мова не лише про енергоносії, яких недостатньо видобувають в Україні. Зміни, які по завершенні кризи однозначно чекають на  світову економіку, а отже  - вимагатимуть і реакції з боку України, - неабиякий шанс оминути період підготовки й “розкачування” та кардинально змінити нашу економічну модель. 

Кожна галузь та кожен бізнес — за підтримки держави - мають продемонструвати уміння  адаптуватися до нових умов, стати ще більш гнучкими й мобільними. Зрозуміло, що першочергове завдання  - врятувати виробництво в умовах карантину та ймовірності посилення обмежувальних заходів. Але паралельно із цим треба думати і над стратегією відновлення й “перезавантаження” економіки, яка допоможе по завершенні кризи одразу ж “рвонути з місця”, а не, як зазвичай, “плентатися” за іншими, більш успішними. Завдання -  змінити економічну модель, по можливості, переорієнтувавши її з сировини на виробництво продукції з більш високою доданою вартістю та зробивши акцент на збільшенні обсягів реалізації на внутрішньому ринку.

Першим кроком у цьому напрямку, на очевидну думку експертів, міг би стати  перехід від постачання сировини в аграрному комплексі до її більш глибокої переробки. Також країні потрібні модернізація металургії та здешевлення окремих видів сировини для вітчизняної промисловості. Що, з-поміж іншого, вплине на відновлення хімічної галузі. Тим паче, що значно подешевшали енергоносії, зокрема, природний газ, який є основною сировиною для виробництва міндобрив. І це стане одним із напрямків імпортозаміщення. Поступово на користь вітчизняної продукції має змінитися і структура внутрішнього споживання загалом.  

Для того, щоб заохотити людей купувати вітчизняну продукцію, насамперед, потрібні послідовні протекціоністські заходи з боку держави. І, як би пафосно це не звучало, - свідомість самих громадян, котрі б розуміли, що, купуючи імпортне, ми годуємо чужий бізнес, робимо неконкурентним свій і сприяємо вимиванню з країни валюти. Тим самим граючи на руку спекулянтам, які час-від-часу розбурхують наш валютний ринок.

Хоча не всі експерти вірять у такі перспективи. Адже Україна поки що не пройшла шлях, який здолали більшість економік світу. Тому — більш вразлива до кризи і маломобільна. І ми, на жаль, залишаємося сировинною, орієнтованою на імпорт країною. Це продемонстрували перші два місяці року, упродовж яких імпорт продуктів за деякими позиціями зріс у рази.

“За таких обставин жодні протекціоністські заходи до тектонічних зрушень не призведуть. Доки рівень корупції в Україні залишатиметься доволі високим, а правоохоронна і судова системи — вкрай  корумпованими. Без подолання цих ґанджів жодні зусилля не будуть ефективними”,  - вважає економіст Ілля Несходовський. І під час карантину руки у влади до змін можуть і не дійти. Не до них може бути і в перші місяці після повернення країни до нормального життя — занадто багато нагальних завдань доведеться вирішувати.

Щодо українського експорту, то під час боротьби з коронавірусом наші виробники і трейдери навіть можуть отримати певні переваги — мова про меншу конкуренцію та нижчі вимоги до якості товарів. Але це  - чинники, які діятимуть тимчасово. Й розраховувати на те, що ми зможемо “закидати шапками” світові продовольчі ринки, не доводиться. Тож перспектива - лише у якості продукції та глибині її переробки, що може приносити прибуток завдяки формуванню високої доданої вартості.

Розуміння цього начебто є. Але навіть “у кращі часи” таким шляхом пішли лише одиниці. Крім того, наші трейдери мають виконувати контракти, укладені до кінця нинішнього маркетингового сезону (до 1 липня), які передбачають, в основному, постачання сировини. Зокрема, за три місяці ще належить відвантажити зарубіжним споживачам майже 20 мільйонів тонн зернових. Запропонувати замість них готову продукцію так швидко точно не вдасться.  Але мова ж не про три місяці. Але завдяки заходам уряду можна було б спробувати розвернути цю машину і почати отримувати результат за рік-два, а не протягом десятиріч.

Знайти гроші і зберегти трудовий ресурс, який повертається з-за кордону...

Тож не варто забувати головного: ми можемо сто разів сказати про зміну структури виробництва. Але реально змінити ситуацію без суттєвих капіталовкладень не вдасться. Таких грошей у нашого малого й середнього бізнесу катма. Великий бізнес, який, може, й має ресурс, навряд чи захоче “розмінюватися на дрібниці”. Його, здебільшого, влаштовує й сировинний вал. Приклад — металургійна галузь, про модернізацію якої говорять уже фактично два десятиліття. А похвалитися практичними успіхами у цьому можуть лише окремі підприємства окремих холдингів.

Можливості ж кредитування підприємництва – теж обмежені. Й цілком ймовірно (й логічно), що найближчим часом цей ресурс буде спрямований виключно на підтримку “штанів” уже наявного бізнесу, який ризикує збанкрутувати в умовах карантину та паралельного наступу економічної кризи, і запобігання масовому безробіттю. Адже маємо розуміти: коли лихо  відступить, працевлаштування потребуватимуть не лише сотні тисяч людей, які в цей період можуть втратити роботу, а й десятки тисяч трудових мігрантів, котрі повернулися на Батьківщину і по завершенні кризи  - через подібні проблеми в інших країнах  - навряд чи зможуть швидко повернутися до звичного для себе заробітчанства.

З іншого боку — і це дуже важливо в контексті сьогодення - маємо шанс використати додатковий трудовий ресурс. Адже ж не всі наші заробітчани працювали закордоном гувернантками чи збирали полуницю. Багато хто був задіяний на високотехнологічних виробництвах — у тому числі, і як майстри, інженери, обслуга автоматизованих ліній та комп’ютеризованих систем. Та й багато хто зберіг навички  попередньої роботи в середині країни...

Головний же резерв залучення якомога більшої кількості українців, котрі втратили роботу, до праці, - мабуть, участь  у масштабних інфраструктурних проєктах, які втілюватимуться в країні. Мова і про структурну перебудову української економіки за участі держави, про яку йшлося вище.  А ще - про  програму “Велике будівництво”. 

Поміж її переваг — “розпорошеність” об’єктів, що споруджуються по всій країні, а не їх зосередження у столиці чи в обласних центрах. Відповідно, є шанс забезпечити  роботою  і зарплатою жителів “глибинки”. Й це може бути “помічною паличкою” не лише у 2020-ому, а і в наступні роки, на період, доки ділове життя в країні остаточно не стабілізується. Укрінформ, до речі, готує  інтерв’ю із цього приводу з міністром інфраструктури Владиславом Криклієм.

Скористатися новими можливостями: онлайн передусім...

Для більшості галузей вітчизняної економіки коронавірус і вжиті для протистояння йому обмежувальні заходи — звісно ж, неабияке зло. Щонайменше — недоотримані прибутки. Для деяких же підприємств узагалі — потенційна втрата фахівців та навіть банкрутство.

Ілля Несходовський
Ілля Несходовський

“Натомість є й галузі, які у нинішніх умовах навпаки отримали певний поштовх, - каже Ілля Несходовський, -  насамперед, це фармацевтика і медична промисловість. Попит на їхню продукцію шалений. Зросли і витрати домогосподарств на її придбання, і видатки держави. Додатковий ресурс надається на дослідження у галузі боротьби з коронавірусом, виробництво експрес-тестів і тестових систем ПЛР та розробку вакцини для запобігання недузі в майбутньому. Ймовірно, капіталовкладення у такі розробки зростатимуть і тоді, коли коронавірус тимчасово чи назавжди відступить”.  Адже така тенденція характерна для усього світу.   

Друга галузь, на яку найближчим часом  чекає зростання, - онлайн-сервіси.

  1. Це компанії, які надають послуги з онлайн- конференцій, дистанційної координації і планування роботи, дистанційної освіти тощо. Усі ці сегменти отримають додатковий прибуток і, відповідно, ресурс для подальшого розвитку.
  2. Це ж стосується й Інтернет-компаній та телекомунікаційних підприємств, що надають онйлан-контент. Зокрема, навчальний і розважальний.
  3. Також неабиякі перспективи в компаній, які займаються Інтернет-торгівлею і доставкою замовлень.
  4.  Із цим також пов’язані зміни, що чекають на бізнес у майбутньому. Адже багато споживачів оцінять переваги «безмагазинного» шопінгу. Відповідно, значна частина суспільства виробить “звичку” купувати максимум необхідних продуктів і товарів онлайн,  з опцією доставки додому. Можна прогнозувати, що українці активніше послуговуватимуться такими сервісами і по завершенні карантинних заходів.

Ще одна галузь, яка, за словами економістів, вже зараз починає отримувати певні дивіденди, - легка промисловість. Мова, принаймні, про частину підприємств, які переорієнтувалися на пошиття найпопулярнішої нині продукції - захисного спецодягу і масок. Такі виробництва набули статусу стратегічних. І з огляду на нинішній рівень їх рентабельності, власники в підсумку отримають чималі прибутки. По-справжньому ж вдумливий та відповідальний бізнес може витратити ці кошти не лише для накопичення й проїдання, а й на технічне й технологічне оновлення виробництва. Що може принести переваги в майбутньому, коли після завершення пандемії доведеться повертатися до “звичайного” асортименту. У цьому зв’язку економіст Анатолій Амелін в ефірі ІСТВ нагадав про  ситуацію, що виникла в Україні в буремні 2014-2015 роки:

Анатолій Амелін
Анатолій Амелін

“Навіть, якщо триватиме девальвація гривні, економіку врятують нові виробники. Країна мала такий досвід. Після початку війни, коли національна валюта суттєво девальвувала й були обмежені постачання імпортних товарів (одягу, взуття), у нас з’явилися нові виробники такої продукції. Відповідно, будь-яка криза дає вітчизняному бізнесу можливість запропонувати щось нове”.

Але. Незалежно від кризи, ефективність практичної реалізації більшості згаданих рецептів залежатиме від можливостей залучення країною додаткового фінансового ресурсу. Швидке підписання угоди про співпрацю з МВФ – це нагальна необхідність. А $5,5 мільярдів, про які йшлося раніше, вочевидь, буде недостатньо. Програму було б розширити бодай до $10 мільярдів... А ще чекаємо на активну участь у посттравматичному відновленні економіки відповідального бізнесу, який має шанс продемонструвати, що, як говорив відомий меценат Петро Яцик, “вміє любити Україну до глибини своєї кишені”.   

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-