У свої 36 років Віктор Лещинський – вже академік Академії будівництва України, Інженерної академії й один із сотні найвпливовіших в будівельній галузі країни людей. А ще – голова Національного експертно-будівельного альянсу України. Громадського об’єднання, що поставило собі за амбіційну мету перебудувати країну, реконструювати так, щоб асфальт більше не провалювався під авто, а інвестиції – текли потоком. Експерт будівельної галузі розповів нам – як саме можна це реалізувати і за що братися вже сьогодні.
КОЛО ПРОБЛЕМ: ВІД ПІДПАЛІВ ДО КІЛЬЦЕВОЇ
- Вікторе Петровичу, що таке Національний експертно-будівельний альянс України? З якою метою його створили?
- В Україні давно існують різні будівельні об’єднання: академії, палати, конфедерації. Вони позиціонують себе доволі високо й вважаються авторитетними. Принаймні, самі себе такими бачать. А з мого досвіду – більшість мають декоративний характер. Виглядає помпезно, а користі – ніякої – ні самим організаціям, ні її учасникам.
І років півтора тому я з командою зацікавлених у розвитку галузі колег вирішили створити сучасну платформу, що працювала б на користь всіх її членів. Наш альянс – клубного типу, всі учасники рівні, керівництво намагається клуб підтримувати, лобіювати його інтереси.
В альянс входять юридичні й фізичні особи, які мають не лише ліцензії на певну діяльність, а й досягнення на ринку. Приймаємо лише активних, бажаючих інтегруватися в коло обміну досвідом, професійної співпраці. З нами – і профільні виші України, і провідні фахівці-експерти. Власне, цього тижня влаштовуємо презентацію альянсу в приміщенні Національної оперети в Києві.
- Які ж перед ними завдання?
- Будівництво – розгалужена сфера, ділиться на 24 суміжних гілки. І в нашій організації є повний спектр експертів з усіх цих напрямків. Хочемо гуртом відстоювати своє бачення розвитку ринку і захищати бізнес.
Для цього, наприклад, створюємо колегію судових експертів в сфері будівництва. Вона зможе вирішувати спірні питання судових справ в нашій сфері або ще на досудовому етапі. Досі на ринку існували тільки державні інституції судової експертизи. І знаю напевне, наші послуги будуть користуватися великим попитом.
Також маємо підприємство, яке може давати експертну оцінку у випадках, коли об’єкт вже завершений, але підрядник і замовник мають розбіжності щодо його стану. Компанія, акредитована FIDIC (найбільша міжнародна організація у сфері будівельного консультування), надаватиме підтвердження фактично виконаних будівельних робіт, також дублюючи функції державного органу.
А ще альянс може рекомендувати перевірені будівельні компанії для співпраці. Адже 85% компаній на ринку – фейкові організації. Зазвичай вони мають печатку, рахунок, але обходяться навіть без професіонала в кріслі директора. Виграють тендери одні, а на об’єкті працюють інші…
- Тобто маєте намір навести лад, відбілити репутацію галузі?
- Дійшло вже до того, що в усьому поганому навкруги у людей винен будівельник. Але ж будівельник — свята людина, порівняно з девелоперами і інвесторами. Просто виконує роботу відповідно до наданих документів, креслень, планів. Він не мусить знатися на тонкощах ДБН тощо. Ця відповідальність – на замовнику з проектантом і архітектором. Велику халепу на ринку створює саме ланка інвестор-девелопер-чиновник.
- У чому вона полягає, ця халепа?
- У тому, що дехто йде на порушення закону заради вигоди. Знає, як використати лазівки в недолугому законодавстві, щоб інвестор заробив якомога більше.
Яскравий приклад – пожежі на пам’ятках архітектури. Існують спеціальні консалтингові агенції, які рекомендують способи виключення пам’ятки з реєстру об'єктів культурної спадщини. Лишається тільки знайти професійного підпалювальника – і можна планувати своє будівництво.
В Європі норми щодо цього – чіткі й категоричні. Якщо в історичній частині міста не дозволено будувати, то це остаточно. Не доведи, Бог – пожежа, землетрус чи повінь знищили цінний об’єкт, його відтворюють один в один до оригіналу. Тож ні в кого не виникає навіть спокуси маніпулювати у цій сфері.
У нас же зловживання поставлені на потік. Досить поглянути, як трансформується Поділ, а в центрі – політики й бізнесмени надбудовують нові 3-4-метрові поверхи на старовинних будинках.
- Мабуть, це лиш вершечок айсберга всього комплексу будівельних проблем України…
- Він дуже великий. Звісно, заходять нові технології, поліпшується якість будматеріалів, асортимент у вітчизняних виробників. Але глобально – нічого не покращується.
Починаючи зі сфери ЖКГ.
Владі не варто лукавити – суми в платіжках ніколи не будуть меншими, в перспективі – тільки зростання тарифів. Застарілі неенергоефективні комунікації не дозволять економити. Те, що на поверхні, ще потрапляє в поле зору чиновників. А все, що під землею, – відсотків на 85 в країні вже давно зношене.
Негаразди проявляються точковими спалахами. Почався опалювальний сезон – в перші ж тижні в Києві у двох місцях не витримало дорожнє покриття, провалилося авто. З кожним роком міські двори і магістральні шляхопроводи додаватимуть нагальних проблем.
Лише залучення великих кредитних ресурсів, інвесторів шляхом державного приватного партнерства порятує ситуацію. Без цього механізму ніяк – в землю треба закопати мільярди доларів, яких держбюджет не має. А потім братися за дорожню інфраструктуру. Україна досі не створила транспортних коридорів з півночі до морських портів, що зацікавили б іноземний бізнес. Та навіть столиця, по суті, існує без нормальної кільцевої дороги. Та, якою користувалися ще 10 років тому, – сьогодні своїх функцій не виконує. Радіус об’їзної дороги має проходити хоча б за 50 км від центру. Як її побудувати, коли землі навколо Києва вже розпайовані, – ще треба придумати.
БУДІВЕЛЬНИЙ БУМ І “РЕМІСНИЧІ ЦЕХИ”
- Як відомо, ви – прихильник думки, що Україну порятує будівельний бум. Як саме він би спрацював?
- Він почався б із залучення великих капіталів, кредитів, ресурсів державно- приватного партнерства. Потрібна політична воля для запуску процесу, експертний підхід до справи й професійні кадри на кожній ключовій посаді в центральних органах і на місцях. Немає часу експериментувати і витрачати кошти дарма, як досі.
Сусідня держава, Польща, вже скористалася таким шансом. І тепер, наприклад, маленький Люблін з населенням близько 340 тис. чоловік має транспортні розв’язки, автобани, шляхопроводи крутіші, аніж у Києві. Непомпезна житлова забудова, великі маркети… Коли в країну інвестують, починають працювати активніше кар’єри, автопром, зростає попит на паливно-мастильні, будівельні матеріали. Паралельно пожвавлюється життя в регіонах.
- Це – щодо новобудов. А як реконструювати те, що застаріло й прогнило? З чого починати?
- Найперше – припинити спускати гроші в унітаз, тобто на латання дірок. Представники альянсу вже неодноразово озвучували ідею проведення аудиту майнового господарства України. Треба зробити всеукраїнську інвентаризацію, з`ясувати – що має на балансі влада міст, районів і в якому воно стані. Акумулювати дані оцінки об’єктів по кожній області, щоб розуміти пріоритетність вкладення коштів років на 5 наперед. Щось реалізувати через приватизацію, інше – реконструювати.
Ще з 2007 року ведеться мова про «хрущовки». Їх мали обстежити й кожному будинку дати техпаспорт. Тільки після цього можна було б зрозуміти – які будинки простоять ще хоча б років 20, який клас енергоефективності мають.
Адже реконструкція житлових будинків – це не утеплення пінопластом чи заміна вікон у під’їздах. Починати реновацію слід із мереж, котелень. Без їх оновлення модернізація будинку – гроші на вітер. На жаль, культура управління майном у нас – на дуже низькому рівні.
- Може, краще будувати нове?
- Але ж у країні величезна кількість непроданого неліквіду. Нове житло не купують навіть зі знижками. Нема масового покупця, ринок так перегрітий, що сотні тисяч квартир стоять на реалізації, очікуючи ажіотажу. В країні ж не існує дешевої іпотеки: брати позики під 25% – завеликий тягар для середнього українця.
А ще немає будівництва житла під оренду. В Словаччині, наприклад, давно сформовано напівдержавний фонд, який сам будує, здає в оренду, реконструює житло. А в Україні ще не прижилася європейська традиція мігрувати вслід за роботою. В ЄС нормально – пожити в орендованій квартирі кілька років і переїхати в інше місто – і так протягом життя. Українці знімають житло тільки тому, що не вистачає грошей його придбати.
І ще одна причина – є певна недовіра до якості побудови нових будинків. Буває, приїжджаєш у квартал новобудов, а в підпірних стінах – уже тріщини у два пальці товщиною. Щось не врахували на етапі проектування чи будівництва.
- А як будують у Європі? Як там вдається уникати подібного?
- У них дуже багато саморегулівних організацій. І не лише в будівництві – практично в усіх сферах економіки. Без дозволу такого об’єднання не відкриєш навіть ятку з хот-догами. Воно визначає локацію, видає дозвіл і контролює роботу. А в загальну касу кожен учасник платить щомісячні внески – десь 1,5% прибутку, це умова існування на ринку. Такі собі ремісничі цехи, вдосконалені з часів Середньовіччя.
- Чи є можливість у НЕБАУ ділитися своїми ідеями, баченням ситуації з владою?
- Так, наші представники мають можливість брати участь у нарадах міністерства, наприклад. Представник альянсу є радником голови комітету з питань будівництва, інший — постійним представником і радником міністра ЖКГ. Багато членів — депутати місцевих органів влади. Співпрацюємо з облдержадміністраціями, стараємося маневрувати в існуючій системі координат.
- Звернула увагу на вашу картинну галерею. На картинах – діти, що будують – в пісочницях, на пляжі, цеглу кладуть. Це щось символізує?
- Для дітей природно створювати якісь об’єкти, втілювати своє мислення, граючись. Потім вони виростають – і здобувають різні професії.
А за будівельниками з 1990-х закріпився стереотип, що ними стають лише ті, хто себе в житті не знайшов. Що будівництво — це шабашка, підробітки, пов’язані з пляшкою.
Ми з художником намагалися втілити іншу думку. Це ніби візуалізація ідеї, що створювати щось власними руками – свята справа.
І час – створити новий імідж професії, бо вона елітна насправді й має простір для творчості. Змалечку замки будують всі, а професійно — лише обравши певну життєву позицію.
Тетяна Негода
Фото: Володимир Тарасов, Укрінформ