Легалізація грального бізнесу: як поповнити бюджет і не нашкодити людям

Легалізація грального бізнесу: як поповнити бюджет і не нашкодити людям

Укрінформ
Плюси та мінуси законопроєкту обговорили в “Укрінформі”. Висновки: легалізація необхідна, але закон ще слід доопрацювати

Через 10 років після накладення табу на гральний в Україні у Верховну Раду подано законопроєкт “Про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор”. Точніше, аналогічних законопроєктів було подано вже 8. Але згадуваний нами – розроблений і рекомендований Кабміном, а значить – у його пункти варто вчитатися детальніше. На думку учасників пресконференції, вигоди для українців від майбутнього закону незначні. А от ризиків – чимало.

ЧИ ВПАДУТЬ У КАЗНУ МІЛЬЯРДИ

Заборона грального бізнесу й навіть участь в азартних іграх в Україні діє з 2009 року. Тоді Рада визнала поза законом казино, гральні автомати, букмекерські контори. Заробляти гроші наразі дозволено тільки на лотереях, творчих конкурсах, спортивних змаганнях, більярді тощо. Мова – про те, щоб повернути все, як було, – велася всі роки й у владі, й у суспільстві.

Ігор Галицький
Ігор Галицький

Азартні ігри — цілком “біла” стаття прибутків багатьох прогресивних країн світу. Головне — правильно унормувати правове поле цього бізнесу. Люди обʼєднуються в клуби, щоб спільно вираховувати ймовірність виграшів, над цим працюють професійні математики, говорить Ігор Галицький, кандидат юридичних наук, експерт лотерейного ринку. “Пора дати людям можливість грати так, як вони хочуть”, – вважає він.

"За нашими консервативними розрахунками, це (дохід від грального бізнесу – ред.) 5-9 мільярдів гривень ресурсу, який може бути повноцінно мобілізований, якщо все запрацює", – пояснила міністр фінансів Оксана Маркарова в інтерв'ю lb.ua.

Навіть 10-16 млрд гривень — маловідчутна для українського бюджету сума, вважає експерт інституту Grouford Олексій Кущ. “Кабмін же насправді заклав у проєкт бюджету прогнозовані від грального бізнесу доходи на рівні 3 млрд, – говорить він. – Це така крапля в морі, якої не вистачить навіть на виплату премій нашим топ-чиновникам”.

Юрій Кожема
Юрій Кожема

“Ніяких 3 млрд не буде — в уряді Яресько вже якось планували отримати 5 млрд, – сумнівається у вигоді Юрій Кожема, голова Спілки підприємств грального бізнесу, експерт казино. – Не більше 500 млн вийде”.

В Європі, на яку Україна орієнтується, наразі є й позитивний, і негативний досвід легалізації азартних ігор, повідомив під час прес-конференції в “Укрінформі” Олександр Чебаненко, експерт програми реформування правоохоронної та судової систем Українського інституту майбутнього. Організація ретельно проаналізувала урядовий законопроєкт, керуючись нормами FATF, Міжнародної організації з боротьби з відмиванням грошей, чиї рекомендації — стандарт у цій царині.

Олександр Чебаненко
Олександр Чебаненко

Позитивний досвід — у Естонії та Латвії. “80% естонців грають у лотерею, дозволені й гральні автомати, і казино. Вони платять досить високі податки”, – розповідає Чебаненко. Мальта спробувала спеціалізуватися на видачі ліцензій на ведення офшорного грального бізнесу. “Хоча в ЕС передбачений вільний рух коштів у межах Євросоюзу, бачимо зловживання цим принципом”, – пояснює експерт.

Не дуже вдалий досвід отримала від легалізації азартних ігор Грузія. В 2005 році в країні дозволили майже всі види грального бізнесу заради залучення інвестицій і розвитку туризму. На перших порах розрахунок виправдався. Але через деякий час ситуація змінилася, доходи знизились майже вдвічі. “Тепер хвіст керує собакою: представники бізнесу ставлять свої умови державі, а дохідна частина постійно зменшується”, – говорить Чебаненко. На додачу в країні, за його словами, зіткнулися з проблемою лудоманії.

ГРАЛЬНИЙ ЗАКОН: НАПЕРСТКИ В ЗАКОНІ Й “ЛИПОВІ” ВИГРАШІ

Законопроєкт, що пропонується для голосування у ВР, містить низку недоліків, вважають експерти Українського інституту майбутнього. Створюється Фонд підтримки спорту, медицини і культури – і це схоже на дублювання функцій вже існуючого держбюджету. Не обов’язково й створювати спеціальний контролюючий орган.

Володимир Мілевський
Володимир Мілевський

“В законопроєкті закладені певні корупційні ризики. Для нормального функціонування бізнесу досить залучити чинні органи – Мінюст та Бюро фінансових розслідувань”, – продовжує аналіз Чебаненко. Не варто вигадувати велосипед, плодити нові установи, впевнений Володимир Мілевський, заступник генерального директора ТОВ "М.С.Л.". “Коли в 2009 році бізнес закрили, відповідний відділ по роботі з ним у Мінфіні не скоротили. Можна його розширити, підсилити”, – говорить він.

Тарас Тарасенко, депутат і автор альтернативного законопроєкту, пропонує навіть залучити іноземних фахівців для контролю ринку, якщо за 10 років українські фахівці втратили навички.

Тарас Тарасенко
Тарас Тарасенко

Система онлайн-моніторингу — хороша ідея. Та у Юрія Кожеми великі сумніви, що вона запрацює. “За попередніми оцінками уряду Яресько, потрібно 10 млн на створення цієї онлайн-системи. Гадаю, в найближчий час вона не з’явиться”, – говорить він.

Вимог щодо єдиного системного моніторингу роботи букмекерів і залів гральних автоматів не передбачено, як і вимог сертифікації обладнання.

В проєкті закону аналітики помітили вибірковий протекціонізм і штучні обмеження, монополізацію. “А от держорган, який має притягувати до відповідальності за порушення правил ведення бізнесу і його реклами, не визначений. Відсутні запобіжники для участі неповнолітніх гравців”, – зауважує Олександр Чебаненко.

На рівні закону підтримуються види гри з високим ризиком формування залежності, вважають учасники обговорення. На додачу – законопроєкт фактично легалізує гру в наперстки і ворожіння: їх вилучили з переліку дій, за які передбачена адміністративна відповідальність. Створюється простір для старих-нових видів корупції.

“Тут ціла низка підміни понять, немає базових механізмів контролю за рухом грошей, – перелічує недоліки важливого законопроєкту Чебаненко. – А це в першу чергу – можливість легалізації будь-яких доходів через випадковий виграш у беттінг. З’явиться ціла нова галузь, яка буде за гроші видавати довідки про виграш”. “Допущені такі системні помилки, що ми навіть губимося – які дати пропозиції до законопроєкту, – говорить Мілевський. – Як відповісти, з 18 років дозволити грати в казино, з 21 чи з 40, якщо не існує ніяких даних щодо лудоманії в Україні?” І чому в нас буде монополія на лотерейний бізнес одного оператора, якщо в країнах ЄС їх по 2-3? – дивується Мілевський.

ТЕРМІНОВО ДОПРАЦЮВАТИ: РЕГУЛЯЦІЯ АБО КОНФІСКАЦІЯ

Закон потрібен, діяльність треба регулювати, але зміст законопроєкту не відповідає ні оголошеному авторами принципу, ні міжнародним стандартам, вважає експерт УІФ. “Має низку недоліків, і навіть закладені в бюджет 3 млрд грн не варті проблем, з ним повʼязаних”, – резюмує він.

Галина Верцімаха, начальник відділу адміністративних та загальних послуг Департаменту досліджень і розслідувань ринків невиробничої сфери АМКУ, озвучує позицію комітету: потрібні значні доопрацювання. “Інакше закон не вирішить глобально проблеми, призведе не до легалізації, а до розвитку ринку в небезпечному напрямку”, – коментує вона. А потім якийсь регуляторний орган повинен періодично замірювати ситуацію на ринку, щоб вчасно реагувати на позитивний і негативний вплив грального бізнесу на суспільство, вважає Володимир Мілевський. Брати лещата, якщо потрібно, – і пом’якшувати тиск, коли буде можливість.

Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Олександр Дубінський теж вважає, що законопроєкт ніяк не зашкодить чорному ринку і його “кришуванню”. Він пропонує радикальні заходи: криміналізувати статтю за ведення грального бізнесу без ліцензії і карати за порушення 5 роками ув’язнення. За сприяння нелегалам — конфіскацію майна, що використовувалося для гральних справ. Якщо надавав приміщення під підпільний зал, його відберуть. “Коли така висока ціна, “порішати” стане дорого”, – впевнений Дубінський. Правоохоронцям, які все-таки бралися б “порішати”, варто давати 12 років тюрми. Мовляв, в нашій країні іншими методами цей ринок вгамувати неможливо.

Гральний бізнес — як горілка чи наркотики, люди завжди до нього тягнутимуться. Тож нехай це буде дорого для них і прибутково для держави, вважає депутат. “Одне з чотирьох легальних казино Києва заробляє близько $25 млн на рік”, – приводить свої дані Дубінський. Обсяг надходжень так званої “криші” він оцінює в 6% щомісячного обсягу ринку (а це 1 млрд доларів).

Вадим Місюра
Вадим Місюра

ДАТИ ВОЛЮ ІНТУРИСТАМ І ЙТИ ШЛЯХОМ ЯПОНІЇ

ВР зареєструвала вже 7 альтернативних законопроєктів – це насторожує і обнадіює, говорить Вадим Місюра, генеральний директор Всеукраїнського союзу розвитку букмекерства. Така кількість проєктів сприяє прозорості та публічності. Адже ринок азартних ігор – дуже цікавий, у ньому є багато різних напрямів та ідей розвитку. “Контекст в усіх загальний: ринок азартних ігор і беттінгу існує, – говорить він. – Треба, щоб він забезпечив додаткові надходження в бюджет, щоб передбачалися захист громадян від нелегальних організаторів і боротьба з ігроманією”. Щоправда, турбує обмеження кількості ліцензій — це може призвести до того, що частина ринку так і залишиться у тіні. Ліцензії на ведення грального бізнесу пропонують розігрувати на електронному аукціоні, який проводитиме комісія з розвитку та регулювання азартних ігор. “Так, вони дорогі й стартова вартість прив’язана до місячного прожиткового мінімуму для працездатних громадян. У той же час, це значить, що зайдуть тільки компанії, налаштовані робити суттєві інвестиції”, – відзначає Місюра. Але кількість ліцензій на такий потенційно великий ринок азартних ігор, як Україна, – замала. “Для казино, наприклад, всього 20 ліцензій передбачено. А значить, ринок частково може залишитися поза законом”, – розмірковує гендиректор.

Не завадило б дотримуватися поняття рівності доступу до послуги, вважає він. Автори законопроєкту чомусь відсікли участь іноземних гравців, вимагаючи з учасників ІПН. Якщо Україна планує проводити масштабні спортивні змагання і залучати туристів, навіщо перекривати гостям доступ до азартних ігор? “На заходи типу Євро-2012 їдуть сотні тисяч людей, на сотні мільйонів робляться ставки і за межами нашої країни, а ми позбавляємо себе можливості заробити, – зауважує він. – В 2012-му дуже багато втратили на цьому”. Необхідно прибрати бар’єр у вигляді ідентифікації гравця за ІПН, який не дозволить іноземцю грати в Україні навіть онлайн, знаходячись у себе вдома.

Зрештою депутати мають прийняти те, що влаштує більшість із точки зору як державних інтересів, так і з урахуванням інтересів гравців ринку. “Потрібна політична воля і залучення до процесу громадськості й основних операторів, – говорить Місюра. – Відповідні заяви від нової команди і монобільшість у Раді є, перепон ніяких”.

Економічний експерт Олексій Кущ не бачить у проєкті закону головного — системного розвитку грального бізнесу. Найприбутковіша модель — створення кластерних гральних зон, де основний прибуток отримується не на самих іграх, а за рахунок опосередкованих, непрямих доходів і супутніх інвестицій. “В гральній зоні гроші йдуть не тільки на відкриття казино, а й на нові готелі, ресторани, яхт-клуби, офісні центри, обслуговуючі компанії, – пояснює він. – Розвивається сфера послуг і туризм”. Так, у Південній Кореї – кілька таких кластерних зон, кожна приносить на рік мільярди доларів. Для України це поки що фантастика, але зробити кілька гральних зон із доходом на рівні кількох сотень мільйонів доларів – було б абсолютно реально, гадає Кущ. “Просто перед написанням законопроєкту слід було провести конференцію, запросити системних девелоперів світового грального бізнесу, – говорить економіст. – Наприклад, Hard Rock Cafe, світову мережу кафе, готелів і ресторанів. І запитати – чим їм була б цікава Україна”. Яка її родзинка як суб’єкта ринку, які вона має конкурентні переваги перед, скажімо, Грузією. І отримати від цих системних інвесторів так зване технічне завдання. “Це нормальна світова практика – Японія, Іспанія так вчинили свого часу”, – запевняє Олексій Кущ. Те, що Україна консультацій не просила, свідчить, на думку експерта, що законопроєкт розробили під кількох бенефіціарів. “І, звісно, – це величезний подарунок правоохоронцям, які отримають на найближчий рік-два карт-бланш на перевірки нелегальних точок і хабарі.

УКРАЇНСЬКИЙ ЛАС-ВЕГАС: У ЧЕРНІГОВІ ЧИ НА ВОЛИНІ

Кластерні зони, за словами Олексія Куща, бувають кількох типів. Перший створюється винятково в туристичних місцях для іноземців, щоб місцеве населення не страждало і бізнес не мав негативних соціальних наслідків (Одеса – цілком реальний варіант). “Ще є змішаного типу, де можуть грати свої й іноземці. Їх можна розміщувати біля великих аеропортів, транспортних хабів”, – розповідає економіст. Або ж зони, де грають переважно мешканці самої країни. Їх розміщають у депресивних регіонах, щоб за рахунок розвитку бізнесу підняти доходи місцевих бюджетів. Візьмімо Чернігів, де фактично не лишилося ніякого виробництва. “140 км від Києва, пряма траса: кияни їздили б туди грати. Або на Шацьких озерах”, – розмірковує Кущ. Знов таки, потрібні поради світових девелоперів, інакше то буде “кустарщина”, що принесе мізерні прибутки. “Якщо вже береш на себе ризики (поширення ігроманії), то компенсація має бути відповідна, – впевнений він. – Ризикувати заради 3 млрд грн – нерозумно”.

Але легалізація – однозначно правильний європейський підхід, вважає Вадим Місюра. “Вона дозволить вирішити питання нелегального ринку азартних ігор, залучити кошти в держбюджет та захистити гравців від недобросовісних організаторів ігор”, – впевнений він.

Тетяна Негода

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-