Північний потік 2: Привид санкцій

Отже, днями комітет Сенату США з міжнародних справ зробив крок у напрямі того, аби давненько вже анонсовані Вашингтоном санкції проти учасників будівництва газопроводу Nord Stream 2 стали таки реальністю. Комітет ухвалив відповідний законопроект, назва якого звучить як «Закон про захист енергетичної безпеки Європи» (ESCAPE Act), 31 липня 20 голосами “за” при 2 “проти”.

Вражаюче. Однак, перш ніж вступити в силу, законопроект повинен ще бути прийнятий Палатою представників, усім Конгресом, після чого документ відправлять на підпис президенту США Дональду Трампу.

БОЛЮЧЕ ЧИ ТЕРПИМО

Під санкції можуть потрапити компанії й фізичні особи, які беруть участь у будівництві газопроводу Nord Stream 2.

Нагадаємо, що реалізує проект контрольована російським «Газпромом» компанія Nord Stream 2 AG зі штаб-квартирою у Швейцарії (головою ради директорів якої є сумнозвісний екс-канцлер ФРН Герхард Шрьодер). У фінансуванні його, окрім російського монополіста, беруть участь також голландсько-британська Shell, французька Engie, австрійська OMV, німецькі Wintershall і Uniper. Однак, фізично до будівництва труби залучені майже 1000 компаній із 25 країн.

Тягнуть її, зокрема, вузькоспеціалізовані судна італійської Saipem та швейцарської Allseas. Подібних компанії по всьому світу – по пальцях порахувати. Ось саме на них може пасти дамоклів меч.

Хоча сказати точно – важко. Конкретні компанії або особи, проти яких можуть бути застосовані штрафні санкції, у законопроекті якраз не вказані. До речі, саме через це не проголосував за законопроект сенатор-республіканець Ренд Пол, якого не можна запідозрити в симпатіях до Москви. Своє голосування “проти” він пояснює тим, що санкції стосуються не росіян, а компаній з Австрії, Німеччини, Нідерландів, Франції, Фінляндії, Швеції та Італії, до того ж – законопроект не називав конкретних осіб, які підпадають під санкції. Таке враження, що законодавці намагаються продемонструвати (виборцям) свою жорстку позицію, не занадто ускладнюючи зовнішню політику.

Яким може бути характер санкцій? Тут теж не зовсім зрозуміло. Наприклад, менеджерам «неслухняних» компаній можуть заборонити в'їзд до США… Неприємно для окремих осіб, але ж жодним чином не призводить до драматичних фінансових утрат.

Тобто формулювання, вірніше, відсутність таких, дає змогу для маневру  зацікавленим компаніям. І вони, звичайно ж, роблять кроки для того, щоби максимально мінімізувати можливі наслідки. Зокрема, кореспондент німецького видання Bild на власні очі бачив, як уже наступного дня після голосування в Сенаті – Посольство США в Берліні відвідала ціла делегація Uniper. Ще б пак: ця компанія, так само, як й інший німецький акціонер – Wintershall – уже вклали по майже 1 млрд євро в проект кожна.

ЦІНА ПИТАННЯ

Загалом зацікавлені західні учасники проекту перебувають у постійному контакті з американською стороною. Так само, як і німецькі політики. За кулісами тихо, але жорстко – триває великий торг. Ціна питання – мільярди євро-доларів. І в цьому торзі, здається, газово-російська проблематика – лише одна зі складових.

Днями, наприклад, можна було спостерігати «розмін», або спробу такого: Європа суттєво збільшує імпорт американської яловичини, сподіваючись на те, що взамін Вашингтон не стане вводити мита на німецькі автомобілі, якими давно погрожує, та на французьке вино (новий об'єкт незадоволення президента Трампа).

Що ж до власне газу, то ESCAPE Act не спрямований на виключно запровадження штрафних заходів (аспект, здебільшого, політичний), але насамперед – на збільшення експорту американського природного газу (аспект економічний).

Так, у повідомленні сенатора Джона Баррассо, який представив законопроект, йдеться про те, що «Росія продовжує підривати мир і безпеку в Європі за допомогою різних механізмів, включаючи використання енергії як геополітичної зброї». Але ж треба розуміти, що пріоритетом адміністрації США є насамперед просування власних економічних інтересів. У цьому питанні Європа вже робить кроки назустріч. Так, Німеччина вже ухвалила рішення про будівництво на півночі країни LNG-терміналу для прийому танкерів зі скрапленим газом із США, причому прискорилася у цьому питанні саме після того, як «засвітила» перспектива «антигазопровідних» санкцій.

ЗУПИНИТИ НЕ МОЖНА ПРОДОВЖИТИ

Те, що перспектива запровадження санкцій турбує, причому серйозно, європейських (принаймні) учасників, є очевидним. Однак, жодна з компаній не заявляла про намір вийти з проекту. Навпаки, чимало з них уже декларували намір продовжувати, а дехто навіть пригрозив американським партнерам припиненням двосторонніх контрактів із ними у разі введення штрафних заходів.

Водночас, головні гравці все ж уникають публічних коментарів щодо можливих санкцій. Оператор, Nord Stream 2 AG, намагається випромінювати впевненість та запевняє, що будівництво триває за планом, що прокладено вже близько 65% усіх труб, що ввести нову лінію в експлуатацію передбачається до кінця року.

А з цим якраз і можуть виникнути проблеми. На даний момент, маленька Данія робить набагато більше, аніж хтось, щоби значно ускладнити життя проекту. Королівство не виступає з голосними заявами, а просто не дає свого дозволу на прокладку труби в данських водах. Зупинити це проект не може, але не дати йому вчасно запрацювати та суттєво збільшити вартість може цілком. (До речі, у вересні Дональд Трамп планує здійснити візит у Копенгаген).

У цілому ж, треба визнати: мало хто вірить у те, що можна зовсім перешкодити введенню газогону в експлуатацію, – навіть із санкціями. Будівництво просувається неспішно, але упевнено: кожен із двох спеціальних кораблів прокладає на морському дні до 4 кілометрів труб щодня.

А що ж «головний винуватець урочистостей» – офіційний Берлін? Тут – як води в рота набрали та коментувати черговий крок по санкціях, які можливо будуть уведені (а можливо, й ні) вперто не бажають. Хіба що вчергове лунає абстрактна заява про те, що позиція німецького уряду залишається незмінною: проект економічний, а транзит через Україну особисто президент Путін пообіцяв особисто канцлерці Меркель зберегти. Чи вірять сьогодні німецькі політики таким обіцянкам, сказати важко, але відступати їм немає куди – в кут вони загнали себе самі.

НОРОВИСТА ЄВРОПА

Це той випадок, коли позиція Німеччини не збіглася з баченням ряду інших європейських країн і консолідованим баченням, так би мовити, ЄС. Не сильно жалує проект Єврокомісія, яка зробила спробу натиснути та прийняла поправки до газової доктрини. Спробу зробила, але заблокувати проект не змогла. До того ж, зараз Nord Stream 2 AG судиться з ЄК через цю Доктрину, в якій побачив «дискримінацію». І ще не відомо – яким (і коли) буде рішення Європейського суду щодо цього.

Але ж, які б запеклі бої щодо газопроводу не велися всередині Європи, проблема (у даному випадку для України) – у тому, що ще більше, ніж Росію, Європа не любить, коли їй указують з-за океану – що вона має робити. Твердження про те, що держави ЄС, мовляв, є здебільшого лише маріонетками Вашингтона, сильно перебільшені. На Старому континенті останнім часом зростає дух спротиву. Через це, не в останню чергу, ще на зорі розмов про введення обмежувальних заходів, у Берліні та багатьох інших столицях ЄС виникло обурення «санкціями з екстериторіальним ефектом». З одного боку, – тут справжнє намагання захистити інтереси європейських комерційних компаній, з іншого – суто впертий супротив тиску.

А що ж Вашингтон? Власне, президент Дональд Трамп і чимало американських законодавців, можливо, щиро стурбовані впливом Росії в Європі. Трамп кілька разів публічно нападав на Берлін, останній раз у червні, коли заявив – «тоді як Штати захищають Німеччину від Росії, Росія отримує від Німеччини мільярди доларів», – і вкотре пригрозив санкціями.

Залишається незрозумілим, що ж американцям зашкодило ввести ці санкції раніше, коли зупинити проект було куди простіше. Два сенатори – республіканець Тед Круз і демократка Джин Шахін – внесли законопроект до Сенату США у травні, а ухвалили його тільки зараз. Поки що не ясно – коли та чи буде взагалі законопроект винесений на розгляд Конгресу.

Чи все ж – меседжем погроз було не справжнє бажання зупинити російський газ, а змусити Європу бути більш поступливою у вкрай непростих торговельних сутичках зі США?

Ольга Танасійчук, Берлін