Дипломатична дуель Німеччини й США довкола Nord Stream 2

Чим більше наближаються вибори до Європарламенту й чим далі протягується змія російського газопроводу Nord Stream 2 до німецьких берегів, тим більш запеклими стають дебати в Німеччині щодо цього проекту.

Справжній вибух емоцій спричинили заяви одного з найбільш імовірних претендентів на пост глави Єврокомісії, німця Манфреда Вебера, який пішов проти офіційної лінії німецького уряду та заявив про категоричне несприйняття Nord Stream 2. Більше того, Вебер пообіцяв робити, в разі обрання, все від нього залежне для припинення проекту. Дарма, що належить до Християнсько-соціального союзу, сестринської партії канцлера Ангели Меркель.

Сама Меркель, яка раніше активно підтримувала кандидатуру Вебера, уникає коментарів, але ж «віддуватися» довелося її наступниці на посаді глави партії Аннегрет Крамп-Карренбауер. «Лежить у нас до нього душа чи ні – ми стоїмо на боці цього проекту», – сказала Крамп-Карренбауер. Іншого навряд чи можна було й очікувати. Німці не хочуть втрачати обличчя.

ЛИСТИ БІЗНЕСУ І В КОНГРЕС

Днями «дров» у дискусію підкинули дипломати. Цього разу не українські (вони підтримують «багаття» постійно, не даючи німецьким політикам заспокоїтися), а американські та власні, німецькі – посли США в ФРН та, відповідно, Федеративної Республіки у Сполучених Штатах.

Американській посол у Берліні Річард Гренелл – уже давно відомий «порушник спокою». Місцевий політикум він дратує публічними критичними виступами та листами бізнесменам, у тому числі з «прозорими» натяками на можливі санкції у разі введення в експлуатацію Nord Stream 2. Днями він вкотре виклав свою непримиренну позицію в газетному інтерв'ю. У ньому дипломат нагадав німецьким бізнесменам про ризик потрапити під американські санкції за умов продовження робіт зі спорудження газопроводу Nord Stream 2.

«З американської точки зору, трубопровід несе не лише газ, але й підвищений ризик санкцій», – повторив Гренелл позицію свого уряду. На санкційний ризик, за його словами, наражаються фірми, які беруть участь у проекті, зокрема, такі великі, як Uniper і Wintershall Dea.

Це не перший подібний виступ Гренелла, за подібні він раніше вже потрапляв під шквал критики багатьох німецьких політиків, а деякі з них назвали такі дії несумісними з дипломатичним статусом. Представник Держдепу й раніше говорив, що газопровід значно посилить залежність ЄС від Росії, яка до того ж використовуватиме отримані від експорту мільярди на продовження своєї політики дестабілізації всього та вся, насамперед – України.

Однак, приклад, виявляється, є заразливим. Візаві Гренелла у Вашингтоні, посол ФРН у США Емілі Хабер теж взялася за перо та направила листи кільком американським конгресменам. У них вона, зокрема, написала, що в Берліні «стурбовані тим, що Конгрес розглядає можливість ввести додаткові енергетичні санкції проти Росії», оскільки такі санкції, мовляв, також можуть вплинути на енергетичну безпеку Європи. Хабер заявила, що дві країни «повинні тісно співпрацювати для розробки енергетичних санкцій, які можуть бути накладені на Росію». Вона також стверджує, що «будь-які додаткові кроки з боку США проти проекту (газопроводу) є контрпродуктивними та підривають важко досягнуту європейську домовленість щодо енергетичної безпеки». Йдеться про ту саму Газову доктрину, яку хоча й затверджено, але багато конкретних питань залишаються відкритими.

Примітно, що на двох сторінках німецька посол застерігає від погроз санкціями двом російським компаніям, у тому числі Novatek. При цьому, в листах міститься фактично погроза майбутньому імпорту американського зрідженого газу. Пункт його прийому будується в німецькому місті Росток за участі саме Novatek та має бути введеним в експлуатацію в 2022 році. Отже санкції проти цієї компанії можуть поставити проект під питання, пише дипломат. Якщо російська компанія Novatek постраждає від санкцій США, це може вплинути на поставки зрідженого газу до і з Німеччини, стверджує Хабер.

ВАЖКА АРТИЛЕРІЯ З ШАНТАЖЕМ

Це – удар у болючу точку. Питання щодо постачання власного газу в Європу – один із мотивів активної протидії американців російсько-німецькому проекту. Насправді, за підрахунками Європейської Комісії, за останній рік імпорт американського зрідженого газу до Європи вже зріс чи не на 300 відсотків. Однак, Вашингтону цього здається замало.

Президент США Дональд Трамп вирішив «надати імпульсу» ситуації та фактично поставив у пряму залежність питання введення додаткових мит на німецькі автомобілі від того, наскільки готова Європа та, насамперед, Німеччина купувати американський скраплений газ. Принаймні, так це зрозуміли в Берліні. Та швиденько почали підраховувати можливі збитки. Такі можуть сягати до 700 млрд євро…

У вівторок посланник Вашингтона, державний секретар Майк Помпео буде проводити переговори в Берліні – з канцлером Меркель та своїм колегою Гайко Маасом. Газова тематика не заявлена як одна з тих, що стоятимуть на порядку денному зустрічей. Утім, згадується «ситуація на сході України».

За будь-яких умов, здається, що в світлі останніх кроків американського керівництва газова проблематика не залишиться поза увагою переговірників. Тим більше, що раніше керівники двох країн уже вступали у відкриту перепалку. Зокрема, нещодавно, на початку квітня, випадами обмінялися сама Меркель із віце-президентом США Майком Пенсом, коли вона сказала, що Росія постачала газ Європі навіть у часи Холодної війни, а він – що США «не можуть гарантувати захист, коли партнери на Заході самі роблять себе залежними від Росії». Пенс назвав Nord Stream 2 «неприпустимим».

У Берліні не згодні з такою постановкою питання. Перемовини ведуться постійно на експертному рівні. «Це не є новиною, що в питанні Nord Stream 2 ми маємо різні бачення», – заявляла нещодавно офіційний представник МЗС ФРН Марія Адебар. У Берліні намагаються «пригасити» пристрасті та сподіваються вирішити проблеми тихо-мирно. Й водночас сісти в якийсь такий «шпагат», щоби всі були задоволені: й вони самі, й Росія, й США, а також Україна. Останню постійно «годують» обіцянками зберігання транзиту та ключових інтересів Києва.

Обіцянки – досить примарні, враховуючи відсутність бажання Кремля домовлятися. Але для керівництва ФРН зараз, як здається, немає шляху назад – занадто далеко вже все зайшло.

Ольга Танасійчук, Берлін