Частка витрат українців на харчі скорочується, на відпочинок – зростає

Частка витрат українців на харчі скорочується, на відпочинок – зростає

Аналітика
Укрінформ
Рівень добробуту українських родин підвищується. Але європейських сусідів ми поки що “не доганяємо й не переганяємо”...

44,5% своїх доходів українці витрачають на придбання продуктів харчування та безалкогольних напоїв. Це – дані вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, результати якого оприлюднила Державна служба статистики.

Зокрема, родина із двох людей у середньому витрачає на харчі трохи більше 3300 гривень щомісяця.

Частка витрат на одяг і взуття становить 6,3% (475 гривень), медицину – 4,2% (311), транспорт – 4,6% (343), відпочинок та культуру – 2,6% (192 гривні), освіту – 1,3% (99), ресторани й готелі – 3,8% (286 гривень). На оплату комунальних послуг українці донедавна в середньому витрачали 8% своїх доходів – понад 600 гривень на місяць. Але йдеться про дані дослідження, яке проводили на підставі даних за третій квартал минулого року, до початку опалювального періоду і головне – до підвищення ціни на газ для населення. Тобто, зараз “комуналка” обходиться нам набагато дорожче: за оцінками експертів – у 13-15% щомісячного доходу. Точно обрахувати відповідні витрати неможливо – адже українці починають активніше погашати “комунальні борги” попередніх років.

Не хлібом єдиним...

Загалом же, як свідчать дані Держстату, споживчі грошові витрати українських домогосподарств становлять 89,5% від рівня доходів. Тобто, середньостатистичному українцеві вдається заощаджувати (на придбання і капітальний ремонт житла, допомогу родичам, купівлю акцій, сертифікатів, валюти, вклади в банках) лише трохи більше 10% заробленого.

При цьому середній сукупний грошовий дохід домогосподарства в Україні у III кварталі 2018 року становив 9,4 тисячі гривень на місяць, – інформує Державна служба статистики. Структура сукупних доходів громадян така: оплата праці – 5569,17 грн (55%); пенсії – 1746,91 грн (17,2%), доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості – 620,97 грн (6,1%).

Щодо харчів, то найбільшу частку (23%) у структурі “продовольчих” витрат української родини займають м'ясо і м'ясопродукти. 15,8% витрат припадає на хліб і хлібобулочні вироби, 12,8% – на молоко, сир і яйця. Відносно незначні витрати українців на овочі (включаючи картоплю), і фрукти – разом приблизно 14% (менше 500 гривень). Ще трохи більше 3% наших доходів “забирають” “погані звички” – тютюн і алкоголь (260 гривень на місяць). Але не забуваймо, що йдеться про “середню температуру по палаті” – фактичні витрати курців чи “любителів спиртного” набагато більші.

Чи справді українцям стало жити “краще і веселіше”?

Ілля Несходовський
Ілля Несходовський

Директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський оцінює оприлюднені Держстатом дані як доволі позитивний сигнал. Адже йдеться не просто про номінальне зростання доходів, яке “з’їдається” інфляційними процесами у державі, а про збільшення реальних доходів громадян. Відповідно, частка коштів, які домогосподарства витрачають на предмети і послуги першої необхідності, знижується. Отже, з одного боку тенденція радує. Але при цьому не потрібно забувати про згаданий уже принцип “середньої температури...”. Адже підвищення загального рівня добробуту громадян (особливо, несуттєве), на жаль, не означає що заможнішими стали усі наші співвітчизники. Тому, на думку Несходовського, дуже важливо, щоб подібні опитування проводилися у кожній із соціальних груп, розподілених за рівнем доходів громадян.

“Такий аналіз дозволив би більш точно оцінити ситуацію. Адже, скажімо, середній рівень зарплати в Україні справді зростає – й доволі непоганими темпами. У той же час доходи людей суттєво відрізняються. І не лише в регіональному розрізі. Адже левова частка громадян країни, попри постійне підвищення розміру мінімальних зарплат і пенсій, усе ще отримує менше 5 тисяч гривень. Багато хто – навіть до 2 тисяч. За таких умов 3332 гривні, які у середньому витрачає на харчі українське домогосподарство, для деяких родин можуть виявитися поки що недосяжною мрією. Відрізняється і структура видатків родин із середнім рівнем доходів та тих, хто заробляє більше. Не кажучи вже про запити наших мільйонерів та мільярдерів”, – зазначає економіст. І додає, що будь-які інфляційні стрибки помітно б’ють саме по найбільш нужденних верствах населення, частка чиїх витрат на продукти й комунальні послуги насправді, вочевидь, перевищує “середні” 44,5%. Тоді як для людей із щомісячними доходами у 15 тисяч гривень і більше так би мовити “незначний інфляційний удар” майже непомітний. За винятком таких екстремальних ситуацій як нещодавнє різке підвищення вартості “комуналки”.

“Натомість, проводячи дослідження з оцінювання становища представників кожної із соціальних груп, ми могли б зробити більш обґрунтовані висновки щодо того, чи стали українці жити краще, чи все залишилося на колишньому рівні”, – каже Ілля Несходовський.

Погоджується із цим і президент Гуманітарного центру Андрій Кривонос. Він нагадує, що подібні дослідження проводять у більшості країн. Подекуди – у формі вибіркових досліджень, як у нас. Але є й країни, де такі спостереження більш репрезентативні. Адже участь у подібних опитуваннях окремих громадян є обов’язковою.

Андрій Кривонос
Андрій Кривонос

“Точніше, людям, представникам різних соціальних груп і прошарків, яких відбирають за спеціальною методикою, доплачують ведення повного обліку своїх витрат та регулярне інформування про це статистичних органів. Така система діє у США, Канаді і, здається, в Аргентині. Відповідно, там мають достатній інструментарій для того, щоб оцінити як загальну структуру витрат населення, так і особливості споживчих витрат різних категорій громадян”, – пояснює Кривонос.

За його оцінками, не зайве було б застосувати такий досвід і в Україні. Проводячи наскрізний аналіз витрат певних категорій людей, ми отримаємо більш точну картину життя домогосподарств. Ця інформація потрібна і органам статистки, і Національному банку (для прогнозування рівня готівкових та безготівкових платежів). Також вона цікава представникам торговельного бізнесу, аби ті розуміли, на що, здебільшого, спрямовують кошти наші співвітчизники. І для органів державного управління – для розуміння того, як домогосподарства реагують на ті чи інші події, що відбуваються в країні та її економічному житті.

Експерти нагадують, що структура споживання є одним із найважливіших показників рівня життя населення. Він, зокрема, залежить від розміру частки витрат на задоволення “потреб високого рівня” – придбання необов'язкових послуг (зокрема, туристичних подорожей, розваг) і нерухомості. У бідніших країнах вища частка витрат на продукти, і, зазвичай (є й винятки) менші витрати на оплату житла. Жителі багатих країн більше витрачають на придбання предметів розкоші і на відпочинок.

До “ідеальних” показників нам іще далеко. Приміром, середньостатистична американська родина витрачає на продукти лише трохи більше 8% своїх доходів, канадська, австрійська, голландська, німецька й австралійська – від 11 до 13%. Щодо наших сусідів, то в Угорщині цей показник становить 22,7%, в Польщі – 23,4%, у Словаччині – 23,9%, в Румунії – 35,9%. При цьому частка витрат на оплату комунальних послуг в сусідніх країнах доволі висока – 20-23%.

“Проїдаємо” менше, але й відкладаємо усе ще замало

Головний висновок, який можна зробити з аналізу даних Держстату: частка сплати за продукти харчування у структурі загальних витрат українців поступово зменшується. Приміром, згідно зі статистичними даними за 2016 рік, тоді на харчі українці витрачали більше половини заробленого – 51,4%. Ще 38,9% ішло на придбання непродовольчих товарів та оплату послуг (без урахування витрат на освіту, відпочинок, розваги, заощадження). Зараз, навіть після підвищення комунальних платежів, частка цієї статті у видатках із бюджету української родини не перевищує 30%.

Поступово зростають і обсяги заощаджень громадян. Як наголошується у звіті НБУ, у 2018-му обсяги депозитів населення уперше за 5 років досягнули докризового рівня. Обсяг депозитного портфеля банків у національній валюті зріс на 10% – до 539,7 мільярдів гривень. Також наші співвітчизники зберігають у банках 8,6 мільярдів доларів.

Частково це можна пояснити зростанням рівня доходів громадян. Частково – підвищенням ступеня довіри до банківської системи країни. Адже ще кілька років тому більшість наших співвітчизників воліли краще тримати гроші – нехай і без руху – “під матрацами”, аніж розраховувати на банківські відсотки в умовах перманентного банкрутства фінустанов.

Саме збільшення обсягів асигнувань на туризм, відпочинок і, головним чином – на заощадження, – економіст Ілля Несходовський називає найвиразнішим свідченням реального підвищення рівня життя людей.

“Якщо українець починає заощаджувати більше, це означає, що він уже задовольнив свої основні потреби (харчування, оплата за житло, купівля одягу та взуття) і має кошти для того, щоб витрачати їх або на розваги, або для того, щоб заробляти, розміщуючи “зайві” ресурси на депозитах, купуючи цінні папери – акції або ОВДП”, – наголошує експерт.

Владислав Обух. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-