Україна-Туреччина: як $3,8 млрд. перетворяться… на $10 млрд.

Україна-Туреччина: як $3,8 млрд. перетворяться… на $10 млрд.

Аналітика
5203
Ukrinform
Товарообіг між Україною і Туреччиною зросте утричі - завдяки Договору про ЗВТ. Наскільки він буде вигідним для Києва?

До кінця року має завершитися підготовка до підписання Угоди про зону вільної торгівлі між Україною і Туреччиною. Про відповідні домовленості за підсумками 7-го засідання українсько-турецької стратегічної ради високого рівня розповів президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган,

«Віримо, що завдяки цій угоді ми зможемо досягти стратегічної мети – торговельний баланс у 10 млрд. доларів», - сказав глава турецької держави.

Переговори про ЗВТ: десять літ тупцювання на місці

Цікаво, що, за розрахунками міністерства економіки Туреччини, Угоду мали підписати ще торік. Адже за більшістю пунктів документа сторони узгодили позиції до липня 2017-го. Також минулого року у рамках підготовки до укладання рамкової Угоди підписано двосторонній міжурядовий Договір про взаємне сприяння і захист інвестицій та протокол про внесення змін в Угоду про уникнення подвійного оподаткування. Утім, як виявилося, це стало черговою, але не останньою серією своєрідної «мильної опери» під назвою «Велике десятиліття українсько-турецьких розмов про ЗВТ». Адже про відповідні наміри йшлося ще більше 10 років тому, конкретні ж консультації тривають понад 8 років. А про те, що «угоду підпишуть за кілька місяців», говорять, либонь, починаючи із 2012-го… Тож не дивно, що й після минулорічних реляцій подальша робота над умовами договору знову загальмувалася. Укрінформ спробував з’ясувати: чому? Що викликало найбільші суперечки і на які поступки готові піти Київ і Анкара задля досягнення амбітної мети?

За оцінками турецької сторони, переговори щодо Угоди про зону вільної торгівлі затягнулися, зокрема, через велику різницю у собівартості товарів промислового виробництва в Україні й Туреччині. Це, приміром, стосується споживчих товарів – завдяки модернізації і технологічності виробництва, а також через великі обсяги виготовлення продукції, турецькі текстильні вироби, побутова техніка, інші товари ширвжитку значно дешевші.

Також на перебіг перемовин впливає і те, що за багатьма товарними позиціями країни є прямими конкурентами на світових ринках. Тож представники Києва й Анкари намагаються відстояти національний інтерес у кожному із цих економічних сегментів.

Поки що сторони утримуються від оприлюднення офіційної інформації про перебіг перемовин за конкретними параметрами – зокрема, галузями, обмеженнями та квотами. Оскільки така деталізація, як вважають у вітчизняному Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, може нашкодити переговорному процесу. Тож, аналізуючи його перспективи, експерти послуговуються інсайдерською інформацією і даними з відкритих джерел.

Де ж «коса найшла на камінь»?

Либонь, головним «каменем спотикання» у переговорному процесі між Україною і Туреччиною стала відсутність спільних підходів до двосторонньої торгівлі сільськогосподарською продукцією. Зокрема, раніше Анкара взагалі пропонувала залишити аграрний сектор «поза дужками», створивши ЗВТ лише для торгівлі промисловою продукцію. Тепер же Туреччина, яка має розвинену переробну промисловість, нібито і згодна на обмежені мінімальними квотами постачання агросировини або продукції, що пройшла лише первинну стадію переробки. Натомість «український інтерес» - лібералізація доступу на турецький ринок готових продовольчих товарів з високою доданою вартістю. При цьому Київ аж ніяк не задовольняє запропоноване Анкарою квотування на рівні однієї двадцять восьмої частини квот, передбачених Угодою про зону вільної торгівлі між Україною і ЄС.

Ще донедавна складалося враження, що подолати ці принципові розбіжності ніяк не вдається. Тож укладання Угоди про ЗВТ доведеться знову відкласти у «довгу шухляду». Але, ситуація, вочевидь, змінилася, - пише редактор «Європейської правди» Юрій Панченко, - про осяжні перспективи підписання документа говорять вже не на рівні представників економічних відомств двох держав. Про це заявляє турецький президент…

Юрій Панченко // Фото: Європейська правда
Юрій Панченко // Фото: Європейська правда

«Отже, є підстави припустити, що замість тривалих раундів переговорів, де зважуються інтереси сторін та проводяться розрахунки, долю ЗВТ визначить політична домовленість», - прогнозує Панченко. А це, на думку аналітика, може свідчити, що українська сторона під тиском «сильнішого» партнера погодилася на не надто вигідні для себе умови угоди в обмін на певні політичні преференції…

«На жаль, ми змушені миритися з тим, що ситуація у відносинах між Україною і Туреччиною складається на користь останньої, - каже в коментарі Укрінформу експерт Українського інституту аналізу і менеджменту політики Володимир Воля, - Київ справді, як ніколи, потребує політичної підтримки від Анкари. І турецька влада це розуміє. Це – частина ціни, яку ми платимо за російську агресію. Утім, практична допомога, яку турецька влада може надати у звільненні хоча б частини українців із кремлівського полону, певно, варта втрати кількох десятків чи, навіть, сотень мільйонів доларів, яких ми не дорахуємося у разі можливих (іще раз наголошую – можливих) поступок», - вважає експерт.

Також відстоювати український інтерес на переговорах з Туреччиною, на думку Володимира Волі, доволі складно ще й через те, що за більшістю економічних параметрів Україна поступається своєму потенційному партнерові по ЗВТ. Адже за розмірами економіки Туреччина посідає 17-те місце у світі та 6-те — в Європі. А ВВП цієї країни сягає поки що фантастичних для нас $900 млрд. (у 9 разів більше, аніж в Україні). І така цифра: завдяки лібералізації ринку Анкарі за останні 15 років вдалося залучити майже $200 млрд. прямих іноземних інвестицій: два річні ВВП України!

Володимир Воля // Фото: Радіо Свобода
Володимир Воля // Фото: Радіо Свобода

При цьому Володимир Воля не дав однозначної відповіді на запитання Укрінформу щодо того, чи поспішати Києву із укладанням цієї угоди, чи відкласти підписання документа до «кращих часів»…

«З одного боку, перемовини можна і «потягнути», намагаючись досягнути максимально вигідних для себе умов. З іншого - немає гарантій, що позиції України на переговорах найближчим часом посиляться. Зрозуміло, що влада може поліпшити бізнес-клімат, продовжити лібералізацію внутрішнього ринку. Але ліквідація головної перепони – маю на увазі припинення війни на Донбасі, - залежить лише від Кремля. Коли це станеться – спрогнозувати доволі важко», - каже експерт Українського інституту аналізу і менеджменту політики Володимир Воля.

Додам, що іще один окремий напрямок розмови у рамках українсько-турецьких переговорів про ЗВТ – співробітництво у сфері видобутку і постачання вуглеводнів. На порядку денному, зокрема, створення українсько-катарсько-турецької робочої групи для налагодження маршрутів постачання скрапленого природного газу з Катару до України. Але йдеться, вочевидь, про суто технічні моменти - особливих різночитань у цьому питанні, за даними поінформованих джерел, немає.

Долар, гривня чи ліра. Що краще для розрахунків?

Ще однією темою переговорів у рамках підготовки до створення зони вільної торгівлі може бути система взаємних розрахунків та валюта, за допомогою якої вони здійснюватимуться. І тут також є «поле» для компромісів і взаємовигідних поступок… Нагадаю, наприкінці літа – у період погіршення відносин між Туреччиною і США - Анкара запропонувала своїм найбільшим торговельним партнерам - Китаю, Росії, Ірану та Україні - перейти на розрахунки в національній валюті. Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос не бачить особливих ризиків для Києва у можливій зміні умов торгівлі з одним із найважливіших партнерів. При цьому Туреччина повинна запропонувати прийнятні для нас варіанти - як це краще зробити: «Якщо Ердоган готовий торгувати із нами за гривні, – немає питань: заощаджуватимемо валюту. Але цьому мають передувати детальні переговори і ретельні розрахунки», - вважає Ігор Семиволос.

Ігор Семиволос
Ігор Семиволос

При цьому в питанні можливого переходу на міждержавні розрахунки у національній валюті Київ якраз може диктувати Анкарі свої умови. Адже Туреччина – одна з небагатьох держав, у відносинах із якою Україна має позитивний торговельний баланс (ми експортуємо до цієї країни більше товарів і послуг, аніж звідти імпортуємо). За даними Держстату, торік Україна експортувала до Туреччини товарів на 2,5 мільярда доларів, імпортувала - на 1,3 мільярда (майже удвічі менше). «Отже, міждержавна торгівля із розрахунками в турецькій лірі навряд чи може бути вигідна нашій країні, - розмірковує економічний експерт Любомир Шавалюк і пояснює, - За такого зовнішньоторговельного балансу в Україні постійно утворюватимуться залишки ліри (чи то в наших контрагентів, чи у Національного банку, який змушений буде тримати частину резервів у турецькій валюті). Причому, останнім часом (за винятком цьогорічних вересня і жовтня) грошова одиниця Туреччини стрімко знецінювалася: із приблизно 2-3 лір за долар до 5,5. Це означає: якщо наші контрагенти погодяться торгувати за ліри, вони ризикують постійно зазнавати збитків». Окрім суто фінансових, існують і певні технічні та організаційні проблеми при втіленні турецьких пропозицій. Адже зараз в Україні дуже мало банків, які працюють із лірою. Отже, ширше її використання означатиме додаткові витрати для банківської сфери і суттєву комісію для контрагентів.

Любомир Шавалюк // Фото: golos.ua
Любомир Шавалюк // Фото: golos.ua

«Натомість торгівля у гривні може не влаштовувати турецьку сторону, - продовжує Любомир Шавалюк, - хоча туркам це й вигідніше, ніж нам розраховуватися у їхній валюті. Оскільки обсяги нашого експорту до Туреччини значно перевищують показники імпорту, гривня «не затримуватиметься» в турецьких контрагентів. Відповідно, вони будуть убезпечені від можливого знецінення української національної валюти».

Утім, експерт сумнівається, що турки готові піти на такий крок. Адже він потребує суттєвих капіталовкладень: необхідна певна трансформація банківської сфери - створення організаційної і електронної систем тощо.

А голова правління фонду "Майдан закордонних справ", генеральний консул України в турецькому Стамбулі (у 2010-2014 роках) Богдан Яременко взагалі вважає, що за нинішніх умов технічно втілити пропозицію турецького Президента майже неможливо:

Богдан Яременко
Богдан Яременко

«Адже - подобається нам чи ні - міжнародна банківська система зав’язана на американській валюті. Всі національні кореспондентські рахунки відкривають у міжнародних банках, які оперують доларом. І забезпечити значні трансфери у «несвітовій» валюті через банківську систему неможливо. Тож гроші для взаєморозрахунків доведеться возити вантажівками. Чи у випадку із Україною й Туреччиною – морськими контейнерами», - наголошує дипломат.

Отже, цілком ймовірно, що сторони домовляться про продовження розрахунків у доларах (тим паче, після нещодавнього «потепління» відносин між Анкарою і Вашингтоном.

Владислав Обух, Київ

P.S.: Кілька слів про «додатковий» інтерес

Експерти стверджують: окрім «політичних дивідендів» та «прямого» економічного зиску, укладення Угоди про ЗВТ між Україною і Туреччиною принесе нам і опосередковану вигоду. Адже, безумовно, сприятиме швидшій імплементації на наших теренах турецького досвіду економічних реформ. Завдяки цим крокам Туреччина із колись багато у чому імпортозалежної країни за останні десятиліття перетворилася на високотехнологічного та експортоорієнтованого світового гравця. Понад 80% турецького ВВП забезпечує обробна промисловість. Країна посідає 6-те місце в Європі за обсягом виготовлення машин і обладнання. При цьому за останнє десятиліття Туреччина суттєво (на понад 40%) наростила виробництво металургійної продукції. Але не поспішає вивозити прокат закордон, воліючи використовувати його для виробництва у себе готової продукції із високою доданою вартістю, експортуючи, здебільшого, саме такі товари.

Також Туреччина – один із лідерів за впровадженням високих технологій в аграрній сфері. І це дається взнаки: за обсягами виробництва сільськогосподарської продукції країна посідає 6-те місце у світі і 1-ше — в Європі. Причому, на відміну від України, з її «сировинною гігантоманією», 60% турецького експорту забезпечують підприємства малого й середнього бізнесу. Цей сегмент останніми роками швидко розвивається завдяки вільному ринку та преференціям, які держава надає таким виробникам, прямому пільговому кредитуванню і отриманню підприємцями недорогих комерційних запозичень під гарантії Центробанку. Все це у комплексі може стати непоганим прикладом для української влади.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-