Наприкінці жовтня розпочався новий, вже п’ятий за останні два роки конкурс на заміщення вакантної посади керівника багатостраждального ДП «Укрспирт». Перед новим очільником, якщо його вдасться нарешті обрати, стоятиме нелегке завдання – підготувати вкрай зарегульовану, оповиту скандалами та тіньовими оборудками державну монополію до чесної і прозорої приватизації. Як це має виглядати та наскільки реально провести якісні зміни в галузі, Укрінформу розповів в.о. директора ДП «Укрспирт» Юрій Лучечко.
- На жаль, державна монополія на виробництво і продаж спирту в Україні настільки скомпрометована напівтіньовими схемами господарювання, що пересічному громадянину важко позбутися скепсису, і розібратися, де міф, а де реальність. Розкажіть докладніше про свій «спадок» - стратегічне державне підприємство «Укрспирт». Чим, по суті, доводиться керувати?
- ДП «Укрспирт» - це ще не вся спиртова галузь країни, а лише її частина, яка сформована з активів колишнього державного концерну «Укрспирт». З 2010 року структура перебуває в стані ліквідації, і від неї нам у спадок перейшов 41 виробничий майданчик. Щоб ви розуміли, це потужності, які були побудовані ще за часів Радянського Союзу в кращих традиціях планової економіки. Можу стверджувати, що відтоді мало що змінилося в управлінні і менеджменті стратегічного підприємства. Тому перше і основне моє завдання було - ламати стереотипи, насамперед, у свідомості людей, яких ми хочемо переконати, що наша мета - створення здорової, інвестиційно-привабливої компанії, виведення її з глибокої економічної кризи.
Керівництво країни взяло курс на роздержавлення галузі, відповідно, хтось має підготувати підприємство до цього процесу. При цьому враховуючи, що ключову ціну активу формуватиме не стільки державна монополія, як соціальний фактор.
- Які основні заходи вже зроблено і які ще плануєте зробити з метою модернізації підприємства?
- ДП «Укрспирт» нині перебуває в перехідному статусі - реорганізація попередника, однойменного концерну, формально не завершилася (передбачає передачу спиртзаводів до складу нового ДП з ліквідацією їх статусу, як юридичної особи – Авт.). І тому працюючі підприємства змушені фактично утримувати на плаву заводи, які або взагалі стоять, або ледь животіють. Підприємства з різних причин втратили значну частину виробничого потенціалу та потужностей, а персонал переведено на скорочений робочий графік. На сьогодні це великий фінансовий тягар: майже 140-150 млн грн щомісяця ДП «Укрспирт» витрачає на утримання таких заводів і їх трудових колективів - більше 20 підприємств і близько 3,5 тис. працівників. Позбутися цього «якоря» наразі нереально - компанія несе моральну, матеріальну та юридичну відповідальність за людей та непрацюючі активи.
Реорганізація концерну «Укрспирт», активи якого, згідно з постановою Кабміну № 672 від 28.07.2010 р., мали б влитися до ДП, була, по суті, спрямована на те, щоб під хорошими гаслами вивести компанію «під себе» (всі ж ми чудово розуміємо, за яких часів це все відбувалося). Отож, в першу чергу вивели кращі активи - згадані чотири десятки підприємств - ними тепер розпоряджається ДП «Укрспирт». А от що робити з іншими – питання. Ситуація і люди, як ви розумієте, змінилися. До всього, компанія на сьогодні обтяжена величезними боргами - близько 1,3 млрд грн. Це, знову ж таки, ганебний «спадок» 2010-2013 років, коли в Укрспирті активно функціонували схеми з виробництва необлікованої продукції…
- Ви можете сказати, хто саме стояв за цими оборудками?
- «Кришувалися» вони з усіх сторін. У цих справах мають поставити крапку правоохоронні органи та суд, і у «1,3 млрд» має з’явитися ім’я – хто конкретно і коли ці борги «нагнав». На сьогоднішній день для нас пагубне не те, що вони є, а те, що ми не знаємо, хто і коли по них прийде. Через це неможливо вести фінансове планування – ми не знаємо, скільки коштів маємо закладати на погашення. Без узгоджених позицій ДФС та Кабміну щодо реструктуризації боргів оздоровити підприємство буде вкрай тяжко.
- Статистика свідчить, що виробництво етилового спирту постійно зменшується – від 33 млн дал в 2006 році до менш як 10 млн дал у 2015 році. В чому причина такого суттєвого погіршення виробничих показників?
- Це взаємопов’язані ринкові процеси – економічна криза і зменшення попиту. На сьогодні для забезпечення внутрішніх потреб ринку нам потрібно близько 15 виробничих майданчиків, за щорічної потреби 10-11 млн декалітрів. Тобто, нині завантажено лише третину наших виробничих потужностей і для стрімкого росту попиту поки підстав немає. Тому всі інші наявні потужності, скоріш за все, будуть простоювати, і, на жаль, не відродяться як спиртові. Вже багато років ніхто не вкладав кошти в основні засоби, їх знос становить 70-75%. Половина майданчиків - це фактично купа металобрухту. Тільки завдяки тому, що держава монопольно встановлює ціни на спирт, - цей монстр взагалі ще тримається. Але ж і у ціни обмежений ресурс. Тому, враховуючи реалії та наслідки неефективного менеджменту, ми і підійшли до підготовки стратегічної програми, яку я презентуватиму на конкурсі від імені компанії.
- Які кроки ви в ній передбачили?І в чому, на ваш погляд, полягає той самий ефективний менеджмент?
- Стратегічний план включає три основні пункти: прозоре ціноутворення, оптимізація витрат (не огульна, а виважена і продумана) і впорядкування господарської діяльності. В компанії потрібно зробити аудит фактично усього – фінансів, боргів, активів, виконавчих рішень, бухгалтерського і управлінського обліку. Щоб ви розуміли, компанія з мільйонними оборотами досі веде бухоблік, по суті, вручну!
Окремим рядком в стратегії зазначаємо питання людського капіталу. Наше завдання - по максимуму зберегти технічні та інженерні кадри. Безперечно, в майбутній інвестиційній програмі ми пропишемо обов’язок інвестора зберігати трудові колективи та надавати переваги працівникам.
Щодо ефективності. Базовим її фактором є видаткова частина компанії. Наші основні партнери – горілчаники, сьогодні вже не готові платити за неефективний менеджмент у вигляді високої собівартості: за роздуті адміністративні штати, застрілі потужності, непрозорі закупівлі і т.д. І це цілком слушне зауваження до роботи Укрспирту. Як монополія, ми могли б наполягати на своєму, але вирішили піти іншим шляхом – в напрямку прозорих ринкових відносин, як у комунікаціях, так і в економіці підприємства. Ми запропонували горілчаникам розробити спільне бачення фінансових показників та механізмів ціноутворення, які б в перспективі дозволили і нам розширити виробництво, і їм не втрачати. Раніше подібної комунікації не було - були інформаційні війни, компромат, диктат і корупція.
Основним джерелом отримання прибутку для нас є харчовий спирт – це наш основний продукт, він становить 90% нашого виробництва. Тому ціна на нього для нас є надзвичайно важливою. Але я вважаю, що складається вона не справедливо. Судіть самі. Ціни на основні складові – сировину (зерно), енергоносії (газ, електроенергія) постійно коливаються, однак ціни на спирт при цьому залишаються протягом року фіксованими. Де логіка?
Йдемо далі. Закупівлі Укрспирту. Тут завжди була купа посередників, які збільшували собівартість одиниці продукції до малоприйнятних рівнів з погляду нормального бізнесу. Донедавна керівників Укрспирту це абсолютно не турбувало. Але сьогодні така ситуація вже нікого не влаштовує. Наша ціль – виходити на прямих постачальників, відмовляючись від тих посередників, які обкладали компанію, по суті, «даниною». На сьогодні велика частина закупівель здійснюється через систему публічних закупівель ProZorro. Плануємо згодом перевести на цю систему усю номенклатуру закупок, щоб зняти усі питання про корупційну надлишкову собівартість.
Відкрию вам секрет. Буквально напередодні бесіди з вами, я мав зустріч з великим європейським газотрейдером, який пропонує в ціні контракту закладати ціну європейської біржі. Абсолютно прозорий механізм ціноутворення, я вважаю. От сьогодні ми відкрили котирування цієї біржі, і якби купували газ за біржовими цінами, то мали б на 250 грн менше на кожній тисячі кубометрів. Це одразу 1,2 млн грн економії! А це вже ресурс для формування привабливої ціни з нашого боку. У формулі ціни на спирт залишатися незмінним може тільки один чинник – рентабельність, яку закладає держава, щоб підприємство залишалося прибутковим. Усе інше – ринок і ще раз ринок, в умовах якого важливо збалансувати інтереси держави та наших партнерів.
- Ви вже дійшли з горілчаниками якихось принципових позицій? Адже гнучка ціна на спирт – це, скажімо так, певні незручності для них.
- Протягом багатьох років горілчані компанії мали фіксовану ціну на спирт, і це їх більше ніж влаштовувало, але сьогодні вони теж погоджуються з нашими аргументами. Більше того, ми готові залучати їхніх фінансистів до комунікації з відповідними нашими підрозділами, щоб обговорити пропозиції, де і що ми можемо оптимізувати заради спільної вигоди.
- Якою, на ваш погляд, має бути сьогодні державна політика на ринку спирту?
- На тих заводах, що стоять, люди чекають приватний капітал, бо вже розчаровані тим, що держава не спроможна вирішити їхню долю. Відновити роботу таких підприємств без інвестора нереально, в керівництві держави це розуміють і тому погоджуються на залучення приватного капіталу у спиртову галузь.
Однак, якщо держава декларує приватизацію, то має подбати, чим зацікавити інвестора та як захистити його інтереси. Зарегульована акцизами галузь навряд чи зацікавить серйозного інвестора. Я особисто вважаю, що рішення про роздержавлення в нашій галузі мають обов’язково підкріплюватися змінами до податкового законодавства.
- Ви маєте на увазі, що держава має надати якісь гарантії вигоди чи пільги?
- Не пільги, а стимули, які б схиляли інвесторів до того чи іншого рішення. Укрспирт випускає різну продукцію – харчовий, технічний спирт, біоетанол та інше. Уся ця продукція має уніфіковану ставку акцизу. А для того, щоб інвесторам було цікаво будувати той чи інший бізнес на наших підприємствах, потрібно варіювати акцизні вимоги. Технічний спирт має обкладатися однією ставкою акцизу, харчовий спирт – іншою і т.д.
У нас наразі близько 10 майданчиків, які готові виробляти біоетанол. Чому б не стимулювати приватний бізнес зайнятися його виробництвом? Плануємо з цього приводу нараду в уряді. Будемо піднімати питання про механізм зацікавлення інвесторів. Разом з асоціацією виробників біопалива ми розробили законопроект про біоетанол з урахуванням європейських директив. В ЄС додають в паливо біоетанол місцевого виробництва. Ми можемо виставити таку ж умову і для вітчизняних виробників палива. Тобто, фактично створити внутрішній ринок для інвестора і гарантувати попит на його продукцію. Таку саму схему можна застосувати і до омивачів вітчизняного виробництва та іншої спиртовмісної продукції.
- Подібний протекціонізм – це шлях до лобіювання та корупції, ні?
- Не згоден. Це державницька позиція і реальні механізми залучення капіталу. Ми зараз шукаємо союзників у цих питаннях. Звертаємось також і до горілчаників – хочете хорошу ціну на спирт, давайте об'єднаємо зусилля і «роздержавимо» надлишкові потужності Укрспирту, що зменшить собівартість основної продукції для вас. Механізми є, і їх багато.
- На якому законопроекті про роздержавлення спиртової галузі - депутатському чи урядовому - зупинилися?
- У даному випадку авторство не важливо, важливі принципові речі, закладені документом. Урядовий законопроект, на відміну від депутатського, отримав відмову профільного комітету ВР. На сьогоднішній день наше бачення йде в унісон із законопроектом Ігоря Лапіна, до розробки якого нас теж залучили. Пропонується абсолютно прозоре роздержавлення галузі в три етапи.
На першому етапі проводиться технічний аудит усіх виробничих майданчиків. Визначаються ті, які існують тільки на папері, «порізані» на брухт, знищені, але які ще мають земельні ділянки, будівлі, під’їзні шляхи тощо. Усе це треба якнайшвидше передати територіальним громадам, в комунальну власність – нехай розпоряджаються майном на свій розсуд. Для нас ці майданчики «померли».
Ще одна група підприємств - це ті, які мають всі шанси отримати нове дихання. Спиртові заводи, які були прив'язані до великих цукрових заводів і орієнтувалися на виробництво спирту не із зернової сировини (з меляси, патоки). Це, зазвичай, потужні підприємства, і вони підходять до виробництва біоетанолу та технічних спиртів. Ми пропонуємо державі спочатку зосередитися на роздержавленні саме цих надлишкових для нас потужностей (це другий етап приватизації). І третя група - це підприємства з виготовлення харчового спирту, для горілчаників. На ті обсяги горілки, які задовольняють внутрішній попит, нам достатньо існуючих 15 майданчиків. На їх базі планується створити публічне акціонерне товариство контрольний пакет якого має залишатися у держави, а все інше – було б виставлено на відкритий приватизаційний конкурс (третій етап приватизації). Цей механізм, в цілому, підтримують фахівці галузі, а також галузеві профспілки, що важливо.
- Вашу позицію може змінити хтось більш впливовий?
- Я вам обіцяю: якщо на мене будуть чинити тиск - мовчати не стану. Ми не шукаємо якихось кулуарних домовленостей, а відкрито і чесно заявляємо: галузь потребує максимальної прозорості і роздержавлення. Якщо ж хтось не погоджується із запропонованим варіантом – будь ласка, ми з командою готові до публічної дискусії.
- Ви пройшли шлях від директора до вищої посади в компанії, зазвичай, на цьому шляху «обростають» як друзями, так і ворогами. Розкажіть, хто ваші друзі, а хто вороги.
- Є люди, які мене, безперечно, підтримують. Але не приховаю, вороги теж з'являються. Буквально минулого тижня проти нас почалася інформаційна війна, яка мала на меті посварити нас із горілчаниками. Тільки-но ми запропонували горілчаникам зустріч і дискусію щодо ціноутворення, одразу в пресі вийшов фейк, начебто я на цій нараді жорстко «наїхав» на одну з відомих горілчаних компаній. Хочу скористатися можливістю і спростувати цю нісенітницю. У нас з партнерами дійсно є розбіжності, але не настільки, щоб не знайти компроміс, а тим більше переходити на особистості.
- Серед українців існує стійке переконання, що державна монополія Укрспирту - це державна монополія для приватного заробітку. Тінізація, кримінал, вбивства, постійна кадрова шарпанина - тому підтвердження. На що ви розраховуєте, маючи такий інформаційний фон за плечима?
- Це те, про що я з самого початку казав – мусимо своєю відкритістю, публічною позицією та діями зламати ці стереотипи. Тому і подавався на конкурс, бо впевнений у собі і своїй команді.
- А як Ви прокоментуєте інформацію про зв'язок з «сильними» світу цього? Ваше прізвище згадується поряд зі ставлениками одіозних тіньових «наглядачів» Укрспирту – колишнього нардепа від ВО «Свобода» Ігоря Кривецького, екс-нардепа від Партії регіонів Юрія Іванющенка.
- Чутки не коментую. Все, що сьогодні пишуть на всіляких «зливних бачках» – чистої води дискредитація. Основний її витік стався, коли я був призначений у 2014 році заступником керівника Старонібабського заводу у Львівській області. Разом з місцевою самообороною ми вигнали звідти директора-регіонала, довівши документально, що підприємство використовувалось для його власної наживи. Суд над ним досі не відбувся. І думаю, у нього й досі вистачає фінансових ресурсів проплачувати будь-яку інформаційну гидоту проти мене в заангажованих ЗМІ.
Якщо сьогодні нам з командою повірять - нам вдасться зламати застарілу корумповану систему управління. За рік ми гарантуємо якісні зміни в галузі і компанії.
- Звучить дуже самовпевнено.
- Все, на що уповноважила мене держава для створення ефективного підприємства, я зроблю. Буде щось заважати і стосуватися не мене особисто, а членів моєї команди, - ми про це повідомимо публічно. Навіть з наявним шлейфом криміналу та зловживань, в Укрспирті можна багато речей змінити толерантно, без бою. Головне, переконати людей та досягти безповоротності процесів. Це реально.
Оксана Поліщук, Укрінформ
Фото: Вікторія Козак, Укрінформ