Бюджет участі. То хто ж учасник: чиновники чи суспільство?
На правах переможця конкурсу в столиці хотілося б залишити деяку рефлексію. Бюджет участі в основному всі хвалять. Нічого не скажеш, є за що. Навіть сам факт проведення такого конкурсу, можливість громадянам впливати на розподіл бюджетних коштів – дорогого коштує. Але як же без ложечок дьогтю? Про них – далі.
Хочу написати про бюджети участі в трьох містах, з якими довелося зіткнутися, і навіть порівняти їх, хоча масштаби, звичайно, зовсім різні.
Отже, громадські бюджети столиці – Києва, обласного центру – Львова та райцентру – міста Славута Хмельницької області.
Почнемо з загальних характеристик. Отже, що ж спільного?
Як на мене, залишилося багато питань до інформаційної кампанії. Адже бюджет участі націлений саме на те, щоб жителі міст розпоряджалися бюджетними грошима – і під час голосування віддавали голоси тим проектам, які вважають найбільш затребуваними для себе.
І якщо в Києві зусиллями авторів конкурсних проектів таки проголосувало 50 тис. осіб, то в тій же Славуті провал вражаючий – було подано всього чотири проекти на загальну суму меншу, ніж виділені на бюджет участі засоби в розмірі 640 тисяч гривень.
До слова, Київ виділив 50 млн, Львів – 16 млн.
У Славуті та Львові, на відміну від Києва, де віддати голос можна було тільки через інтернет, голосування проходило і в "паперовому" форматі за паспортом. А це не тільки позавчорашній день – це і широкий простір для фальсифікацій і адміністративного ресурсу.
Чому так? – питаю в Славуті. Відповідь убила наповал: "Бабусі ж в інтернеті не сидять. А хто ще голосувати буде?" Про контроль реалізації проекту з боку автора в Славуті і не чули.
Місцеві активісти взагалі дізналися про проведення конкурсу вже постфактум. Що це було, друзі мої, що це було? Куди дивився мер Славути Василь Сидор? Не виключено, що це його влаштовувало. Може, так і було задумано?
У Львові "прохідний бал" для реалізації проекту склав всього 26 (!) голосів, в Києві – 795, у Славуті – "перемогли" всі.
Ретельніше треба, друзі, ретельніше. Працювати з інформаційною кампанією потрібно професійно і вчасно, а не так, як цього разу. Адже стартувала ж в столиці повноцінна рекламна кампанія бюджету участі з роликами в метро. Чудово, чи не так? Хотілося б, щоб так, але ж ні! Кампанія стартувала вже після закінчення конкурсу!
Де взагалі були організатори системи голосування перші три тижні конкурсу, які так вчасно для пілотного проекту збіглися з новорічними святами? До середини січня за бюджет участі в столиці проголосувало "аж" близько 4,5 тис. осіб. Соромно для Києва. Чи адекватно в майбутньому робити проект саме в такі терміни? Упевнений, ні, і висновки однозначно будуть зроблені.
Чи буде система передана місту та інтегрована в новий портал столичної влади, який зовсім скоро презентують киянам? Чи допоможе це подолати недовіру до системи BankID, через що бюджет участі не дорахувався тисяч голосів і мало не став бюджетом НЕучасті? Що з безпекою збереження персональних даних? Поки питань набагато більше, ніж відповідей.
Для себе вирішив: шукатиму ці відповіді – не пропущу жодних зборів за цією темою, братиму участь в просуванні бюджету участі. Щоб не повторити попередніх помилок.
Артем Стельмашов
реклама