Якою має бути нова модель української економіки

Якою має бути нова модель української економіки

Аналітика
1798
Ukrinform
Модель економіки, з якою Україна прожила 20 років, здається, доживає останні дні

Погрози ватажків так званих «ДНР» і «ЛНР» уже  мають  результати - з української економіки «віджато» 40 підприємств, які розташовані на території ОРДЛО.  Досі вони працювали в українській юрисдикції, відтепер - ні. Економічні аналітики намагаються прорахувати можливі сценарії подальшого розгортання подій для економіки України. А Прем’єр-міністр  Володимир Гройсман застеріг, що наслідки блокади можуть завадити запланованому 3-відсотковому зростанню ВВП у 2017-му, але водночас зазначив, що цього року Україна зможе провести якісні зміни в економіці, помінявши модель її розвитку. Глава НБУ Валерія Гонтарєва уточнила: падіння темпів росту ВВП може скласти 1,5%.

Відтак Укрінформ поцікавився у економічних експертів - якою вони бачать нову модель української економіки і яких першочергових змін і реформ вона очікує? Адже, здається, що стара модель, яка була тісно  прив’язана до російської, нарешті, віджила своє.

Андрій Клименко, економіст, голова наглядової ради «Майдану закордонних справ»:

Перше кредити під «нормальні» відсотки. Друге – коридори – для авіабудування, космосу, медичних технологій, IT

«Думаю, що треба брати досвід Грузії часів першого президентства Саакашвілі. Тоді був прийнятий абсолютно геніальний документ - Акт економічної свободи, який стосується дерегуляції та оподаткування і, що важливо, є частиною конституції.

Тому по-перше - нам потрібно максимально дерегулювати все, що пов'язано з веденням бізнесу – прибрати непотрібні регуляторні акти, інспекції. Це слід зробити не на рівні постанови Кабміну, а, можливо, на конституційному рівні, щоб у довгій перспективі, будь-який новий уряд не міг це змінити.

По-друге, потрібно нарешті забезпечити в Україні нормальні кредити на рівні 6-8% річних, як це є в усьому цивілізованому світі. Тому що за рахунок кредиту під 20% річних, який є в нас зараз, можна лише фінансувати спекулятивні операції з валютою, чим у нас, значною мірою, і займаються всі банки на валютній біржі. Тобто сьогоднішня банківська система – не для економіки.

Після цього, наприклад, держава може сказати, що буде протягом 10 років цілеспрямовано підтримувати наукові дослідження в сфері  авіації, космосу, медичних технологій, ІТ - тобто задати коридори. А бізнес дуже чітко на це зорієнтується.

Якщо говорити про якісь напрями розвитку - мене особисто турбує деіндустріалізація країни. Не може бути країни без інженерів, конструкторів, учених. Тому потрібно особливо розвивати приладобудування, машинобудування, конструкторські бюро тощо, проводити дослідження в авіації, космосі, озброєнні, ракетній техніці, і взагалі серйозно підтримувати сучасні технології виробництва всього, що можливо.

Що стосується регіонів Донбасу, зав'язаних на єдиний технологічний цикл (металургія, кокс, вугілля тощо), де ще є доменні процеси і коксові батареї відповідно, то ці технології у світі давно вважаються ретро-екзотикою. Шахти там не рентабельні і всі роки незалежності дотувалися з бюджету. Це в чомусь нагадує події 70-х років минулого століття, часів Маргарет Тетчер, коли у Великобританії були прийняті дуже болючі заходи щодо припинення видобутку вугілля на нерентабельних шахтах. Але як бути з тими людьми, що зараз працюють на шахтах – мають сказати спеціалісти».

Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій:

Донбас підлягав економічній реструктуризації за будь-яких умов

«Значна частина українського бізнесу тією чи іншою мірою уже пристосувалася до ситуації розділеної України. Мале і середнє підприємництво переорієнтувалося, і навіть показує незначне економічне зростання (хоча переорієнтація і має вимушений характер). Далі багато залежатиме від наших суто політичних рішень.

Якщо ми визнаємо, що відповідні території окуповані Росією, то зрозуміло, що режим економічної співпраці з ними має бути іншим – більш обмежувальним, таким, що враховує військові питання. З іншого боку, навіть до початку військових дій, Донецький і Луганський регіони були високопроблемними. Вугільна промисловість не має великої історичної перспективи, тому і Донецький промисловий потенціал, в принципі, не може, не міг далі існувати у звичному для нас вигляді. Там однаково стоїть і стояло питання реструктуризації.

Взагалі ж реструктуризація має стосуватися всіх продуктивних сил України, тому що 21 сторіччя – сторіччя ефективних економік, які будуються на якісно нових технологічних процесах, зокрема на виробництвах, які пов’язані з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій.

Що стосується нашої поточної економічної ситуації, то теоретично можливі два варіанти. Перший – ми повністю втрачаємо економічний контроль над територіями Луганської і Донецької області. Для України це означатиме втрату частини надходжень, появу багатьох інших проблем і вимагатиме відповідних дій – стимулювання материкової промисловості та появу іншої моделі економічного розвитку - територіально-галузевої.

Другий - ми відновимо контроль. Одразу постають питання, пов’язані з відбудовою регіону. На сьогодні значна частина економічно активного населення, підприємницькі кола, залишили цю територію і не збираються туди повертатися. Тож знову постає питання перезапуску і реформування цих територій як економічних комплексів».

Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку:

Головне, що Україні доводиться таке долати уже не вперше

«Пострадянська економіка України була економікою катастрофи, тому що значна її частина працювала на армію «великої держави», і як тільки ця держава розвалилася, то десь із 60 відсотків усієї нашої індустрії просто втратило ринки. Президентом Кучмою першого строку були проведені реформи, які спасли нашу країну, і після 1999-го економіка почала рости вже по-новому, в приватизаційному режимі. Тому ми мали наступні 8 років зростання. Після цього українська економіка вступила в кризу, яка співпала зі світовою, можна вважати, що починаючи з 2008-го – ми весь час знаходимося у кризі. Зараз у нас діє модель кризового існування, де основна частина бізнесу знаходиться в депресивному стані, особливо після монополізації часів Януковича. Тому наша нинішня економіка - це розвалена економіка, хоча зараз у ній починають пробиватися паростки нового. Починає індустріалізуватися і ставати сучасним сільське господарство, а саме рослинництво; також є зростання в ІТ-сфері.

А говорити про нову модель економіки поки що зарано, оскільки зміни ще надто малі. Зараз лише перший рік зростання, що є безпрецедентним успіхом, починаючи з 2008 року. Те, що ми зараз маємо в економіці – це перші обнадійливі ознаки, який подає тяжкохворий, стан якого залежить від правильного лікування».

Юлія Горбань, Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-