Войцех Балчун, голова правління ПАТ "Укрзалізниця" - 20.12.2016 09:00 — Новини Укрінформ
Войцех Балчун, голова правління ПАТ "Укрзалізниця"
З "Укрзалізниці" можна зробити діамант
20.12.2016 09:00 9017

- Без сумніву, моя нинішня перспектива є іншою, ніж тоді, коли я тільки розпочинав роботу в компанії. Крім того, якщо взяти до уваги, що я іноземець із зовсім іншої реальності, інших традицій, інших юридичних категорій і так далі, то ця перспектива є зовсім іншою. Якщо йдеться про опір, то я живу в реаліях, коли мене практично в безперервному режимі бомбардують інформацією про те, як погано чи навіть патологічно працює компанія у багатьох сферах. Я не кажу про повсякденну діяльність, а про всі ці "схеми", які "обліпили" компанію фактично на 100%. Скажу навіть більше: всі твердять, що найгірший період в Укрзалізниці - це останні 3-4 роки.

Важко працювати у такій реальності, коли весь час отримуєш лише негативну інформацію. Опір системи гігантський

- Тобто вже після Революції Гідності?

- Так. Не знаю, можливо це через тимчасовий характер правління компанією. Усі ті, хто приходив, переслідували ціль не зробити щось хороше для компанії, а зробити що можна для себе, оскільки мали перед собою дуже коротку перспективу роботи. І це дуже страшно здеморалізувало фірму. Тому мені ментально важко працювати у такій реальності, коли я весь час отримую лише негативну інформацію. Опір системи гігантський.

Кілька місяців тому в своєму колі ми погодилися з думкою: якщо ми залишимося до кінця року, то він для нас буде дуже "гарячим". Адже, якщо ми залишимося, то лише наблизимося до моменту, коли потроху почнемо розуміти, про що йдеться і свідомо управляти компанією. Це так відбувається, оскільки такими є процеси прийому в управління великої організації та ще й в іншій країні. Фактично, так і сталося, що всупереч багатьом ініціативам різних осіб нам перешкодити, ускладнити роботу, включаючи внутрішній саботаж, ми залишилися до цього періоду, і те, на що ми очікували, зараз відбувається. Коли ми почали торкатися дуже вразливих тем роботи "Укрзалізниці" - розподілу вагонів, фінансових питань, - то розпочалася організована, багатовимірна кампанія. Не забуваймо також про наші пропозиції, що стосуються тарифів. І всі ці пазли склалися в одну масовану, безпардонну атаку з розрахунком зробити все можливе, щоб поляки виїхали якомога швидше.

- Звідси виникає питання: чи вас і вашу команду з Польщі це не відлякує? Чи ви й надалі готові тут працювати і боротися?

Розумію, що відразу не зможемо полагодити щось, що псувалося понад 20 років

- Моменти сумнівів кожен із нас має майже через день. Ми мали дуже складні моменти, оскільки це все функціонує навпаки, ніж це б мало бути. Скажу так: якби не надія, яку мені дав, насамперед, прем'єр-міністр Володимир Гройсман, а також віце-прем'єр-міністр Володимир Кістіон, який нас підтримав і розуміє всі ці процеси, а також, звичайно ж, перший віце-прем'єр Степан Кубів, то нас, ймовірно, вже тут би не було зараз. Це нам дає надію і відчуття, що не варто здаватися, оскільки це прекрасна компанія, з гігантським потенціалом, стратегічна з точки зору держави, і яка має величезний вплив на економіку України. І з неї, насправді, можна зробити діамант. Але цей діамант можна буде зробити виключно тоді, коли буде політична підтримка, буде час, і ми зможемо усунути певні "схеми" чи мінімізувати їхній вплив, оскільки я теж не наївний і розумію, що відразу не зможемо полагодити щось, що псувалося понад 20 років. Це все завдання на чергові 20 років. Але я виходжу з такого розрахунку, що кожний малий успіх щодо обмеження "сірої" зони впливу в фірмі цих "схем" може бути гігантським економічним та фінансовим успіхом "Укрзалізниці".

Однак, ми зробили багато справ. Насамперед, ми зберегли поточні можливості компанії, оскільки був такий план, щоб компанія збанкрутувала. І я відкрито про це кажу. Не хочу зупинятися на тому, хто і що (хотів зробити - ред.), але знаю в деталях, які дії готувалися... Ми отримали компанію без запчастин, без справних вагонів та локомотивів, із сильно зниженим рівнем запланованих витрат, наприклад, на ремонт вагонів. А йшлося про те, щоб показати: прийшли поляки і нічого не змогли зробити! Не кажу вже й про те, що мав також бути дефіцит палива. І таких акцій було кілька, а остання була зовсім нещодавно. Тоді було розповсюджено інформацію про те, що у нас проблеми з паливом... Ми уклали контракт за дуже привабливою ціною на паливо, але ринкові ціни різко пішли вгору. А якщо звернути увагу, що тендерна процедура триває 55-65 днів, то за цей час може багато чого статися. Ну, і виявилося, що є ризик, що контрагент, якого обрано під час тендеру, може не підписати угоду. І тоді ми залишимося без палива. Це дало сигнал для започаткування великої кампанії проти нас, оскільки був розрахунок, що ми зупинимося, і тому треба кинути на стіл усі сили й усі аргументи. Але ми не зупинилися, хоча в минулий четвер була спроба паралізувати роботу тендерного комітету, щоб не відбулося підписання угоди. Реальність, з якою я маю справу щодня, є понурою.

- Але тендер вдалося врятувати?

- Ми вирішили це питання: паливо постачається.

- І ще будуть нові контракти на поставку палива?

- Так, ми оголосили дев'ять тендерів. Усі вони мають завершитися до кінця року, якщо не буде блокування в Антимонопольному комітеті. Треба усвідомлювати, що там теж діють "схеми". Я весь час із цим стикаюся, але мені дає сили поставлена мета: спробуй, не здавайся, ми тебе підтримуємо (влада - ред.), і я намагаюся виконувати свою роботу якомога краще.

"ПІДШІПТУВАЧІ" СІЮТЬ РОЗБРАТ МІЖ БАЛЧУНОМ Й ОМЕЛЯНОМ

- Ви сказали про підтримку від прем'єра, віце-прем'єрів. А чи відчуваєте також підтримку від міністра інфраструктури Омеляна?

- Я намагаюся утримувати якнайкращі, конструктивні відносини з міністерством. Це не так просто, але працюю над цим. Є багато емоцій і багато "підшіптувачів", які ходять і намагаються посіяти розбрат.

- Розбрат між вами і міністром Омеляном?

- Так. Але я намагаюся докладати максимальних зусиль, щоб ці відносини були якомога кращими. Я весь час розраховую, що вони будуть конструктивними, що ми будемо співпрацювати, як і з першим заступником міністра. Ми намагаємося конструктивно співпрацювати, оскільки розв'язуємо проблеми не тільки "Укрзалізниці", яка є елементом усієї транспортної системи України.

У цій сфері ми робитимемо наступні кроки. Перший - розподіл по коштах, щоб ми розуміли, де ми заробляємо, а де втрачаємо, яким чином маємо управляти цією системою. У практичній сфері - стратегія на п'ять років. Ми розпочинаємо великий процес відновлення рухомого складу і потенціалу залізниці з перевезень, аби уникнути таких проблем, які мали місце цього року. Йдеться не лише про фізичну відсутність виготовлених чи відремонтованих вагонів, а про те, що система розподілу вагонів служила не "Укрзалізниці", а різним "схемам". Наприклад, два чи три місяці тому ми виявили, що одна з наших філій, на балансі якої були зерновози, яких нам так не вистачало восени, підписала у травні комерційний контракт і віддала 500 вагонів в оренду приватній фірмі. Відтак, вони виїхали з України до Казахстану. І тепер нам треба буде їх повертати назад.

Торік ми купили 28 вагонів, цього року їх буде тисяча, а в наступному - дев'ять тисяч

- Досить скандальна ситуація...

- А перелік таких скандалів є дуже довгим. Це атакування нас не є випадковим. Воно показує, що тут так все функціонує. Ніхто не думав про інтереси "Укрзалізниці". А зараз треба подумати про це, а не тих, хто наживається на компанії. Я завжди в Польщі повторював, і тому там вдалася реформа Cargo (вантажних перевезень PKP - ред.) - не хочу боротися з ринком, нашими контрагентами, постачальниками. Потрібно збудувати збалансовану модель: ви заробляєте, але "Укрзалізниця" теж має заробляти, а не бути дійною коровою, яка потім збанкрутує, або її хтось викупить за копійки. Моїм завданням є відбудова компанії. Ми інвестуватимемо величезні кошти - буде 9 тис. нових товарних вагонів, 1070 зерновозів, які будуть перероблені з цементовозів. Відтак, ми вперше з 1993 року матимемо додаткові зерновози. Це не порівнюється з минулим роком: торік ми купили 28 вагонів, цього року їх буде тисяча, а в наступному - дев'ять тисяч. Це показує, що ми зробили за кілька місяців. У цьому бізнесі немає чудес і феєрверків. Нам потрібно усувати посередників там, де це можливо, по-іншому підходити до тарифної політики. Це породжує агресію в певних колах, але іншого виходу немає. Якщо ми почнемо інвестувати в рухомий склад, покращувати сервіс для пасажирів, тоді ці зміни буде видно.

- Від популізму немає ліків. Я виконую свою роботу настільки добре, настільки можу. Поки український уряд бачитиме сенс у моїй місії, то я продовжуватиму свою роботу. Якщо він не бачитиме такої потреби, то він мене звільнить, або в мене завершиться контракт. У цьому не буде жодної трагедії. Для мене це менеджерський виклик, відповідальність за репутацію Польщі й особисту репутацію, над якою я працював понад 20 років. Чесно виконувати свою роботу - це для мене основна мотивація. А якщо я повернуся до Польщі, то всі будуть щасливими: моя сім'я, мої колеги з групи, що врешті присвячу їм стільки часу, скільки потрібно. І я повернуся до світу, з якого я походжу, це мій світ. Але я дуже сильно втягнувся в те, що є в Україні, і, щиро кажучи, я ототожнюю себе з цією компанією, оскільки я бачу, що це прекрасна країна з величезним потенціалом. Просто треба це використати.

- Не можу не запитати про залізничне сполучення Києва з Перемишлем. Все відбувається за графіком?

- Всі деталі допрацьовуємо, щоб знову щось негативне не вийшло. Наш пасажирський департамент добре попрацював, але я також це ще особисто контролюю. Я розраховую, що все буде добре, і перевірка на кордоні відбуватиметься швидко. Зрозуміло, що це непросте питання, пов'язане і з проблемами на кордоні, контрабандою. Але ми домовилися, і я розраховую, що буде так, як ми й очікуємо.

- А що з вашою групою Chemia ("Хімія" - ред.)? Вам вдається поєднувати роботу і своє хобі?

- Упродовж останніх кількох місяців я був поглинутий роботою в "Укрзалізниці", і недостатньо приділяв увагу групі. А це викликало певні зміни. З групи пішов наш вокаліст. Але я відчуваю, що чесно виконую свою роботу. Мені намагалися в Києві закидати, що я не повинен показувати свою музичну активність. Але я ненавиджу лицемірство. Музика є частиною мого життя. І те, чим я займаюся у свій вільний час, є суто моєю справою. Якщо я це балансую, то ефективність моєї праці зростає. Зараз ми готуємо новий альбом. І якщо це діятиме, то моя ефективність в "Укрзалізниці" буде набагато вищою.

- Ваша родина так і залишилася у Варшаві. Ви не перевезли її до Києва?

- Ні, моя родина залишилася у Варшаві. У Києві ми втрьох мешкаємо і на 100% присвячуємо себе "Укрзалізниці".

- Тобто ви з колегами винаймаєте помешкання?

- Так, з Мареком Залесним й Іренеушом Васілевським, які є членами правління "Укрзалізниці".

- А що вам найбільше подобається в Україні. Чи маєте може які свої улюблені місця, чи, скажімо, улюблені українські страви?

- Я не маю багато часу на якесь культурне життя. З офісу виходжу не часто, лише на обіди. Але я люблю клімат Києва, люди тут є відкритими, столиця дуже гарною. Зрештою, Одеса та Львів також.

Юрій Банахевич. Варшава-Київ.

Фото: Анастасія Сироткіна, Олег Петрасюк, Данііл Шамкін.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>