Чи буває вибір у резервації?

Чи буває вибір у резервації?

1001
Ukrinform
Не сприймають «вибори» в «ДНР» всерйоз. Люди на цій знищуваній Росією території в основному просто виживають

Донецьк сьогодні – в окупації далекого, чужого, нав'язаного "русского мира", який, мабуть, вже витіснив і донецький.

В окупації порожніх, майже безлюдних вулиць, у похмурих обличчях і опущених очах людей, в дивній, стриманій тиші пасажирів у громадському транспорті...

ДОНЕЦЬК В ОКУПАЦІЇ: НЕ БАЧУ, НЕ ЧУЮ, МОВЧУ

Так, в автобусах, трамваях, тролейбусах навіть по мобілках ніхто не говорить, а під час дзвінка майже завжди звучить одна відповідь: «Я потім передзвоню, я в транспорті». А колись, зовсім недавно, до цієї війни, багатьох дратувала безцеремонність пасажирів, які голосно ділилися своїми життєвими турботами в трубку від зупинки до зупинки. Так, пам'ятаю, навіть у деяких магазинах раніше вивішували оголошення: «Просимо не розмовляти по телефону». Втомлювалися тоді продавці від чужої балачок... Тепер все по-іншому. Люди замовкли. Такі зараз часи. Підозрілі. Окупаційні.

Хоча «республика» – на порозі майбутніх «выборов». До цього дня – 11 листопада – залишилося зовсім небагато. І мешканці повинні вибрати «главу» замість убитого Захарченка, новий склад «народного совета ДНР». Але передвиборчої метушні у звичайному для нас розумінні немає ніде. Хоча кандидатів на «пост главы ДНР» аж 5. Свої кандидатури висували 10 бажаючих, але їх «зарезали», не підпустили до цих «справедливых и чесных выборов».

Павел Губарев
Павло Губарєв

Найбільш одіозний з тих, кого «не прошли», – Павло Губарєв, той самий «народный губернатор», якого навіть сумнозвісний регіонал Коля Левченко намагався урезонити на головній сцені міста Донецька ще у березні 2014 року... Тоді протимайданні тільки підняли свої голови, підкріплені величезним десантом «русских братьев» з Ростова. Це вони з шаленими і п'яними криками «Рассея» заглушали в Донецьку здоровий глузд, розум і совість.

На тій хвилі возз'єднання з Росією і злетів якийсь Губарєв, якого потім, коли відіграв свою роль актора, свої ж «республиканцы» кинули куди подалі. І першого разу не допустили до псевдовиборів, коли Захар «победил», і зараз теж викинули зі списку кандидатів. Губарєв нібито надав невірні дані про доходи та майно. Навіть дружину його недавно викрадали, а також закривали його ЗМІ.

Такий він, «русский мир» – неугодні Москві сьогодні викидаються зі списків з різних причин і різними шляхами.

Так, деякий час тому в Донецьку був черговий теракт: підірвали членів так званої «компартии ДНР». У результаті вибуху постраждало троє людей, серед яких – один з претендентів на посаду ватажка «ДНР», колишній їхній «министр обороны» Ігор Хакімзянов.

Раніше ще один борець за посаду керівника «республики» – екс-голова «совета безопасности ДНР» Олександр Ходаковський заявив, що його не пустили через кордон, коли їхав з РФ реєструватися кандидатом...

Денис Пушилин
Денис Пушилін

5 жовтня була завершена реєстрація кандидатів на посаду «главы ДНР». Так хто ж на сьогодні залишився? Це Роман Храменков – 1978 р.н., депутат «народного совета ДНР», місце проживання – місто Єнакієве; Олена Шишкіна – 1978 р.н., займається індивідуальною адвокатською діяльністю, місце проживання – Донецьк; Володимир Медведєв – 1962 р.н., пенсіонер, місце проживання – Донецьк; Роман Євстіфєєв – 1970 р.н., пенсіонер (раніше був начальником ДАІ Куйбишевського району Донецька), місце проживання – Донецьк. Ну, і п'ятий – Денис Пушилін, 1981 р.н. Сьогодні він живе у Донецьку і виконує обов'язки «главы ДНР». Він місцевий, родом з Макіївки, навчався, але не закінчив Макіївський інженерно-будівельний інститут. З 2011 року по 2013 рік був функціонером руху «МММ» Сергія Мавроді, був волонтером, а потім, коли на основі «МММ» була створена однойменна партія, Пушилин став її членом. Від цієї, з дозволу сказати, політичної сили у 2013 році балотувався до Верховної Ради на перевибори у 94-му окрузі у Київській області, зайняв 19 місце і отримав 0,08 %.

У квітні 2014 року став «заместителем народного губернатора Донецкой области» Губарєва, був одним із співорганізаторів псевдореферендума 11 травня про незалежність «республики», а коли її проголосили, став «сопредседателем временного правительства ДНР», а потім і «председателем».

7 вересня 2018 року після вибуху в кафе «Сепар» у Донецьку і смерті ватажка «ДНР» Захарченко, Пушилін став тимчасово виконуючим обов'язки «главы ДНР» . Наприкінці вересня, коли було оголошено про «выборы», подав документи для участі в них.

НАВІЩО АГІТУВАТИ?

Сьогодні в Донецьку – рідкісні та поодинокі його агітаційні намети. Але тільки його, решти взагалі немає ніяких. В одній – роздають газети на підтримку Пушиліна і збирають підписи за нього. Але ажіотажу немає ніде, навіть близько, поруч – нікого, крім випадкових перехожих, які чіпляються оком за безкоштовні газетки.

Дві літні пенсіонерки розповіли, що підійшли розжитися газеткою, але натомість за агітку самотньо «работающая» жінка в наметі стала примушувати їх підписуватися «за Пушилина». Те, що треба було, крім підпису, вписувати в листок дані паспорта, якого не було у стареньких, не збентежило працівницю. «Ничего, что нет с собой паспорта. С этим решим. Вы просто подпишитесь», – наполягала вона. Але пенсіонерки перетворилися на глухих, сліпих, нічого не розуміючих і швидко забралися геть.

Такий він, «передвиборчий» Донецьк. Агітаційних плакатів і розтягнутих транспарантів, біг-бордів, банерів з кандидатами немає ніде. Як і раніше висить повсюди небіжчик Захарченко зі своїми мертвими обіцянками про процвітання республіки. Така сумна реальність. І все.

Правда, «доверенные лица» на посаду «главы ДНР» Дениса Пушиліна роз'їжджають по збереженим підприємствам з умовляннями та агітацією за свого кандидата.

«Республике нужен сильный лидер, готовый отстаивать интересы народа Донбасса на международной арене и имеющий такой опыт», – звучать завчені фрази на зустрічах з працівниками «Макіївкокс», «Стиролу», Комсомольського рудоуправління, «Цемент Донбасу», «Макіївпогрузтранса» та ін. Робітники на підприємствах не сильно переймаються – їх більше цікавить зарплата, комуналка і турбує пожираючі їх злидні.

До бюджетників агітувати ніхто навіть не їздить. Навіщо, вони і так всі на короткому повідку. За копійчану зарплату і поїдуть, і підуть, і кинуть куди треба бюлетені. Як інакше? Адже не було складно звезти їх десятками автобусів у вихідний день на похорон ватажка Захарченка.

До речі, і зараз місце, де він отримав своє, оточене стрічками, проїзд туди заборонений. Кафе як і раніше зруйноване, але на асфальті біля входу – чорний гранітний камінь із зазначенням, хто тут віддав богу душу, ну, і партикулярні квіти в білих вазонах (такі зазвичай стоять рядами у квіткових кіосках). Кожен може поплакати: тут провів останні свої хвилини «Батя», встиг добре пожити і нажитися на «республике».

ЯК «БАТЯ» І КОМПАНІЯ НА «МОЛОДОЙ РЕСПУБЛИКЕ» НАЖИЛИСЯ

Зараз у Донецьку «копают» кремлівські керівники – ревізори з Мінфіну, Мінекономіки та Контрольного управління РФ. Їхнє завдання – розслідувати фінансові подвиги «Баті» та його друга «Ташкента»-Тимофєєва, який очолював «налоговую». Обізнане джерело розповіло російському каналу «Незыгарь» Telegram про хід цього розслідування, – двоє героїв «ДНР» накрали більше 24 мільярдів рублів, перевели їх готівкою в Росію, Іспанію і через офшорні схеми – в закордонні банки. Ними куплені і перебували в стадії закінчення будівництва 4 вілли з гектарами землі (по одній на кожного в кожній з країн) – 2 в Італії і 2 в Іспанії.

Кажуть, що виявили навіть пропажу складів з вугіллям разом з вагонами, а після виділення грошей на закупівлю і розведення 11 тисяч голів породистої худоби у Старобешівському районі – загадковим чином дематеріалізувалися і гроші, і худоба.

Ось такі в «квазиреспублике» вживаються подвійні стандарти – і шанують «героя», і виводять на чисту воду одночасно. І одне іншому зовсім не заважає!

Трапезников , Захарченко
Трапєзніков, Захарченко

Втім, тих, хто був у найближчому оточенні Захарченка, після його вбивства вже всіх прибрали – кого куди. Його заступник, якийсь Дмитро Трапєзніков, який відразу після смерті ватажка став виконуючим обов'язки «ДНР», давно втік у Росію. А 7 вересня, як відомо, на цю посаду поставили Пушиліна. Для Москви він виявився більш підходящим.

Пушилін, до речі, вже з'їздив до Москви і домовився про підтримку, в тому числі і матеріальну. Про це трубить місцеве телебачення в «ДНР», а також «Вести ФМ» – російська інформаційна радіостанція, яка віщає в «республике», і яка щодня ввечері годину-дві надає свій ефір для ДНР-івських журналістів. Місцеві ЗМІ хвалять Пушиліна-парламентера і покладають надію на процвітання республіки щедротами Кремля.

Гиркин
Гіркін

А колишній керівник бойовиків на Донбасі Ігор Гіркін, відомий також під прізвиськом Стрєлков, в ефірі одного з YouTube-каналів заявив, що ситуацію з вибором Кремлем Пушиліна на голову «ДНР» можна описати фразою:Мы думали, что это дно, но Пушилин постучал снизу». «Очень много людей действительно считали, что хуже Захарченко быть не может. Я тоже был близок к такой оценке этого персонажа, что не собираюсь скрывать даже после его смерти. Не будем разбирать «достоинства» покойного, но реально я тоже считаю, что Пушилин постучал снизу. Человек, который не просто жулик, а жулик-жулик, абсолютно продажная проститутка , – видав Стрєлков, підкресливши, що Пушилін дуже покірний раднику президента РФ Володимира Путіна Владиславу Суркову.

Тому, судячи з усього, Кремль дозволить «выбрать» тільки його.

Звичайно, до смерті Захарченка про жодні «выборах в псевдореспублике» навіть не заїкалися. Так, якась депутатша від Будьонівського району прийшла на «совет ДНР» і заявила, що виборці району проти цих осінніх виборів. На цій підставі Захарченко тоді і скасував їх. Вірніше, жителям «ДНР» оголосили, що якщо Верховна Рада продовжить особливий статус Донбасу, то виборів не буде, тому що необхідності в них немає. А якщо в Україні ухвалять інше рішення, то в «ДНР» призначать «выборы». Тому ще наприкінці літа ніхто про «праздник демократии» по-донецьки навіть не думав. Остаточне усунення проблеми Захарченка змінило весь розклад гри.

ПІД ЧУЙНИМ КЕРІВНИЦТВОМ КРЕМЛЯ

Головою так званої «центральной избирательной комиссии» незаконно проголошеної «Донецкой народной республики» 8 вересня поставили якусь Ольгу Позднякову. Вона громадянка РФ і запропонував її Пушилін. Раніше вона працювала таким собі «руководителем специального штаба по контролю над переводом предприятий украинской юрисдикции под внешнее управление ДНР».

Тож Москва таки вирішила проводити тут «выборы». Тому і надриваються ручні ЗМІ, налаштовують, так би мовити, електорат.

А що люди? Вони на цій знищуваній Росією території в основному просто виживають. Приїжджому відразу кидаються в очі майже безлюдні супермаркети, колись галасливі і дуже відвідувані, на парковках – зовсім небагато машин, і навіть вечір тут настає набагато раніше, ніж до війни. Комендантська година - з 23.00, але вже після 19-20.00 у Донецьку нікуди не поїдеш – громадський транспорт весь роз'їжджається по парках, залишаються лише таксі. А кому сьогодні в «ДНР» таксі по кишені? Тому громадські зупинки до вечора порожні, ніхто нічого вже не чекає.

Магазини теж в основному закриваються о 19.00 – навіть влітку, коли ще було зовсім світло, торгові точки по місту вже припиняли роботу. Жителям дворів, де розсипані дрібні магазини, продавці пояснюють, що їм треба встигнути роз'їхатися по домівках, тому змушені закриватися. Великих супермаркетів залишилися одиниці, і вже жоден з них не працює цілодобово, як було до війни. Та й якість продуктів стала набагато гіршою, зазначають донеччани. Дуже багато у магазинах низькопробного російського товару на полицях. «Чай, напевно, з тирсою змішують. Молочні продукти огидні, ковбаси ніякі», – нарікають люди, рахуючи тепер кожен російський рубль. Тому через лінію розмежування і везуть продукти з України, скільки донесуть. Так само і з ліками. Російські, як правило, сумнівні і дуже дорогі.

На запитання: «Які настрої загалом у людей в Донецьку?» – як правило, відповідають: «Які можуть бути настрої в резервації? У нас тут в основному живуть, так би мовити, у 3-«Д» вимірюванні – «доїдаємо», «доношуємо», «доживаємо».

І це не гумор, це така, на жаль, дійсність. Основну масу населення складають пенсіонери, тому що молоді, та й людям середнього віку працювати ніде, тому багато тих, хто ще не виїхав від війни, виїжджають з «ДНР» у пошуках роботи.

Тому «выборы» і передвиборчі всі справи існують самі по собі, життя людей в «ДНР» – саме по собі. Не сприймають усі ці ігри тут всерйоз. На одне сподіваються - що якось все закінчиться, хтось домовиться, якось щось поділять, і, можливо, повернуться минулі часи. Багато хто, звичайно, чекає Україну, але п'є заспокійливе і хоче дожити до цього часу, до миру, до стабільності, до того, коли повернеться у Донецьк звичне раніше і таке цінне тепер спокійне життя.

Олена Єленська, Донецька область

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-