Гра барв і форм у пандемійні будні

Минулими вихідними в Анкарі закінчилася 7-ма міжнародна виставка сучасного мистецтва ARTANKARA. Український стенд ряснів відвідувачами й перетворився на фотозону. Твори сучасного образотворчого та прикладного мистецтва українських митців привертали жваву увагу й започатковували дискусії, зокрема про те, чи змінилися підходи і значення мистецтва в умовах світового локдауну.

Представлені на українському стенді картини створили українські художники в Туреччині в рамках проєкту İstanbul Artist Residency, який вдалося провести перед самим локдауном навесні минулого року. Кураторкою проєкту є Поліна Сьомочкіна – українська художниця, яка живе в Стамбулі. 

Українське сучасне прикладне мистецтво було представлене керамічними витворами майстрині Олесі Дворак-Галік.

ЛОКДАУН ТВОРЧОСТІ НЕ НА ЗАВАДІ

Поліна Сьомочкіна жартує, що організація та участь у мистецьких заходах перед самим локдауном стають традицією. Торік перед самим закриттям авіасполучення вдалося зібрати українських художників на İstanbul Artist Residency. Коли у світі скасували всі мистецькі заходи, на İstanbul Artist Residency було створено унікальні роботи. Цьогоріч ARTANKARA завершилася на день раніше через комендантську годину, запроваджену по всій Туреччині.

Ідея İstanbul Artist Residency – робота художників разом, в одному приміщенні, вихід за звичні, усталені рамки в творчості, обмін досвідом. Торік українські митці концептуально працювали з ідеєю палімпсестів та колективної пам’яті.

Палімпсести – це старовинне письмо, яке було згодом переписане, але нижня частина якого збережена. Це також про нашарування досвіду, колективної пам’яті, життя, думок різних поколінь, історичних етапів, цілих епох. Поліна Сьомочкіна бачить символізм у проведенні İstanbul Artist Residency саме в Стамбулі, оскільки саме мультинаціональне та мультикультурне місто, його багата історія та різноманіття є яскравим прикладом палімпсесту.

Роботи українських художників Дениса Струка, Сергія Савченка, Юрія Коваля, Ніни Мірашкіної, створені на İstanbul Artist Residency, несуть спільне бачення колективної пам’яті. «Вони про те, що хоч як би ми переписували своє життя, думки, ставлення – все одно основа, пам’ять, досвід минулих поколінь залишаються», – каже Сьомочкіна. Картини, представлені на ARTANKARA, після виставки помандрували до Стамбула, де вже в травні братимуть участь у новому міжнародному заході.

ВІДЧУТТЯ КРАЇНИ ТА ЕНЕРГЕТИКИ ПРОСТОРУ

Поліна Сьомочкіна живе в Туреччині три роки. Відзначає, що країна її приваблює, вона відчуває особливу енергетику та синергію. І пандемія тому не на заваді. «Мої бажання, навіть найбільш сміливі, здійснюються тут, ніби хтось мене направляє», – каже вона. Мисткиня впевнена, що за «чарівного» сприяння Стамбула вдалося організувати комфортний і сучасний простір для İstanbul Artist Residency, зібрати там українських, турецьких та закордонних митців. Анкара «допомогла» представити український стенд міністру культури й туризму Туреччини Нурі Ерсою.

Олеся Дворак-Галік погоджується, що мистецтво в пандемію ще більш затребуване, аніж до неї. «Ми всі в умовах COVID-19 опинилися у закритому просторі, тому стали звертати більше уваги на те, чим оточені, якими речами, яку енергію вони несуть. Роль мистецтва у наповненні власного простору неоціненна», – впевнена мисткиня.

Вона радить не зупинятися ні в творчості, ні в реалізації задумів. З власного – попри пандемію, керамістка мала персональну виставку, брала участь у міжнародних онлайн-виставках, розширила представлення своїх робіт на міжнародних майданчиках із продажу творів мистецтва. Час, що звільнився, сприймає як можливість для творчих трансформацій, навчання та неспішної роботи.

ІНТУЇТИВНА КЕРАМІКА – ПОДОРОЖ ЗОВНІШНІМ ТА ВНУТРІШНІМ СВІТАМИ

Твори Олесі Дворак-Галік на цьогорічній виставці в Анкарі доповнюють ідею палімпсестів. Одна з робіт має назву «Відображення». Мисткиня заклала в неї бачення світу, його розвиток та трансформацію з часів Трипільської культури. «Відображення» – це композиція-трансформер, з якої кожен може скласти власний твір, втілити свої асоціації й бачення. Керамічні частини оздоблені трипільськими орнаментами, які символізують засівання поля й зародження нового життя.

При складанні кожна з окремих частин відбивається в іншій, ніби створюючи нематеріальний зв’язок і єдиний простір між ними. Під час створення композиції «Відображення» майстриня використовувала вторинну сировину, що влучно єднає давні мотиви з актуальними для сьогодення питаннями екологічності існування.

Ще одна інсталяція мисткині – «Котилися буди у блуди». Вона зроблена з тарілок, які колись вироблялися в Україні на заводах, що нині закриті й не функціонують. Майстриня таким чином намагається привернути увагу до розвалених та знищених виробництв, потреби відродження цього промислу в Україні.

Олеся Дворак-Галік представила на ARTANKARA роботи з колекції, створеної після подорожі Мексикою. Три сомбреро, через які проріс кактус, уособлюють сім’ю та нерозривний зв’язок із нею. Тоді як «Коралокактус» – це поєднання форм корала й кактуса, які схожі за формою, але уособлюють дві різні стихії – сушу та воду. Унікальна ця робота ще й тим, що процес випікання відбувався в дров’яній печі.

Саме після подорожі Мексикою керамістка звернулася до інтуїтивного процесу ліплення. «Це коли сідаєш працювати і не знаєш, що саме вийде. Є задум, є бачення, але яким буде кінцевий результат – невідомо», – пояснює художниця.

Туреччина як країна мисткиню приваблює, спонукає до вивчення й пізнання. Олеся Дворак-Галік не виключає, що створить колекцію кераміки, надихнувшись і цією країною.

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО ЄДНАЄ Й ДОПОМАГАЄ ДОЛАТИ СТЕРЕОТИПИ

Представленню українського мистецтва на ARTANKARA посприяла держава, презентація в Анкарі відбулася за підтримки і сприяння посольства України в Туреччині та особисто посла Андрія Сибіги. У Стамбулі митцями опікуються генконсульство та генконсул Олександр Гаман.

Андрій і Тетяна Сибіги відвідали виставку в день відкриття. Надихнувшись, ініціювали ознайомлення з нею й українським стендом дружин послів іноземних держав, акредитованих в Анкарі.

«Мистецтво не має кордонів, воно поза часом. Це мова символів. Воно впливає на емоції та розмовляє мовою емоцій, сягає сердець. Мистецтво дозволяє пізнавати одне одного більш глибинно й багатогранно, відкриває речі, закладені в нашому ДНК», – поділився враженнями Андрій Сибіга.

Посол радіє з того, що присутність якісного і висококласного українського мистецтва в Туреччині стала традицією й завжди є мейнстримною подією.

Поліна Сьомочкіна теж впевнена, що Україні є що показати світові, оскільки українське мистецтво нині стрімко прогресує. «Музика, театр, кінематограф, фешн – усі напрямки прикладного мистецтва яскраво свідчать про розвиток, про високий рівень майстерності, про унікальне місце в мистецтві світовому. Коли є конкуренція, своєрідні виживання та боротьба, завжди створюються шедеври. І в Україні ми це чітко бачимо», – поділилася художниця. Вона наголосила, що представлення сучасного українського мистецтва в Туреччині й по світу, – це можливість сформувати реалістичне уявлення про Україну на заміну досі наявним стереотипам. 

Художниця-керамістка Олеся Дворак-Галік відзначила, що серед відвідувачів ARTANKARA побачила багато молоді. Вважає це не лише особливістю Туреччини, а й світовою тенденцією. Зростання цікавості серед молоді різними мистецькими заходами спостерігає й в Україні. Каже, що в Туреччині, на відміну від багатьох інших країн, віддають перевагу реалістичному мистецтву та класичному живопису.

Виставка-ярмарок ARTANKARA стала цьогорічним дебютом та підготовкою до наступного заходу – артвиставки в Стамбулі, запланованої до проведення 20-23 травня. Мисткині анонсують ще ширше представлення українського сучасного мистецтва. Запрошують українців, діаспорян та гостей міста відвідати мистецький український простір.

Ольга Будник, Анкара

Фото автора