Перекладачка про діаспорну українську: цінний зразок для лінгвістів та часом ілюзія знання мови

Перекладачка про діаспорну українську: цінний зразок для лінгвістів та часом ілюзія знання мови

Укрінформ
Діаспорна мова для лінгвістів – цінний історичний зразок, який можна почути наживо. З іншого боку, українська видозмінюється у новому середовищі, зазнаючи впливу інших мов, і така суміш не лише може розсмішити нас до сліз – вона створює у діаспорян ілюзію знання української.

Свою думку про те, чи загрожує мові діаспорна українська, написала у колонці для BBC News Україна перекладачка, викладачка, колумністка, авторка блогів, засновниця та директорка агенції іноземних мов United Words Марта Госовська.

"Зашатніть дорзи, а то кідзи повиджампують з баса на стріт". Якщо ви зрозуміли це речення, то можете собою пишатися - ви розумієте діаспорну українську", - навела приклад перекладачка.

Вона розповіла, що для лінгвістів діаспорна мова - це "щось на кшталт скам'янілих викопних решток, які промовисто розповідають про те, якою була мова, скажімо, століття чи навіть півтора тому".

За словами перекладачки, філолог відчуває неймовірний захват, коли, приміром, чує, як у мовленні сучасної бостонки чи ньюйоркця, нащадка українських емігрантів другої хвилі, природно звучить "був ходив на закупи". Це давноминулий час, якого немає в сучасній українській мові.

Госовська розповідає, що в українській мові була колись така форма - двоїна, поруч з множиною та одниною, але відмерла в процесі розвитку мови: "маю сказати вам дві слові". І "дивні" для нефілологічного вуха форми майбутнього часу та наголосів, як от "буду печи тістЕчка" замість звичного "буду пекти тІстечка". Це живий експонат археологічного мовного музею, якби такий був.

"На лекціях з історії української мови ми тільки теоретично уявляли, якою була наша мова на початку ХХ століття: писаних зразків безліч, але це все схоластика, як пройтись коридорами запилюженого музею. А от почути наживо - мрія кожного лінгвіста. І її напрочуд легко здійснити, якщо вдасться потрапити у середовище української діаспори десь у Сполучених Штатах, Канаді, Аргентині чи Австралії", - розповідає перекладачка.

Водночас, вона зауважує, що не вся українська, якою розмовляють за кордоном, є таким цінним історичним зразком для лінгвіста.

"Чим далі діаспора територіально від body of language (материкової України), тобто теперішньої держави Україна, тим більше шансів, що вона буде більш герметичною, і мова-сателіт буде позбавлена контакту із мовою-тілом. Тобто ми матимемо законсервований зразок української, якою вона була на момент перерізання пуповини із мовою-тілом", - зауважує Госовська.

Вона наводить як приклад свою тітку Олю, яка емігрувала з України всередині тридцятих років минулого століття і якій Марта писала листи про своє дитяче життя-буття. Як пише перекладачка, тітка Оля, попри прекрасне володіння українською та читання "Кобзаря" напам'ять, не розуміла слова "канікули", бо в її персональному словничку було лише "вакації". Те саме стосувалося елементарних слів "вокзал", який для тети був "двірець", "аеропорт" - "летовищем", а "лампа" - "пляфоном".

Як зазначає Марта Госовська, українська, як би її не плекали і не оберігали у новому середовищі, буде видозмінюватися і асимілюватись. І наведена на початку цитата - це якраз зведений до абсурду приклад занглійщення української, чим часто зловживають діаспоряни в англомовних країнах.

"Англійські корені, українські суфікси, префікси і закінчення, трохи наших займенників та прийменників - готово, мовна мішанка подана! Чим така збірна солянка загрожує нематериковій українській? Окрім того, що може розсмішити вас до сліз, вона ще й створює ілюзію знання української", - зауважує перекладачка.

Вона розповідає, як нещодавно мала нагоду переконатися, що третє покоління українських емігрантів думає, що знає українську, але насправді не володіє мовою.

"Я викладала українську підліткам із Філадельфії, які приїхали до України "на вакації" і хотіли ще й при нагоді попрактикуватися в мові. Ми дуже веселили одне одного, бо розмовляли абсолютно різними українськими: 12-річні хлопці та дівчата розмовляли так, як говорять мої майже столітні тети і вуйки, але ще й щедро присмачують це все англіцизмами й неоангліцизмами, які самі ж і вигадують", - розповідає Госовська.

"Наприклад, що б мало означати таке: "Шарпно перша будемо дайнати в кантіні"? А все дуже просто, якщо ввімкнути логіку і знання англійської: "Рівно о першій обідаємо в їдальні", - пояснює перекладачка.

Вона зауважує, що, звісно, соціальні мережі та інтернет роблять свою справу, і діаспорна українська поступово розгерметизовується завдяки швидкому і легкому доступу до соцмереж та медіа-ресурсів. І тепер діти, які ніколи не чули й не бачили сучасної української, вже знають, що таке літні канікули, читають поезію Жадана і навіть освоїли сучасний молодіжний сленг.

Фото Євгенія Онищенка

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-