Український ансамбль "Юність" з Нью-Йорка популяризує українську культуру в США
Про діяльність закладу, засновником і керівником якого є хореограф Григорій Момот, розповідає Голос Америки.
"Щовівторка до актового залу Української православної церкви Святого Володимира у затишному районі Верхнього Мангеттена збирається група молодих людей. Збираються з усіх куточків багатомільйонного Нью-Йорка та сусідніх штатів. Вони настільки це люблять, що приїжджають за будь-якої погоди, за будь-яких дорожніх умов", - зазначається у повідомленні.
Григорій Момот, або як його називають у колективі пан Гриць, понад 20 років тому заснував школу танцю "Юність". П’ять днів на тиждень він навчає дітей у різних куточках великого Нью-Йорка та у штатах Коннектикут і Нью-Джерсі. "Калинонька", "Барвінок", "Весна", "Синевир", "Горлиця" - це назви дитячих колективів. Загалом понад три сотні дітей переважно з родин українських іммігрантів.
Народний танець – це один зі способів передати дітям свою спадщину, каже Григорій Момот. "Батьки цих дітей, розуміють, що вони віддалені від України. Тому вони їх дають в українську церкву, Пласт, СУМ, українську школу, де вони вчать мову, і, звісно, на український танець", - розповідає хореограф.
Найкращих учнів з віком відбирають до ансамблю "Юність", що став візитівкою школи Григорія Момота. Потрапити до цього колективу стало стимулом для танцюристів. Зараз в ансамблі 29 людей віком від 16 до тридцяти трьох років: старшокласники, студенти, молоді професіонали..
Вісімнадцятирічні брати-близнюки Андрій та Данило Михайлишини народилися у родині українських емігрантів. Танцюють з п’яти років. Зараз навчаються в університеті, планують стати хірургами. Незважаючи на щільний графік навчання, щовівторка добираються півтори години в один бік на репетицію. Кажуть: народні танці корисні для здоров’я, а ще знайшли тут другу родину.
До "Юності" приймають не лише випускників власної школи, але й танцюристів-іммігрантів з України. Анна Соловей приєдналась до колективу у 2013 році й нещодавно повернулась до танцю після трирічної декретної перерви. "Я знала, що я повернуся, і я прагну, щоб мої дітки танцювали в «Юності». Танець нас поєднує. Ми робимо те, що ми любимо", - розповіла Анна Соловей.
Аби танцювати в "Юності", не треба мати українське коріння. Ліза Шевельчинська народилась у Нью-Йорку в родині іммігрантів з Росії. В ансамблі понад 7 років. Як каже дівчина, український народний танець та "Юність" стали рідними для неї.
"Мені так приємно на сцені, коли я танцюю українські танці. Це не як балет, не як будь-що інше. Це особливе. Цей колектив - як родина. Бути у цій групі для мене велика честь. У багатьох інших танцювальних групах такого немає, це щось особливе", - каже Ліза Шевельчинська.
Результати своєї кропіткої праці танцюристи "Юності" демонструють на фестивалях у Вашингтоні, Нью-Йорку, Монреалі та інших містах Північної Америки. Григорій Момот склав репертуар ансамблю таким чином, аби познайомити американського глядача з традиціями різних регіонів України. Танці Закарпаття і Полонини, Наддніпрянщини і Буковини, і, звичайно, гопак. Загалом у репертуарі "Юності" понад 16 народних українських танців.
Григорій Момот каже, це для того, "щоб усі інші нації в Америці бачили, що таке Україна, що таке український танець". "Коли ми приїжджаємо на фестивалі, усі кажуть: де ви так взяли? Ми маємо це і гордимося цим. Я сам горджуся, що я є маленькою частиночкою тієї нації, українського народу. Я пишаюся цим. І мені приємно, що я є українець і роблю тут те саме, що я робив в Україні", - зазначив хореограф.
Фото, відео: Голос Америки
