У Лондоні сумують за відомим українським музикантом, благодійником Володимиром Луцівим

У Лондоні сумують за відомим українським музикантом, благодійником Володимиром Луцівим

Укрінформ
Українські дипломати, члени української громади сумують з приводу смерти відомого українського ліричного тенора, культурного діяча Володимира Луціва, який помер днями в Лондоні у віці 90 років.

Свої співчуття з цього приводу у соцмережі висловили, зокрема, Посольство України в Лондоні та ряд українських організацій у Великій Британії.

«Висловлюємо щирі співчуття з приводу смерті Володимира Луціва — талановитого співака-тенора, музиканта, культурного діяча, благодійника. Вічна пам’ять», - йдеться на сторінці українського диппредставництва.

«Вічная Пам`ять», - зазначили у Союзі українців у Великій Британії у соцмережі.

Слова співчуття висловили в українському катедральному хорі «Промінь надії» при катедрі

«Святої Родини» (Лондон). «Глибоким болем діткнула нас вістка про відхід у засвіти Маестро Володимира Луціва, який залишив порожнє місце серед всіх, хто знав цю надзвичайну Людину. Хор «Промінь надії» сумує разом з дружиною Лесею, дочками Анною, Оксаною, Іванкою та їхніми родинами», - йдеться у дописі.

У хорі згадали, що «життєвим кредо покійного було: «Я нестиму людям українську культуру, щоб Україна була знана у всьому світі».

Згадуючи Луціва, в хорі зазначили, що «Всевишній наділив Володимира багатьма талантами, які Маестро так дбайливо помножував у своїх добрих ділах, віддаючи їх рідному народові».

«Нехай вічною буде пам’ять про славетного сина України!», - зазначається у дописі.

Володимир Луців помер 7 вересня у Лондоні на 91-му році життя.

Нагадаємо, український бандурист, концертний співак-тенор, виконавець дум та автор статей про бандуру Володимир Луців народився 29 червня 1929 у м.Надвірна, нині Івано-Франківська область.

За німецької окупації у 1944 потрапив хлопцем до Німеччини, де закінчив українську гімназію та вступив до Капелі бандуристів ім. М. Леонтовича під керівництвом Григорія Назаренка у м. Ґосляр. У майстерні братів Гончаренків отримує свою «нерозлучницю»-бандуру, ставши наймолодшим учасником капели (1947). 1948 року виїжджає до Лондона.

Брав приватні лекції вокалу (Брадфорд). Навчався у коледжі святої Трійці (Лондон). Після двох років навчання переїжджає до Риму, де успішно склав екзамени в 1957 р. і став студентом престижної консерваторії Святої Цецилії. Під час навчання багато концертував по європейських країнах.

З 1958 року проживав у Лондоні. Працював у відділі українського радіо, гастролював як співак під сценічним псевдонімом Тіно Вальді та здобував перші премії на міжнародних конкурсах.

Як бандурист виступав у багатьох країнах світу.

Серед нагород: Почесна грамота Відділення світового конгресу вільних українців, Міжнародна премія імені Володимира Винниченка. Перемога на Міжнародному пісенному фестивалі в Кнокке (Бельгія, 1961) принесла світове визнання.

Організатор численних міжнародних турне для великих хорів, танцювальних колективів та окремих виконавців упродовж десятиліть за маршрутом від Європи до Америки й навпаки.

Видав автобіографічну книгу «Від Бистриці до Темзи» (1999).

У 1986 році Луців був координатором і відповідальним за музичну підготовку відзначень у Римі 400-річчя єднання Київської митрополії з Апостольським Престолом. У 1986-87 роках очолював мистецьку комісію підготовчого комітету із святкування 1000-ліття Хрещення Русі-України. У 90-х роках за дорученням Проводу УГКЦ був організатором концертних програм до 100-ліття з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого та повернення Блаженнішого Кардинала Любачівського до Львова.

Заснував благодійний культурно-мистецький фонд ім. В. Луціва в Надвірній (2002), який опікується талановитою молоддю Прикарпаття. Фонд заохочує і відзначає талановиту молодь у номінаціях «митець», «науковець», «громадський діяч» та вручає грошові винагороди переможцям.

Володимир Луців був лауреатом премії імені Володимира Винниченка (Київ, 1993).

Був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2001) за вагомий особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету України, зміцнення співробітництва і дружніх зв'язків з історичною Батьківщиною та з нагоди 10-ї річниці незалежності України.

Також мав орден «За заслуги» ІІ ступеня (17 січня 2008) за вагомий особистий внесок популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу та з нагоди Дня Соборності України.

Фото: Ірина Шкрум

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-