Підліток з Донбасу поділився враженнями від канікул у Канаді

Підліток з Донбасу поділився враженнями від канікул у Канаді

Фото, відео
Укрінформ
П’ятнадцятирічний Олексій з Торецька Донецької області побував на канікулах у Канаді у рамках програми соціальної реабілітації для дітей, що пережили жахи війни.

Про те, що найбільше вразило хлопця у Канаді, він розповів Голосу Америки.

Це вже другі канадські літні канікули Олексія. Поїздки на Ніагарський водоспад і уже улюблений Вондерленд. "То є парк атракціонів. І то є просто одне з моїх улюблених місць у світі. Стільки "фану" я не отримував ніде і ніколи", - каже Олексій.

Зазначається, що можливість провести канікули у США, Канаді чи одній із європейських країн нещодавно відрилася для українських дітей із зони бойових дій завдяки програмі "Від родини до родини". Це християнський проект соціальної реабілітації дітей, які пережили жахи війни. Діти мають можливість пожити від кількох тижнів до двох місяців у родинах закордоном. З моменту заснування проекту на канікулах на Заході побували вже 1821 дитина.

Олексій розповідає, що у Торонто яскраві вогні, які освічують небо, – святкові феєрверки. А вдома, у Торецьку, це найчастіше обстріли.

"Мені вже є 15 років, я вже свідома людина, я вважаю. І розуміти, що навіть твої діти можуть жити в цих умовах – то є не дуже добре", - каже хлопець.

Олексій живе із сестрою, мама померла торік. Тоді він і вирішив взяти участь у міжнародній програмі "Від родини до родини". За нею діти із зони бойових дій можуть на місяць-два поїхати погостити у родин в Європі та Північній Америці.

Лана Максимишин-Руденко наважилася на участь у проекті, коли побачилиа фото дітей із Донбасу, почула їхні історії. "Це сильно вразило моє серце. Мені було дуже боляче дивитися, що діти можуть в таких умовах жити", - каже вона.

Каже: спершу було страшно, але з Олексієм і вона, і її двоє дітей, і чоловік, швидко знайшли спільну мову. Цього літа хлопець приїхав вже удруге. "Я відчувала, що він хоче приїхати. Моє серце також хотіло його назад сюди запросити», - розповідає Лана.

"Другий раз я не казав, що я до незнайомих людей їду. Я казав, що я до своїх родичів їду", - ділиться Олексій.

Олексій може багато розповідати про улюблені місця Торонто, найсмачнішу їжу. "Я дуже люблю такі хот-доги. Вони смажать хліб, булочки на барбекю. І сосиски", - каже хлопець.

Але найбільше, каже, вражає… ставлення людей до нього.

"Там шось "Альоша, Альоша"... Більш любові якоїсь. Більше уваги. Більше цих маленьких речей, які дуже помітні у житті. Бо в них є щастя", - каже Олексій.

Та й у самому Торонто люди привітні, перепрошують на кожному кроці, помітив хлопець. "І знаєте, що мені ще подобається в Торонто, – що то є інтернаціональне місто. І що різні люди можуть уживатися там – то є диво", - вважає підліток.

Цього хлопцеві бракує вдома. Цієї любові, доброти там не вистачає, каже він.

Олексій мріє стати актором, працює над дикцією, читає гуморески Глазового. Каже: поїздки до Канади допомогли йому визначитися із цілями у житті. Найперше - хоче отримати гарну освіту.

Читайте також: Зливи в Індії: українців просять бути обачними

Лана сподівається, що участь у програмі допоможе Олексію змінити його життя на краще. Але і її родині цей досвід – лише на користь.

"Я абсолютно не шкодую, що ми зробили такий вибір, бо це не тільки послужило на добро цим дітям, які приїхали, але це також було великим благословінням для моєї родини, для моїх дітей", - каже вона.

Вона розповідає, що, зокрема, її донька і син навчилися розуміти інших, стали добрішими, зрозуміли, що не всі мають те, що є у них. Особливо торік, коли родина приймала одразу двох дітей з України.

Для усіх, хто сумнівається, чи брати участь у програмі, Лана має лише одну пораду. Каже: треба просто брати і робити. "Спеціальної освіти для цього не потрібно. Багато слухати, стати другом – найкраща реабілітація", - каже вона.

"Я зрозуміла, що їх просто треба любити. І була досить здивована, наскільки моє серце відкрилося для цього. Я люблю людей, люблю дітей, але щоб я так прив’язалася серцем до якоїсь дитини, яка мені чужа, - я не думала цього. Але коли вже прийшло в моє життя, я зрозуміла, наскільки ми можемо робити більше, ніж ми думаємо", - каже Лана.

Олексій також вважає, що саме цього – любові - не вистачає таким дітям, як він. І саме тому ця програма така важлива.

"Я б хотів сказати, що це треба робити. Це необхідно нам. Бо наше серце без любові – воно є ніщо. Воно чорне та пусте", - каже хлопець.

Фото, відео: Голос Америки
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-