Українець розповів, як працював лікарем у Лівії

Про особливості професії та життя в африканській країні він розповів Gazeta.ua.

"Українських лікарів тут дуже цінують і поважають. При лікарні, де я працював, діяв медичний інститут, було найсучасніше обладнання. Апаратуру, яка лише тепер починає з'являтися в українських госпіталях, там використовували ще 15 років тому. Обладнання, що вже "віджило своє", продають в інші країни. В Україну, до речі, воно також потрапляє. А ще у Лівії існують фірми, які забезпечують хворих харчуванням та прибиранням лікарень", - розповідає Богдан Швед.

За його словами, перший час працювати з хворими було доволі важко: спілкування з хворими  -арабською мовою, а лікарняна документація – англійською. Щоб якось орієнтуватися, він почав записувати по кілька сотень слів щодня і вчити. Вже за чотири місяці заговорив арабською.

"На прийом до лікаря арабські жінки ходять виключно з чоловіками. Лікарня залишається чи не єдиним місцем, де панянки можуть потеревенити, адже на вулицю арабки майже не виходять", - зазначив він.

Чоловік додає, що незважаючи на те, що африканські країни вважаються країнами третього світу, рівень життя у Лівії доволі високий. 

"Менш ніж за півроку я заробив на автомобіль. Заробітної плати вистачало, аби щороку приїхати у відпустку в Україну, запросити дружину до себе. Лікар, наприклад, заробляє у цій країні 1500 доларів (за місцевими мірками це не мало). Ціни також надзвичайно низькі. Десять літрів бензину коштує на наші гроші лише шість гривень. Спиртного у країні немає взагалі, лише кілька років тому з'явилося безалкогольне пиво. Тож коли випала можливість поїхати до Лівії вдруге, питання, погоджуватися чи ні, навіть не виникало", - розповідає українець.

Богдан Швед зазначив, що друга його поїздка припала на революційний період. У країні тоді почалися воєнні заворушення, чимало приїжджих покинули територію Лівії.

"Як очевидець, можу сказати, що по телебаченню показували неправдиву інформацію про події, які розгорнулися у Лівії. Ситуація була не настільки критичною, як її описували. Пригадую, у перший день заворушень невідомі у камуфляжах увірвалися в операційну, проте нікого не зачепили. Після початку війни я ще рік пробув у цій країні. Чесно кажучи, охоче поїхав би до Лівії і втретє, проте рідні категорично проти", - підкреслив чоловік..