Цей день в історії: 111 років від дня народження відомого правозахисника Петра Григоренка

Григоренко був бійцем Частин Особливого Призначення, працював на підприємствах Донбасу, потім навчався в Інженерно-будівельному інституті у Харкові, Військово-інженерній академії та Академії Генерального штабу у Москві.

Учасник боїв на озері Халхін-Гол, Другої світової війни. З 1945 року викладач Військової академії.

У 1961 році генерал Григоренко виступає з критикою сталінізму, через три роки створює Спілку боротьби за відродження ленінізму. Генерала заарештували, пізніше виключили з партії, позбавили генеральського звання, бойових нагород і пенсії, а згодом визнали неосудним і ув’язнили до спеціальної психіатричної лікарні.

Загалом він провів у спецпсихлікарнях понад 5 років, а в перервах змушений був працювати вантажником у гастрономах. Він став одним з перших, хто відкрито захищав права кримських татар та інших депортованих народів.

У листопаді 1977 року Петро Григоренко виїхав до Західної Німеччини, а звідти до США. Невдовзі після прибуття до Америки Григоренка позбавили радянського громадянства, але американський уряд надав йому політичний притулок.

Петро Григорович оселився у Нью-Йорку. Там він очолював Закордонне представництво Української Гельсінкської групи і видавав щомісячник «Вісник репресій на Україні», згодом надрукував книгу спогадів «В підпіллі можна зустріти тільки щурів…»

Ім’я генерала Григоренка, фахового військового, людини за словами Семена Глузмана «надзвичайно світлої, послідовної і головне – чесної» – стоїть в одному ряду з іменами Миколи Руденка, Оксани Мешко, Левка Лук’яненка, В’ячеслава Чорновола, Василя Стуса та інших борців з радянською тоталітарною системою.