Цей день в історії: Роковини смерті Сержа Лифаря

Цей день в історії: Роковини смерті Сержа Лифаря

998
Ukrinform
Цього дня відійшов у вічність Серж Лифар (1905-1986), всесвітньо відомий український танцівник, хореограф і балетмейстер. 

Ім’я Сержа Лифаря, котрого свого часу називали "богом танцю", пов’язане з Францією. Саме у ній він зробив запаморочливу кар’єру та суттєво реформував мистецтво танцю. Але народився Лифар у Києві, в цьому місті минули його юнацькі роки: Перша світова, УНР, Гетьманат, Директорія, німці, поляки, білі, червоні…

Сімнадцятирічним познайомився з Броніславою Ніжинською, сестрою відомого на той час танцівника Вацлава Ніжинського. Саме її балетна секція і стала для Сергія першим кроком до вершин слави, хоча сама Ніжинська досить скептично поставилася до фізичних даних Лифаря (написала "горбатий"), та й займатися балетом у підлітковому віці було трохи запізно. У 1922 році Ніжинська емігрувала до Парижа, а через рік слідом за нею гайнули й її київські найздібніші учні, серед яких був і Лифар. 

У 24 роки Лифар вже очолив балетну трупу "Гранд-Опера" і керував нею протягом 30 років – був і солістом, і хореографом, і педагогом. За цей період він поставив понад 200 балетів. Фактично Лифар відродив французький балет, його репертуар, школу та славу, ставши основоположником нового напрямку – "неокласицизму". Один із найвідоміших балетів того часу, "Ікар", стане уособленням самого Лифаря.

За життя Сергій Лифар отримав чимало відзнак. Він був кавалером найвищих нагород Франції: ордена Почесного легіону та ордена Літератури і мистецтва, володарем найвищої відзнаки балету – "Золотого черевичка" та премії "Оскар", нагороджений Золотою медаллю міста Парижа.

Україна, Київ до кінця життя лишилися світлою мрією Лифаря. Коли, вручаючи орден Почесного легіону, Шарль де Ґолль вкотре запропонував йому стати громадянином країни і звернувся до нього: "Месьє Лифар! Ви зробили для Франції стільки, скільки мало хто із знаменитих французів. Чи не час вам стати французом і за паспортом?". Лифар відповів: "Щиро вдячний, пане президенте, за вашу пропозицію. Але я ніколи не був і не буду французом, бо я українець і батьківщина моя Україна". Він так і залишився "персоною без громадянства" – не міг зректися свого коріння, предків, землі, де він народився.

Уже відлучений від театру, він одного разу прийшов до Гранд-Опера у вишиванці, а потім поділився найзаповітнішою мрією: "Мрію повернутися в Україну. Проте вдома мене, на жаль, ніхто не знає, а у Франції – забули".

За життя Сергій Лифар лише один раз побував у Києві – у 1961, і це було для нього великим щастям.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>