Даніелла Клаф. Ошатно шита вовна

Даніелла Клаф. Ошатно шита вовна

Укрінформ
Заповітна творча мета унікальної мисткині – за допомогою різних форм мистецтва відтворити найтонші людські почуття

Три роки тому за підсумками творчого конкурсу – саме південноафриканській художниці Даніеллі Клаф (Danielle Clough) було доручено створити портрети двох найбільших комедіантів світу – ведучого мегапопулярної телепрограми “Вечірнє шоу з Девідом Леттерманом” та володарки дев’яти премій “Еммі”, двох премій “Золотий глобус” і п’яти премій Гільдії кіноакторів США Тіни Фей. Замовлення неймовірне, якщо зважити на те, що мали бути то не звичайні портрети, а вражаючі уяву вишивки у фірмовому стилі. Коли комітет із вшанування телевізійників отримав замовлене, всі зойкнули, і кожен із портретів, шитих вовною, миттєво здобув всесвітнє визнання.

Девід Леттерман
Девід Леттерман
Тіна Фей
Тіна Фей

Якщо знаєш ситуацію із середини, неважко збагнути, чому шедеври від цієї мисткині отримали широке схвалення. Спираючись на давню концепцію шиття та вишивання, художниця поставила з ніг на голову, здавалося, архаїчний народний промисел. Працюючи з грубими вовняними нитками та унікальними рамками – кілька серій робіт Даніелли створені на струнах головок старих тенісних ракеток та на допотопних рентгенівських знімках! – вона домоглася того, що світ почав… морочитися із визначенням її незвичних шедеврів.

Знаєте, мало сказати, що за останні п’ять років роботи південноафриканської художниці привернули увагу. Вовняні картини почали купувати відомі клієнти, як-то: ООН, Африканський фонд інновацій, “Gucci”, “Nike”, “Vans”, “Adobe Photoshop”, “Origins”, нарешті, американський репер Каньє Уест та голлівудська кінодіва Дрю Беррімор. Кортить на власні очі побачити, як твориться диво? Тисніть сюди.

Дiвчина покоління Nike Х
Дiвчина покоління Nike Х

Вишиті кросівки

*   *   *

Свого часу Альберт Ейнштейн переконував:

- Логіка приведе вас із пункту А в пункт Б, тоді як уява приведе куди завгодно.

Тому прошу: не вимикайте уяву, і – гайда.

Фотограф, дизайнер, вишивальниця Даніелла Клаф народилася 22 квітня 1988 р. у Кейптауні й виросла у рідному місті. Ще у підлітковому віці її подруга побачила малюнок дівчини й забажала набити собі таке… тату.

Тоді вперше юна художниця відчула, що має талант, але його слід розвивати:

- Думаю, це був перший чіткий сигнал, що змусив мене розгледіти в собі митця. Міркуючи над цим, нещодавно я, до речі, знайшла старі альбоми для вирізок та щоденники. І… шалену кількість кокіс (фломастерів – О.Р.), наклейок та блискіток! Це лише підтвердило факт: у мені завжди вирував ген креативності, хоча тоді я на нього дивилась, як на підліткові пустощі.

Даніелла Клаф у стихії вовни
Даніелла Клаф

Ді (Dee), як її називають близькі та рідні, завжди любила тканини. Її мама колись шила на дозвіллі, через матеріальну скруту родини, траплялося, й одяг для дочки. У ті часи мала вважала, що коли виросте, стане… відомим модельєром. Дівча було настільки впевнене у власних творчих силах, що одного разу порізало старі фіранки і пошило… жахливу куртку. Аби руки не опустилися, дівчина-підліток затягала до дірок обнову. Принаймні так вона любила моду від кутюр, хоча сам дизайн одягу… недолюблювала; вона витримала хіба що три тижні, вивчаючи той предмет.

*   *   *

Портрет подруги
Портрет подруги

Дорогою зі школи на неї завжди чатувала крамничка тканин, старшокласниця фізично не могла її оминути. Навчившись шити, вона голку з рук більше не випускала, адже на дозвіллі почала малювати дивних тваринок і шила для однокласниць… м’які плюшеві іграшки. Кілька зайвих рендів (валюта ПАР) у кишені нікому не завадять.

Усякого передіялося, та вишивка Ді не відпускала. Тож раз-у-раз їй доводилося брати в руки голку з ниткою – то накидати контур виробу, то добрати колір до кольору, аби отримати гарну палітру.

У столиці ПАР Даніелла Клаф здобула освіту: спочатку в коледжі “The Red And Yellow School” – у царині графічного дизайну, потім – стала фахівцем із візуального і цифрового мистецтва. Крок за кроком дівчина еволюціонувала до старого доброго hand-made, зосередивши творчість на поштучних творах ручної роботи. Отримавши диплом, в рекламне агентство вона не подалася, а по дев’ять годин по буднях трудилася… офіціанткою.

Одного разу на роботі, під час обідньої перерви, Ді не відкрила ноутбук і не зависла у соцмережах, а видобула голку з ниткою, з нудьги намалювавши кролика на серветці – й почала виріб кроїти та зшивати. Згодом, як фрілансер, вона виконала кілька вишивок, зробила кілька робіт на тенісних ракетках – і воно потроху покотило.

До речі, чому саме квіти?

- Переконана, квіти мають чіткий інформаційний код, а кольором дають вам поради; за їхньою допомогою людина здатна проникнути в глибини самої Натури. Квіти, створені митцем, не мають ні віку, ні національності. Вони – прадавні символи, тож великі троянди ви можете побачити і як татуювання, і як букет у руках у бабусі. Відповідно до настрою, я обираю базовий колір і квітку. Мені подобаються маки, лілії та протеї, що вважаються національними квітами Південно-Африканської Республіки.

Протея артишокова (королівська)
Протея артишокова (королівська)

*   *   *

Що у випадку Ді спрацювало? Вивчаючи у коледжі класичні мистецтва та графічний дизайн, молода художниця зрозуміла: сучасне мистецтво має бути прикладним, а не залишатись у вежі зі слонової кістки. Це підштовхнуло у роздумах до висновку – її арт-віжуал добре має продаватися і використовуватися споживачем, а значить – триматися комерційного мейнстріму і практичного застосування.

- Це дозволило досліджувати різні мистецькі формати, а саме: фотографію, дизайн, народні промисли – і навчило дивитися на власні твори, як на товар, а на себе – як на бренд. Не повірите, і досі я себе особисто не вважаю художником, швидше – майстром, котрий продукує поштучні товари.

Шукаючи власний стиль, Ді довелося винайти оригінальну техніку.

В ідеалі вона працює з чорно-білими світлинами. І навіть на першому етапі (пошук сюжету) прагне дистанціюватися від фотографії. Допомагають навички робити у техніці цифрового живопису. Кілька років тому Даніелла почала використовувати програму “iPad Pro”, що дозволяє чорно-біле фото перевести в digital-малюнок. Затим на кальці починається ретельне розшарування малюнків фломастерами: 

- Завжди я прагну відсторонитися від реального об’єкту, і того факту – реалістично це чи не реалістично. Бо так тебе обтяжуватиме дилема правильно-неправильно. Коли підготовчий період завершений, сама робота на тенісній ракетці, ракетці для бадмінтону або сквошу забирає від двох до десяти днів: в залежності від складності малюнка.

*   *   *

Виходить у мисткині досить переконливо, хоча вишивати вона навчилася трохи більше як п’ять років тому. Проте, успіх незаперечний. Її авторські картини надрукували, а про самобутню вишивальницю розповіли впливові ЗМІ, як-то: “CNN”, “Rolling Stone”, “Vogue”, “New York Times”, “Evening Standard”, “Beautiful Bizarre”, “Colossal”, “Hi-Fructose”, “Cape Times”, “Creators Project, “Casa de Jardim”, “Hemslöjd”, “Inspirations”, “Mercedes-Benz Life”, “Homespun” та інші. Отже, розголос майстриня здобула у багатьох країнах світу. Хочете переглянути сюжет “CNN”?

Як багатопрофільний майстер, сьогодні Даніелла Клаф працює в різних жанрах візуальних мистецтв. Це – також складові її успіху.

- Безумовно, має місце кульмінація багаторічної роботи. І я глибоко відчуваю, що час змарновано не даремне. У разі потреби я у своїй вишивці можу використати фотографію та графічний дизайн, бо не виокремлюю їх як окремі мистецтва. Всі вони – дещо різні за призначенням кораблі, що забезпечують логістику однакових естетичних вантажів.

Важко заперечувати, що її ідея скористатися таким архаїчним ремеслом, як вишивка, але на дивній поверхні – струнах головки старої тенісної ракетки, – була не геніальним кроком. Вивчаючи історію вишивки, яка затісно переплетена з історією людської цивілізації, Ді не прагне відродити призабутий народний промисел бабусь. Нащо? Можливо, це покликання інших…

Що її насправді тепер турбує, так це власний шлях у мистецтві:

- Я не хочу вчити «на зубок» і всіляко дотримуватися правил. Не хочу знати правильну техніку і метод, як це колись робилося. Якщо мене відвідує ідея, я хочу її реалізувати якомога ближче до оригіналу, що виник у моїй голові. 

Айріс Апфель
Айріс Апфель

*   *   *

В епоху панування суспільства хаосу шлях до слави інший, коротший…

Зверніть увагу, сучасне мистецтво сплющилося до двох вимірів екрану мобільного телефону. Тому hand-made-твори Даніелли Клаф не просто виділилися із масиву, а звернули на себе увагу, наче космічні прибульці. Блискавично її сторінка в Instagram, яку дівчина завела під дотепним ніком Fiancé Knowles (Наречений знає; її хлопець – художник графіті, на дозвіллі вчить Ді малювати аерозольними фарбами), стала для 28-річної майстрині платформою реактивного старту. Швидко зібравши 190 тис. відданих підписників, які були в захваті від того, що є хтось, хто ще вміє щось робити руками, – у 2016 р. мешканка Кейптауна перетворилася на відомого художника.

Прінс
Прінс

Чи знає сама вона секрет власного успіху?

- Вважаю, що в епоху цифрових технологій лише зростатиме щира вдячність людини за відчуте, за пережиті емоції. Так, це життєво важливий відкат до старих добрих цінностей; головне – щоб він не став одноразовим, тимчасовим. Ця тенденція спостерігається у відродженні, наприклад, вручну розписаних вивісок, у зростаючій популярності крафтового пива, інтересу до кераміки. Під ностальгійний акомпанемент стати знову популярною має всі шанси й вишивка.

Вілл Сміт
Вілл Сміт

Справжнього художника годує не пензель, а око. Адже слід першим помітити, що бракує сучасності, придумати, як це зробити, і негайно запропонувати ринку художніх цінностей. Принаймні так трапилося із Даніеллою Клаф. Однієї суботи дівчина зупинилася перед дивною розкладкою на блошиному ринку “Milnerton”, що на Мирін-драйв, у передмісті Кейптауна; з одного боку – індустріальний квартал, з іншого – океан, а прямо по курсу – всюдисуща гора.

Пере нею опинився якийсь чолов’яга, котрий мовчки стояв і торгував… старими тенісними ракетками. Ді саме думала про вишивку, про п’яльця, аж раптом цупко зачепилася поглядом. І – побачила креативний потенціал божевільної мистецької ідеї: спробувати вишивати на старих тенісних ракетках!

Вишивка на ракетках

*   *   *

Далі справа була за технікою, якщо хочете, за творчим почерком. Попри тривалий період невизначеності й невпевненості в собі, коли виникали – у подальшому – відомі твори, вона смиренно чекала, що із цього дівочого позитиву у неї вийде:

- Творчість – це емоційна гра у невідоме. До всього у нас є якесь почуття, тому й важко розпочинати. Тим часом, креатив завжди вимірюється шкалою вдячності. Особисто я практикую вдячність, бо труднощі пояснюють сенс появи гарних новин.

Генріх VIII
Генріх VIII

Вважаєте, із часів палеоліту, коли із кістки первісна людина змайструвала першу голку, вишивання перетворилося виключно на жіночу справу? Помиляєтеся. У XVI-XVII століттях мистецтво світської вишивки просто забуяло в Європі, особливо – в Англії. Від Середньовіччя тамтешні майстри, які вишивали ризи священників, зажили слави по цілій Європі. Коли ж у 1534 р. король Генріх VIII (Henry VIII; 1491-1547) порвав із Ватиканом та заснував власну, англіканську церкву, потреба в розшитих шатах для священників та в оздобленні соборів значно скоротилася. Потреба, але не попит, бо той стрімко зріс, особливо – на вишитий світський одяг і домашній декор.

Іншими словами, від часів Генріха VIII, котрий нажив величезних статків на англійських вишивальницях, вчасно обклавши їх даниною, це був солідний бізнес... Якщо подивитися на портрети Генріха VIII, в око впадає надмірна розцяцькованість монарха. Цьому є мінімум дві причини: це він міг собі дозволити, бо мав у розпорядженні цілу національну індустрію. Є новітні розвідки, що доводять: сам Генріх VIII, освічений і обдарований король, був зграбним вишивальником. До всього ж, у XVI-XVII століттях вишивання перетворилося на затребуваний фах і стало загальним хобі, унісекс-розвагою.

*   *   *

Оскільки мисткиня Ді сучасна, темами її нових творів стають дивні речі та особистості. А це те, що вражає саме її. Ніякої уваги до ЦА чи смаків споживацької аудиторії!

- Сучасне мистецтво, в першу чергу, особисте. До життя воно покликане чимось тим, що художник бачив і щиро цінує. Наприклад, я просто жадаю зробити портрет американської співачки, реперки та актриси Куїн Латіфи (Queen Latifa; власне: Dana Elaine Owens; 1970), бо її пісня “U.N.I.T.Y.” (“Єдність”) застрягла в голові й більш як два місяці крутиться на думці: – “Uh, U.N.I.T.Y., U.N.I.T.Y. – це єдність U.N.I.T.Y., любіть чорну людини від нескінченності до нескінченності... (Кого ти назвав сукою?)”.

Роботи Даніелли Клаф

У цікавий спосіб Ді добирає теми для наступних робіт:

- Зазвичай я спиняюся на протилежному тому, що я щойно закінчила. Якщо я, скажімо, щойно намалювала портрет, писати ще один портрет не хочеться. Тож я беруся за квітку. Взагалі, по життю я полюбляю перескакувати з теми на тему. Вірите, у мене завжди так: я сиджу вишиваю, а на ноутбуці дивлюся улюблений фільм?

Але поспішаю попередити: з головою Даніелла Клаф не заплуталась у грубих вовняних нитках, бо виявилася сучасним художником, який має власний погляд на світ Божий. Невеличке інтерв’ю, щоправда – для тих, хто володіє англійською.

*   *   *

Другою стороною креативної діяльності авторки є… супровід візуальними ефектами найбільших у ПАР музичних фестивалів, як-то: “Rocking Тhe Daisies”, “Grietfest”, “Synergy”, “CTEMF” та “NuWorld Fest”. Використовуючи сценічний псевдонім Fiancé Knowles, Даніелла Клаф виступала в якості VJ (відеоДіДжея) у спільних концертах із місцевими DJ, а також співробітничала як із південноафриканськими артистами на кшталта сайбер-панка Haezer, електро-реп-команди “P.H.Fat” та трубача й композитора Хью Масикела (Hugh Masekela; 1939-2018), так і з міжнародними проєктами, рахуючи “Allah-Las”, Мік Дженкінс, Сід Рім, “Soulection”, “The Black Lips” і “Black Sun Empire”.

The Notorious B.I.G.
The Notorious B.I.G.

Нащо це їй потрібно?

- З одного боку, експерименти з відео та редагуванням зображень змінили мій спосіб бачення кольорів. З іншого боку, завдяки захопленню вишивкою, повільний процес гри кольорами зробив мене більш чутливішою до того, як тепер я ставлюся до рухливого зображення.

Взагалі, коли південно-африканська майстриня діловито не проштрикує голками тканину і не вишиває червовий шедевр, із задоволенням вона розширює власний креативний виднокрай. То деякий час Ді вела власне шоу на столичному “Assembly Radio” в Кейптауні, то бралася за оформлення обкладинок книг для видавництва “Modjaji Books”, то в якості фотографа співробітничала із кількома місцевими та міжнародними виданнями. Останні два роки Даніелла Клаф зайшла себе в сфері педагогіки, коли в період пандемії COVID-19 почала вести онлайн-класи та вебінари, що допомагають вишивальницям по цілому світові глибше опановувати давнє ремесло.

Коли ж з’являється вільна година, вона ганяє на велосипеді Кейптауном або насолоджується вечірнім коктейлем, приймаючи сонячну ванну на терасі свого приморського будинку. Тобто, все як у людей. Креативних людей.

*   *   *

Заповітна творча мета Даніелли Клаф – за допомогою різних форм мистецтва відтворити найтонші людські почуття, а кожен авторський стібок просякнути плином часу, проведеного за улюбленою справою з любов’ю та турботою про майбутнього власника твору.

Портрет Девіда Леттермана, крупний план
Портрет Девіда Леттермана, крупний план

Якщо вовняні картини південно-африканської вишивальниці викликали у вас приплив тихої радості й теплого щастя, значить – свого Даніелла домоглася. Тоді щира вдячність майстрині переплететься із вашою втіхою у співавторський шедевр – настільки сяючий, що всі кольори в галактиці, разом узяті, не зможуть із ним суперничати.

Може, зрештою, і вам раптом захочеться взяти в руки голку, підібрати нитку і почати зшивати власний світ. А значить, шити довго, шити гарно, шити – як яскраве послання.

Олександр Рудяченко
Використані джерела: 123456789, 10,  1112 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-