Мистецтво "на межі": Інсталяції та перформанси Оксани Андреєвої
В Одеському музеї сучасного мистецтва відкрилася виставка робіт Oksana-AntiGonna: 13. Колекція провокаційних і епатажних артпроєктів - що називається "на межі".
Цінителі мистецтва вперше побачили понад тридцять робіт художниці, режисерки та моделі Оксани Андреєвої, створених у колаборації з чотирма фотомайстрами, у Виставковому залі і Еxperimental сentre Muzeon. Номінантка на Премію PinchukArtCentre-2020, зокрема, презентувала серію відео-та аудіоінсталяцій, художніх фотографій та епатажних перформансів, створених за останні 5 років роботи продакшену AntigonStaff.
...Вже за годину до презентації виставки до будівлі музею вишикувалася довга черга. Ажіотаж серед поціновувачів сучасного мистецтва, ймовірно, викликала трансгресивна художня практика художниці, створення образів, у тому числі оголених натур, із застосуванням шокових технік, що руйнують буденні соціальні установки і норми.
І слід зазначити, відвідувачі справді поринули в музейних залах в атмосферу шокуючих відеоінсталяцій і провокаційних перформансів "Селфі. Манед", "13 ніздря, або Гамунколо", "Стриптиз", "Треба, що означає нічого", "Сповідь і Святе Причастя", "Перформанс з крилами" та інших.
На виході з музею кореспондент Укрінформу попросив глядачів і арткритика поділитися враженнями від побаченого і почутого:
"Те, що я побачив – це мистецтво на межі: хвилююче, лякаюче, збуджуюче і шокуюче. Іноді хочеться бути причетним до того, що відбувається. Авторській колаборації вдалося створити дивовижну атмосферу, вдало супроводивши роботи музикою європейських композиторів. Класна колекція!" - захоплено зазначив відвідувач Вадим.
Дарина: "Враження б'ють через край. Побачене певними моментами виглядало зухвало. Не можу поки зосередитися..."
Артем: "Чи є новизна авторського погляду? Безумовно. Водночас ловив себе іноді на думці, що деякі люди переоцінюють андеграунд у мистецтві. Коли стояв перед одними роботами, відчував, що художник намагався звернути увагу на соціальні проблеми, а перед іншими – виникало відчуття чогось дивного".
Маргарита: "Те, що я бачила, – це така жесть, яка іноді прориває межі і виходить на зовсім новий рівень. Разом з художницею пережила якесь внутрішнє розбирання, я б сказала - страждання через тілесність..."
Оксана: "Дайте кілька секунд зосередитися. Складне враження від представленої колекції: спробувала художниця донести свою позицію, але, як я помітила, у деяких роботах прослідковується фрагментарність, трохи не вистачає композиційної вибудованості, сценарної постановки, щоб глибше передати творчий задум. Ось, наприклад, не можна відмовити автору роботи "Катакомба" в естетиці жахливих явищ. Але, на жаль, знову-таки не вистачає високої техніки для передачі інформації заради переосмислення власного досвіду".
Марія: "Мені було цікаво: раніше не бачила робіт такого рівня сексуальної свободи і наготи. Наше суспільство, на відміну від людей в європейських країнах, соромиться відкритості у мистецтві. Здивував також симбіоз застосованих художницею технік при створенні своїх робіт".
При виході з Виставкового залу мистецтвознавця Андрія Сігунцова запитую, чим обумовлено, на його погляд, застосування Оксаною-Антігоною такого розмаїття технік і прийомів: відеоживопис, мультиекспозиція, перформанс?
"Насамперед тим, що сучасне мистецтво – це не живопис, не малюнок, не танець, а широкий спектр прийомів, які використовують у творчості. У практику Оксани спочатку входив живопис, проте деякі роботи вона символічно спалила, втіливши ідею у відеороботі «Чаклуй Баба, Чаклуй дід», і після цього перейшла до сучасних радикальних практик. Серед яких - перформанс, відеоарт, художня фотографія, причому працює вона в колаборації з різними авторами – музикантами, фільмейкерами, режисерами", – каже Андрій Сігунцов.
До речі, цьогорічна виставка, яка експонується у двох залах - це дві різні колаборації з доволі відомими фотохудожниками. Деякі з авторів емігрували і успішно реалізувалися в Польщі, Британії, Німеччині та інших країнах.
Звичайно, підкреслює мистецтвознавець, деяким відвідувачам роботи Оксани можуть видатися провокативними, жорсткими, епатажними, але, мабуть, при цьому не зайвим буде враховувати, що вітчизняне образотворче мистецтво, культура близько 70 років розвивалися ізольовано від європейського досвіду і сучасних традицій. Протягом 70 років у радянському суспільстві домінували інші правила і парадигми, ніж в культурі західного світу, де зараз викликають інтерес роботи, наприклад, у формі боді-арту, віденського акціонізму. Тобто не просто виставки малюнків, а роботи із застосуванням нових практик, коли не лише пензль, а й тіло, умовно кажучи, є інструментами, за допомогою яких художник взаємодіє зі світом.
- Сильне враження на багатьох відвідувачів справила робота "Катакомба" з проєкту "Історія хвороби 2017-20": з-під бинта героя картини просочується кров, а за відеокадром звучить голос: "закривавлені ниточки"...
- Я теж помітив. Думаю, що, створюючи цю роботу, художниця відрефлексувала на один з таких сучасних проявів життя, як мрія деяких молодих дівчат про зміну статі. Яким би агресивним монстром стала б вона після цього! Який стався би викид тестостерону! Але при цьому героїня, напевно, все одно залишилася б жінкою...
Іншими словами, уточнює Андрій Сігунцов, художниця втілює у своїх роботах багато тем: одні можуть людьми сприйматися, інші – відкидатися. Але загалом - її роботи у формі боді-арту, віденського акціонізму, інших практик, хвилюють людей, не залишають нікого байдужим. Оскільки відображають правду життя, а сюжети подаються в реалістичній манері, у розвитку, причому іноді – у вигляді гротескного шоу, але без прикрас – крізь призму сприйняття дівчини-художниці, яка перебуває в жорсткій ієрархічній чоловічій системі мистецтва. АнтиГонна-Оксана не ухиляється від тем кохання та емпатії, насильства і зневіри – тих особистих внутрішніх переживань, які стосуються насправді кожної людини.
Залишається сказати про тих, з ким співпрацює художниця – випускниця Одеської Греківки. Це талановитий фотомайстер Андрій Бойко, який вміє помічати і документувати нові тенденції у житті молодого покоління, у тому числі в субкультурних і андеграундних проявах. Саша Курмаз здобув популярність як графіті-художник, брав участь у британському Фотобієнале Format'13 Derby та німецькому Artitude Kunstverein, а зараз успішно спеціалізується на вуличних фоторепортажах. Багато робіт створені у колаборації з Ігорем Македоном і Вікою Довгадзе.
Михайло Аксанюк. Одеса
