Учні мистецької школи на Харківщині тчуть старовинні коци
Про це кореспонденту Укрінформу розповіла авторка програми, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Харківського обласного організаційно-методичного центру культури та мистецтва, спадкова коцарка Ірина Шегда.
"Уперше за останні 120 років у дитячій школі мистецтв райцентру Валки Харківської області та у відділенні цієї школи у селищі Ков’яги діти почали колективне виготовлення коців у межах впровадженої у навчальний процес пілотної програми "Коцарство. Предмет за вибором". Це стало можливим завдяки визнанню ЮНЕСКО місцевої практики відродження старовинного мистецтва коцарства "Коцарський карантин у Валках", - зазначила Ірина Шегда.
Майстриня нагадала, що коци - довговорсові килими, які виготовлялися у Харкові з другої половини XVII сторіччя. За словами Шегди, коцарський промисел був дуже розвинутий у XVIII-XIX сторіччях, але потім занепав і залишився на наступні сто років лише в уміннях поодиноких майстрів. Колективних коцарських майстерень не існувало на Харківщині вже наприкінці ХІХ сторіччя, а діяльність останньої професійної коцарки було історично зафіксовано в 1902 році. Донині у Харкові на згадку про бренд, що народився разом із містом, існує вулиця Коцарська, де колись мешкали майстри-коцарі.
"Створення пілотної навчальної програми почалося торік, коли я презентувала у нашому Центрі свій майстер-клас з коцарства для учнів Валківської ДШМ. Діти прибули до Харкова як автори розгорнутої тут виставки їхньої творчості. Юні майстри так зацікавились моєю роботою - а я працювала для них наочно на власноруч зробленому з дерев’яних брусків верстаті, - що їх неможливо було відірвати. Вже чекав автобус, щоб везти дітей додому, та вони все намагалися зав’язати ще хоч один вузлик", - розповіла Шегда.
Особливу зацікавленість, за словами майстрині, виявив 12-річний Богдан Деркач із селища Ков’яги. Він пішов до автобуса, лише отримавши від свого викладача Олени Коваль обіцянку, що вона допоможе хлопцеві опанувати коцарство. Вчителька дотримала слова ще до весняного карантину 2020 року. Тож невдовзі Ірині Шегді від Богдана надійшло через Фейсбук фото з його першим коцом, на що коцарка відповіла щирими привітаннями та особистим постом.
"І тоді діти з Валківської школи буквально завалили мене світлинами своїх коців. Так народилася серія постів у Фейсбуці "Коцарський карантин у Валках", - розповіла Шегда.
За її словами, на весняному карантині їй надійшла тематична онлайн-анкета англійською мовою "Жива традиція під час пандемії COVID-19". У відповідь вона й розповіла про "Коцарський карантин у Валках". А вже 26 травня 2020 року ЮНЕСКО на своєму сайті визнало цю практику збереження нематеріальної культурної спадщини однією з найкращих в Україні.
Той самий Богдан Деркач попросив керівництво школи організувати в його класі у Ков’ягах викладання коцарства, ідею підтримали й інші учні. За порадою директора цієї школи Ольги Тимошенко, була створена програма предмета за вибором, що після схвалення педрадою 1 вересні 2020 року успішно втілена в навчальний процес двох класів. Програма розрахована на два роки, заняття - раз на тиждень. Спочатку учні знайомились з історією коцарства, верстатом і його складовими частинами, пряжею, потім створювали малі та великі ескізи майбутніх коців. А тепер школярі, обравши один з великих ескізів, почали колективно ткати свій коц розміром 80 на 120 см.
Як стало відомо, у планах майстрині та Валківської ДШМ - подати програму на затвердження у Харківський обласний навчально-методичний центр підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів, щоб надалі запровадити її в усіх мистецьких школах області.
