29 січня: народний календар і астровісник

Добігає кінця, докочується до своєї останньої хвилиночки січень, а нині в нас Петра Вериги, а якщо казати по-церковному – Поклоніння чесним оковам апостола Петра. З цим днем не пов’язані будь-які обряди, хіба що остерігалися прати білизну, щоб русалок не потривожити. А ще вважалося, що «на Петра Вериги половина снігу, половина криги» чи «На Петра Вериги розбиваються криги». Дехто з Вериги чекав відлиги, першого весняного «вікна».

Колись о цій порі селяни, особливо лісової зони, заготовляли деревину для житла. У наших пращурів було правило: вирубку лісу проводити не будь-коли, а лише взимку, «як дерево спить». Вважалося, що рубати дерево, коли починається сокорух, – великий гріх. Найкраще це було робити «в період спокою» – з січня і до березня, «бо дереву в цей час не болить». І хоч лісу в ті далекі часи не бракувало, селяни дуже бережно ставилися до нього.

Іменинник нині Петро.

Вчора була повня. Продовжуємо тривати в часі. Час продовжує тримати нас. Але коли й перестане тримати – ми все одно будемо в його потоці. Тільки не на поверхні. А десь глибше. Або вище. Завтра – це так далеко! Тим більш, коли хмарно… Живемо снігом. А небо болить. Страва дня – борщ. І не забудьте про гострий перець. А справа дня – в кожного своя, аби правдива. Той, хто завідує щастям, роздаватиме сьогодні квиточки, тож поспішайте… витягти щасливий. Де істина? Між суб’єктивним і суб’єктивним. А де об’єктивне? В чиїй голові? Нічого немає надовго. І ще менше – назавжди. Зима і тотальний Маск. Один суцільний полігон. Радіймо! Або просто мовчимо. Такий день…

Згідно з даними Центральної геофізичної обсерваторії України, найхолоднішим цей день у Києві був у 1909 році: – 22,5 а найтеплішим у 2002 -  +9,9.