В Укрінформі - фотовиставка до 100-річчя трагедії кохання однієї німецько-української сім’ї
Ця невигадана історія мовою чорно-білих та кольорових фотографій розповідає про неймовірні страждання німкені Магди Хоманн, яка внаслідок двох світових воєн стала чужою на батьківщині й не стала своєю в Україні. Вдома її зреклася родина, а на чужині вона сповна пізнала підступність і руйнівну силу розкуркулення, колективізації, Голодомору, сталінських репресій. І ця історія досі не має справедливого завершення.
Відкриваючи фотовиставку, Генеральний директор Укрінформу Олександр Харченко відзначив, що це історія про те, які сильні й потужні вороги у людської пам’яті – тоталітарні режими, війни, людська ненависть, цинізм, кар’єризм. І водночас – це історія про те, як можна протистояти цим ворогам і берегти історичну пам’ять.
«І дуже добре, що сьогодні і німецький уряд, і українська держава об'єдналися в тому, щоб донести до людей історію цієї простої - нібито й не видатної жінки, але таку важливу, емоційну історію. А все починалося з однієї ниточки – брата Магди, який пішов усепереч волі родини і підтримував свою сестру, а потім естафету прийняв племінник. Конкретні люди можуть зробити дуже багато, щоб зберегти цю пам'ять. Зрештою, падають імперії, зник Радянський Союз, впав Берлінський мур, об'єдналися дві Німеччини, які були штучно розділені, а історія Магди живе і сьогодні об'єднує українців і німців», - зазначив Харченко.
Член президії Ради німців України, керівниця Центру німецької культури «Відерштраль» Людмила Коваленко-Шнайдер повідомила, що й досі чекають на реабілітацію десятки тисяч репресованих радянських німців.
«В історії етнічних німців України є багато нерозкритих трагічних сторінок. На сьогодні залишаються невідомими долі десятків тисяч репресованих, родичі яких і досі чекають на їхню реабілітацію. Для нас, етнічних німців, дуже важливо проводити пошуково-освітню роботу. Не повинно бути зниклих безвісті з клеймом «ворог народу». Потрібно відновити достовірні історичні факти, допомогти родинам у пошуках рідних і близьких. Найяскравіший приклад – родини Магди Хоманн», - сказала Коваленко-Шнайдер.
Правнук Магди Хоманн, керівник прес-центру Укрінформу Сергій Сай-Боднар впродовж багатьох років досліджував долю своєї німецької прабабусі та їхній родовід, і в процесі цього зрозумів, що українці не знають по-справжньому своєї історії та родоводу.
«Ми часто нарікаємо на те, що ми чомусь не такі, як німці, італійці чи поляки. Ми справді не такі, бо нас спеціально навчили не берегти свою історію. Бо той, хто не знає історії свого роду, походження своєї сім'ї, той не може бути справжнім патріотом. Я добрався в своїх дослідженнях до архівних даних тільки 1863 року. А Петер Хоманн (онук Магди Хоманн - ред.) у Німеччині добрався до своїх архівних даних 1563 року. І можете собі уявити – яка суттєва різниця, на 12 поколінь Петер глибше дослідив свій родовід, ніж я. І коли я вперше приїхав до нього, я був страшенно вражений тим, що в нього півхати – це архів родини, все акуратно в теках і файликах. А попитай у нас у школі в учня – як звати твою прабабусю? Я думаю, не кожен зможе відповісти», - зазначив Сай-Боднар.
Робота, яку провів Сергій Сай-Боднар, під силу хіба що цілим колективам дослідників, - вважає історик, професор КНУ ім.Тараса Шевченка Володимир Сергійчук.
«Він протягом багатьох років робив ту роботу, яку можуть робити цілі колективи. Це приклад того, як треба шукати, з одного боку – сумлінність дослідника, а з другого боку – відповідальність перед своїм родом, перед кров'ю предків, перед генами. І ті гени спрацювали – сумлінність і педантичність об'єдналися від двох народів, і зробили свою велику роботу. Це справді пам'ятник своїй прямій родичці. І я можу не погодитися, що виїхавши з Німеччини в Україну, Магда Хоманн пішла у небуття. Магда Хоманн сьогодні пішла у безсмертя, тому що завдяки своєму правнуку про неї знають і Німеччина, і Україна, і знатимуть всі народи. На цьому прикладі треба вчитися, як треба шанувати своє коріння. Тоді поважатимемо свою державу, себе і не буде проблем з історичною пам'яттю», - додав Сергійчук.
Організаторами фотовиставки є Центр німецької культури «Видерштраль», ГО «Лейпцизький дім». Проєкт проводиться з ініціативи Ради німців України за фінансової підтримки Федерального міністерства внутрішніх справ, будівництва і комплексного територіального розвитку Німеччини через Благодійний Фонд «Товариство Розвитку».
