Жоден карантин не повинен

Жоден карантин не повинен "замкнути" людські серця

Блоги
Укрінформ
Очікуючи у цей непевний час проблиск світла надії, самі станьмо для когось променем радості й віри

Понад пів року ми живемо у нових реаліях. Тимчасові обмеження стали обов’язковими правилами поведінки. Оглядаючись на початок карантину в Україні, згадуємо, наскільки мобілізованим було наше суспільство: постійно, 24/7, відчувалась допомога та підтримка, щодня генерувалось все більше благих ініціатив. Наприклад, коли не було щитків та масок, волонтери в нашій Церкві долучались до їх виробництва. Зараз дефіциту на засоби безпеки немає. Але чи немає у нас дефіциту надії та того запалу, що робив нас єдиними перед обличчям небезпеки?

Захворюваність, на жаль, зростає. Багато українців постало перед проблемою безпосередньо: хтось захворів сам, хтось продовжує боротися із наслідками хвороби – своєї або рідних. Та що більше пандемія вплинула на життя кожного зокрема, тим слабшою стала загальна консолідація, згуртованість. Втома та знесилення із часом природно відобразились на реакції усього суспільства. Та жоден карантин, яким би затяжним він не видався, не повинен "замкнути" людські серця. Він не в змозі ізолювати наші молитви за ближніх – вони долинатимуть до Бога повсякчас. Адже Господь і є Джерелом тієї наснаги, яка зараз так нам необхідна.

«Бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любови» (2 Тим. 1: 7), – читаємо у Священному Писанні. І саме зараз час мобілізувати наш християнський дух, який надихає бути милосердними та підтримувати одне одного перед новою хвилею загрози. Безперечно, що кожен із нас у свій унікальний спосіб може докласти свою частину у спільне протистояння поширенню захворюваності. Цьому також знаходимо підтвердження в Біблії: «Передусiм же майте щиру любов один до одного, бо любов покриває безлiч грiхiв. Будьте гостиннi один до одного без нарiкань. Служiть один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрi домоправителi рiзноманітної благодатi Божої» (1 Пет. 4: 8 – 10).

Очікуючи у цей непевний час проблиск світла надії, самі станьмо для когось променем радості й віри. Адже що більше ми примножуємо їх добрими справами, молитвою та розрадою, то все більше їх стає і в нашому житті. Відкриті серця, виважені обдумані рішення та щира віра у Господню милість – це те, що робить тимчасовими і не страшними усі негаразди, а нас – сильними та загартованими у світлі Божої благодаті.

Митрополит Епіфаній
FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-