Фільм «Тарас. Повернення». Для чого було створювати прекрасне кіно, якщо ви не вкладаєтеся у його розкрутку?

Фільм «Тарас. Повернення». Для чого було створювати прекрасне кіно, якщо ви не вкладаєтеся у його розкрутку?

Блоги
Укрінформ
Цей фільм треба дивитися! Дивуюся відсутності фурору

Режисер фільму Олександр Денисенко пише, що промоцією фільму мали б займатися дистриб’ютори та продюсери. Не знаю цієї системи, і не знаю, чи існують механізми змусити їх працювати. Хай це буде на їхній совісті, ну але ми мали б проголосувати квитком на фільм.

Подивилася фільм "Тарас. Повернення".

З одного боку, почуття величезного успіху, з іншого – дисонас від того, що в залі четверо людей. Ну, тут претензія до творців – де промоушн, пресконференції? Презентації? Фейсбук-акаунт фільму? Для чого було створювати прекрасне кіно, якщо ви не вкладаєтеся у його розкрутку?

Порушивши традицію, спочатку хвалити, потім сварити, почала з критики. Але я точно знаю, що мій сегмент ФБ його не дивився, бо просто не знав про старт прокату. Бо одного анонсу на Укрінформі явно малувато.

Тепер про добре... От, моє кіно! Воно не інтелектуальне, і не спрощене, а таке, як має бути: і думки, і картинки, і поезія, й проза. Це – армійський період Шевченка з яскраво показаними картинками муштри, принижень, ломки гідності. Цей фільм строго рекомендований учням 10-11 класів – просто, щоб запам'ятали, що таке шпіцрутен і як гартувалася "слава російської зброї". Читала десь, що в часи Януковича (тоді фільм почали знімати) ці сцени від режисера вимагали вирізати – певно, як "порочащие честь и достоинство офицера царской армии".

У кіно – і прекрасні кадри казахського степу, й кадри гуляння по ньому Кобзаря під поезії з кобзаря. І навіть парочка любовних інтриг. Одна – з донькою казахського шамана, інша – з дружиною начальника форту, який був у чомусь благодійником Шевченка. Тут я, чесно кажучи, напружилась: у чоловіків – свої уявлення про порядність, але жити в домі людини та мати інтрижку з його дружиною (як Пушкін із Ворнонцовою в Одесі) це «ту мач», як на мене.

Але потім все розвиднілося: прощаючись із цим подружжям, він, цілуючи руки дружині офіцера, каже: "Перед вами завинив я лише віршами". Ну, але час був такий: для жінок тонкої душевної організації поет-страждалець був апріорі мачо-мен. Це зараз інші мірки...

Як неісторик, вдячна за історично логічну фантазію чи то припущення, на що перетворили життя Шевченка в Казахстані між царським указом про звільнення в квітні та фактичним звільненням у червні. І як полювали на нього з "охранки". Вдячна, навіть попри те, що кульмінаційна сцена – протилежна тій, що відбулася насправді.

А окреме дякую – за читання російськими офіцерами молитви за "Прегрешения российского народа", забороненої синодом РПЦ ще триста років тому. Прекрасна молитва, я так і не нагуглила її самотужки. Але мені легко зрозуміти, чому її заборонили, бо ця богонатхненна молитва перевертає з ніг на голову вчення про "народ-богоносец".

Хочеться ще дещо написати, але не буду писати, бо знову скажуть, що я спойлерша. Фільм треба дивитися. Дивуюся відсутності фурору.

Лана Самохвалова
FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-