Нова екранізація Гектора Мало, або невдала пригода Ремі
А останніх цей твір, вперше опублікований у далекому 1878 році, має вже чималенько - фільм Антуана Блоссо «Пригоди маленького Ремі» (в оригіналі «Ремі без сім'ї») став дванадцятою за рахунком, починаючи з ще німої стрічки 1913 року.
Предметно говорити можу на сьогодні про три з них - радянську двохсерійку Володимира Бортко, французько-німецько-чеську телеверсію Жана-Даніеля Верхака і переглянуту буквально днями картину Блоссо.
Фільм "Без сім'ї" (1984)
У підсумку доводиться говорити про те, що фільм Бортка залишається на сьогодні найкращою, хоча, звічно, теж не бездоганною адаптацією роману. Останні ж дві французькі екранізації стали полем для незрозумілих сюжетних експериментів. З історії не просто викидаються принципово важливі моменти - будь-яка екранізація неминуче зазнає втрат порівняно з першоджерелом - сюжет взагалі перетрушується, зміщує акценти та месиджі, змінює характери героїв.
У «Пригодах маленького Ремі» з кастингом справи кращі. У хід знову пустили важку артилерію - цього разу в особі Даніеля Отоя, Віржіні Ледуаєн і Жака Перрена. Сподобався і юний Малом Пакуїн, котрий непогано зіграв Ремі. Але! ...
Стрічці відчутно бракує ще хоча б пів години екранного часу. 1 година 45 хвилин - для такого багатопланового роману замало.
Ну і найголовніше - знову проблемний сценарій. По суті, першоджерело переписали. Це вже не стільки екранізація книги Мало, скільки «фантазії на тему». Кілька ключових для історії персонажів у фільмі не з'являться, проте будуть «знахідки» на кшталт непересічних вокальних даних у Ремі та екшена, пов'язаного із Джеймсом Мілліганом. Вочевидь, творці теж переглянули телеверсію 2000 року, де цей хід вже обігрували. Не вражає ні там, ні там. Як і знову провалена лінія Лізи: у книзі це важлива героїня, яка відіграє важливу роль у житті Ремі і суттєво впливає на його долю. Але річ у тім, що її історія в романі виписана так, що її треба або прямо так і переносити на екран, або не переносити зовсім. Бортко вирішив обійтися без неї і вчинив правильно: його фільм точно не постраждав через її відсутність.
У Блоссо ж і сама героїня, і лінія її стосунків із Ремі виглядають зім'ятими і притягнутими за вуха. В цьому плані найвдаліше сюжет тут розрулив знову жтаки Бортко, який просто опустив цю сюжетну лінію, а в іншому дотримувався книги. Зрозуміло, що з деякими сценарними купюрами, але історія Ремі з-поміж цих трьох адаптацій у нього виглядає найбільш цілісною.
Із плюсів, окрім Пакуїна, варто виокремити ще вищезгаданого Отоя, який добре зіграв Віталіса. Якби сценаристи ще й не деталізували його біографію і не «доповнювали» життя цього персонажа порівняно з книгою, було б зовсім добре. І якби ж то ще щось оригінальне, а то зовсім банальна сльозогінна мелодрама, яка вже у зубах нав'язла. Тож ще один пункт не на користь стрічки.
А ось локації, декорації і костюми вражають. Тут художники відпрацювали на «відмінно».
Як і композитор Ромарік Лоуренс. Його композиції у фільмі ідеально пасують практично до кожної сцени. Тому я здивувався, не побачивши картину Блоссо серед претендентів на «Сезар» у поточному році. Хоча б номінацію за костюми можна було дати.
Отже, роман Гектора Мало «Без сім'ї» знову не піддався його співвітчизникам-кіноробів. Проте сподіваюся все ж дочекатися якісної екранізації цієї книги. І найкращим для неї буде формат повноцінного серіалу, бажано максимально близького за сюжетом до оригіналу. Душевна історія, що її розповів французький письменник, варта того.
Михайло Коронкевич, Київ
реклама