Самотність митрополита
Я колись бувала на прийнятті у патріарха Філарета. Олександр Харченко кілька років поспіль викликав мене перед Різдвом чи Великоднем до себе, видавав запрошення на його прийняття у гарний зал готелю Русь і казав: "Я – багатодітний батько – піти не можу. А ти за Єдину Помісну, не така багатодітна, як я, достойно представиш мене та структуру, колядок послухаєш – делегую". Тому маю досвід.
Я знаю, як це бувало раніше. Інтелігенція, військові священики, люблячі єпископи, міністри, науковці, музиканти, експерти без лапок. Це все було... Неймовірна атмосфера тепла, любові, спільної цілі…
Напередодні Об'єднавчого собору ці всі люди любили його наче ще більше, бо він підписав відмови від першості, сам підписав.
І я була сьогодні, 11 червня... На прийнятті, де не було жодної помітної фігури. Жодної. Бо вся інтелігенція умовляла його та просила не робити демаршів. Вся інтелігенція, повноцінні творці автокефалії переконували, просили. Марно…
Прийшло кілька парафіянок. Казали, що військовим священикам пропонували 400 у.о. за участь (підтверджень не маю, так лиш говорили). І пара попів. І, Господи помилуй, який же там маргінес – нікому не відомі науковці й загальновідомі аферисти.
Якщо він забере пару парафій у свій "патріархат", то можна махнути рукою. Але ж його ім'я, воно так довго було нашою славою. Як бачити те, що його використовують?! Мені досі у вухах ма-а-а-а-сковский голос гостя форуму: "Да вы наш равноапостольный. Да я всех знаю: Епифаний – совсем не то, что вы"…
...Якщо я дотягну до 90 і у мене будуть онуки, я попрошу їх нікуди мене не пускати, окрім власного балкону. Бо, якщо Філарет так схибив, то що с простішими людьми може статися…
Лана Самохвалова
FB
реклама