Намети над Россю. Будні українських скаутів

Намети над Россю. Будні українських скаутів

Укрінформ
Тисяча дітей разом з інструкторами чотири дні жили на острові посеред  Росі

З 8 по 12 травня на Черкащині проходив традиційний Всеукраїнський збір-похід дитячих і молодіжних громадських організацій та волонтерських загонів «Козацькими шляхами».

Цьогоріч українські скаути та їхні друзі зібралися на таборування 29-й раз.

Близько тисячі дітей разом з інструкторами й організаторами чотири дні жили у наметах в оточеному водою лісовому масиві біля села Виграїв: здобували навички життя на природі, самостійно готували їжу на багатті, разом із друзями брали участь у різноманітних випробуваннях і просто розважалися.

Кореспонденти Укрінформу побували у місці щорічного збору скаутських таборів.

ЖИТТЯ НА ПРИРОДІ

У зборі-поході беруть участь представники скаутських організацій, делегати від дитячих і молодіжних громадських спілок, організовані групи від шкіл, вишів, волонтерських загонів, а також діти і молодь з інвалідністю. Його організовано ВМГО "Національна Організація Скаутів України" та Київським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (КМЦССДМ) за підтримки Міністерства молоді та спорту України та за сприяння Служби у справах дітей та сім'ї КМДА.

- Наші учасники - діти віком від 8 років, а також молоді люди, студенти. Одним з організаторів є Національна Організація Скаутів України, заснована в нашій країні 2007 року організаціями "Пласт", "Січ" і "СПОК", - пояснила національний секретар НОСУ Віолетта Пугачова.

Місце для таборування вибране багато років тому - неподалік від Корсунь-Шевченківського, на мальовничому острівці посеред річки Рось. Нас, журналістів, доправляють сюди човном, тим часом як учасники збору кружляють довкола на каяках. Каякінг тут - одна зі звичних атракцій, така ж як купання (за кращої, ніж цьогоріч, погоди), бадмінтон, волейбол чи вправи на скеледромі.

Як пояснює нам одна з організаторок - методист КМЦССДМ Анна Шабатіна, учасники збору-походу "Козацькими шляхами" проживають у наметах у п'яти лісових таборах: "Скеля Барса", "Печера Рисі", "Барліг Ведмедя", "Лігво Вовка" і "Нора Лиса". Табори складаються з окремих груп; у кожного табору є свої традиції, гасла, пісні. Але мета в усіх спільна: виховання патріотизму, пропаганда здорового способу життя, розкриття фізичного, духовного, емоційного, інтелектуального потенціалу учасників...

Кожен може знайти собі заняття до душі. На центральній галявині ми бачимо кілька мольбертів, за якими юні художники і художниці малюють з натури. Поруч - "Простір екстриму" з мотузковим парком і скеледромом. За "екстремалами" уважно наглядають інструктори, але від допомоги відмовляються навіть найменші. Працюють дві ігротеки - з настільних ігор і з рухливих. На "Арені перемог та розваг" проходять матчі з футболу, волейболу, бадмінтону.

Коли ми прибуваємо, Черкаська обласна служба зайнятості проводить брейн-ринг "Ліга професій". Поруч фахівці служби зайнятості проводять для підлітків комп'ютерне тестування на схильність до тієї чи іншої професіональної сфери. Вони ж організували майстер-класи із заплітання косичок, ліпки з тіста тощо.

Трохи пізніше на острові чекають блогера і телеведучого В’ячеслава Соломку - він розповість зацікавленим про те, як створити і розвивати свій YouTube канал.

До речі, ґаджети у таборі не заборонені, але користуватися ними радять якнайменше: коли телефон виснажиться, зарядити його можна буде хіба що за вкрай нагальної потреби. Втім, на постійному зв'язку і між собою, і з батьками дітей залишаються організатори; їхні телефони живляться від генератора.

Діє тут освітній простір, де знаннями з учасниками збору-походу діляться екоактивісти, представники Червоного Хреста, поліції. Дітей і підлітків знайомлять з їхніми правами: розповідають, як захистити себе, до кого звертатися по допомогу, коли, кому і як казати "ні".

Нам також демонструють виставку Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді "Для тебе - для мене" - щодо Конвенції ООН про права дитини. Зміст документа доносять, використовуючи поняття з інтернет-сленгу та онлайн-ігор. Так, відомим геймерам скороченням "деф" (від "захист" - defense) кодують пункт про право кожної дитини на захист від викрадення та продажу, абревіатурою ІМХО ("на мою думку" - in my humble opinion) - про право відстоювати власні погляди, тощо.

МУЗЕЙ ВИДАТНИХ УКРАЇНЦІВ

Тема таборування щороку змінюється. Відповідно до неї організуються заходи, зустрічі, майстер-класи.

Цьогорічне гасло - "Час нових відкриттів". Учасникам пропонують відкрити для себе відомі й невідомі сторінки з історії та сьогодення України. Для цього, зокрема, тут провели гру "Музей відомих українців". Кожен табір підготував презентації про видатних вихідців з нашої країни, таких як конструктор космічних кораблів Сергій Корольов, письменник Микола Гоголь, голлівудська акторка Міла Йовович, олімпійський чемпіон Сергій Бубка, композитор Максим Березовський та багатьох інших.

- Це було дуже весело і корисно. Важливо, що діти самі готувалися до презентацій, адже одна річ - вчити в школі про Гоголя, читати про нього в підручнику, а інша - самому "побути" Гоголем, - поділилася враженнями начальник табору "Печера Рисі" Вікторія Дика.

У таборі взагалі люблять усілякі презентації, концерти, виступи. Вікторія розповідає, що дівчата примудряються привезти зі собою в рюкзаках гарні сукні, косметику, черевички на підборах. Примушувати до участі в заходах нікого не треба - навпаки, через велику кількість охочих виступити концерти доводиться продовжувати.

На Шовковичній галявині спостерігаємо, як десь із тридцять учасників різного віку, з різних таборів, готують танець до урочистого закриття. Інструктор вимагає повної чіткості і жартома погрожує назвати танцювальну групу "Апокаліпсис" або "Хаос".

ОБІД ВЛАСНОРУЧ

Надходить час обіду, і ми дістаємо нагоду ближче ознайомитися з роботою чергових.

Відповідальні за багаття вже розпалили вогонь. Дрова рубають, звісно, більш дорослі і досвідчені, але й молодшим знаходиться робота - підтримувати вогонь під чотирма великими казанами. Втім, і сюди дістався науково-технічний прогрес: вогонь роздмухують за допомогою знятого з комп'ютерного блоку живлення кулера, під'єднаного до портативного акумулятора.

- На обід сьогодні - гороховий суп. Ми готуємо на 97 осіб. На кожен із двох великих казанів іде десь по 3 кг гороху, по 2 банки м’ясних консервів, кілограм-півтора цибулі, кіло моркви. Ще по півкіло цибулі-часнику діти з'їдають за обідом разом із бутербродами, - каже Олександра Храновська, відповідальна за харчування у таборі "Печера Рисі". -Існують усталені норми: для приготування других страв — по 70 г крупи на особу, перших — по 30 г крупи або макаронів. Керують приготуванням страв дорослі або старші підлітки, але і маленькі кухарі старанно допомагають: чистять, нарізають овочі.

У центрі наметового містечка є локація, яка має дещо іронічну назву "Фітобар", і "позависати" тут люблять таборяни різного віку.

- Ми тут проводимо заняття зі здорового способу життя. У цьому допомагають фіточаї з листу малини, шовковиці, безсмертника, деревію, ромашки та інших трав, якими ми частуємо учасників бесід, - розповів Отто Стойка, головний лікар Київського міського Центру здоров'я.

КИДАННЯ КРОСІВКАМИ І НАЙДОВШІ "ОБІЙМАШКИ"

Ще одна з локацій, де постійно юрмляться діти, - "Цех рекордів". Книга рекордів тут ведеться з року в рік, тому можна обрати вже існуючу номінацію, а можна - створити свою, часом абсолютно несподівану.

- Обіймашки (обійнятися з найбільшою кількістю людей) або "п'ятірочки" (те саме, але замість обіймів "дати п'ять" долонями) фіксувати допомагають друзі претендента - ходять разом по табору і рахують. А до мене приходять, коли треба щось точно порахувати або виконати на час, розповідає відповідальний за роботу "Цеху" Микита.

Він, як і більшість інструкторів, сам неодноразово приїздив сюди дитиною. Тепер допомагає молодшим.

Черга з охочих до змагань була чималою. Дівчинка років дванадцяти прийшла перевершити свій власний минулорічний результат із набивання м'ячика для пінг-понгу (і перевершила, хоч і не з першого разу, - 211 ударів за хвилину!). Двоє тринадцятирічних "зубренят" одночасно кидали одне одному літаючі тарілки - фрізбі: тут важливо не тільки прицільно кинути і піймати тарілку, а й не збити ту, що летить у цей момент від партнера.

Деякі рекорди встановлюють індивідуально, а деякі - парами. Двоє хлопців понад 19 хвилин простояли не кліпаючи, поки одному в око не залетів комар.

Є у книзі рекордів і ще химерніші приклади: найдовше сидіня з двома ногами за головою, метання кросівка на дальність, найбільша кількість кліпань за хвилину, 224 перевертання колесом без упину, майже 30 годин мовчання. Або - найшвидше складання паперового журавлика, збирання шишок китайськими паличками.

Нашим фаворитом стало найтриваліше тримання ложки на носі - у 2016 р. рекорд склав 2 хв 4 сек.

"ЛИСЕНЯТА" ПРОТИ "МИСЛИВЦІВ"

Під час збору-походу є можливість позмагатися за одну зі скаутських відзнак - Звання Лісу "Хитрий Лис". Учасники випробувань за годину мають знайти малюнок із зображенням лисеняти, а потім певний час переховуватися від "мисливців". При цьому слід дотримуватися правил: не ховатися на деревах або у воді, не виходити за межі визначеної території. Той, хто впорався (а таких ніколи не буває багато), здає невеличкий тест на знання лисячих звичок: де ці звірі живуть, чим харчуються тощо. І лише після цього отримує відзнаку.

- Є різні Звання Лісу, - розповів організатор змагання, комендант табору "Нора Лиса" Григорій Величко - Наприклад, щоб отримати звання "Бобер", треба 12 годин мовчати, наступного дня - 12 годин не їсти і будувати собі халабуду на землі. Тоді ти в неї лягаєш і на неї виливають 5-літрову баклажку води. Якщо халабуда встояла і не протекла, ти в ній ночуєш і отримуєш відзнаку.

Є більш складні випробування. "Чорні пантери" будують собі житло для ночівлі на деревах - не нижче 2,5 м від землі."Беркути" влаштовують "гніздо" на висоті не менше 3 м і проводять там два дні, при цьому ще й готують собі гарячу їжу. "Вовки" повинні пройти за день 35-кілометровий маршрут.

Є і групові випробування. Загін "Робінзонів" з 10 осіб висаджують на окремому острові, де вони повинні звести укриття і зробити пліт, щоб наступного дня переправитися назад. Харчуються вони у цей час тим, що знайдуть у лісі.

- Вперше я приїхав сюди п'ять років тому. Дізнався, що це таке, і мені дуже сподобалося: намети, нічні пригоди у лісі, життя на природі... А тоді я помітив, що це місце відкриває мені мене. Коли ти й не думав, що щось умієш, аж раптом бачиш: вау, та я у цьому майстер! - ділиться враженнями постійний учасник зборів Кирил.

...Для нас настає пора прощатися з табором. Човен везе нас Россю. А на острові для учасників збору-походу "Козацькими шляхами" триває час нових відкриттів.

Ольга Опанасенко, Київ-Виграїв

Фото Володимира Тарасова

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-