Українські кольори, що зігріли зимове Брюгге
За ініціативи Культурного центру України в Бельгії, з 8 по 14 січня у бельгійському місті Брюгге пройшов "Тиждень українського мистецтва". Для участі в пов’язаних із ним заходах були запрошені провідні художники з різних регіонів України, які представили свої твори – інсталяції, живопис, графіку та фото – у престижному виставковому залі Garemijn на Markt – центральній площі міста.
«Ми вдячні всім, хто у ці дні Української культури у Брюгге відвідали виставку та виявили інтерес до України. Для нас важливо, щоб через ці твори, у спілкуванні з українськими митцями бельгійці та гості вашого міста краще пізнали Україну та відчули, що мистецтво – у серці українців. Ми вдячні бургомістру Брюгге за надання для цієї виставки чудової зали в історичному центрі», – зауважив під час офіційної презентації заходу Посол України в Бельгії Микола Точицький.
Як відбувалася виставка, бачив кореспондент Укрінформу.
… Зима цього року в Бельгії – не дуже. Жодного натяку. Сіренький такий день, дрібненький такий дощик з похмурих та низьких небес. Але, напевно, саме у таких особливостях клімату й криється головний секрет у розумінні місцевої ментальності. Певну стриманість природи, що їх оточує, бельгійці з лихвою компенсують творчістю у кожному вчинку та вмінням радіти кожному сонячному дню. Можливо, саме з цієї причини, значна більшість мешканців цієї країни – зазвичай яскраві, цікаві й дуже доброзичливі люди.
Український тиждень мистецтва, що проходив у центрі старовинного Брюгге, приніс у Бельгію українське сонце. Це не лише алегорія, точніше, – зовсім не вона. Достатньо було подивитися на яскраві кольори представлених на виставці творів, щоб зрозуміти – українські митці дійсно принесли із собою частину тепла та темпераменту власної землі й дещо зігріли місцевий мрячний січень.
Ймовірно, за збігом обставин, у день презентації української виставки буквально поряд проходив традиційний фестиваль, під час якого мешканці міста проводять реконструкцію середньовічних церемоній. Дійство виходить не гірше, аніж у Венеції й, зазвичай, приваблює велику кількість туристів. Ця обставина сприяла і популярності української виставки.
Леся Тиша, Олександра Кирилова, Костянтин Плетенецький, Олена Наїдко, Ольга Адам, Катерина Бурлина, Едуард Бельський, Богдан Голояд – загалом двадцять українських митців цього разу представили у Брюгге свої твори.
Один із художників, Сергій Захаров, не зміг прибути у Бельгію, але його графіка також була представлена на виставці. Вона є дуже особливою, адже художник, який жив і працював у Донецьку, відобразив трагічні події серпня 2014 року, від початку так званої «руской вєсни» і до її жахливих наслідків, ув’язнення та тортур, які митцю довелося пережити на власному досвіді у бандитських підвалах. Його збірку «Діра. Серпень 2014», видану французькою мовою, не можливо було передивлятися без болю.
Цей приклад свідчить лише про те, що організатори виставки не обходили «гострих тем» та свідомо представили абсолютно різні творчі школи з практично всіх регіонів України – від Львова до українського Донбасу.
«Ідея провести виставку з’явилася минулого року. Тоді це представлялося, як красива, але недосяжна мрія – ця зала, зазвичай, дуже дорога для оренди. Але завдяки тому, що наш Український культурний центр зареєстрований саме у Брюгге, витрати виявилися значно меншими, аніж зазвичай. І тоді ми подумали – а чому б ні?», – розповідає керівник Українського культурного центру в Бельгії Світлана Лящук-Лебіга.
Вона сама є відомою українською художницею, неодноразово з успіхом представляла свої роботи на численних виставках як в Україні, так і в Бельгії. Разом із чоловіком вона вже 17 років проживає в Бельгії, але не втрачає зв’язку з Батьківщиною.
«Ми, українці, що живемо тут, постійно розповідаємо про Україну – яка вона велика, красива й дуже різна. Ідея була саме у цьому – запросити художників із різних місць України, різних поколінь, щоб європейці відчули й зрозуміли цю красу. З огляду на таку відповідальність, для відбору художників був жорсткий критерій – всі вони мають художню освіту, що гарантує якість представлених робіт», – розповідає Світлана.
За її словами, Український культурний центр у Бельгії планує проводити пов’язані з Україною культурні заходи частіше, аніж раз на рік, і в перспективі має намір зробити їх традиційними.
Високий рівень представлених у Брюгге робіт підтвердила київська художниця Олександра Кирилова.
«Хочу відзначити чудову організацію усього цього мистецького простору. У нас у Києві є лише один такий зал, у Мистецькому арсеналі. До того ж, сам Брюгге – святкове місто, яке мені дуже подобається», – говорить Олександра Кирилова, яка назвалася як живописець-монументаліст.
Цікаве подружжя українських художників прибуло зі Словенії. Катерина Бурлина і її чоловік Едуард Бельський уже тривалий час живуть і творять у Словенії.
«Це перша виставка в такому великому просторі. Але це дуже гарний зал. Якщо художники дізнаються, що цей захід пройшов з успіхом, наступного року тут буде більше творів» , – зазначає Едуард Бельський, художник родом із Волині.
«Ми проживаємо зараз у Словенії, біля моря. Але зв'язок з Україною не втрачаємо, постійно відвідуємо. Як на мене, Україна зараз дуже змінюється, і змінюється на краще. Вона стає більш незалежною у думках. Молодь зараз дуже активна, вона залучена до багатьох цікавих творчих проектів. Нова генерація художників, яких я зустріла в Києві, є дуже цікавою», – додає Катерина Бурлина.
Ця пара одноголосно стверджує, що Україна зараз – це країна, сповнена енергії, інтерес до якої серед професійних митців у Європі постійно зростає.
«Ми постійно розповідаємо про Україну. Один із наших друзів, австрієць, фотохудожник, послухав наші розповіді – й вирішив сам подивитися. Поїхав, закохався в одну дівчину й уже три роки не повертається. Не хоче. Знайшов себе. Вже і виставки організовував, і успіх має в Києві. Каже, у Відні – там «мертвий» спокій, а в Україні – люди інші. Наша італійська колега, художниця по металу, зробила свою виставку у Львові, їй дуже сподобалось. Серед наших знайомих ще двоє – італійський і французькій художники, також планують відвідати Україну. Тобто, Україна поступово розкривається, і таких заходів хотілося б бачити більше», – говорить Катерина Бурлина.
«Дехто в Україні жаліється – мовляв, не така там ситуація… Але коли ти бачиш інші місця, подорожуєш тією ж Європою – на все дивишся інакше. У Словенії, наприклад, набагато менше вільних художників, таких, як ми, які живуть лише з мистецтва. В Україні набагато більше свободи у цьому вимірі», – додає Едуард Бельський.
Ще один відомий український художник Богдан Голояд вважає, що на майбутнє подібні виставки варто робити більш спеціалізованими.
«Я лише за те, щоб такі виставки проводилися регулярно. Але треба, очевидно, відводити більше часу на їх підготовку, і зробити їх більш тематичними. Хай це будуть твори реалістичного спрямування, або, наприклад, український пейзаж. Ми не можемо вимагати, щоб частівки сприймалися таким же чином, як симфонічна музика. Так і у нашому мистецтві», – переконаний Богдан Голояд.
З ним не погоджується молода, але вже відома львівська художниця Олена Наїдко, яка працює переважно з графікою. За її словами, саме графіка поєднує символізм і філософію.
«Багатогранність – вона завжди дуже гарна річ, тому що Україна – багатогранна країна. Лише таким і може бути її мистецтво. Це може бути й абстракціонізм, і гіперреалізм, і звичайні малюнки. Є різні глядачі, й вони знаходять те, що їм подобається. Європейська публіка – дуже чуйна. Є такий емоційний інтерес», – каже Олена Наїдко.
Цікавий діалог відбувся у кореспондента Укрінформу з харківською художницею Ольгою Адам, яка представила на виставці неймовірні твори – зображення різних звірів у постатях відомих фігур та навіть публічних людей.
- Як приходять до вас такі образи?
- Ідеї завжди приходять із небес. Мені подобається грати з людськими стереотипами. Ви бачите, наприклад, Статую свободи. Але з обличчям мавпи вона набуває зовсім іншого звучання. Або, наприклад, якщо до різних тварин приміряти людські головні убори. В мене є, наприклад, картина – осел в головному уборі Папи Римського….
- Папа Римський не образиться?
- Не думаю. Адже там три осли, такий триптих. Картину придбав Македонський музей сучасного мистецтва, тож там їм не поодиноко. А ще в мене є, наприклад, коала в царській короні московській…
- Чому коала? Це така мирна тварина… Зараз до московської корони більше пасує медвежий оскал…
- Але це також стереотип, з яким можна грати – балалайка, ведмідь та горілка. Дивіться на це з іншого боку. У коали такий вираз «обличчя»… Ліниве й нерозумне… Мені сподобалася саме така асоціація.
Українську виставку у Брюгге відвідав почесний консул України в бельгійському Лімбурзі Кріс Бекерс. Він, зокрема, зазначив, що для України та для її європейської інтеграції є дуже важливим, щоб люди в Європі й, зокрема, у Бельгії, дізнавалися більше про українську культуру.
«Культурні події на зразок цієї дають змогу розкрити найкращі сторони України, показати країну такою, якою вона є насправді. Ми бачили успішну виставку в Лімбурзі й у Брюсселі, зараз – у Брюгге. Думаю, варто наступний такий захід провести в Антверпені, що є великим та важливим містом Бельгії. Це буде доброю нагодою для українців показати бельгійцям свою відкритість та присутність у культурному просторі», – зазначив почесний консул України.
Дмитро Шкурко, Брюссель
Фото: автора
