У Гільдії незалежних театрів пояснили, чому ми втрачаємо власних шекспірів
Про це заявила голова ради Гільдії незалежних театрів Ярослава Кравченко в інтерв'ю Укрінформу .
«Ми готові везти наші вистави у віддалені райони Києва, де нічого не відбувається, адже в кожному районі є свій будинок культури, де з розваг лише пілатес, танок живота і баня. Наша ініціатива дозволить зробити з цих БК маленькі районні театральні центри», - наголосила вона.
Кравченко додала, що там навіть не треба нічого нового облаштовувати - ці майданчики існують, і вже зараз на них може відбуватися щось хороше, що задовольнить культурні потреби мешканців району.
«Нам іноді ніде проводити репетиції, а хороші сцени простоюють. По суті, своїм бажанням працювати ми б допомагали міністерству культури та управлінням культури, потрібно лише налагодити цей місток комунікації, бо зараз нас для них не існує», - сказала вона.
Кравченко каже, що нині навіть не існує визначення незалежного театру, відповідно не існує механізмів співпраці з державою, але "кожен з нас працює і сплачує податки, які в тому числі, розподіляються і на культуру, то ж, чому, виробляючи культурний продукт і сплачуючи податки, ніяким чином на незалежні театри цей розподіл не потрапляє?".
«Ми заробили, сплатили податки, і вони пішли на державні театри. У нас працюють актори - люди з освітою, але у них не йде акторський стаж, бо всі вони працюють у ФОП, чи ТОВ, а не в театрі. І це велике питання. Зараз ми проводимо київський і загальноукраїнський аудит для того, щоб заявити скільки нас і примусити помічати наше існування», - підкреслила Кравченко.
За словами голови ради Гільдії недержавних театрів, існує велика комунікаційна прірва між державним і незалежним сектором. Державні театри дуже бояться, що незалежні почнуть відбирати чи претендувати на їхні майданчики.
«Ми хочемо, щоб у нас було розуміння. Наприклад, отримати відповідь на питання: чому в незалежних театрах ставлять сучасну українську драматургію, а в державних - ні, чому її бояться грати? Адже, не виховуючи і не розвиваючи власну драматургію, ми втрачаємо своїх шекспірів», - наголосила Кравченко.